УКРАЇНСЬКА ФОРТЕПІАННА ШКОЛА ХХ СТОЛІТТЯ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі  обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету і завдання, викладено основні концептуальні положення, визначено методологічні засади, джерельну базу з історії педагогіки, музичної освіти, охарактеризовано методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача в працях, опублікованих у співавторстві, відображено відомості про апробацію результатів дослідження та одноосібні публікації за його результатами.

У першому розділі – „Методологічні засади розвитку української фортепіанної школи” обґрунтовано методологію дослідження УФШ, визначено провідні  філософські  ідеї,  концептуальні  положення  щодо  сутності,  наукового змісту та контекстності цього феномену.

На основі теоретичних положень наукознавства у дослідженні розкрито багатозначність поняття „школа”, виявлено її атрибутивну сутність, діалектику типових та індивідуальних педагогічних якостей її лідерів. Встановлено, що соціально-педагогічний аспект даного поняття залишається не до кінця дослідженим, що створює передумови подальшого наукового пошуку.

Спираючись на характерну для української філософської думки цілісність ідей, багатовекторність поглядів, антропологічність суджень та етичність їх розкриття, головну увагу сконцентровано на їх спрямованості до школотворення. Серед них:  необхідність  передачі  історичного,  суспільного, особистісного досвіду, шанобливе ставлення до суб’єктів полілогової взаємодії.

Суспільні цінності педагогічної школи, як виду науково-історичної традиції, розкриваються у широкому контексті завдяки категорії „науково-педагогічна школа”. Відповідно обґрунтовується її методологічна цілісність, загальнонаукова спорідненість і природна підпорядкованість і конкретизується у такому понятті: „науково-педагогічна школа”– це динамічна особистісно-предметна контекстна система загальнонаукового пізнання, структура якого визначається історико-культурним, предметно-логічним, соціально-психологічним та педагогічним факторами; вона розвивається завдяки таким атрибутивним сутностям як історична традиція, новітні ідеї і педагогічне забезпечення передачі стилю наукової діяльності її фундатора наступним поколінням. У роботі розкриті умови прогресивного  школотворення:  наявність  генеративних  якостей  соціально-визнаного лідера, спеціально організоване педагогічне спілкування з метою визначення технології здобуття нового знання, свобода творчої ініціативи послідовників, які перевершують своїх вчителів.

Ґрунтуючись на змісті поняття „науково-педагогічна школа”, розкрита її сутність у музичній освіті. З метою термінологічного узгодження понять з позицій самоцінності педагогічних ідей видатних осіб УФШ уточнено поняття „музична освіта”, яка нами розглядається як свідоме здобуття знань, умінь і навичок згідно з індивідуальними, загальними та спеціальними здібностями, а також особистісного чуттєво-емоційного досвіду з метою підвищення рівня самореалізації засобом діалогічної взаємодії суб’єктів школотворення „на музичній моделі”.

Вивчення розвитку УФШ ґрунтується на наступних  методологічних засадах: синергетичної взаємодії  наукових,  соціально-психологічних,  педагогічних аспектів; системного підходу до встановлення смислових зв’язків у змісті та структурних компонентах  категорії  „науково-педагогічна  школа”  та  музичної  освіти;  інтегральної  сутності  багаторівневих  зв’язків  „школи”  у  науково-практичній  цілісності загальнонаукових, педагогічних та музично-освітніх характеристик; суб’єктної спрямованості функціонування школи та перспектив її розвитку, виявлення  самоцінності педагогічного потенціалу її лідерів, що детерміновано усвідомленням його невід’ємною структурною складовою фахової „інтегральної індивідуальності” (В. Мерлін);  контекстного визначення  наукової сутності, що зумовлює  загальну  спорідненість  дефініцій. 

Методологічна система пізнання дозволяє усвідомити сутність феномену УФШ як складову категорії „науково-педагогічна школа”, уникнути обмеженого її розкриття в контексті теорії і практики музичної освіти та фортепіанного навчання.  Відповідно  до  цього  УФШ  представлена  науково-педагогічним феноменом з історичним, освітнім, творчим навантаженням, соціально значущим компонентом національної суспільної свідомості. УФШ  містить загальнонаукові  та специфічні музичні  якості  і  розкривається  в  процесі  інтелектуально-творчої діяльності педагогами України. До основних функціональних  компонентів УФШ ми відносимо:  мотиваційно-цільоий,  ідейно-лідерський,  комунікативний (діалоговий, полілоговий), інтелектуально-творчий, технологічний, виконавсько-практичний.

Аналіз контекстів змісту наукової школи, які представлені у наукознавстві В. Гасиловим, та їх узагальнення, дозволили обґрунтувати її спільні характерні ознаки з педагогічною школою, дослідити методологічну цілісність та розкрити системну підпорядкованість функціонування цього феномену в музичній освіті. У поданих наукознавством контекстах  змісту  наукової  школи: „системі знань”,  „сукупності  суб’єктів”,  „науково-дослідній  локалізації”,  „неінституалізованій сукупності однодумців”, „навчальній” і „науково-дослідному співробітництві” та їх екстраполяції на УФШ виявлено майже повну адекватність смислів (92,6 % від загальної  кількості).  На  рис. 1 виділені  2  сектори,  які  наочно  демонструють  незначні розбіжності, що складають 7, 4 %. Така спорідненість  контекстів стає  можливою завдяки  постійному  розвитку науково-дослідної діяльності педагогів, розширенню кола проблем, розробки та застосуванню ними  різних педагогічних практик, технологій оволодіння фортепіано.