УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З МЕТОЮ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання дисертаційної роботи, встановлено об’єкт та предмет дослідження, сформульовано наукову новизну, практичну цінність та наведено структуру й обсяг роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи оцінки вартості підприємств як складової інвестиційного процесу» розкрито зміст, завдання та особливості оцінки вартості підприємств з урахуванням різноманітних аспектів; досліджено поняття, види й фактори інвестиційної діяльності в сучасних умовах та окреслено ключові теоретико-методологічні та прикладні проблеми, які потребують вирішення.

На сучасному етапі становлення ринкових відносин залучення інвестицій є одним з головних якісних чинників економічного зростання України, і будівельної галузі зокрема. Для підвищення обсягів вкладень інвестору необхідно правильно вибрати й оцінити можливі перспективи тих чи інших підприємств, що передбачає перш за все здійснення оцінки вартості потенційного підприємства. Встановлено, що з початком реформування економіки нашої країни оцінка вартості підприємств набула загального характеру. Причому в сучасних умовах зростає потреба в оцінці вартості підприємств при інвестуванні, кредитуванні, страхуванні й інших випадках. В умовах адміністративно-командної системи господарювання і панування державної власності питання оцінки вартості підприємства взагалі не ставилися, оскільки в цьому не було потреби. Вартості підприємств оцінювалась виключно на основі їх балансової вартості. При цьому не враховувалася значна кількість факторів, що істотно впливають на ринкову вартість підприємства, таких як положення підприємства на ринку, прибутковість, рівень ризику.

Встановлено, що процес оцінки вартості підприємства безпосередньо залежить від цілей, які переслідує оцінювач. Тому один і той же об'єкт на одну дату може мати різну вартість залежно від цілей його оцінки, а сама вартість визначається різними методами. Проведена класифікація основних цілей оцінки вартості підприємств з позиції різних суб'єктів дозволила конкретизувати цілі цієї оцінки з точки зору інвесторів. А саме, з метою прийняття рішень щодо включення підприємства до інвестиційного проекту інвестори проводять оцінку його вартості для перевірки доцільності інвестиційних вкладень та для визначення допустимої ціни покупки підприємства. Це дозволило зв’язати два процеси – оцінки вартості та інвестування – в один і далі досліджувати методичне та нормативне забезпечення саме з метою встановлення його відповідності поставленим цілям.

У процесі дослідження визначено, що саме інвестиції є рушійною силою для проведення оцінки вартості підприємств. Безперечно оцінка проводиться і з метою страхування, і при ліквідаційних процедурах, і для визначення керівництвом вартості власного бізнесу для ухвалення певних управлінських рішень, але саме з метою інвестування, у тому числі злитті та поглинанні (M&A), оцінка бізнесу застосовується найчастіше і є основним чинником під час прийняття інвестиційних рішень.

Встановлено, що оцінка вартості підприємства здійснюється в основному з позиції трьох підходів: дохідного, майнового (витратного) й порівняльного (аналогового). Кожен з них містить відповідні методи. До дохідного підходу входять методи дисконтування грошових потоків та метод капіталізації. Основними методами майнового (витратного) підходу є метод чистих активів та метод ліквідаційної вартості. Порівняльний підхід використовує метод ринку капіталу, метод угод та метод мультиплікаторів.

У процесі дослідження визначено, що чотири існуючі національні стандарти («Загальні засади оцінки майна і майнових прав», «Оцінка нерухомого майна», «Оцінка цілісних майнових комплексів» та «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності») є основними нормативними документами, у яких як встановлено загальні засади для оцінки майна і майнових прав, так і детально розглянуто та надано рекомендації щодо застосування того чи іншого підходу при оцінці вартості підприємств. Саме ці чотири національні стандарти на сьогодні є узагальненою нормативною та методичною базою, на яку спираються більшість вітчизняних оцінювачів.

Детальне дослідження існуючого методичного забезпечення процесу здійснення оцінки вартості підприємств саме з метою інвестування дозволило встановити його певні недоліки, які роблять неможливим отримання об’єктивної оцінки. Серед них було виділено інформаційне забезпечення оцінки, коли використання ретроспективної інформації призводить до ігнорування перспектив розвитку бізнесу (особливо з позицій інвестування) та до значної залежності результатів оцінки від реалістичності й точності прогнозів подальшого розвитку підприємства. Доведено, що особливо сильно цей недолік може відчуватися саме в кризових та посткризових умовах розвитку економіки, коли стан та перспективи розвитку залежать не лише від підприємства, але й від стану макросередовища. Щоб уникнути вказаних недоліків, необхідне детальне дослідження проведення оцінки в практичній діяльності будівельних підприємств та розробка відповідних рекомендацій щодо вдосконалення методичного забезпечення процесу оцінки вартості підприємств.

У другому розділі «Стан та проблеми інвестиційної діяльності й оцінки вартості підприємств будівельної галузі України» наведено результати дослідження стану та перспектив розвитку вітчизняних підприємств будівельної галузі, розглянуто результати інвестиційної діяльності та практичного застосування методів оцінки вартості підприємств будівельної галузі, виконано класифікацію підприємств за обраними ознаками.

Визначено, що в структурі інвестицій найбільш привабливими для інвесторів у 2010 році залишилися переробна промисловість та операції з нерухомим майном (частка інвестицій склала 20,1 % або 34 230,7 млн. грн. та 21,74% або 37 189,2 млн. грн. відповідно). Інвестиції у будівельну галузь становили за 2010 рік лише 2,9 % від загального обсягу, тобто знизилися порівняно з двома попередніми роками більше ніж у 2 рази. Це свідчить про те, що кризові явища безпосередньо впливають на інвестиційні процеси в будівельній галузі, що необхідно враховувати при здійсненні оцінки вартості будівельних підприємств та вносити відповідні корективи при прогнозуванні їх вартості.

Виконаний в роботі аналіз показників діяльності підприємств будівельної галузі в період до та після фінансової кризи дозволяє зробити такі висновки: показники обсягів виробництва за всіма напрямками діяльності будівельної галузі сягнули максимуму у 2007-2008 роках, у 2009 році їх значення зменшилося майже в 1,5 рази, а в післякризовий період почався процес відновлення, який станом на 2011 рік перевищив докризовий рівень. Насамперед це відбувалося через брак коштів, причому в основному через зменшення обсягів інвестицій у будівельну галузь, що наочно видно на рис. 1: зростання інвестицій майже до 12,5 млрд. грн. у 2008 році, потім різкий спад до 5 млрд. грн. у 2009-2010 роках та поступове зростання до майже 9 млрд. грн. у 2011 році. Також чітко прослідковується зв'язок між обсягами інвестицій та обсягами випуску товарів та послуг підприємствами будівельної галузі.

У результаті дослідження визначено, що на практиці застосовують три основні класичні підходи до оцінки вартості підприємств: дохідний, майновий (витратний) і порівняльний. Кожен підхід дозволяє підкреслити та зосередитися на певних характеристиках підприємства, а також припускає використання різних видів інформації, яку можна отримати на ринку.