УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ (НА ПРИКЛАДІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження відповідно до обраної теми, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення й апробацію отриманих результатів, наведено відомості про публікації за результатами проведеного дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи побудови системи антикризового менеджменту на основі управління інноваційним потенціалом» розглянуто теоретичну базу інноваційного потенціалу підприємства (далі ІПП) в системі антикризового управління, на основі чого уточнено визначення категорії «ІПП», розроблені механізми антикризового менеджменту на основі управління ІПП та досліджені тенденції розвитку інноваційних процесів в Україні.

В процесі  дослідження сутності ІПП, його ролі та функцій у системі антикризового менеджменту було доведено, що ІПП знаходиться під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників, обмежується внутрішніми можливостями та зовнішніми загрозами, існує у часі та просторі, а його поточний стан залежить від попередніх результатів діяльності підприємства  та обумовлює його майбутні можливості щодо розвитку. Це дозволило трактувати ІПП з позицій системно-динамічного підходу як систему взаємодії взаємопов’язаних внутрішніх та зовнішніх чинників, що обумовлюють наявність протягом певного періоду часу можливостей і здатностей підприємства до ефективного переходу від існуючого рівня розвитку на принципово новий рівень в умовах обмежених ресурсів для реалізації стратегічних цілей підприємства.

Дослідження інструментів впливу антикризового менеджменту дозволило доповнити класифікацію криз підприємства за ознакою «інструмент впливу» та виділити: інноваційну кризу; диверсифікаційну кризу; інвестиційну кризу; інформаційну кризу; маркетингову кризу; виробничу кризу; фінансову кризу; стратегічну кризу; організаційно-управлінську кризу – та розподілити кризи з урахуванням об’єктивно-суб’єктивних чинників.

Встановлення взаємозв’язку між категоріями «ІПП», «інноваційний процес», «інноваційний портфель» дозволило визначити та систематизувати причини, симптоми та фактори впливу, що обумовлюють виникнення інноваційної кризи, постійний моніторинг яких надає можливість підприємству правильно діагностувати тип кризи, створювати відповідні інструменти впливу на причини їх формування, розробляти механізми моніторингу ризиків, опанувати етапи та механізми антикризового управління.

Проведене дослідження засвідчило, що принципові відмінності у підґрунті для виникнення інноваційної кризи (відсутність спонукаючих мотивів власників та/або менеджерів підприємства, недосконале управління інноваційним процесом та/або портфелем інновацій) потребують виділення у складі даної кризи двох окремих видів:

криза інноваційності, під якою розуміється процес загострення протиріч в системі функціонування підприємства, що виникають внаслідок відсутності мотивації підприємства до якісно нових перетворень та відображаються у сталому старінні підприємства та окремих його підсистем (тобто є концептуальним відображенням феномену ІПП);

криза інноваційного розвитку, що розглядається як процес загострення протиріч в системі функціонування підприємства, які виникають внаслідок неефективного управління існуючим інноваційним процесом та/або портфелем інновацій.

На цій основі створено матрицю зміни індикаторів специфічних симптомів інноваційної кризи (наявність та ефективність інноваційного планування, обсяг виробництва інновацій, кількість покупців – споживачів інноваційного продукту, обсяг виручки від реалізації інноваційного продукту, обсяг очікуваних результатів від інновацій, рівень керованості процесу створення та впровадження інновацій, обсяг запасів інноваційної продукції на складах) в залежності від стадії життєвого циклу кризи, що дозволяє визначати рівень інноваційного ризику.

Для реалізації антикризової стратегії з позиції управління ІПП розроблено механізм управління кризою інноваційності на підприємстві, що спрямований на реалізацію програм запобігання кризі (рис. 1), програм раннього виявлення та подолання, а також програм післякризового управління, які охоплюють ключові функції, базуються на загальних принципах та методах управління.

Дослідження тенденцій розвитку інноваційних процесів в Україні засвідчило, що в Україні спостерігається системна інноваційна криза, яка обумовлюється декількома ключовими факторами: практична відсутність внутрішньої мотивації та зовнішнього стимулювання інноваційного розвитку, неефективний розвиток інституційних особливостей економічного та соціально-політичного устрою України та обмежені фінансові ресурси. Це свідчить, що інноваційна криза властива не тільки підприємствам (мікрорівень), а й може бути системною, тобто охоплювати всі рівні економіки.

У другому розділі «Формування та оцінка інноваційного потенціалу промислових підприємств» розглянуто інноваційний потенціал за рівнями економічної системи (макро-, мезо-, мікро-), досліджені механізми формування, структура, закономірності та методи оцінки ІПП, вдосконалено модель оцінювання ІПП, що апробована на машинобудівних підприємствах.