ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК РЯТУВАЛЬНИКІВ ПІД ВПЛИВОМ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт та предмет, головну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну та практичну значущість роботи. Наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику діяльності МНС України.

Перший розділ «Науково-теоретичні підвалини вивчення трансформаційних процесів, що відбуваються на рівні індивідуально-психологічних характеристик фахівця під впливом екзистенціальних проблем професіогенезу» містить стислий огляд основних методологічних засад стосовно обраної теми дослідження.

Зазначено, що індивідуально-психологічні особливості обумовлюються неповторністю та своєрідністю психіки кожної людини. Природною передумовою таких індивідуальних особливостей є передусім спадкові та вроджені біологічні особливості будови та функціонування організму. Однак індивідуальні якості особистості визначаються не тільки біологічними особливостями. Переконливо доведено, що природжене має властивість змінюватися в залежності від умов зростання, виховання та життєдіяльності індивіда.

Доведено, що вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості повинно враховувати потрійності визначення людської індивідуальності: (1) неповторну своєрідність суб’єктивного світу людини; (2) цілісність індивідуальності як такої системи, що саморозвивається з притаманними їй інтегральними ефектами (адаптивністю, оптимальністю, результативністю, компенсаторністю) та (3) відмінності, що об’єктивно реєструються між людьми (індивідуальні, типологічні, групові).

Відзначено, що однією з найважливіших детермінант розвитку людини, яка впливає на формування, становлення та розвиток особистості саме під час здійснення нею певного, відповідного її віку, типу діяльності є провідна діяльність. Провідна діяльність характеризується такими трьома ознаками: (1) діяльність, у формі якої виникають і в межах якої диференціюються інші, нові види діяльності; (2) діяльність, в якій формується або перебудовуються приватніпсихічні процеси; (3) діяльність, від якої найбільше залежать основні зміни особистості, які спостерігаються в певному віці.

Зазначено, що професія впливає не тільки на формування певних особистісних особливостей професіонала, але й на його сприйняття та розуміння світу та самого себе. Професіонали сприймають навколишній світ і себе в ньому через призму світу своєї професії.

Виділені та охарактеризовані основні особливості професійної діяльності пожежного-рятувальника МНС. Необхідність такого кроку обґрунтована такими чинниками методологічними положеннями: С. Л. Рубінштейна про те, що з одного боку, лише в діяльності повною мірою проявляються властивості особистості, а з іншого боку, особистість постає як сукупність внутрішніх умов, через які проходять всі зовнішні впливи. Останні дають той чи інший психічний ефект, переломлюючись через психічний стан суб’єкта; розумінням Б. Ф. Ломовим того, що саме в діяльності здійснюється розвиток психіки як цілого; встановленою О. М. Леонтьєвим залежністю між формуванням і протіканням різних психічних процесів від змісту діяльності; твердженням В. О. Бодрова, що якості особистості формуються не безпосередньо суспільними умовами життя, а через її діяльність у конкретних умовах. Властивості особистості які утворюються під час діяльності, входять до структури її наступної діяльності, зазнають у ній різних змін, диференціюються, інтегруються і стають компонентами більш складного цілого, яким і є структура особистості; (5) - поглядами К. К. Платонова про те, що особистість у цілому та її якості виявляються і формуються у діяльності.

Основними особливостями професійної діяльності пожежних-рятувальників є дефіцит часу й відсутність належної інформації, що потрібна для організації відповідних дій та прийняття відповідного рішення; невизначеність завдань у зв’язку з незвичністю і складністю просторового орієнтування в незнайомій місцевості; неперервність нервово-психічного напруження, яке спричинене систематичною роботою в небезпечному середовищі (при високій температурі, шумі, високій густині диму, підвищеній вологості, обмеженій видимості тощо); постійна загроза життю і здоров’ю (можливі обвали будівельних конструкцій, вибухи парів і газів тощо); емоційні та стресові розлади (винесення травмованих людей, загибель товариша по службі та ін.); значні фізичні навантаження, що виникають у наслідок високого темпу роботи з рятування людей і гасіння пожеж, розбирання конструкцій, перенесення пожежно-технічного обладнання на значні відстані; труднощі, зумовлені необхідністю проведення робіт в обмеженому просторі (у тунелях, підземних галереях, газопровідних і кабельних комунікаціях); неочікувані перешкоди, що ускладнюють виконання оперативних завдань;  дискомфортний стан через перебування в бойовому одязі та спорядженні.

Виділені та охарактеризовані основні екзистенціальні проблеми, що виникають у пожежного-рятувальника в процесі професіогенезу.

У ході дослідження під терміном «екзистенціальні проблеми» розуміється така проблема, яка ставить під сумнів подальше існування об’єкта професійної діяльності в його якісно ціннісному стані, тим самим вимагаючи прийняття невідкладних заходів, які можуть врятувати об’єкт від розвитку в нього професійних деструкцій.

Доведено, що основними факторами, які відрізняють екзистенціальні проблеми від інших ситуацій у житті пожежного-рятувальника, є їх незвичність, специфічність, новизна і те, що сама особистість не знає, як їй діяти.

У другому розділі «Організація роботи та методи емпіричного дослідження» наведено процедуру та методику проведення власне авторського дослідження.

З метою реалізації мети та завдань дисертаційної роботи було сплановано та проведено комплексне емпіричне лонгітюдне дослідження, яке виконувалось у декілька етапів.

Першим етапом дослідження стало детальне та всебічне вивчення проблеми професіогенезу фахівців пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, проблем їх професійного становлення та досягнення ними верхівок професіоналізму. На цьому ж етапі було визначено мету і завдання дослідження та проведено аналіз літературних джерел з цієї проблематики.

На другому етапі було підібрано адекватні психодіагностичні методи й методики та проведено емпіричне дослідження трансформаційних змін особистісних особливостей фахівців пожежно-рятувальних підрозділів, які змінюються під впливом екзистенціальних проблем професійної діяльності рятувальників.

На третьому етапі узагальнено отримані результати, які у подальшому піддалися статистичному аналізу. Отримані дані було систематизовано, зроблено висновки, здійснена апробація та впровадження основних результатів дослідження.

На початковому етапі в нашому дослідженні взяли участь 94 курсанти факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України (НУЦЗУ). Дослідження тривало протягом 5 років з 2004 по 2009 роки. Заміри особливостей змін особистісних характеристик проводились кожного року (з 1 по 5 курс).

Крім того у подальшому, в нашому дослідженні взяли участь 68 фахівців пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, куди після випуску були розподілені курсанти НУЦЗУ, які протягом п’яти років брали участь у нашому дослідженні. Тестування за їх участю тривало з 2009 року по 2012 роки.

Поряд з проведенням цього дослідження та відповідно до визначених екзистенціальних проблем нами було реалізовано заміри виразності основних індивідуально-психологічних характеристик на кожному з етапів їх подолання.

Проведений аналіз специфічних особливостей професійної діяльності фахівців МНС показав наявність певних професійних подій на шляху їх професійного становлення, які обумовлюються своєрідними екзистенціальними проблемами різного змісту:

ü   перша подія - 2-й курс навчання, коли курсанти вперше заступають на чергування до навчальної пожежної частини, яка здійснює реальні виїзди на ліквідацію пожеж у місті Харкові разом з пожежно-рятувальними підрозділами ТУ МНС України в Харківській області;

ü   друга подія - перші дні самостійного перебування на посаді начальника караулу (зміна соціальної ролі, початок самостійної професійної діяльності, відповідальність не тільки за себе, а й за підлеглих);

ü   третя подія - перший досвід з організації та проведення робіт з ліквідації наслідків великомасштабної пожежі в якості начальника караулу.

Вирішення фахівцем вищезазначених професійних подій ми вважаємо основними етапами професійного становлення пожежного-рятувальника. У нашому випадку стаж професійної діяльності та кількість надзвичайних ситуацій, у ліквідації яких фахівець взяв участь, не були важливими. Ми виходили з того, що існують обов’язкові умови становлення, через які потрібно пройти фахівцеві, щоб стати професіоналом пожежно-рятувальної справи.

В якості особистісних характеристик, які є динамічними за своєю суттю та які можуть змінюватися під впливом певних факторів, ми виокремили: емоційно-вольову,  ціннісно-смислову, мотиваційно-потребову сфери пожежного-рятувальника, а також «Я-концепцію» фахівця. Саме ці компоненти ми вважаємо психологічною основою розвитку професійної компетентності фахівця.

Характер динаміки зазначених індивідуально-психологічних особливостей у подальшому дозволив судити про прогресивний або регресивний характер професійного розвитку пожежного-рятувальника. Перший вид професійного розвитку сприяв високому рівню професіоналізму рятувальника, а регресивний характер – ставав умовою виникнення професійної деформації особистості або чинником незадоволеності фахівця власною професією (неадекватна професійна ідентифікація, що дуже часто призводила до звільнення фахівця з МНС).

У третьому розділі «Особливості трансформаційних змін індивідуально-психологічних характеристик фахівців пожежно-рятувальних підрозділів МНС України» наведено результати, отримані у ході проведення власне авторського дослідження.

Проведення лонгітюдного емпіричного дослідження дозволило відстежити загальну динаміку в трансформації індивідуально-психологічних характеристик пожежних-рятувальників, виокремити та обґрунтувати як прогресивний так і регресивний вектори розвитку фахівця.

Аналізуючи отримані результати (див. табл. 1-3), ми можемо констатувати, що перший етап професійного становлення фахівця пожежно-рятувального підрозділу (див. табл. 1) є пошуковим, на якому відбувається коливання спрямованості працівника МНС, формується його професійна ідентичність, проходить пошук себе в професії та оцінка свого професійного майбутнього.

Другий етап професіогенезу (див. табл. 2) можна назвати вирішальним для самовизначення фахівця, а саме – для прийняття чи неприйняття своєї нової професійної ролі. З отриманих результатів ми бачимо існування своєрідного балансу між трансформаціями особистісних особливостей, які можуть впливати як на позитивний, так і на негативний або регресивний професійний розвиток фахівця.

Третій етап професійного становлення (див. табл. 3) відрізняється здебільшого позитивними тенденціями в трансформаційних змінах індивідуально-психологічних характеристик фахівця та характеризується прогресивним вектором розвитку.