ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ БОРОТЬБИ З МІЖНАРОДНИМ ТЕРОРИЗМОМ ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сутність, стан дослідження, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, методологічні засади дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, показано їх апробацію та подано загальну характеристику роботи.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади і джерельна база дослідження процесу трансформації політичної ідеології держави” – обґрунтовано концепцію наукової проблеми; класифіковано теоретичні, методологічні підходи до вивчення суспільно-політичного явища міжнародного тероризму, показано вплив його активізації на трансформацію деяких демократичних засад суспільства та переходу до авторитаризму (переміщення „вправо”). Зокрема, стверджується, що питання політології тероризму, а саме трансформація політичної ідеології під впливом активізації міжнародного тероризму, потребують подальшого наукового дослідження.

У розділі досліджені політичні зміни в інфраструктурі міжнародного тероризму за останні 5-10 років, на підставі чого стверджується, що політична інфраструктура та соціально-економічна база тероризму на сучасному етапі має ідеологічне підґрунтя та політичні цілі. Наголошується, що об’єкт наукового пізнання – політична ідеологія держави та її політичні структури – розглядаються як складна соціально-політична система, тобто функціонально-впорядкована ієрархічна сукупність структурних елементів, що за певних умов переходить в нову якість. Крім того, визначаються не лише основні елементи структури системи, але також їх функціональні зв’язки, особливості функціонування та взаємодія з іншими системами.

Крім застосування основного діалектико-системного підходу, як загальнонаукового методу пізнання, в дисертаційній роботі використані й інші методи дослідження, які складають науковий інструментарій або систему методів. До них слід віднести наступні: документальний метод, метод спостереження, метод експертних оцінок, контент-аналіз та метод моделювання.

Розглядаючи сутність політичної ідеології, стверджується, що вона є конкретно-історичним системним відображенням концепцій політичної діяльності і виступає системою ідей та концепцій, в яких відображені основні соціально-економічні інтереси суспільства.

Аналіз структури політичної ідеології обумовлює розгляд її як структурованої системи, яка виступає як головний структуроформуючий фактор трансформації, становлення та розвитку політичних систем. Таким чином, структурну концепцію та зміст політичної ідеології автор розглядає як складну систему, що складається з елементів структури, між якими існують комплексні функціональні зв’язки різного причинно-наслідкового характеру.

В дослідженні наведена розроблена дисертантом схема (модель) (рис.1.1) трансформації політичної ідеології держави під впливом активізації міжнародного тероризму, яка побудована на основі аналізу міжнародних подій після екстремальних терористичних актів у Великій Британії (липень 2005 року), Іспанії (березень 2004 року), США (вересень 2001 року) та Росії (жовтень 2002 року, вересень 2004 року, жовтень 2005 року). Схема складається з шести незалежних соціально-політичних структур (блоків), функціонально пов’язаних між собою, а саме: політична система держави, ЗМІ, міжнародна правова база, міжнародний тероризм, політична ідеологія держави та шкала політичної ідеології держави.

Поділ політичної культури за характером реалізації владних відносин у суспільстві на демократичну, авторитарну й тоталітарну, започаткований Є.Вятром та розвинутий щодо нових політичних реалій, в сучасній політології досить поширений і творчо використаний в дисертаційній роботі.

Схема являє собою міжнародну соціально-політичну систему, вектори впливу її політичних систем трансформують політичну ідеологію таким чином, що стрілка вектору шкали політичної системи рухається, за певних умов, вправо від демократичної структури до тоталітарної через авторитарний режим. Запропонована схема показує політичну технологію впливу на політичну ідеологію та владні структури. Реальність цієї схеми підтверджують зазначені вище трагічні події у Великий Британії, Іспанії, Росії та США.

Протягом тривалого часу тероризм як соціальне явище досліджувався в різних аспектах - соціальному, філософському, політичному, правовому та інших, тобто поняття „тероризм” інтерпретувалося, виходячи з позицій конкретної наукової галузі. У численних дослідженнях вчених-терорологів Александера Й., Столя М., Лякера В., Біндера С., Вальдманна П., Ляхова Е.Г., Антоняна Ю.М., Ліпкана В.А., Камінського Є.Є., Крутова В.В., Канцелярука Б.І., Вознюка В.С., Вакулича В.М. та інших, зазначається, що на теперішній час не існує повного і загальноприйнятого визначення, хоча сутнісне наповнення цього поняття всім нібито зрозуміло. Проаналізувавши висновки багатьох вчених стосовно класифікації тероризму, у дисертації автор запропонував один з варіантів класифікації – типологічну ієрархічну схему класифікації тероризму. В основу такої класифікації тероризму покладені принципи політичних чинників, які впливають на формування політичної ідеології. Згідно з такою класифікацією на першому рівні ієрархії (глобальному) слід розрізняти державний, націоналістичний, соціальний, релігійний та інформаційний тероризм. Перший нерідко кваліфікується як акт агресії.

На основі дослідження питання класифікації міжнародного тероризму, в роботі запропонована авторська класифікація, особливістю якої є те, що політичні посягання міжнародного тероризму спрямовані, в першу чергу, проти демократичних засад суспільства. Згідно з цією класифікацією на другому рівні ієрархії (регіональному та національному) тероризм має наступні види: внутрішній та зовнішній (державний), етнічний та національний (націоналістичний), правий та лівий (соціальний), ісламський фундаменталізм та інші конфесії (релігійний), медіа- та кібертероризм (інформаційний).

Особливе місце в дослідженні посідає комплексний аналіз терористичних структур та фундаментальних принципів формування їхніх ідеологічних факторів, а також функціональних інструментів ідеологічного впливу на трансформацію демократичних засад держави.

Для визначення детермінуючої ролі певного виду тероризму, який найбільше впливає на трансформацію політичної ідеології демократичної держави, була сформульована гіпотеза про те, що такою детермінантою в нинішній час виступає релігійний ісламський тероризм. Для перевірки цієї гіпотези був проведений порівняльний аналіз розподілення терористичних структур по континентах (Додаток А дисертації). Дані системного аналізу підтвердили наукову гіпотезу про домінуючий вплив фундаменталістського ісламського тероризму на трансформацію політичної ідеології демократичних засад суспільства.

У другому розділі – „Неоімперативи політичної ідеології держави у боротьбі з міжнародним тероризмом” - аналізуються теоретичні проблеми політичної ідеології держави під час боротьби з міжнародним тероризмом.

До середини минулого століття політологія існувала як сукупність розрізнених знань про політичні явища та процеси, значну частину яких становив емпіричний матеріал, отриманий завдяки розвиткові соціологічних та психологічних методів наукових досліджень. Значний матеріал щодо конкретних політичних процесів, передусім електоральної поведінки, накопичено у США. Американські політологи, разом з науковцями провідних європейських країн, систематизували теоретичні знання та емпіричний матеріал, створивши цілісну систему наукових знань про політику. Розрізнені політологічні знання були об’єднані в наукову доктрину завдяки створенню вченими теорії політичної системи суспільства.

Головною особливістю соціально-політичних систем, на відміну від природних чи технічних, є те, що вони пов’язані з вольовою, свідомою, цілеспрямованою діяльністю людей у суспільстві та їх різноманітних об’єднань. Соціально-політичні системи не існують без атрибутів ідеології, яка виконує роль легітимізації влади держави, форми правління та соціально-політичного курсу держави. У дослідженні наголошується, що на початку ХХІ століття ідеологічні системи держав зазнають суттєвого впливу з боку міжнародного тероризму. На підставі аналізу наукового доробку провідних вчених світу Алмонда Г., Вінера Н., Глушкова В., Ешбі І. та інших, автор розглядає соціально-політичні системи та їх взаємовідносини як складні зі зворотнім зв’язком.

У цьому розділі дисертації наведена розроблена автором структурно-функціональна модель впливу міжнародного ісламського тероризму на політичну ідеологію держави. Запропонована модель являє собою взаємодію трьох соціально-політичних систем: міжнародний ісламський тероризм (система 1), політична система держави (система 2) та шкала політичної ідеології держави (система 3) зі зворотнім зв’язком. Механізми функціонування політичних структур мають складову їх архітектури з елементами зворотного (кібернетичного) зв’язку, що забезпечує стабілізаційну рівновагу системи 1 внаслідок зміни варіативної частини ядра політичної ідеології. Зворотній зв’язок системи є основною складовою усунення або зняття напруження у суспільстві під час вчинення терористичних актів. Але здійснити це можна лише при наявності у системі 2 здатності реагувати на збуджуючі впливи, що поступають в цю систему.

Разом з тим, принципово важливим для дослідження процесу деякої трансформації демократичної системи є аналіз та виокремлення основних параметрів варіативної частини ядра політичної ідеології, тобто необхідно з множини політичних принципів демократії виокремити ті її елементи, які властиві демократичним принципам і впливають на змінні процеси в політичній ідеології. Враховуючи теорію складних систем та методологію науково-практичного дослідження політичних систем, у дисертаційній роботі виділені наступні варіативні елементи:  принципи рівності та свободи; принципи дотримання та охорони прав меншості; принцип громадянського консенсусу; принцип участі народу у здійсненні державної влади.

Так, внаслідок ескалації міжнародного ісламського тероризму в країнах з демократичними устроями найбільше потерпають принципи рівності та свободи, політичний та ідейний плюралізм і громадянський консенсус.

Виходячи з наведеного аналізу взаємодії політичної системи держави з системами міжнародного ісламського тероризму та шкали політичної системи, в роботі автор запропонував параметричну структуру трансформації політичної ідеології держави внаслідок поширення ісламського тероризму. Ця структура містить шість параметрів політичної ідеології, які складають основу варіативної частини: зміна існуючої законодавчої бази (П₁); порушення прав людини (П₂); запровадження цензури на ЗМІ та ЗМК (П₃); створення нових силових структур, підпорядкованих владі (П₄); зміна інформаційної політики держави (П₅) та контроль фінансово-кредитної системи (П₆), наведені в таблиці 2.1.

Кожному з вищенаведених параметрів трансформації політичної ідеології, у свою чергу, властиві свої характеристики, названі специфікаціями. Специфікації параметра диференціюють властивості параметра, його політико-ідеологічний вимір, функціональні зв’язки у соціально-політичній системі та зовнішні зв’язки з навколишнім середовищем системи, що досліджується.

У розділі також здійснено комплексний аналіз впливу міжнародного ісламського тероризму на політичну ідеологію Великої Британії, Іспанії, Росії, США та Франції. Дані наукового дослідження наведені у таблиці 2.2, яка показує диференційні процеси зміни демократичних засад у цих країнах під тиском ісламського тероризму.

У третьому розділі – „Міжнародні альянси у випробуваннях сучасним тероризмом” - розглядається та аналізується вплив міжнародного ісламського тероризму на політичну ідеологію провідних міжнародних організацій та альянсів: ЄС, ООН і НАТО. В основу дослідження покладено структурно-функціональна модель, яка показує трансформацію параметрів демократичних засад та їх специфікацій шляхом порівняльного методу зміни варіативної частини стосовно незмінної частини - шкали політичної ідеології. Міжнародні структури розглядаються як складні ідеологічні системи, які захищають свої демократичні цінності і завдяки власній ідеології створюють умови протистояння впливу ісламського фундаменталізму на трансформацію тенденцій демократії.

Після ліквідації Організації Варшавського Договору і політичних змін у Східній Європі наприкінці ХХ сторіччя та внаслідок розвалу Радянського Союзу, перед міжнародними структурами ЄС, ООН і НАТО постала проблема стосовно напрямів свого подальшого розвитку, тобто адаптувати свою ідеологію до нових міжнародно-політичних реалій. Для реалізації цього імперативу міжнародні структури виробили нові ідеологічні стратегічні концепції:

·         зміцнення безпеки у світовому просторі;

·         поширення миротворчої діяльності;

·         впровадження у світі гуманітарної інтервенції.

Початок ХХІ століття можна охарактеризувати як період активізації рольової функції міжнародних структур, що обумовлене виниклою загрозою самому існуванню цивілізації, у зв’язку з наступом ісламського тероризму. Автор дисертації дійшов висновку, що міжнародні структури завдяки зростаючому впливу на міжнародній арені можуть відігравати суттєву роль у боротьбі з міжнародним тероризмом.

В роботі зроблено комплексний аналіз впливу міжнародного ісламського тероризму на трансформаційні процеси демократичної ідеології, наведені в таблиці 2.2.

У четвертому розділі – „Ноополітичні технології як засіб боротьби з міжнародним тероризмом” – розглянуто питання запровадження ноополітичних технологій при вирішенні кризових ситуацій у боротьбі з міжнародним тероризмом. На основі аналізу ноополітичних технологій та їх впливу на політичну ідеологію держави розглянуто концепції їх застосування при вирішенні соціально-політичних екстремальних ситуацій, в тому числі під час вчинення терористичних актів.

Підвищена увага до ноополітичних технологій викликана потребами вдосконалення соціально-політичного життя суспільства, пошуком нових імпульсів, імператив та парадигм подальшого розвитку земної цивілізації.

Теоретико-методологічні проблеми впливу політтехнологій на формування інформаційної політики фундаментально розглянуті західними вченими Баллє Ф., Барбером Ж., Кайролом З., Емерсоном В., Хаденом Ж. та іншими. Цим же проблемам присвячені роботи українських вчених Чичановського А.В., Макаренко Є.А., Шкляра В.І. та інших.

Ноополітика – це метод реалізації зовнішньої політики в інформаційну епоху, що підкреслює первинність ідей, духовних цінностей, моральних норм, законів та етики, яка базується на застосуванні „м’якої”, а не „твердої” сили. Ноополітика реалізується більше за допомогою твердої віри в те, що права створюються для реалізації влади, а не навпаки. Отже, її принципами можуть користуватися державні і  недержавні політичні актори для вирішення актуальних міжнародних проблем. Означене поняття - це форма політичного керівництва, що необхідна для взаємодії з ноосферою - найширшим інформаційним простором свідомості, в якому об’єднані кіберпростір (або „Мережа”) та інфосфера (кіберпростір плюс ЗМІ).

Автор дисертації розглянув ключові положення, що сприяють впровадженню ноополітики:

·         Необхідно створити належні умови для вільного доступу до кіберпростіру всім громадянам, неурядовим організаціям і державним структурам.

·         Відходити від орієнтованих на реальну політику проектів керування шифруванням інформації, а просуватися до становлення систем шифрування на основі інфраструктури відкритих ключів.

·         Для гарантування безпеки й захисту в кіберпросторі на міжнародному рівні слід розвивати ієрархічні інформаційні системи для поділу інформації на договірній основі, створення доступної, але добре захищеної інфосфери.

·         Просувати інформацію й комунікацію, як легітимне право для всіх громадян.

·         Заохочувати створення „спеціальних сил інформації”, створених за зразком сил спеціального призначення, як зброю засобів масової інформації. Ці структури можуть бути спрямовані в зони конфлікту з метою допомагати вирішувати суперечки шляхом використання  інформаційного ресурсу знань.

·         Підняти рівень дипломатичних відносин між державними й недержавними акторами, особливо неурядовими організаціями, враховуючи „революцію в дипломатичних справах”, що відповідає революції в підходах до ведення бізнесу та військових справ.

Враховуючи тенденції ноополітичних технологій та спроби використання їх в теорії та практиці аналізу суспільно-політичних систем, у розділі наведена розроблена автором структурно-функціональна модель впливу ноополітичних технологій на стабілізацію політичної ідеології держави. Ця модель являє собою модифікацію схеми трансформації політичної ідеології держави під впливом активізації міжнародного тероризму, наведеної у першому розділі, яка відрізняється від попередньої тим, що в топологію структури введені наступні структурно-функціональні елементи, які складають сутність ноополітичних технологій: громада ( політична система держави - блок 1); громадські (засоби масової інформації – блок 2) та м’яка політика (формування політичної ідеології - блок 3).

На думку дисертанта, для структурно-функціональної схеми впливу ноополітичних технологій на стабілізацію політичної ідеології держави вищезазначені компоненти є фундаментальними для прийняття відповідних ноополітичних рішень. Завдяки введенню в контур моделі вказаних елементів відбувається системне управління, яке може створювати суспільно-політичну противагу діям міжнародного тероризму. Ця противага (або паритетний баланс) здійснюється на основі концепцій розумної державної політики та її ідеології, виходячи з інтелектуальних принципів політики розуму акторів міжнародних відносин.

Основними функціями ноополітичних технологій є оволодіння світовою суспільною свідомістю, вироблення на основі знань критеріїв оцінки минулого, нинішнього та майбутнього; створення позитивного образу завдань світового політичного розвитку; розв’язання ідеологічних конфліктів виключно шляхом розумних переговорів.

Перед земною цивілізацією постає проблема переходу до безпечного, стійкого розвитку. Тому варто по-новому глянути на Всесвіт і на людину в ньому, переосмислити багато понять та визначень. Це в першу чергу стосується ноополітичних технологій. Наше мислення, свідомість, внутрішній і зовнішній світ, у якому ми живемо, - все залежить від інформації (розуму). Глибинний підхід до осмислення суті й сенсу поняття інформація значною мірою сприяє формуванню нового наукового світогляду, що іде на зміну існуючого, багато в чому відповідального за всі лиха, з якими зіштовхнулося людство.

Зважаючи на розмаїття підходів і прикладних результатів, досягнутих вченими різних країн у розробці тактики та стратегії боротьби з тероризмом, автор дисертації робить спробу класифікувати будь-який метод переговорів, у тому числі при актах міжнародного тероризму, за допомогою трьох критеріїв:

1. Метод повинен привести до розумної угоди, якщо вона можлива.

2. Метод повинен бути ефективним.

3. Метод повинен поліпшити або, принаймні, не зіпсувати відносини між конфліктуючими сторонами.

Розумною можна назвати таку угоду, яка максимально відповідає законним інтересам кожної сторони, справедливо регулює інтереси, що зіштовхуються, є довгостроковою і бере до уваги інтереси суспільства.

Метод розумних переговорів, який протиставляється „м’якому” і „твердому” підходам, містить чотири основні елементи:

- відокремити людей від проблеми;

- концентруватися на інтересі, а не на позиціях;

- пропонувати взаємовигідні варіанти;

- наполягати на застосуванні об’єктивних критеріїв.

Вибрані елементи розумних переговорів можуть враховуватися з початку підготовки переговорів аж до моменту, коли угода вже приймається або під час прийняття рішення про відмову від подальших зусиль. Цей період можна розділити на три окремі стадії: аналіз, планування та дискусія.

На думку автора, ноополітичний підхід при вирішенні конфліктних ситуацій у надзвичайних та кризових ситуаціях, до яких можна віднести й терористичні акти, зміг би знайти компромісні варіанти вирішення при конфліктних переговорах безпосередньо на будь-якій стадії терористичного акту. Крім того, ноополітичні технології та їх методологія надає шанси на мирне вирішення в майбутньому протиріч між силами міжнародного тероризму та цивілізованим суспільством.