ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання, теоретичні, методологічні та методичні основи, предмет і об`єкт дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів і їх практичне значення, наведено дані про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми підвищення інвестиційної привабливості житлового будівництва» досліджено концептуальні підходи еволюції поняття інвестиційної привабливості житлового будівництва; проаналізовано сучасний стан і практику вирішення житлової проблеми; а також проаналізовано методи і способи державного регулювання інвестиційної діяльності в житловому будівництві, спрямовані на підвищення  доступності житла для населення.

Дослідження генезису теорії інвестицій та аналіз визначення терміну «інвестиційна привабливість» на рівні галузі/країни/регіону дозволили удосконалити дефініцію: «інвестиційна привабливість галузі/країни/регіону», котра визначена як стан ринкового середовища, при якому задовольняються вимоги певної групи інвесторів щодо рівня ризику, рівня прибутковості й вартості фінансових ресурсів, а також їхнього співвідношення при формуванні платоспроможного попиту на інвестиції. На відміну від існуючих визначень, тлумачення терміна «інвестиційна привабливість» представлене як стан ринкового середовища. Стан - це абстрактне значення, за яким розуміємо безліч стабільних значень змінних параметрів об’єкта, що розглядається. Стан характеризується тим, що описує змінні властивості об’єкта. Стан стабільний доти, поки над об’єктом не виконана дія; якщо над об’єктом буде здійснена деяка дія, його стан може змінитися. А послідовна зміна станів об’єкту - це процес. Таке формулювання дефініції є більш точним, тому що описує змінні властивості об’єкта, що досліджується, і представлене як безліч стабільних значень змінних його параметрів. Інвестиційна привабливість у будь-якій сфері бізнесу залежить від кон'юнктури ринку, тому інвестор, перш ніж вкладати кошти, аналізує співвідношення попиту та пропозиції.

Аналіз сучасного стану й практики вирішення житлової проблеми показав, що різке зниження частки бюджетного фінансування протягом останніх двадцяти років призвело до загострення житлової проблеми; аналіз факторів, що впливають на рівень доступності житла для населення (рівень якості життя населення, ціна житла, заробітна плата, вартість іпотечних кредитів та характер і розмір субсидій) показав, що залучення приватного капіталу робить житло недоступним за ціною для більшості громадян України. Іпотечні кредити сьогодні доступні лише 7% українцям, що купують житло. Аналіз і систематизація методів і способів державного регулювання інвестиційної діяльності в житловому будівництві, що спрямовані на підвищення доступності житла для населення дозволили встановити, що забезпечення конституційного права громадян на житло можливо при коригуванні й контролюванні виконання законодавчих та нормативних документів.

У другому розділі «Методологічні підходи до розробки концептуальних основ і основних принципів розвитку ринку житла» проаналізовано рівень забезпеченості житлом населення та його інвестиційні можливості на придбання житла; проаналізовано динаміку і структуру інвестицій у житлове будівництво; сформульовано концептуальні основи й основні принципи розвитку ринку житла.

Аналіз динаміки забезпеченості житлом населення показав її низький рівень в Україні. Станом на 01.01.2009 р. рівень забезпеченості житлом у деяких країнах склав (кв.м/особу): у США – 71; у Франції – 58,2; у Німеччині – 53,3; у Нідерландах – 50; у Фінляндії – 48,6; у Литві – 48; у Данії та Чехії – 45; в Угорщині – 37,2; у Польщі – 36,3; в Румунії – 30,5; в Україні – 22,8. При цьому щорічне вирішення житлової проблеми у регіонах України серед черговиків складає 0,5-3%.

Зіставлення змін індексів інфляції, цін на БМР, будівельні матеріали й вартості 1 кв.м первинного житла з індексом заробітної плати в Україні, а також аналіз інвестиційних можливостей населення на придбання житла свідчать про складність (а іноді неможливість) вирішення житлової проблеми його власними силами. Встановлено, що середньостатистична родина із трьох осіб з середньостатистичним доходом може накопичити на житло (за своїми потребами - трикімнатну квартиру) на вторинному ринку протягом майже 32 років, а на первинному ринку – протягом 61 року, не враховуючи повсякденних споживацьких витрат. Мешканці Ріо-де-Жанейро накопичують на нове стандартне для даного міста житло (років) - 2,5, Мельбурна - 3,6, Лондона - 4,7, Токіо - 5,6, Стокгольма - 6, Амстердама - 7,8. За умов іпотечного кредитування для українців це стає неможливим тягарем, що вимагає державної підтримки. Динаміка інвестицій в основний капітал у житлове будівництво за джерелами фінансування проаналізована за показниками їх агрегованих індексів, що дозволило абстрагуватись від фактора інфляції та визначити реальну зміну їх обсягів