УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено апробацію результатів дослідження.

У розділі 1 “Теоретичні основи управління фінансово-інвестиційною діяльністю підприємств” досліджено сутнісні характеристики інвестицій підприємств, обґрунтовано теоретичні та методичні підходи до фінансово-інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, сформовано концептуальні засади фінансово-інвестиційного менеджменту на мікрорівні.

На основі аналізу існуючих точок зору зарубіжних та вітчизняних фахівців щодо визначення сутності поняття “інвестиції” їх було згруповано у три основних підходи – капіталоутворюючий, витратний та ресурсний. Запропоновано авторську дефініцію, що характеризує сутність цього поняття на мікрорівні, за якою інвестиції підприємств – це вкладення капіталу в об’єкти підприємницької діяльності з метою зростання ринкової вартості підприємств та досягнення індивідуальних цілей усіх учасників інвестиційного процесу. Автором обґрунтовано поділ інвестицій підприємств в залежності від форми фінансування на комерційні, благодійні та бюджетні, подано їх сутнісну характеристику.

Запропоновано структурувати реальні інвестиції підприємств, враховуючи об’єкти їх вкладення − матеріальні та нематеріальні активи, тобто залежно від конкретних напрямів вкладення капіталу. У структурі матеріальних інвестицій виділено інвестиції в основні засоби (засоби виробництва) та інвестиції в оборотні активи (предмети праці). У структурі нематеріальних інвестиції виділено інтелектуальні (вкладення в об’єкти інтелектуальної власності) та інноваційні (вкладення в розвиток нових технологій, форм і методів організації виробництва). Запропоновано у структурі фінансових інвестицій підприємств виділяти портфельні (спрямовані на досягнення суто фінансових переваг у короткостроковому періоді), стратегічні (направлені на отримання контролю над тим чи іншим суб’єктом підприємництва, що сприяє збільшенню частки на ринку та отриманню довгострокових переваг), венчурні (ризикові в акції підприємств, що супроводжуються високим ризиком), тезавраційні (пов’язані з купівлею дорогоцінних металів і каміння).

Фінансово-інвестиційну діяльність підприємств запропоновано розглядати у двох аспектах: як суб’єктів та об’єктів фінансово-інвестиційного процесу (рис. 1).