ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах реформування в Україні суспільних відносин, зміни економічного та політичного устрою, оновлення духовної сфери дедалі більше інтенсифікуються правові зрушення в житті країни. Особливо важлива роль у розв’язанні завдань гармонізації суспільства належить правовій системі. Саме вона покликана здійснювати активний вплив на характер змін у суспільстві, сприяти гуманізації держави і права, вдосконаленню законодавчого процесу, піднесенню ефективності правового регулювання, формуванню високої суспільної та індивідуальної правосвідомості.

Пізнання сутності та ролі правової системи в житті суспільства потребує широкого підходу до розуміння правових явищ з урахуванням багатоманітності аспектів їхньої взаємодії, а також характеристик правових явищ відносно людини, держави і суспільства. Правова система є одним з важливих засобів забезпечення оптимальної єдності політичної і соціальної стабільності та динамізму, збереження цілісності суспільства, взаємодії особистісного та суспільного, приватного та публічного факторів, які завжди перебувають у відносинах антиномії, тобто взаємопроникнення та внутрішньої суперечливості. Необхідність створення теоретико-методологічної основи розвитку правової системи зумовлена і процесами зближення національних правових систем та їх інститутів в умовах європейської інтеграції. Базою такого зближення виступають загальнолюдські правові цінності — ідеї прав людини, верховенства права, демократичної, соціально-правової держави та інші, що набувають дедалі більшого поширення у світі. Одночасно поглиблюються неповторні риси української правової системи, зумовлені національними особливостями. Розвиток і зміцнення України, її європейський вибір нерозривно пов'язані з формуванням національної правової системи, яка відповідала б сучасним тенденціям правового розвитку.

Запровадження у вітчизняну правову систему міжнародно-правових стандартів передбачає вивчення закономірностей розвитку світової правової системи, окремих правових сімей, національних правових систем з урахуванням національних традицій, менталітету, наукових здобутків українських вчених-юристів.

Закріплення на конституційному рівні положення про те, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, утвердження пріоритету людини (не особа для держави, а держава для особи), рівності громадян, природності та невід'ємності прав і свобод людини — все це основні орієнтири для розвитку правової системи України. Проте в юридичній науці практично відсутнє теоретичне осмислення впливу соціокультурного фактора на становлення правової системи і зворотнього впливу правової системи на соціокультурну сферу. З огляду на характер розвитку суспільних процесів актуальним є дослідження проблем розвитку правової системи з урахуванням саме соціокультурних чинників.

Правова система поступово набуває ознак єдиної динамічної сукупності конституїтивних явищ, насамперед таких, як правові принципи, система права, правова діяльність і правові відносини, правова свідомість і культура, законність. Правова система тісно пов'язана з економічною, політичною та іншими сферами суспільства. Через ці взаємозв'язки розкривається її функціональне призначення та роль у регулюванні суспільних відносин, формуванні демократії, системи владних інститутів, забезпеченні конституційних прав та свобод людини.

У процесі розвитку правової системи, реалізації положень Конституції України поряд з безумовними досягненнями залишається багато невирішених проблем: діють застарілі нормативні акти, між чинними актами існують істотні суперечності, що порушує системність законодавства, чимало нормативних актів виявлялися неефективними, відсутня належна стабільність законів. У цих умовах необхідна переорієнтація правової і політичної науки на виявлення соціальної значущості правової системи, забезпечення соціальної справедливості, свободи і рівності громадян у межах існуючого правового поля.

Створення сучасної ефективної правової системи, що покликана забезпечити розвиток України як демократичної, соціально-правової держави, потребує подальшої розробки відповідної теоретичної моделі. Така модель має ґрунтуватися на найновіших досягненнях світової та вітчизняної правової думки, враховувати всю сукупність передумов і орієнтирів, шляхів та механізмів подальшого реформування суспільства, розвитку оновленої правової системи.

Концептуальні засади і напрями державно-правових реформ в Україні стали об’єктом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних учених, про що свідчить ряд конференцій та симпозіумів останніх років, а також монографічних досліджень.

Перетворення в державно-правовій сфері, як і в інших сферах українського суспільства, потребують сучасного наукового забезпечення, розробки системи відповідних орієнтирів, вироблення нових юридичних понять та категорій, парадигм та концепцій. Зокрема, окремі аспекти становлення, формування і функціонування правової системи досліджують українські вчені — В. Бабкін, В. Забігайло, А. Заєць, О. Зайчук, М. Козюбра, В. Копєйчиков, Є. Кубко, Є. Назаренко, В. Опришко, М. Орзіх, В. Погорілко, П. Рабінович, Ю. Римаренко, В. Селіванов, О. Скакун, Є. Тихонова, В. Шаповал, Я. Шевченко, Ю. Шемшученко та ін.

Проблеми розвитку правової системи, її сутності, структури, функцій, системи права та системи законодавства розкривають у своїх працях російські вчені — С. Алексєєв, О. Васильєв, В. Карташов, Д. Керімов, В. Кудрявцев, О. Лукашова, О. Малько, М. Марченко, М. Матузов, В. Синюков, Л. Тіунова, Ю. Тихомиров, Л. Явич та ін. Серед дослідників з далекого зарубіжжя ці питання розробляють Ф. Ауман, Р. Болдін, Р. Давид, Ж. Карбоньє, К. Нетон, Дж. Тернер, А. Уотсон, Л. Фрідмен, Дж. Херст та ін.

Не применшуючи ролі й значущості доробку попередніх науковців, необхідно визнати, що в Україні ще немає комплексних спеціальних досліджень правової системи, що і зумовило вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою загальної науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Дослідження виконувалося в рамках планової теми відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України “Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597).