Удосконалення механізмів державного регулювання інноваційних процесів в Україні та регіонах

Краткое содержание

Актуальність теми. У сучасній теорії державного управління все частіше розглядаються різні проблеми розвитку інноваційних процесів, формуються  теоретичні і методологічні засади державного регулювання інноваційних процесів. Серед українських вчених, які зробили вагомий внесок у цьому аспекті можна виділити таких, як В.Александрова, Ю.Бажал, Л.Безчасний, О.Білорус, А.Гальчинський, В.Геєць, Н.Гончарова, М.Данько, В.Дорофієнко, Г.Добров, А.Кінах, А.Коренний, В.Колосюк, О.Лапко, В.Лобас, І.Лукінов, О.Махмудов, Б.Малицький, Ю.Пахомов, А.Поручник, В.Пила, В.Семиноженко, В.Сіденко, В.Хаустов, а також зарубіжних вчених - Г.Бакоша, І.Балабанова, Д.Белла, Л.Водачка, А.Вольського, С.Глазьєва, А.Дагаєва, І.Дворжака, М.Делягіна, П.Дракера, П.Завліна, В.Іванова, М.Іванова, Н.Іванової, В.Іноземцева, С.Квятковського, Гж.Колодка, В.Мединського, М.Морітані, Ю.Морозова, Е.Менсфілда, Г.Попова, А.Пригожина, Е.Росселя, Б.Санто, Б.Твісса, Е.Уткіна, Р.Фатхутдинова, М.Хучека, А.Хемілтона, П.Шеко, Н.Шелюбської, Й.Шумпетера та ін.

Проте, поза увагою науковців залишаються проблеми, пов’язані з ефективним регулюванням інноваційної сфери, систематизацією методів і форм реалізації інноваційної політики в країнах з перехідною економікою з урахуванням специфічних особливостей їх розвитку.

Виведення інноваційної сфери з кола стратегічних пріоритетів розвитку вітчизняної економіки було серйозним прорахунком першого етапу реформування. Унікальність сучасної ситуації в інноваційній сфері економіки Україні характеризується, з одного боку, наявністю науково-технологічного потенціалу, кваліфікованих наукових кадрів, а з іншого – слабкою орієнтованістю цього потенціалу на реалізацію конкретних інновацій в усіх секторах економіки.

Актуальною проблемою в сучасних умовах є підвищення ролі регіонів у забезпеченні економічного зростання. Сучасна теорія та практика розвинутих країн дотримуються поглядів, згідно з якими економічне зростання певною мірою обумовлюється позитивним впливом регіональної нерівномірності. На відміну від цього країни, що пережили трансформаційну кризу, демонструють протилежні тенденції та результати – нерівномірність регіонів як наслідок процесів трансформації є одним з визначальних факторів, що стримують темпи розвитку.

Як свідчить сучасний досвід розвинутих країн, в умовах зростання світової конкуренції та динамічності суспільства регіони відіграють провідну роль у мобілізації науково-дослідних зусиль, у стимулюванні інноваційної активності суб’єктів господарювання, в організації міжрегіональних кооперативних зв’язків різних типів тощо. Вони відіграють роль двигунів інноваційного розвитку національних економік.

Тому на етапі відновлення позитивної динаміки економічного зростання Україна вкрай потребує врахування сучасних тенденцій розвитку інноваційної сфери. В цьому аспекті важливо, вивчаючи і використовуючи досвід країн із розвиненою ринковою економікою, розробляти власні науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання інноваційних процесів.