У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, наведено зв’язок роботи з науковими програмами, представлено дані про апробацію результатів та основні публікації.
У першому розділі «Теоретичні основи трансформації інвестиційно-інноваційних процесів підприємств» узагальнено та доповнено теоретичні засади формування інвестиційно-інноваційного процесу; розглянуто підходи щодо побудови моделей інвестиційно-інноваційних процесів підприємств; досліджено форми організації інвестиційно-інноваційних процесів в Україні; визначено сучасні інструменти фінансування інвестиційно-інноваційних процесів.
Дослідження основних теоретичних положень щодо сутності інвестиційно-інноваційного процесу дозволило встановити, що характерним для нього є залучення широкого кола учасників, їх постійна співпраця і перетин інтересів. Інвестиційно-інноваційний процес має забезпечити зростання структурної цілісності і підвищення ефективності взаємодії учасників інвестиційно-інноваційної діяльності: науковців, державних представників, виробників, інвесторів і споживачів. Такий підхід реалізується у рамках системи управління процесом взаємодії учасників інвестиційно-інноваційної діяльності і потребує формування інвестиційно-інноваційного процесу на основі управління потоками виробничих факторів, інвестиційних потоків і потоків науково-технічних та організаційних змін. На підставі цього запропоновано розглядати інвестиційно-інноваційний процес як інтегровану сукупність ресурсних потоків і управлінських процедур, опосередковану багаторівневими техніко-економічними й організаційно-управлінськими відносинами між суб'єктами господарювання, що визначають ступінь сприйнятливості підприємства до науково-технічних змін і рівень мобільності використання інвестиційних ресурсів.
Аналіз наукових доробок стосовно вдосконалення моделей інвестиційно-інноваційного процесу показав, що їх розвиток відбувався в напрямку ускладнення від простих лінійних до більш складних діалогових моделей. Доведено, що в сучасних умовах обмеженості інвестиційних ресурсів запорукою успішності інвестиційно-інноваційного процесу українських підприємств є поєднання стадій інноваційних розробок з етапами їх фінансового забезпечення, що має реалізовуватися шляхом розширення джерел фінансування, їх комбінацією і застосуванням етапності інвестиційних вкладень. На основі вказаного запропоновано модель інвестиційно-інноваційного процесу, яка заснована на інтеграції його учасників шляхом довгострокового співробітництва виробничих підприємств із науково-дослідними організаціями і приватними інвестиційними структурами за підтримки держави. При цьому важливого значення набуває встановлення вертикальних і горизонтальних зв'язків між учасниками інвестиційно-інноваційного процесу на всіх етапах його реалізації шляхом утворення стратегічних альянсів і промислових об'єднань підприємств, формування робочих груп усередині підприємства за основними стадіями інвестиційно-інноваційного процесу.
У рамках дослідження практичного досвіду формування успішних інноваційних систем провідних країн світу встановлено схильність до концентрації їх науково-технічного потенціалу на обмежених територіях. Доведено, що однією з найбільш поширених форм взаємозв'язку підприємств у процесі інвестиційно-інноваційної діяльності виступають кластерні об'єднання. Досягнення високих показників розвитку на основі кластерізації підприємств відбувається шляхом застосування міжгалузевого підходу до політики регіонального розвитку, зниження протиріч між продуктивністю і зайнятістю, встановлення тісного зв’язку між основними його учасниками (влада, бізнес, ВНЗ, дослідні організації та ін.).
Узагальнення специфічних характеристик, що визначають інноваційні кластери поміж інших угрупувань, уможливило запропонувати їх класифікацію на базі десяти класифікаційних ознак, які доповнили їх групування за глибиною інноваційних змін, структурою зв'язків, особливостями формування інноваційного кластера.
На підставі аналізу вітчизняного досвіду формування кластерних структур визначено, що створення і розвиток національних конкурентоспроможних кластерів стримується неефективним державним регулюванням процесів інноваційного розвитку; низькою інвестиційно-інноваційною активністю українських промислових підприємств; недостатністю і нерозвиненістю основних джерел фінансування кластерних проектів, в т.ч. низьким рівнем венчурних інвестицій. Доведено, що сьогодні у створюваній вітчизняній інноваційній системі формуються інноваційні кластери «подвійної спіралі», які репрезентують взаємодію «держава-наука», «держава-бізнес», «наука-бізнес». Встановлено, що визначальним чинником успішності інвестиційно-інноваційних процесів кластерних структур є формування моделі «потрійної спіралі», яка поєднує інтереси держави, науки і бізнесу.
Результати дослідження інструментів фінансування інвестиційно-інноваційних процесів свідчать про надання активної державної підтримки інвестиційно-інноваційної діяльності у розвинутих країнах, здійснення державного фінансування інноваційної сфери, підвищення ролі банківського і венчурного капіталу, розвиток науково-дослідної та інвестиційної інфраструктури, створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату. Визначено, що обмежений доступ до кредитних ресурсів, коштів інноваційних фондів, скорочення іноземного інвестування вітчизняних підприємств сприяє подальшому розвитку механізму венчурного фінансування інвестиційно-інноваційних процесів, який базується на принципах державно-приватного партнерства.
У другому розділі «Особливості розвитку інвестиційно-інноваційних процесів на підприємствах хлібопекарської галузі» проведено аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку інвестиційно-інноваційних процесів, джерел їх фінансування на підприємствах України та їх особливостей у хлібопекарській галузі, виявлено регіональну специфіку впровадження інвестиційно-інноваційних процесів на хлібопекарських підприємствах, досліджено передумови розвитку інтеграційних процесів підприємств хлібопекарської галузіОдеського регіону на засадах кластерного підходу.
Однією з найбільш динамічних галузей промисловості України є харчова галузь. Дослідження тенденції розвитку інвестиційно-інноваційних процесів на підприємствах галузі продемонструвало підвищення їх інноваційної активності майже на 12% за період 2007-2011 рр. За результатами дослідження визначено, що у структурі їхніх витрат на здійснення інновацій від 60% до 70% припадає на придбання машин, обладнання, установок, інших основних засобів, програмного забезпечення та капітальні витрати, пов’язані з упровадженням інновацій. Стосовно придбання нових технологій, то їх питома вага є досить низькою – у середньому 5,7%.
Проведений аналіз дозволив встановити, що практично єдиним джерелом фінансування інвестиційно-інноваційних процесів підприємств у харчовій промисловості є власні кошти виробників
