ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ДЕТЕРМІНАЦІЇ І ЗАПОБІГАННЯ КОРИСЛИВІЙ НАСИЛЬНИЦЬКІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, вказується на його зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, об’єкт і предмет, викладено положення наукової новизни, аргументовано практичне та теоретичне значення зроблених висновків, а також наведені відомості про апробацію результатів дослідження, кількість зроблених наукових публікацій.

Розділ 1. «Кримінологічне осмислення явища корисливої насильницької злочинності» містить два підрозділи і висновки.

У підрозділі 1.1. «Поняття корисливої насильницької злочинності та її місце в структурі злочинності» відстоюється думка про доцільність пізнання корисливої насильницької злочинності через філософську категорію «діяльність», яка поділяється на масову, колективну та індивідуальну. Злочинність за формою існування – явище суспільного життя, а за способом прояву – кримінальна активність (діяльність) певної частини населення, спрямована на задоволення інтересів та цілей життєдіяльності протиправним шляхом. Така діяльність вписується у логічний ланцюг зв’язків: ціль → засіб → результат, при цьому категорія «ціль» є визначальною, оскільки вона об’єктивно відображає сутність діяльності, що узагальнюється до рівня явища. Досліджуваний різновид злочинності має корисливу сутність, що виражає його внутрішню соціальну природу. Предметна сутність явища зажди одна, єдина. Зовнішні прояви корисливої сутності у формі цілеспрямованої діяльнісної активності людей, що й утворює власне явище, можуть бути як простими, так і складними. Особливість природи корисливої насильницької злочинності полягає у складному поєднанні корисливого цілепокладання з насильницьким ціледосягненням в єдину форму злочинної діяльності, що в масштабах суспільства утворює цілісне явище соціальної дійсності. Виходячи з цього, під корисливою насильницькою злочинністю пропонується розуміти антисоціальне явище відносно масового незаконного збагачення насильницьким шляхом, що виявляється у вчиненні корисливих злочинів, поєднаних із застосуванням чи погрозою застосування насильства. За критерієм типової належності ця злочинність належить до корисливої злочинності. Видова відмінність полягає у насильницькій формі незаконного збагачення. На рівні одиничних злочинних посягань до корисливих насильницьких злочинів відносимо такі: умисні вбивства із корисливих мотивів і умисні вбивства, вчинені на замовлення, бандитизм, розбій, вимагання, поєднане із насильством, насильницький грабіж, насильницьке заволодіння транспортними засобами у корисливих цілях, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, а також особливо кваліфіковані різновиди розбою і насильницького вимагання предметів, на яких поширюється спеціальний правовий режим (зброї, бойових припасів, вибухових речовин; наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; перекурсорів; обладнання для їх виготовлення). Зазначений перелік корисливих насильницьких злочинів не є вичерпним. Однак автор обмежує предмет дисертаційного дослідження саме цим колом корисливих насильницьких злочинів, оскільки їх статистичний масив відбиває явище корисливої насильницької злочинності, цілісність його форми та повноту змісту.

У підрозділі 1.2. «Методико-методологічні засади дослідження корисливої насильницької злочинності» зазначається, що методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання. Його застосування передбачає дотримання таких принципів здійснення пізнавальної діяльності, як об’єктивність, активність, детермінізм, системність, сходження від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного. Методика дослідження включає такі методи. Вибіркове узагальнення 1122 архівних кримінальних справ, розглянутих місцевими районними та апеляційними судами 10 областей України з дотриманням методологічних правил і процедур, що дозволило створити інформаційно-описову модель даного виду злочинності, елементи якої у своєму масиві на більш високому рівні узагальнення відображають характерні риси та основні тенденції її розвитку. Вивчення рівня латентності корисливої насильницької злочинності здійснювалося методом анкетування (1104 респонденти). Для цього за результатами узагальнення судової практики була сформована фокус-група типових потерпілих від корисливих насильницьких злочинів, серед яких і проводилося опитування. Особа корисливого насильницького злочинця, її спрямованість, домінантні риси, відмінні ознаки, специфіка мотивації і злочинної поведінки досліджувалися методами формалізованого інтерв’ювання 362 засуджених, які відбувають покарання у 18 колоніях середнього та максимального рівнів безпеки, а також за допомогою тестування 100 засуджених із використанням психодіагностичних методик «Ціннісні орієнтації» (М. Рокича), «Багатофакторне дослідження особистості» (Р. Кеттелла) № 105 (16 РF питальник), «Діагностика показників і форм агресії» (А. Басса і А. Дарки). У ході тестування застосовувався метод контрольної групи, утвореної із числа корисливих (ненасильницьких) злочинців. Вибір і застосування саме цих методів зумовлений необхідністю комплексного підходу до різнобічного вивчення корисливої насильницької злочинності, з’ясування закономірностей її існування й відтворення, а також встановлення характерних рис корисливих насильницьких злочинців.

Розділ 2 «Оцінка стану корисливої насильницької злочинності та встановлення тенденцій її розвитку в Україні» включає 4 підрозділи і висновки.

У підрозділі 2.1. «Аналіз кількісних показників корисливої насильницької злочинності. Коливання динаміки та регіональні відмінності» відзначається про те, що протягом 2001–2009 рр. масив зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів зріс на 6,8%, а контингент злочинців збільшився на 2,0%. Середній коефіцієнт злочинної інтенсивності у розрахунку на 10 тис. населення становив 7,7, а коефіцієнт злочинної активності – 6,5. За цей відтинок часу середньорічний темп приросту зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів становив +0,75%, тоді як сукупність усіх зареєстрованих злочинів демонструвала зворотну тенденцію (середньорічний темп зниження -1,6%). Водночас фіксується середньорічний темп зниження чисельності усього населення країни (-0,7%), тобто середньорічний темп приросту корисливих насильницьких злочинів більш як утричі перевищував середньорічний темп приросту всієї злочинності і у 2 рази – середньорічний темп приросту всього населення України. Динаміка корисливих насильницьких злочинів відзначалася нерівномірними висхідними та низхідними коливаннями.

Порівняння й оцінка у регіональному розрізі значень показників коефіцієнтів злочинної інтенсивності, розрахованих на 10 тис. населення, а також рівня зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів, дозволяє виділити стійку тенденцію найбільшого ураження злочинними проявами східної і південної частини країни при найменшому поширенні явища на території західних областей.

У підрозділі 2.2. «Латентний вимір корисливої насильницької злочинності» доводиться хибність побутуючої думки про нібито низьколатентність корисливих насильницьких злочинних посягань. За результатами анкетування громадян було визначено, що природна латентність групи корисливих насильницьких злочинів становить 54%, коефіцієнт латентності − 1,174. Виходячи із цих показників, проведені автором розрахунки дозволяються дійти висновку про те, що фактичні розміри корисливої насильницької злочинності більш як удвічі перевищують показники реєстрації цієї категорії злочинів. Значною мірою сприяла цьому зневіра громадян у кримінальне переслідування винних осіб, що позначилося масовим незверненням потерпілих до правоохоронних органів з приводу вчинених проти них найпоширеніших корисливих насильницьких злочинних посягань проти власності, які не супроводжувалися заподіянням фізичної шкоди.

У підрозділі 2.3. «Структура корисливої насильницької злочинності» відзначається стабільно значна питома вага сукупності зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів серед усієї злочинності, що у середньому за період 2001−2009 рр. становила 8,7%. Найнижчим цей показник був у 2001 р. – 6,2%, найвищим у 2006 р. – 11,7%. Підкреслюється майже цілковите переважання у масиві зареєстрованих злочинів посягань проти власності. Встановлені зміни характеру сучасної корисливої насильницької злочинності, що полягають у збільшенні сукупної частки вбивств з корисливих мотивів та вбивств, вчинених на замовлення від 0,40% (2005р.) до 0,62% (2009р.) у загальній кількості зареєстрованих корисливих насильницьких злочинів. Відмічається нова тенденція щодо якісних змін у предметному складі вилученого майна, згідно з якою злочинці віддають пріоритет заволодінню грошовими коштами та золото-валютними цінностями перед заволодінням іншим майном. Це свідчить про наближення корисливих насильницьких посягань за предметним змістом мотивації й цілепокладання до корисливих (ненасильницьких) злочинів, чого за радянської доби не спостерігалося.

Дослідження архітектоніки внутрішніх міжелементних зв’язків дозволило виявити існування зв’язку між доходністю та характером злочинної поведінки, на підставі чого статистичний масив розподіляється на дві умовні групи посягань: низькодоходні (грабежі, розбої, вимагання, вбивства з корисливих мотивів) та високодоходні (вбивства на замовлення, бандитизм, незаконне позбавлення волі та викрадення людей, незаконне заволодіння транспортними засобами). Констатований зв’язок знаходить своє втілення у залежності між доходністю, з одного боку, і формою злочинних посягань, стійкістю намірів, місцем і часом, способами й знаряддям, предметним складом вилученого майна, наслідками з другого боку, що проходить червоною лінією через усю структуру корисливої насильницької злочинності і знаходить своє продовження у характеристиці контингенту корисливих насильницьких злочинців.

У підрозділі 2.4. «Особливості організованої та професійної злочинної діяльності корисливого насильницького спрямування» проводиться думка, що стійкість і здатність до самовідтворення корисливої насильницької злочинності забезпечують злочинні групи, які заздалегідь планують здійснення тривалої і високоприбуткової злочинної діяльності на організованій та професійній основі. Особливість такої злочинної діяльності полягає в усуненні залежності між досягненням злочинного результату та зовнішніми обставинами. Для цього здійснюється ретельне планування нападів, підшукуються і використовуються спеціальні знаряддя і зброя, засоби маскування, транспорт тощо.

Специфіка професійної злочинної діяльності корисливого насильницького спрямування полягає у тому, що вона становить провідний рід кримінальних занять, має відповідну спеціалізацію та необхідну кваліфікацію і є основним джерелом доходів. Встановлено, що доходність від неї в середньому у 3-5, а подекуди навіть у 10 разів вища, ніж середньостатистичний розмір доходів від вчинення корисливих насильницьких злочинів. Залежно від роду кримінальних занять і ступеня їх доходності, складності цілей і фахового рівня кримінального професіоналізму, необхідності вживання додаткових заходів технічного забезпечення та прикриття, професійна злочинна діяльність поділяється на низькофахову і високофахову.

Розділ 3 «Особа корисливого насильницького злочинця: особливості формування та характеристика спрямованості» складається із шести підрозділів і висновків.

У підрозділі 3.1. «Соціально-демографічні ознаки особи корисливого насильницького злочинця» відзначається, що загалом корисливі насильницькі злочинці – це соціально невлаштована низькостатусна молодь 14−35 років, яка має порівняно нижчий від своїх ровесників освітянський рівень, є економічно неактивною, без постійних джерел доходу, не виконує чи неналежно виконує зумовлені віковими нормами соціальні ролі. За результатами вивчення кримінальних справ встановлено, що контингент корисливих насильницьких злочинців на 94-95% складається із чоловіків. Частка жінок становить 5-6% (як правило, це пособниці злочинців-чоловіків). За віковими параметрами 75-93% корисливих насильницьких злочинців належать до 14-35-річної молоді, що є їхньою демографічною особливістю (для порівняння частка цієї вікової групи у структурі всього населення становить 33%). Переважна більшість злочинців (49-69%) на момент засудження мали базову і повну середню освіту, що загалом відповідає їхнім інтелектуальним можливостям та домаганням у сфері навчання. Водночас серед них удвічі більше осіб з початковою загальною освітою та без освіти (3-8% проти 4% в цілому по країні) і майже вдвічі менше осіб з повною і базовою вищою освітою (13−21% проти 29−36%). За родом занять і трудовою зайнятістю констатовано, що 62-75% з них були працездатними, але не зайнятими трудовою і навчальною діяльністю, тоді як близько 70% їхніх ровесників навпаки, працювали і навчалися. Дослідження питання щодо джерел засобів для існування корисливих насильницьких злочинців до засудження засвідчило, що лише близько 30% із них мали стабільні доходи і стійке матеріальне становище, тоді як абсолютна більшість (до 70 %) таких не мали, що сприяло становленню на шлях вчинення корисливих і корисливих насильницьких злочинів.