УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади управління інноваційним потенціалом основних засобів підприємств» розглянуто теоретичні засади управління інноваційним розвитком, висвітлено сутність та структуру інноваційного потенціалу, уточнено понятійно-категоріальний апарат категорії «інновація», охарактеризовано методичні аспекти використання основних засобів підприємства.

У роботі система управління інноваційним розвитком розглядається як механізм, який дозволяє комплексно впливати на інноваційну активність, раціонально використовувати науково-технічний потенціал, бюджетні та власні кошти підприємств, отримуючи корисний результат у найкоротші строки.

В сучасній системі економічних відносин ключове місце серед чинників, що забезпечують конкурентоспроможне економічне зростання, належить якості та інтенсивності інноваційної діяльності, результати якої часто є непередбаченими. Тому в управлінні інноваційним розвитком підприємства необхідно використовувати системний підхід, а стратегію його розвитку необхідно формувати на основі оптимізації її структури, цілей, властивостей за допомогою максимізації ефективності взаємодії її компонентів.

Правильний вибір стратегії дозволить підвищити внутрішні можливості інноваційної діяльності, виявити приховані резерви розвитку підприємства з метою підвищення ефективності його діяльності. Здатність до реалізації стратегії інноваційного розвитку і практичного використання інновацій стає необхідною умовою досягнення якісного економічного зростання, науково-технічного прогресу і високої конкурентоспроможності підприємства.

Дослідивши різні точки зору науковців щодо сутності інновацій автором запропоновано розглядати їх як сукупність і широкого спектру можливостей нововведення, що забезпечують суспільний прогрес, економію витрат, підвищення рівня ефективності, рентабельності виробництва.

Класифіковано інновації за ознаками та характерними видами інновацій,  що дасть змогу підприємству правильно сформулювати інноваційну стратегію залежно від виду інновацій, ефективності інноваційного процесу, способів управління інноваційним процесом, типу інновацій, рівня ризику від впровадження конкретного виду інновацій. Запропоновано виділити наступні критерії класифікації інновацій: комерційний результат, джерело інноваційних капіталовкладень, рівень ризикованості інноваційних капіталовкладень, процес виникнення інноваційної ідеї, термін досягнення конкурентних переваг.

Узагальнення теоретичних положень сутності категорії «інноваційний потенціал» дозволило визначити її функціональні особливості, а саме: взаємозв’язок виробничих, інтелектуальних, інформаційних, наукових, фінансових, маркетингових, кадрових, організаційних ресурсів і можливостей, що забезпечують готовність і здатність підприємства здійснювати інноваційну діяльність при постійному удосконалені системи управління нею з урахуванням факторів нестабільності ринкового середовища.

Зазначено, що проведення оцінки інноваційного потенціалу, аналітичне дослідження, його результати та використання їх в управлінні підприємством мають відповідати певним методичним принципам.

Виходячи з чого, автором удосконалено структурно-логічну схему методичних підходів до визначення інноваційного потенціалу, які доповнено складовими, що дозволяє більш повно враховувати сприйнятливість підприємства до інновацій