ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічну базу й методи дослідження; сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих автором результатів.

У першому розділі «Спеціалізація у сфері високотехнологічного бізнесу у теоретичних концепціях інноваційного розвитку» розкрито основи дослідження глобальних конкурентних переваг країн у сфері високих технологій, здійснено генезис понятійного апарату високотехнологічної спеціалізації країн, викладено методологічні основи моніторингу високотехнологічної спеціалізації країн ЄС.

У результаті дослідження теоретичних основ формування конкурентних переваг країн у міжнародній торгівлі (Амабле Б., Арчибугі Д., Баласса Б., Босворт Д., Вакелін К., Дозі Г., Евенсон Р., Зоте Л., Санял Р., Слама Ж., Фагерберг Ж., Фершпаген Б. та інші) та характерних ознак інноваційного розвитку країн в умовах глобалізації (Білорус О., Бузько І., Дергачова В., Довгаль О., Лук’яненко Д., Макогон Ю, Мешко Н., Мокій А., Новицький В., Поручник А., Сіденко В., Тищенко О., Філіпенко А., Школа І., Шнирков В. та інші) обґрунтовано, що дослідження міжнародної спеціалізації країн у сфері високих технологій є актуальним не лише з теоретичної точки зору, але й з позиції практичної доцільності у виборі шляхів розвитку країн у світовому господарстві.

Зроблено висновок, що глобальна конкуренція, глобальні проблеми людства, зміна парадигми закритих інновацій та парадигму відкритих, транснаціоналізація, економічна інтеграція та інтернаціоналізація світової економіки, є об’єктивними передумовами поглиблення міжнародного розподілу праці та виводять міжнародну спеціалізацію на якісно новий рівень розвитку, а саме високотехнологічний. Інтегрування основних ланок економік різних країн доповнюється взаємодією на рівні держав. Така взаємодія здійснюється, по-перше, шляхом утворення умов інтеграційних процесів урядовими структурами, по-друге, безпосередньою участю державних і приватних підприємств та організацій у міжнародному технологічному співробітництві.

Досліджено основні етапи еволюції теоретичних засад щодо визначення конкурентних переваг країн у міжнародній торгівлі, і встановлено, що в умовах глобалізації конкурентні переваги країн найбільш об’єктивно визначають теорія життєвого циклу товару; теорія конкурентних переваг націй; теорія інвестиційного розвитку націй. Саме зазначені теорії містять концептуальні положення необхідні для визначення технологічної спеціалізації країн у сфері високих технологій, як важливого чинника отримання конкурентних переваг на глобальних ринках.

На основі систематизації теорій і концепцій науково-технологічного розвитку світової економіки, обґрунтовано, що в умовах глобальної конкуренції рівень і ефективність включення країни в міжнародний розподіл праці (МРП) визначаються її здатністю розробляти і патентувати нові технології, здійснювати виробництво та продаж високотехнологічних товарів та послуг на світових ринках, а також наявністю висококваліфікованих фахівців. Виявлено ключові чинники державної політики: формування власних інститутів, відповідних сучасній постіндустріальній економіці і їх адаптація в систему міжнародних інститутів; вибір ефективної політики технологічної інтеграції; формування ефективних механізмів підтримки високотехнологічних секторів національної економіки.

Генезис понятійного апарату високотехнологічної спеціалізації країн, дозволив зробити висновок, що, по-перше, у вітчизняній літературі розрізняються два основні підходи до поняття «спеціалізація»: перший, − вузькоспеціалізований, другий – більш широкий підхід; по-друге, що міжнародна спеціалізація країн в сучасних умовах все більше зміщується у сферу високих технологій, тобто формується новий вид спеціалізації країн в умовах глобалізації ринків – високотехнологічна спеціалізація. Обґрунтовано, що високотехнологічна спеціалізація країни – це спеціалізація на розробці високих технологій, або виробництві високотехнологічних товарів чи послуг понад внутрішні потреби для подальшої їх реалізації на світових ринках для отримання порівняльної конкурентних переваг за рахунок росту прибутковості продуктів, заснованих на знаннях. Доведено, що високотехнологічна спеціалізація країн різниться за двома ознаками: за економічними рівнями та видами.

У процесі дослідження виявлено, що державний механізм розвитку та поширення високих технологій має три загальні складові, характерні майже для всіх країн-інноваторів: систему державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень; різні форми та джерела фінансування і непрямого стимулювання досліджень; підтримку малого інноваційного підприємництва. Розвиток високотехнологічного бізнесу залежить від стратегії країни та ефективності її НІС.

Систематизовано показники, які використовуються для характеристики рівня і аналізу спеціалізації країн, та визначено, що високотехнологічна спеціалізація країни передбачає міждержавний рівень аналізу, отже, для її аналізу пропонується використовувати індекси, пов’язані з оцінкою порівняльних переваг, а також коефіцієнти, що характеризують експортну структуру економіки. Розроблено методику систематизації бази даних Статистичного офісу Європейської Комісії (Eurostat) з метою визначення рівня високотехнологічної спеціалізації національних економік та позиціювання країн ЄС в глобальному інноваційному просторі.

Таким чином, у ході проведеного дослідження визначено сукупність методів моніторингу спеціалізації країн в умовах глобальної конкуренції. Для досягнення поставлених цілей використано синергетичне поєднання різноманітних наукових методів інтерактивної взаємодії, що дозволяють надати економічну оцінку експортної та технологічної спеціалізації країн; проаналізувати ефективність розвитку національних інноваційних систем та виявити успішні практики реалізації стратегій інноваційного розвитку.

У другому розділі «Високотехнологічна спеціалізація країн ЄС в умовах глобальної конкуренції» досліджено європейську систему розвитку високих технологій на світовому ринку інновацій та позиціювання країн ЄС в глобальному інноваційному просторі, виконано аналіз експортної та патентної спеціалізації країн ЄС у високих технологіях.