УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЮ АМБУЛАТОРНОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, показано зв’язок роботи з напрямками наукових досліджень Національної академії державного управління при Президентові України, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, ступінь наукової розробленості теми, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, визначено особистий внесок здобувача та ступінь апробації результатів дослідження, описало структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі – “Теоретичні основи дослідження державного управління спеціалізованою амбулаторною медичною допомогою в Україні” – на основі системного аналізу та узагальнення напрацювань вітчизняних і зарубіжних авторів, у роботах яких обґрунтовані різні аспекти механізмів державного управління спеціалізованою медичною допомогою та комплексу взаємопов’язаних проблем, висвітлено ступінь наукової розробки теми, осмислюються концептуальні підходи до державного управління спеціалізованою амбулаторною медичною допомогою.

Дослідженням установлено, що у вітчизняній науковій літературі проблема державного управління спеціалізованою амбулаторною медичною допомогою не була предметом теоретичних та практичних досліджень, а розглядалася дотично.

На першому етапі дослідження основну увагу зосереджено на аналізі стану означеної в дослідженні проблематики. Як засвідчив всебічний аналіз наукових джерел, сучасна система охорони здоров’я повинна забезпечувати доступність медичних послуг для тих, хто їх найбільше потребує, характеризуватися високою якістю та безпечністю медичних послуг і забезпечувати максимально можливі результати для здоров’я на популяційному рівні, враховуючи за цього раціональне використання ресурсів системи охорони здоров’я.

Встановлено, що управлінська практика розвинутих країн у сфері охорони здоров’я побудована на чіткому розмежуванні лікувально-профілактичних закладів за рівнями надання медичної допомоги, що дає змогу наблизити первинну медико-санітарну допомогу до населення, в закладах охорони здоров’я надавати спеціалізовану медичну допомогу відповідного рівня, що своєю чергою дає можливість раціональніше використовувати ресурси. Критерії розмежування видів медичної допомоги визначаються її складністю, обсягами, місцем надання та порядком звернення пацієнтів для отримання відповідного виду медичної допомоги. Такі підходи до побудови організаційно-функціональної моделі державного управління  спеціалізованою медичною допомогою дозволяють надавати на кожному рівні медичної допомоги якісну медичну допомогу, скоротивши рівні госпіталізації.

Аргументовано, що в Україні механізм розмежування лікувально-профілактичних закладів за рівнями надання медичної допомоги не працює. З наукового боку, це призводить до дискусії у використанні понятійно-категорійного апарату. Для уточнення термінології у своєму дослідженні ми притримуємося тієї класифікації медичної допомоги, що надається закладами охорони здоров’я (рис. 1).