УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з основних проблем ринкової трансформації аграрного сектора є формування ефективного механізму управління розвитком сільськогосподарських підприємств. Ринкові перетворення поставили сільськогосподарських товаровиробників перед необхідністю самостійно забезпечувати конкурентоспроможність і здатність своєчасно адаптуватися до нестабільного ринкового середовища. Економічні, техніко-технологічні й соціальні зміни, що відбуваються нині в суспільстві, істотно підвищують значимість теорії управління розвитком сільськогосподарських підприємств, вимагаючи відповідного наукового забезпечення.

Суттєвий внесок у розробку теоретико-методологічних і прикладних аспектів проблеми управління розвитком сільськогосподарських підприємств зробили такі вітчизняні вчені як В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, С.С. Бакай, М.О. Бєсєдін, В.Л. Валентинов, О.Д. Гудзинський, С.І. Дем’яненко, Й.С. Завадський, С.А. Кравченко, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Т.Г. Маренич, В.Я. Месель-Веселяк, Л.І. Михайлова, О.О. Мороз, О.В. Олійник, В.І. Перебийніс, П.Т. Саблук, М.М. Турченко, О.О. Школьний, О.В. Шубровська, В.В. Юрчишин та інші. Серед зарубіжних дослідників проблем організаційного розвитку – І. Ансофф, І. Адізес, М. Армстронг, Р. Бекхард, Дж. Л. Гібсон, Д.М. Іванцевич, Д.Х. Доннелі, Р.Л. Дафт, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, Р.А. Фатхутдінов та інші.

Проте теоретична і практична необхідність вирішення проблем управління розвитком сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової трансформації економіки шляхом обґрунтування методичних підходів щодо оцінки рівня розвитку сільськогосподарських підприємств, проведення організаційного аудиту, побудови організаційної структури та структури управління, оцінки організаційної культури обумовлюють доцільність проведення окремого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Полтавської державної аграрної академії й є складовою теми «Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК» на 2004-2009 рр. (номер державної реєстрації 0104U002550). Дисертант брала безпосередню участь (як відповідальний виконавець) у розробці питань управління розвитком сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової трансформації економіки.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретико-методологічних положень та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління розвитком сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах.

Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі вирішувалися наступі завдання:

– уточнення основних складових механізму управління розвитком сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах;

– обґрунтування інтеґрального рейтинґового показника розвитку сільськогосподарських підприємств;

– уточнення закономірностей та тенденцій використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств на реґіональному рівні в контексті їх розвитку;

– удосконалення методичних засад дослідження тенденцій розвитку сільськогосподарських підприємств та вибору їх стратегії з використанням теорії життєвих циклів;

– опрацювання методичних підходів щодо проведення організаційного аудиту сільськогосподарських підприємств;

– обґрунтування структури управління у великих та середніх за розмірами сільськогосподарських підприємствах, що функціонують у ринкових умовах;

– удосконалення методичних підходів стосовно дослідження організаційної культури сільськогосподарських підприємств.

Об’єктом досліджень є процес розвитку сільськогосподарських підприємств.

Предмет дослідження становить сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів управління розвитком сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової трансформації економіки України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання і системний підхід до аналізу соціально-економічних проблем діяльності сільськогосподарських підприємств, закономірностей і тенденцій їх розвитку, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, у яких розкриваються теоретичні й практичні проблеми управління розвитком підприємств.

У ході виконання дослідження використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні економічні методи, зокрема: діалектичний та абстрактно-логічний методи пізнання – при узагальненні теоретичних і методологічних положень управління розвитком сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах і формулюванні висновків; історико-економічний – при аналізі теорії управління, теорії організаційного проектування та результатів системної методології вивчення економічних явищ; структурно-функціональний метод – при дослідженні процесів управління розвитком сільськогосподарських підприємств як структурно виділеної цілісної системи аграрних відносин, в якій кожний елемент має своє функціональне значення; при узагальненні практики управління розвитком підприємств в умовах нестабільності та визначенні економічних функцій держави в управлінні розвитком суб’єктів аграрного сектора економіки; метод порівняльного аналізу – при виявленні рівня економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, оцінці результатів виробничо-комерційної діяльності підприємств; статистичні методи – при аналізі ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств та обробці даних взаємозв’язку залежності ефективності діяльності підприємств від їх ресурсного потенціалу; інституціональний підхід – при виявленні особливостей соціально-економічної поведінки товаровиробників і причинно-наслідкових зв’язків у механізмах ринкової взаємодії сільськогосподарських підприємств; монографічний метод – при вивченні передового досвіду управління розвитком сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах господарювання; метод соціологічного опитування (анкетування, бесіда-інтерв’ю) – при вивченні організаційної культури; метод експертних оцінок – при розробці інтеґрального рейтинґового показника розвитку сільськогосподарських підприємств, проведенні організаційного аудиту.

Інформаційною базою дослідження стали закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові документи Міністерства аграрної політики України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали головного управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації, бухгалтерська та статистична звітності сільськогосподарських підприємств, результати вибіркових спостережень, проведених автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні теоретичних і методологічних основ управління розвитком сільськогосподарських підприємств в умовах ринку.

Найважливішими науковими результатами, що визначають рівень і характер новизни дослідження, є наступні:

вперше:

– одержано органіграми структур управління великих та середніх сільськогосподарських підприємств, що функціонують у ринкових умовах. На відміну від існуючих, пропоновані структури управління враховують основні функції підприємства (операційну, фінансову, маркетинґову) та передбачають створення стратегічних господарських центрів (відносно самостійних стратегічних бізнес-одиниць) у великих сільськогосподарських підприємствах, а центрів відповідальності (центрів витрат і центрів управління) – в середніх за розмірами підприємствах;

 – обґрунтовано інтеґральний рейтинґовий показник розвитку сільськогосподарських підприємств, в якому – на відміну від існуючих підходів – враховані ресурсні й результативні показники (середньорічні темпи приросту площі сільськогосподарських угідь, вартості основних виробничих фондів, валової продукції, товарної продукції, чистого прибутку з розрахунку на одного середньорічного працівника, середньомісячної оплати праці) та їх вагомість;

удосконалено:

– методичні засади дослідження тенденцій розвитку сільськогосподарських підприємств та вибору їх стратегії, відмінність яких від існуючих підходів полягає у використанні теорії життєвих циклів для встановлення тенденцій розвитку, а життєвий цикл сільськогосподарського підприємства запропоновано визначати з урахуванням динаміки обсягів виробництва основних видів продукції (у порівняльних цінах) шляхом вирівнювання динамічних рядів за допомогою трьохрічної ковзної середньої;

– підходи до дослідження організаційної культури сільськогосподарських підприємств, які, на відміну від існуючих, полягають у врахуванні взаємозв’язків основних параметрів організаційної культури та характеристик організаційної структури підприємства, що при розробці організаційного проекту дозволяє досягти позитивного синерґетичного ефекту та мінімізувати спротив персоналу організаційним змінам;

дістало подальший розвиток:

- уточнення основних складових механізму управління розвитком сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах згідно з трьома рівнями управління (загальнодержавним, регіональним та рівнем підприємства). Відмінність полягає у виділенні відповідних кожному рівню основних важелів управління, здатних забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції, що відповідає вимогам СОТ;

– методичні підходи щодо організаційного проектування сільськогосподарських підприємств та його складової – організаційного аудиту. На відміну від існуючих підходів запропоновано організаційне проектування сільськогосподарських підприємств проводити на основі організаційного аудиту, який доцільно здійснювати з використанням методу експрес-оцінки, що передбачає експертне оцінювання ресурсного потенціалу та конкурентоспроможності підприємства;

– уточнення закономірностей та тенденцій розвитку сільськогосподарських підприємств регіону, які, на відміну від існуючих досліджень, враховують вплив величини ресурсного потенціалу та його структури на результати виробничо-комерційної діяльності господарств.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані автором рекомендації та основні положення щодо вдосконалення управління розвитком сільськогосподарських підприємств реґіону можуть використовуватися для забезпечення їх сталого розвитку і впроваджуються головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 01-26/107 від 14.05.2008 р.), управлінням агропромислового розвитку Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області (довідка № 01-15/108 від 9.04.2008 р.). Основні положення та результати дисертаційного дослідження щодо реструктуризації та вдосконалення організації виробничої діяльності застосовуються в приватному сільськогосподарському підприємстві «Ковпаківець» Котелевського району Полтавської області (довідка № 38 від 8.04.2008 р.). Запропоновані автором рекомендації стосовно вдосконалення структури управління і формування організаційної культури впроваджуються сільськогосподарським кооперативом «Дружба» Котелевського району Полтавської області (довідка № 72 від 7.04.2008 р.). Окремі положення дисертаційної роботи щодо вдосконалення управління розвитком підприємства використовуються сільськогосподарським виробничим кооперативом «Батьківщина» Котелевського району Полтавської області (довідка № 97 від 9.04.2008 р.).

Основні теоретичні й практичні узагальнення, що містяться в дисертаційній роботі, використовуються в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладанні дисциплін «Основи менеджменту», «Теорія організації», «Організаційне проектування» (довідка № 8-01-338 від 19.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є завершеною роботою автора. Наведені в дисертації положення, висновки і пропозиції є особистим здобутком дисертанта. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатами власних досліджень.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати, викладені в дисертаційній роботі, пройшли апробацію на наступних наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні аспекти розвитку кооперативного руху в сільському господарстві» (м. Полтава, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання» (м. Харків, 2001 р.); Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників «Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК» (м. Київ, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва» (м. Харків, 2006 р.); науково-практичній конференції викладачів факультету економіки та менеджменту Полтавської державної аграрної академії (м. Полтава, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Роль інформаційних технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств» (м. Полтава, 2006 р.); V-й Державній науковій конференції «Аграрна наука – виробництву» (м. Біла Церква, 2006 р.); ІІІ-й Регіональній науково-практичній конференції «Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери (у контексті вступу України до СОТ)» (м. Вінниця, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства» (м. Харків, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації» (м. Полтава, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоздатності підприємств АПК» (м. Полтава, 2008 р.).

Публікації. Основні положення, ідеї та результати дисертаційного дослідження опубліковані в 17 наукових працях, у тому числі 8 статей – у журналах і збірниках наукових праць, що входять до переліку наукових видань ВАК України, 8 – у матеріалах і тезах доповідей конференцій. Загальний обсяг опублікованих матеріалів, який належить особисто автору, складає 5,71 ум. друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, який налічує 212 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 283 сторінки. Основний зміст викладено на 171 сторінці друкованого тексту. Робота містить 59 таблиць, 15 рисунків і 32 додатки.