УПРАВЛЕНИЕ ГРАЖДАНСКИМ СОГЛАСИЕМ В РЕГИОНЕ

Краткое содержание

Розділ 1. Теоретичні основи формування і розвитку теорії громадянської злагоди як об'єкта регіонального управління.

         У розділі досліджено значення громадянської злагоди як об'єкта регіонального управління, яке полягає в наступному: по-перше, уявлення про злагоду є відправною точкою для оцінки соціальної ефективності державного управління; по-друге, у злагоді відбиті найбільш загальні риси, властиві громадянському суспільству, по-третє, в управлінській діяльності вивчаються специфічні злагоджувальні реальні процеси, що відбуваються як у масштабах держави, так і на регіональному рівні; по-четверте, дослідження громадянської злагоди дозволяє визначити основи стійкості, стабільності соціальних систем і шляхи їх розвитку; по-п'яте, злагода може бути розглянута як керований процес.

         У дисертації проведено аналіз понятійного статусу категорії «злагода», розкрито різноманітні аспекти злагоди. У процесі дослідження визначено рівні злагоди: передзлагода, псевдозлагода, злагода, злагода-ідеал.

         Передзлагода визначається як виявлення об'єктивних чинників до єднання, спільних точок дотику, досягнення попередніх умов злагоди. Передзлагода є усвідомленням членами співтовариства об'єктивних умов злагоди. Псевдозлагода – це відсутність відкритої ворожнечі, але в той же час і майже повна відсутність об'єктивних умов для злагоди. У цьому випадку злагода не має позитивного змісту. Основою псевдозлагоди є конформізм. У зв'язку з цим у дисертації проводиться порівняльний аналіз дихотомій «конфлікт-злагода» і «закрите-відкрите» суспільство. У результаті цього зроблено висновок про те, що шлях переходу від псевдозлагоди до злагоди пролягає через рух суспільства до відкритості або, інакше, через його демократизацію. Обґрунтовано, що злагода-ідеал має абсолютну цінність, тому що вона випливає з розуміння людства як єдиної системи, з усвідомлення самоцінності життя. Злагода-ідеал ґрунтується на осуді моральною свідомістю людського співтовариства кривди, насильства і нерівноправності.

         Із сутності злагоди випливає, що вона ніколи не буває безособовою і  завжди пов'язана із суб'єктами. Тому злагода як соціальне явище являє собою суб'єктно-суб'єктне відношення. Суб'єктами злагоди можуть виступити окремі особистості, малі і великі групи людей (етнічні, професійні тощо). А об'єктом (предметом) злагоди у всіх випадках є інтереси, специфічні для кожного суб'єкта. З огляду на це досягнення злагоди є проблемою політики, а сама злагода може виступати і як мета, і  як засіб політики. Коли ці дві якості збігаються, це – громадянська злагода, у якій, як виявлено в дослідженні, містяться всі види і форми злагоди суспільства.

         У дисертації обґрунтовано, що досягнення і підтримка злагоди можливі на шляхах реалізації чотирьох форм обміну діяльністю: за принципом високого гуманізму, безкорисливості; за принципом максимізації або абсолютизації результату; за принципом рівності і рівноправності відносин; за принципом упокорення однієї зі сторін. Показано, як ці принципи реалізуються на мікро-, мезо- і макрорівнях і зміст процесу формування погодження, що включає в себе: виявлення ціннісних і функціональних конфліктів у суспільстві та їх своєчасне розв’язання; створення необхідних і достатніх економічних, політичних, духовних і побутових умов для формування злагодних відносин у суспільстві; урахування формального і неформального статусу і лідерства в управлінні суспільством.