У першому розділі – “Теоретико-методичні засади управління інвестиційною діяльністю в умовах фінансової нестабільності” – досліджено сутність інвестицій і концептуальні основи управління інвестиційною діяльністю на макро- та мікрорівнях, принципи та моделі управління інвестиційною діяльністю підприємств, методи оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів в умовах ризику, невизначеності й фінансової нестабільності.

За результатами дослідження визначено, що категорію “інвестиція” необхідно розглядати як складну економічну категорію, яка, з одного боку, відображає відносини, що формуються на стадіях виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту, а з іншого – являє собою вкладення капіталу в усіх його формах у різні об’єкти його господарської діяльності з метою одержання прибутку. Тобто сутність інвестицій як економічної категорії розкривається лише під час інвестиційної діяльності. Також наразі в науковій, правовій і спеціальній фаховій літературі немає однозначного визначення термінів “інвестиційна діяльність” та “інвестиційний процес”. Тому в роботі розмежовано ці два поняття та надано авторське визначення інвестиційного процесу як складової інвестиційної діяльності, що являє собою сукупність практичних підходів, методів та прийомів, спрямованих на підготовку, реалізацію, оцінювання та отримання результатів від інвестиційної діяльності на всіх стадіях її здійснення, включаючи стадію споживання. Суб’єктами інвестиційного процесу виступають інвестори, що приймають рішення щодо вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей, реципієнт – отримувач інвестиційних коштів та держава, що регулює процеси інвестування.

У роботі визначено, що найбільш поширеною є класифікація, яка розподіляє інвестиції за такими критеріями: за об’єктами вкладень; за характером участі в інвестуванні; за періодом інвестування; за рівнем ризику; за формами власності; за регіональною ознакою. Зважаючи на те, що для таких галузей, як машинобудування, інвестиції є необхідною умовою ефективного розвитку підприємств, а також те, що на стадії прийняття інвестиційного рішення необхідно визначитися з рівнем ефективності інвестування, в роботі запропоновано до вищеперелічених ознак додати ще одну – за економічною ефективністю з виділенням таких груп: високоефективні, ефективні й низькоефективні.

Кожний з наведених критеріїв характеризує окрему сторону інвестицій, описує сферу їх застосування й визначає специфіку відносин, що реалізуються в процесі їх руху. Введення запропонованого нами критерію економічної ефективності є логічним з погляду необхідності оцінювання результативності вкладання інвестиційних ресурсів. Зважаючи на те, що інвестиційна діяльність є доцільною за умови її прибутковості, запропоновано таку шкалу оцінювання ефективності інвестицій (табл. 1).