ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і задачі дослідження, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, визначено особистий внесок здобувача, апробацію результатів дисертації, здійснено викладення наукових і прикладних результатів дисертації в опублікованих роботах, наведено структуру роботи.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади управління економічною ефективністю сільськогосподарського виробництва» уточнено і доповнено визначення поняття «економічна ефективність сільськогосподарського виробництва»; досліджено існуючі методи оцінки ефективності управління діяльністю підприємств аграрної галузі України; запропоновано удосконалену класифікацію методів оцінки ефективності управління діяльністю сільськогосподарських підприємств; визначено особливості управління ефективністю діяльності досліджуваних підприємств.

Економічна ефективність виробництва підприємств аграрної галузі має свої відмінні риси. Ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно відокремлювати від ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств, оскільки виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється різними категоріями господарств – як домогосподарствами (господарствами населення), в яких не передбачене використання найманої праці, а отже, не передбачені і витрати на збут та оплату праці, так і сільськогосподарськими підприємствами, які займаються виробництвом та реалізацією продукції сільського господарства населенню і переробним підприємствам України та зарубіжжя.

Управління ефективністю спрямоване на забезпечення показників результативності діяльності сільськогосподарських підприємств на рівні не нижче граничного, встановленого керівництвом підприємства або середнього по галузі виробництва, а також на пошук резервів для їх підвищення. Для управління ефективністю сільськогосподарського виробництва важливо розуміти, що економічна ефективність зростає, якщо підвищується продуктивність праці, фондо- та матеріаловіддача. У випадку збільшення в динаміці показників праце-, фондо- та матеріаломісткості ефективність виробництва, навпаки, знижується. Необхідною умовою підвищення ефективності виробництва є перевищення темпів зростання чистого прибутку над темпами зростання суми витрат виробництва.

В узагальненому вигляді ефективність сільськогосподарського виробництва доцільно визначати співвідношенням результатів виробництва (ринкової ціни виробленої продукції) до витрат виробництва. Це пояснюється тим, що при збільшенні обсягів виробленої продукції та зменшенні суми витрат, або за умови незмінних витрат при одночасному нарощуванні обсягів виробництва, при незмінному обсязі виробництва продукції та одночасному скороченні суми витрат ефективність виробництва зростає. Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва визначають застосовуючи систему показників, які характеризують результативність використання окремих видів ресурсів. Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва, який здійснює вплив на решту похідних показників, є досягнутий рівень продуктивності праці. Так, похідними від продуктивності праці показниками абсолютного ефекту та рівня ефективності виробництва є: витрати виробництва, норма та маса економічного прибутку, рентабельність власного капіталу, рентабельність сукупного капіталу (рентабельність активів), рівень рентабельності виробництва, фондовіддача, матеріаловіддача тощо.

Всі існуючі методи оцінки ефективності управління сільськогосподарським підприємством зазвичай поєднують наступним чином: методи традиційного підходу до оцінювання – особливість даного підходу полягає в поданні результатів та цільових показників діяльності підприємств у вартісному виразі; селективні методи – передбачають оцінку ефективності управління підприємством з точки зору одного елемента системи управління, що призводить до розрізненості в різноманітній спрямованості результатів оцінювання, але не дає уявлення про стан і цілеспрямованість функціонування системи управління підприємством у цілому; фрагментарні методи – головною характеристикою такого оцінювання є його епізодичність (або ситуаційність), тобто воно проводиться лише за певних змін; комплексні методи – оцінювання ефективності управління здійснюється за сукупністю окремих елементів системи управління.

На підставі здійсненого аналізу було запропоновано удосконалену класифікацію методів оцінки ефективності управління діяльністю сільськогосподарських підприємств, де у якості додаткових ознак обрано: системність (можливість комплексного рівняння), інтегральність (оцінка дії кожного з факторів) та відокремленість (оцінка ефективності управління в межах окремих підсистем). Такий підхід дозволяє кількісно виразити критерії результативності управління ефективністю діяльності підприємств різних організаційно-правових форм.

Особливість управління ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств визначається факторами, які обумовлені специфікою процесів виробництва та ціноутворення в галузі. По-перше, інтенсивність виробництва, та, відповідно, реалізації продукції змінюється на протязі року, що пояснюється особливостями виробничого циклу у рослинництві та тваринництві. По-друге, коливання цін та інші кон’юнктурні зміни ситуації на внутрішньому ринку сільськогосподарської продукції у значній мірі пов’язані з динамікою міжнародного середовища, зокрема зі змінами, що відбуваються на ринках цукру і зерна. По-третє, в умовах низької рентабельності та прибутковості питання аналізу ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств набуває особливого значення, оскільки у подібних умовах господарювання важливо використовувати усі можливі резерви та способи підвищення обсягів виробництва, так само як і мінімізувати непродуктивні витрати.

У другому розділі «Аналіз ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств Київської області» виявлено основні тенденції та визначено ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств України і Київської області; встановлено ступінь впливу регулятивного середовища сільськогосподарського виробництва на ефективність діяльності підприємств аграрної галузі України.

На сучасне становище підприємств, що функціонують у вітчизняній аграрній галузі, значно вплинула фінансово-економічна криза, яка проявилась як на макрорівні, так і на рівні підприємств. Необхідно зауважити, що протягом 1995-2001 років навіть прибуткові сільськогосподарські підприємства незначними прибутками не могли забезпечити здійснення розширеного відтворення за рахунок власних коштів. Переважна ж частина досліджуваних підприємств у зазначений період була збитковою. На протязі 2003-2007 років ефективність діяльності підприємств дещо підвищилась у результаті державних дотацій на збиткову продукцію тваринництва. Однак, за такого фінансового становища, коли більше третини сільськогосподарських підприємств залишалось збитковими, галузь в цілому не могла функціонувати на самоокупності. Так, у січні 2010 року обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у фактичних цінах становив 4,4 млрд. грн. Станом на 1 січня 2010 року виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств зросло у порівнянні з відповідним періодом попереднього року на 5,4%, при цьому валова продукція сільськогосподарських підприємств збільшилась на 12,7%. В аграрній галузі коливання обсягів виробленої продукції протягом року пояснюються як звичайними внутрішньорічними коливаннями, так і інфляційними явищами. Тому, для здійснення адекватної оцінки існуючих тенденцій, необхідно відстежувати зміни обсягів виробництва сільськогосподарської продукції у фактичному обсязі.

Економічна ефективність діяльності досліджуваних сільськогосподарських підприємств Київської області є різною для підприємств, які займаються тваринництвом і рослинництвом. Зокрема, для підприємств, які займаються скотарством, поріг рентабельності є невисоким, при цьому спостерігається висока капіталомісткість, що обумовлює необхідність наявності значного обсягу основних фондів. Здійснений аналіз доводить, що, починаючи з 2007 року, практично всі категорії підприємств досліджуваної галузі зазнали значного скорочення чистого прибутку.

Як показали результати проведеного факторного аналізу, всі фактори, які здійснюють вплив на результати діяльності сільськогосподарських підприємств, можна поділити на дві групи – витрати виробничі та адміністративні. Перша група факторів корелює зі змінними значно більше, ніж друга, при цьому домінуючий вплив на результати діяльності здійснюють змінні «Собівартість реалізації» та «Оплата праці». Розподіл факторного навантаження між двома виділеними групами вказує на те, що на першу групу (витрати на виробництво) припадає 68,4% навантаження, на другу (адміністративні витрати) – 31,6%, що, в цілому, пов’язане зі специфікою виробництва продукції сільського господарства, оскільки у сільськогосподарському виробництві частка доданої вартості невелика, а основну частину собівартості реалізованої продукції складають, власне, витрати на виробництво.

Про ступінь впливу регулятивного середовища сільськогосподарського виробництва на ефективність діяльності підприємств аграрної галузі свідчать значення макроекономічних чинників, зокрема низький рівень частки продукції сільськогосподарського виробництва у валовому внутрішньому продукті України, що є негативною тенденцією і вказує на неефективне використання потенціалу продовольчої безпеки держави. Подальше реформування політики в досліджуваній галузі обумовлюється напрямком євроінтеграції та обмеженням державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції. Запланований рівень підтримки державою сільського господарства, за умов певного реформування механізму надання такої підтримки, передбачає достатні можливості для захисту вітчизняного агропромислового комплексу в умовах членства у СОТ та відповідає сучасним потребам. Визначено основні складові та механізми розв’язання проблеми створення оптимальних умов для здійснення підприємствами ефективної виробничої діяльності: правове забезпечення реструктуризації існуючих сільськогосподарських підприємств; реформування землекористувань господарських структур; зміна орендних відносин в межах нових господарських структур; розвиток господарської діяльності підприємств аграрної галузі, стимулювання підприємств щодо збереження і охорони земельних ресурсів тощо. Пошук оптимальних шляхів для удосконалення підтримки сільського господарства та моніторинг прийнятих у рамках СОТ зобов’язань є одним із головних аспектів співпраці вітчизняних сільськогосподарських підприємств із відповідними структурними підрозділами Міністерства аграрної політики та продовольства України.

У третьому розділі «Удосконалення управління економічною ефективністю виробництва сільськогосподарських підприємств» визначено залежність між розміром підприємства, його виробничою спеціалізацією та економічною ефективністю діяльності; обґрунтовано теоретико-методичний підхід щодо управління економічною ефективністю виробництва сільськогосподарських підприємств; удосконалено управління ефективністю сільськогосподарського виробництва, шляхом розробки моделі управління економічною ефективністю виробництва для підприємств аграрної галузі.

Аналіз впливу розміру підприємств на ефективність їх діяльності, який ґрунтується на результатах здійснених в аналітичному пакеті Statistica 6.0 кластерного та дискримінантного аналізів, дозволив обґрунтувати гіпотезу про те, що діяльність дрібних підприємств є ефективною, проте великих обсягів прибутку не дає, у той час як діяльність великих підприємств попри високу ефективність в одному випадку, в іншому випадку демонструє найбільший по усьому масиву досліджуваних підприємств збиток. Для великих підприємств спостерігаються найбільші по масиву аналізованих підприємств витрати на систему менеджменту, ефективність їх діяльності є найменш стабільною. Дискримінантний аналіз здійснювався в наступній послідовності: було виділено найбільш значущі змінні (фактори); побудовано функції дискримінації; оцінено якість класифікації; проведено коригування моделі класифікації.