УПРАВЛІННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЄЮ ВЕРТИКАЛЬНО ІНТЕГРОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методичні основи управління реструктуризацією підприємств» досліджено економічну сутність реструктуризації та окреслено її місце і роль у структурі перетворень на рівні підприємства, визначено критерії класифікації процесів реструктуризації за окремими ознаками для забезпечення цілеспрямованого управління ними, узагальнено сучасні концепції управління реструктуризацією підприємств, виявлено взаємозв’язок між стратегічною стійкістю і реструктуризацією підприємства, систематизовано підходи до діагностики передумов реструктуризації, що слугувало підґрунтям для розроблення концептуальної моделі управління реструктуризацією вертикально інтегрованих підприємств та засобів її реалізації.

Враховуючи актуалізацію процесів вертикальної інтеграції у ряді галузей економіки та формування інтегрованих структур як способу координування і контролю складових галузевого (технологічного) ланцюга з метою отримання взаємної вигоди сторонами-учасниками, у дисертації акцентовано увагу на проблемах управління реструктуризацією вертикально інтегрованих підприємств, мотивацією створення яких є високий рівень ризику самостійного існування на ринку та прагнення отримати вищий рівень ринкового впливу.

Аналіз існуючих підходів до розуміння сутності реструктуризації, реформування, реорганізації й реінжинірингу дозволив встановити їх причинно-наслідкові і супідрядні зв’язки і визначити реструктуризацію як перманентний процес зміни середовища функціонування підприємства з фокусуванням на трансформації структури бізнесу і його складових та з орієнтацією на інноваційну модель розвитку на основі виявлення нових ринкових можливостей, заповнення стратегічних прогалин, усунення і попередження кризових явищ з використанням прийомів стратегічного і тактичного управління при конкретному наборі передумов та їх взаємодії.

Узагальнення відомих класифікацій реструктуризації стало підставою для окреслення нової класифікаційної ознаки (стан підприємства) і виокремлення  відповідно до неї трьох видів реструктуризації – кризової, захисної і випереджуючої, а також пояснення логічного взаємозв’язку видів реструктуризації, характеру організаційних змін та основних управлінських технологій для їхньої  реалізації (табл. 1). Використання цієї класифікації дозволить детальніше обґрунтувати вибір варіанту змін на підприємстві.