УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи формування системи економічної безпеки корпоративного підприємства» автором досліджено поняття, цільову функцію, критерії та складові економічної безпеки корпоративного підприємства й концептуальні основи системи забезпечення його безпечного розвитку.

Жорсткі конкурентні відносини, нестабільність і слабка передбачуваність ринкових умов господарювання, недосконалість нормативно-законодавчої бази змушують підприємства приділяти значну увагу питанням забезпечення економічної безпеки своєї діяльності і розвитку.

Аналіз наведених в літературі дефініцій поняття «економічна безпека підприємства» дозволив автору визначити його, перш за все, як стан, за якого підприємству не загрожує небезпека для його поточної діяльності і розвитку, забезпечується найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів для попередження і подолання зовнішніх і внутрішніх загроз функціонуванню і розвитку, здатність адекватно реагувати на динаміку зовнішнього середовища. Це найважливіша якісна характеристика економічної системи, її визначальна здатність підтримувати нормальні умови життєдіяльності підприємства та стійке забезпечення ресурсами для розвитку його господарської діяльності.

Для корпоративних підприємств актуальним є і визначення економічної безпеки як здатності до мінімізації втрат і збереження контролю над власністю.

На думку автора, поняття безпеки як стану об’єкта в системі його зв’язків з точки зору спроможності до самовиживання і розвитку в умовах зовнішніх і внутрішніх загроз, дії непередбачуваних і важко прогнозуємих чинників може бути покладено в основу принципових підходів до побудови системи управління економічною безпекою харчового підприємства.

У процесі дослідження публікацій з питань економічної безпеки підприємств харчової галузі встановлено характерну для них особливість – високу залежність від ефективності взаємодії з підприємствами-постачальниками сировини.

Однак, пануючий у публікаціях багатьох авторів критеріальний підхід, що передбачає узгодження інтересів підприємства тільки з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища і неврахування інтересів суб’єктів внутрішнього середовища – різних груп власників, найманих працівників, менеджменту тощо – є, на думку автора, однобічним і може призвести до неповного врахування всіх чинників при визначенні рівня економічної безпеки підприємства. Узгодження інтересів харчового підприємства з інтересами суб’єктів зовнішнього і внутрішнього середовища є основним напрямком діяльності із забезпечення економічної безпеки підприємства. Цільовою функцією системи економічної безпеки підприємства, метою діяльності і заходів з убезпечення його функціонування і розвитку є забезпечення його поточної і перспективної конкурентоспроможності. Вибір критеріїв для оцінки стану економічної безпеки корпоративного підприємства здійснюється з урахуванням визначеної ситуації, в якій знаходиться підприємство. Такими критеріями можуть бути:

1.  прибутковість підприємства;

2.  рівень безпеки операцій з цінними паперами підприємства та їх вартість на фондовому ринку;

3.  рівень раціоналізаторської та винахідницької роботи;

4.  плинність кадрів;

5.  кількість порушень технологічної дисципліни та рівень морального зносу обладнання;

6.  кількість розголошень комерційно важливих відомостей;

7.  суперечливість інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень;

8.  частка підприємства на товарному ринку;

9.  стабільність відносин з економічними контрагентами;

10.           відсутність внутрішніх корпоративних конфліктів;

11.           рівень інституційного устрою підприємства, його організаційно-правова довершеність;

12.           стан захищеності корпоративної власності від незаконних посягань на її цілісність

Абсолютна більшість авторів сходяться у своїх визначеннях основних   складових   економічної безпеки підприємства і називають їх від 6-ти до 12-ти і більше (рис. 1). Вони відрізняються ступенем узагальнення і деталізації.