УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НА ВЕЛИКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі обґрунтовано науково-практичні положення щодо вдосконалення управління соціальною відповідальністю на великих під­приємствах, розроблено науково-методичні підходи до оцінки рівня соціальної відповідальності та практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління нею.

У першому розділі «Сутність і зміст соціальної відповідальності бізнесу в ринковій економіці» на основі аналізу підходів до трактування соціальної відповідальності бізнесу у сучасній економічній науці визначено її зміст, причини виникнення та роль стейкхолдерів у діяльності підприємств.

Аналіз наукових публікацій свідчить, що соціальна відповідальність на підприємствах набула розвитку в розвинених країнах під час капіталістичного способу виробництва, коли економіка від вільної конкуренції перейшла до соціально орієнтованої, а підприємці перейшли від протистояння найнятим робітникам до соціальної співпраці з ними, від благодійних акцій і «точечних» соціальних програм з метою підвищення репутації підприємства до чітко спланованих соціальних заходів та  використання принципів соціальної відповідальності у стратегії підприємства.

Аналітичний огляд існуючих понять соціальної відповідальності бізнесу дозволив виділити чотири підходи до визначення її сутності: ринковий; із позицій державного регулювання; із позицій етики та моралі; із позицій зацікавлених сторін (стейкхолдерів). Доведено, що в сучасних умовах найбільш прийнятними є ринковий підхід і з позицій стейкхолдерів. Суб’єктами соціальної відповідальності підприємств є власники, керівники і працівники підприємств. У своїй структурі соціальна відповідальність містить юридичну, професійну, економічну, морально-етичну.

Узагальнення існуючих теоретичних підходів показало відсутність однозначного тлумачення сутності поняття «соціальна відповідальність бізнесу». Запропоновано визначення поняття «соціальна відповідальність великих підприємств» як діяльність власників та керівників підприємств із виконання, окрім законодавчо визначених норм та добровільного  вирішення соціальних питань суспільства, спрямовувати частину доходу на підтримку та розвиток об’єктів соціальної інфраструктури, соціальної сфери територій присутності, соціальне забезпечення та підвищення кваліфікації працівників, урахування та задоволення потреб основних стейкхолдерів, реалізацію екологічних програм.

Встановлено, що принципів соціальної відповідальності дотримуються переважно великі підприємства, зокрема фінансово-промислові групи, які частку одержаного доходу спрямовують на реалізацію соціальних програм та проектів. Ці структури мають більше матеріальних та інтелектуальних ресурсів для створення сприятливих умов праці, розвитку персоналу, ставлять за мету не тільки одержання прибутку, але й реалізують заходи щодо розвитку територій присутності.