УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Краткое содержание

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито сутність і сучасний стан питань управління конкурентоспроможністю продукції на підприємствах легкої промисловості; сформульовано мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – «Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю продукції» – визначено послідовність і зміст процесу формування конкурентоспроможності продукції; обґрунтовано складові системи управління конкурентоспроможністю продукції та їх взаємодію; сформовано ієрархічну структуру процесу функціонального забезпечення планового рівня конкурентоспроможності продукції.

Сучасний рівень економічного розвитку вимагає від виробника значних зусиль у напрямку підвищення конкурентоспроможності продукції. Досягнення цієї мети передбачає цілеспрямовані управлінські дії щодо забезпечення конкурентного стану продукції на ринку. Наявність потреби в управлінні зумовлює необхідність визначення складових керованої підсистеми, характеру їхньої взаємодії з іншими елементами системи та зовнішнім середовищем.

У дисертації обґрунтовано послідовність і зміст процесу формування конкурентоспроможності продукції як об'єкта управління. Поетапне визначення меж об’єкта встановлює взаємодію керованої підсистеми зі складовими суб’єкта управління та зовнішнього середовища, що впливають на конкурентоспроможність продукції. До складу підсистеми «об’єкт управління» належать: 1) процес формування специфічної (концептуальної) конкурентоспроможності продукції, яка забезпечує конкурентну перевагу на стадії зародження ідеї нового продукту; 2) процес формування базової (якісно-цінової) КСП, яка відображує рівень конкурентних переваг продукції на виробничій стадії; 3) процес формування повної (ринкової) КСП, яка характеризує здатність продукції бути реалізованою за певними умовами на конкретному ринку. Контур внутрішнього середовища окреслює межі впливу суб’єкта управління на об’єкт. Елементи мікро- та макросередовища відображають опосередкований вплив зовнішнього середовища на перебіг всього процесу та кінцевий результат.

У дисертації визначено, що суб'єктом управління конкурентоспроможністю продукції виступає менеджмент підприємства вищої та середньої ланки, метою діяльності якого є забезпечення високого рівня КСП з урахуванням наявних ресурсів та впливу зовнішніх чинників. Для досягнення поставленої в роботі мети підсистема «суб’єкт управління» реалізує циклічну взаємодію основних управлінських функцій (планування, організацію, координацію, мотивацію, контроль, регулювання) на стратегічному і тактичному рівнях (рис.1).