УЛЬТРАЗВУКОВАЯ ДИАГНОСТИКА И КЛИНИКО-БИОХИМИЧЕСКИЕ КРИТЕРИИ РАЗВИТИЯ ПАРАТОНЗИЛЛЯРНОГО АБСЦЕССА

Краткое содержание

Дослідження проведені у  1999–2007 рр. на базі міської клінічної лікарні №30 м. Харкова (головний лікар В.А. Кулініч) і кафедри оториноларингології та дитячої оториноларингології Харківської медичної академії післядипломної освіти (зав. каф. доктор мед. наук, професор Г.І. Гарюк) Міністерства охорони здоров’я України.

Під спостереженням знаходилося 163 хворих на паратонзиліт (92 чоловіки і 71 жінка). Вік – 19-66 років. Всі хворі були обстежені з використанням комплексу клинико-біохімічних показників; 15 здорових людей склали контрольну групу. Хворі надходили до клініки в ургентному порядку. На посту невідкладної допомоги проводився огляд і ретельний збір анамнезу, у тому числі уточнювалося питання відносно раніше перенесених захворювань, зокрема печінки, і відповідного лікування. Всім пацієнтам проводилося клінічне обстеження, клінічний аналіз крові і сечі, бактеріологічні дослідження,  біохімічний аналіз сироватки крові. ЕКГ проводили за показаннями. В стаціонарі всі хворі були оглянуті терапевтом. Призначалася комплексна антибактеріальна, десенсебілізуюча, дезінтоксікаційна, загальнозміцнююча, протинабрякова, симптоматична терапія. Ультразвукове дослідження проводилося при положенні хворого сидячи з прямо поставленою головою. Доступ – по бічній поверхні шиї в області кута нижньої щелепи. Основне положення датчика – косе з напрямом на верхню точку завитка контрлатерального вуха. Дослідження проводилося з поліпозиційним положенням датчика для пошуку максимально інформативного зрізу. Протягом 2002-2007 рр. Використовувалися трансд’юсери: лінійний з частотою 5-10 Мгц, конвексний з частотою 3,5-7 Мгц. Ультразвукові сканери: TOSHIBA SAL 77a, SIEMENS G50, а також ультразвуковий аппарат ТІ-628А, апарат ультразвукової діагностики ACUSON 128XP/10 CL та система ультразвукового сканування SONOLINE G50. Місце розтину абсцесу визначалося на основі ехосонографії. При первинному обстеженні хворого, на етапах формування і завершення паратонзилярного абсцесу проводили забір венозної крові для проведення біохімічних досліджень. Інтенсивність запалення оцінювали на основі визначення гострофазових тестів, у тому числі вмісту глікопротеїнів, загального гаптоглобіну,  профілю білкових фракцій, спрямованості зсуву проби Вельтмана, рівню сіалових кислот, середньомолекулярних пептидів, наявності С-реактівного протеїну. Зміни в сполучній тканині визначали за концентрацією сироваткових хондроїтинсульфатів. Для оцінки функції печінки встановлювали активність аспарагінової та аланінової трансфераз.

Дослідження проводили у три етапи. На першому этапі виконували клінічні, ехосонографічні, бактеріологічні і біохімічні дослідження хворих на паратонзіліт на різних етапах формуння паратонзіллярного абсцессу. На другому етапі виконувались клінічні, бактеріологічні та біохімічні дослідження хворих у різні періоди після розтину абсцессу (в найближчому, ближньому та віддаленому - 30-45 діб - періодах). На третьому – виконували клінічні, ехосонографічні и біохімічні дослідження хворих на паратонзіліт з порушеннями функції печінки до и післе розтину абсцессу в різні періоди на фоні застосування гепатопротекторів. Математична обробка даних проводилася за допомогою стандартного пакету „Статистика” у програмі Microsoft Exel 2000, а оцінка різниці нерівноцінних вибірок - допомогою непараметричних критеріїв U (Вілкоксона-Манна-Уитни), Q - критерию Розенбаума та Х-крітерію Ван-дер-Вардена.