Сучасний стан олійно-жирової промисловості України, її місце і роль в національній та світовій економіці

Краткое содержание

Звертановська В.В. Сучасний стан олійно-жирової промисловості України, її місце і роль в національній та світовій економіці / В.В. Звертановська, Г.А. Божовська, А.А. Чаплінська // Международная интернет-конференция «Перспективные вопросы мировой экономики» (Болгария, 15-22 декабря 2013 г.).

Вікторія Звертановська, Галина Божовська,
5 курс, спец. «Облік і аудит», д/ф,
Наук. кер. Чаплінська А.А.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці

Сучасний стан олійно-жирової промисловості України, її місце і роль в національній та світовій економіці

Невід’ємною складовою світової харчової промисловості є виробництво різних видів рослинних олій, внаслідок великої різноманітності олійних культур має безмежні можливості для торгівлі. В цілому світове виробництво виділяє не менше 13 основних видів рослинних олій, до яких відносяться соєва, ріпакова, пальмова, бавовняна, арахісова та соняшникова олія. Вони складають 85% світового олійного виробництва та 90% світової торгівлі, що робить їх визначаючими у ціновій динаміці олійного комплексу.
Олійно-жировий комплекс України є бюджетоутворюючим сектором економіки. Повністю задовольняючи потреби внутрішнього ринку у продукції переробки насіння олійних культур, в той же час Україна є найбільшим експортером соняшникової олії на світовому ринку її частка в світовому виробництві складає 26%, а частка експорту складає 54%. Для успішного розвитку вітчизняного олійно-жирового комплексу та утримання лідируючих позицій України і далі виникає необхідність в об’єктивній оцінці економічних показників діяльності, визначенні характерних рис сучасного стану підприємств цієї галузі та з’ясуванні їх майбутніх перспектив [4].
У науковій вітчизняній і зарубіжній літературі представлені окремі теоретико-методологічні аспекти розвитку олійно-жирового комплексу. Вони ґрунтуються на різних концепціях і програмах розвитку харчової промисловості, зокрема олійно-жирової. Їх результати відображено у наукових працях Л.В. Бабенко, В.І. Бойка, О.Г. Волощука, В.М. Гаврилюка, О.Г. Дерев’янка, М.В. Калінчика, С.П. Капшука, A.А. Побережної, М.В. Присяжнюк, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака.
Дана тема є актуальною, тому, що динамічний та ефективний розвиток олійно-жирової галузі України, зважаючи на її загальнонаціональну значимість, особливе призначення і роль у забезпеченні добробуту населення й продовольчої безпеки країни, потребує виваженої державної політики підтримки, необхідність якої має випливати зі специфічних особливостей галузі, які мають особливу природу, відмінну від інших галузей економіки.
Метою дослідження є оцінка сучасного розвитку олійно-жирової промисловості України, визначення її місця в розвитку світогосподарських зв’язків держави, дослідження конкурентного середовища ринку олії, зокрема соняшникової олії, подання рекомендації щодо вдосконалення конкурентоспроможності підприємств олійно-жирової промисловості України.
Олійно-жировий комплекс, і, насамперед, основні його складові — вирощування й переробка насіння соняшнику, формують одну з найбільших галузей агропромислового комплексу України. В середньому за останні п’ять років під вирощуванням соняшника було зайнято близько 15% усіх посівних площ. Питома вага виробництва соняшника в групі олійних культур за цей період склала більше 70%. У секторі промислової переробки виробництво рослинних олій займає до 10% від обсягу всієї виробленої продукції харчової промисловості. Питома вага соняшникової олії у виробництві рослинних жирів становить близько 97% [6, c. 244].
Останні п’ять років для олійно-жирової галузі України були відзначені активним розвитком і розширенням виробничих і сировинних потужностей. Стабільно високий і зростаючий попит на рослинні олії з боку світового ринку стимулював активне залучення як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій у розвиток виробничих потужностей олійно-жирової промисловості. Усього за п'ять останніх років переробні потужності підприємств галузі збільшилися більш ніж на 85%. У свою чергу, істотний попит на соняшник з боку олійно-жирових комбінатів, стимулював сільськогосподарського виробника до стрімкого нарощування виробництва даної культури [3, c. 12].
Місце і роль олійно-жирової галузі в національній економіці України характеризується її внеском у виробництво та реалізацію продукції АПК і харчової промисловості, питомою вагою в їх структурі, особливою роллю у вирішенні проблем внутрішньої продовольчої безпеки, формуванні національного фонду споживання, збільшенні експортного потенціалу країни, внеску у формування Зведеного бюджету України, соціальної значимості та мультиплікативного ефекту від галузі.
Аналізуючи статистичні дані реалізації олійних культур за 2009-2012 рр. (табл. 1) можна сказати, що з кожним роком реалізація олійних культур збільшується. Так в порівнянні даних 2012 року з даними 2009 року бачимо, що в 2012 році олійних культур реалізовано на 3,5 млн. тонн або 49% більше. В тому числі соняшнику реалізовано більше на 2,5 млн. тонн або на 50%, сої – на 1,4 млн. тонн або на 260,3 %, а ріпаку – на 0,4 млн. тонн або 22,9% менше [7].

Таблиця 1
Реалізація олійних культур по Україні за 2009-2012 роки
тонн
Олійні культури 2009 р. 2010 р. 2011 р. 2012 р.
Соняшник 4995142 5343809 5453165 7487495
Соя 550115 1081679 1326295 1982166
Ріпак 1619612 1244891 1059846 1249074
Всього 7239232 7756662 7907490 10784780

Рис.1. Динаміка зростання реалізації олійних культур по Україні за 2009-2012 роки, т.

Обсяг реалізації олійних культур у першому півріччі 2013 року зменшився на 10,6% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і становить 3,62 млн. т. Найбільше олійних культур за перших сім місяців поточного року було реалізовано у Кіровоградській області (367,5 тис. т), Полтавській (265,9 тис. т) та Харківській області (260,5 тис. т). Найменші обсяги реалізації зафіксовані в Закарпатській області (1,1 тис. т), Автономній Республіці Крим (26,7 тис. т) та Івано-Франківській області (28,9 тис. т).
Середня ціна реалізації олійних культур у січні-липні склала 3,79 тис. грн./т, що на 9,8% більше, ніж в аналогічному періоді минулого року [8].
Слід зазначити, що природо-ресурсний потенціал України повністю задовольняє потреби олійно-жирової промисловості, а саме: родючими ґрунтами (на території України виділяють понад 650 видів ґрунтів), достатніми водними ресурсами (річкова система України дуже насичена) та сприятливими кліматичними умовами. Також олійно-жировий комплекс достатньо забезпечений трудовими ресурсами, що в наш час становлять основу виробничої діяльності заводів та комбінатів, але існує потреба в підвищенні рівня кваліфікації працівників, зайнятих в сфері олійно-жирової промисловості України. Основною рушійною силою, що дозволяє продукту посісти прибуткове місце на ринку, є його якість [2, c.12].
Аналізуючи олійно-жирову промисловість, потрібно зазначити, що вона має чимало сильних сторін. По-перше, це висока прибутковість, адже підприємства даної галузі за умов вдалого господарювання можуть мати до 80% рентабельності. Також до сильних сторін олійно-жирових підприємств ми віднесли розвинуту інфраструктуру та логістику, яку мають досліджені нами підприємства, зокрема, власні елеватори, автопарк, заготівельні та торговельні підприємства та ін. [4].
Про лідерські позиції українських виробників у світі свідчать такі факти. У 2011-2012 рр. питома вага України у світовому виробництві соняшнику у складала 21,4% (7,2 млн. т), у світовому виробництві соняшникової олії ― відповідно 25,4% (3.1 млн. т), у світовому експорті соняшникової олії — 55,3% (2,7 млн. т). Здебільшого Україна експортувала свою продукцію в Туреччину (51,3%), близько 35,1% було експортовано у країни ЄС, 12,5% — у країни СНД, 1,1% продукції було експортовано в інші країни. З усієї продукції харчової та переробної промисловості що експортується Україною, експорт олійно-жирової продукції сягає 3 млрд. дол. США (49,5% від усього експорту).
Сильними сторонами досліджуваних підприємств є сталий попит на продукцію та здатність конкурувати на світовому ринку. Внутрішня потреба України в олії в середньому у 3,5 разів нижча ніж виробництво, ринок є експортно-орієнтованим. Частка олії, яка йде на експорт протягом останніх сезонів, складає не менше 70 % всього об’єму виробництва. Основними споживачами української олії є європейські країни, Близький Схід та Північна Африка, що становить до 50 % експортного ринку, а потреба в олії цих країн постійно збільшується. Традиційними ринками збуту української олії також є Алжир, Марокко, Туніс, Сирія, ОАЕ, Йорданія, Ліван, Іран та ін. Зокрема Іран, у зв’язку зі збільшенням внутрішньої потреби, заявив про наміри збільшити об’єм закупівель [3, с. 19].
У 2012 році ситуація змінилась. Основними країнами-імпортерами у 2012 році стали Індія (понад 30%), Єгипет (понад 10%), країни ЄС (близько 20%), Іран (понад 6%) та Туреччина (6%). Окрім того, Україна почала працювати над розширенням торговельно-економічних відносин з КНР та іншими країнами. Загалом, Україна експортує соняшникову олію до 90 країн світу.
Збільшення обсягів виробництва продукції олійно-жирової галузі, перш за все, пов’язано з підвищеним попитом на рослинну олію як на внутрішньому, так і на світовому ринку [4].
Зокрема, фактичне споживання рослинної олії в 2012 р. перевищило раціональну норму (13 кг на одну особу) на 0,5 кг, а у 2009 р. – на 2,4 кг на одну особу. З одного боку, це є свідченням задоволення потреб населення в цих продуктах харчування, а з іншого – таке перевищення фактичного споживання над раціональними нормами по рослинній олії, картоплі та хлібопродуктах характеризує незбалансованість харчування населення, яке намагається забезпечити власні енергетичні потреби за рахунок більш економічно доступних продуктів.
Найбільші олійно-жирові підприємства України входять до складу асоціації «Укролія», що дозволяє її учасникам координувати свою діяльність та спільно вирішувати організаційні, економічні, технічні та інші питання. Дана асоціація виконує представницькі функції захисту інтересів підприємств олійно-жирової галузі з економічних питань, питань зовнішньоекономічної діяльності, митно-тарифного та технічного регулювання в законодавчих органах та органах державного управління, інших організаціях та відомствах.
На національному ринку основними гравцями є компанії «Карнел» (ТМ «Щедрий Дар», «Чумак золота», «Чумак домашня»), «Каргілл», «Агрокосм» (ТМ «Щедро») та «Бунге Україна» (ТМ «Олейна»).
За словами і прогнозами голови асоціації «Укролія» Степана Капшука до 2015 року потужність українського масложирового комплексу досягне 15 млн. тонн олійного насіння на рік. На 1 січня 2013 було 11,5 млн тонн переробних потужностей, в цьому ж році запускається ще два заводи в Кіровоградській області, а всього в планах запуск ще п'яти заводів. Ставка робиться на універсальні заводи, здатні працювати на декількох видах олійних: соняшнику, сої, ріпаку, щоб мати можливість переключиться на одну з культур залежно від потреби ринку. За підсумками 2013 олійні культури увійшли в топ - лист найприбутковіших в українському АП, що зумовило їх популярність у аграріїв . Рентабельність соняшника склала 60 % , сої - 40 % , ріпаку - 37 % [8].
Україна залишається провідним світовим виробником і експортером соняшникової олії, з великим відривом випереджаючи усіх своїх можливих конкурентів. У 2013/14 МР, згідно зі свіжим прогнозом, вона експортує 3,9 млн. т соняшникової олії, що на 0,22 млн. т перевищує попередню оцінку", - відзначається в публікації.
Так, частка України у світовому виробництві соняшникової олії, за прогнозом USDA, в 2013/14 МР становитиме 29,38% проти 28% за даними минулого прогнозу, а у світовому експорті - 56,66% проти 55,64%, що прогнозувалися місяцем раніше.
Таким чином, олійно-жирова галузь, функціонуючи в рамках агропромислового комплексу, виконує лише їй притаманні функції з переробки олійної сировини та виробництва олійно-жирової продукції в єдиному процесі агропромислового відтворення. Гідне місце олійно-жирова галузь посідає і у структурі виробництва та реалізації продукції агропромислового комплексу і харчової промисловості. Не менш важлива роль олійно-жирової галузі і у формуванні фонду споживання, вирішенні проблем внутрішньої продовольчої безпеки, збільшенні експортного потенціалу країни, податкових надходжень до бюджету, а також у вирішенні соціальних проблем.
Список використаних джерел:
1.Вишневська А. Лідируючі позиції виробників олійно-жирової продукції та їх характеристики / А. Вишневська // [Електроний ресурс] Режим доступу: 1%96%D0%B2-%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9 %D0%BD%D0%BE/.
2. Кузьмінська Н.Л. Особливості функціонування олійно-жирової галузі України // Н.Л. Кузьмінська // Економіка АПК. – 2011. – № 12. – С. 161–165.
3. Манойленко О.В. Специфічні особливості олійно-жирової галузі як об’єктивна необхідність її державної підтримки / О.В. Манойленко, Т.А. Жадан // Інноваційна економіка. – 2013. - № 1. – С. 12-15.
4. Масложировая промышленность по версии журнала "Топ-100. Лидеры бизнеса Украины" // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://ziconsult.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=300%3Amaslojirovaya-promyshlennost-po-versii-lidery-biznesa-ukrainy top100&catid=53%3Apischevaya-promyshlennost&Ite.
5. Олійно-жировий комплекс України є єдиним сектором аграрного виробництва, який динамічно розвивається // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agroua.net/news/news_23838.html
6. Цобер Ю.І. SWOT-аналіз підприємств олійно-жирової промисловості України / Ю.І. Цобер // Вісник ХНУ. – 2009. - №3. - С. 225-227.
7. http://www.ukrstat.gov.ua/- Сайт державного комітету статистики.
8. http://www.ukroliya.kiev.ua/