УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛ МИСТЕЦТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання, методи дослідження, розкрито методологічні й теоретичні засади, наукову новизну й практичне значення дисертаційної роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв у сучасних умовах” – розглянуто сучасні підходи до управління якістю освітньої діяльності й, зокрема, закладів позашкільної освіти, визначено сутність та особливості управління освітньою діяльністю шкіл мистецтв, висвітлено провідні ідеї до управління якістю освітньої діяльності, обґрунтовано технологію управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв на засадах положень теорії управління якістю та ситуаційного підходу до управління.

Аналіз стану розробки в науковій літературі проблеми управління якістю освітньої діяльності показав, що в другій половині ХХ століття проявляється загальносвітова тенденція зростання вимог до якості освіти та звернення до цього питання науковців різних країн, але не виявлено єдиного погляду щодо шляхів вирішення проблеми забезпечення якості освіти. На основі аналізу наукової літератури, нормативних документів, чинних державних стандартів з управління якістю уточнено сутність понять „освітня діяльність”, яку розглядаємо як освітню послугу, що є комплексом цілеспрямовано створених можливостей для засвоєння знань і вмінь з метою задоволення особистісних освітніх потреб, та „якість освіти” як складної категорії, що має певні властивості, а саме: знаходить своє відображення в бажаному кінцевому результаті відповідно до вимог і очікувань замовників освітньої послуги та залежить від якості системи процесів і ефективності управління ними.

Виділено основні підходи до управління якістю освіти залежно від спрямованості впливу: педагогічний – крізь призму змін у цілях, змісті освіти, формах, методах, технології навчального процесу, діяльності викладача (В. Дубицький, М. Іродов, Г. Красноженова, В. Нуждін, І. Огородникова, І. Перепеча, С. Разумов, Л. Романенкова, А. Савельєва, З. Тимкін та ін.); вузькоуправлінський – через управлінські чинники, зокрема якість управління освітніми процесами, готовність керівних і педагогічних кадрів до інноваційних процесів тощо (А. Гаврилов, І. Зінов’єв, Ф. Зінов’єв, Г. Капто, Г. Тимошко та ін); системно-управлінський підхід – орієнтація на основні чинники якості освіти: зміст, процес надання освітніх послуг, матеріально-технічна база, персонал, контингент учнів (В. Качалов, М. Кісіль, Ф. Кумбас, В. Лазарев та ін); підхід за стандартами ІSO, згідно з яким діяльність навчального закладу розглядається як сукупність взаємозв’язаних процесів, а управління якістю здійснюється за допомогою постійно діючої системи менеджменту якості. Він узагальнює основні досягнення сучасного менеджменту, що й зумовило його застосування при розробці технології управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв.

На підставі проведеного аналізу уточнено організаційну структуру школи мистецтв, визначено тенденції її розвитку відповідно до специфіки навчального закладу, ієрархію цілей і завдань, чинники впливу на якість освітньої діяльності, виокремлено особливості управління якістю. У такому контексті школа мистецтв розглядається як складна, цілеспрямована, динамічна, відкрита, імовірнісна з елементами детермінованості, адаптивна, соціально-педагогічна система, управління якою здійснюється й на рівні внутрішнього (навчальний заклад), і зовнішнього управління.

Загальними тенденціями розвитку, характерними для шкіл мистецтв як складника системи освіти, визначено такі: орієнтація на розвиток дитини, диференціація та індивідуалізація змісту освіти, упровадження комплексного підходу до навчання, перехід від панування репродуктивної діяльності учнів до творчої, демократизація стосунків між керівниками та вчителями, учителями та учнями, зміни в структурі управлінської підсистеми, поява нових нетрадиційних за формою навчальних закладів. Крім того, виділено негативні тенденції, які стоять на заваді підвищення якості освітньої діяльності шкіл мистецтв: низький рівень координації проведення освітньої реформи (несвоєчасне поновлення програм, недостатнє врахування психофізіологічних і вікових особливостей дітей); відсутність державних типових вимог, критеріїв, стандартів оцінки якості освітньої діяльності шкіл мистецтв; невідповідність структури школи мистецтв ідеї поліхудожньої освіти; зниження якісного рівня контингенту учнів, які вступають до школи мистецтв; традиційна орієнтація програмних вимог, методик навчання на обдарованих дітей, що обмежує самореалізацію учнів із середнім рівнем розвитку; недостатня обізнаність викладачів щодо нових технологій, форм, методів навчання.

На основі змістовного аналізу нормативно-правової бази функціонування шкіл мистецтв і внутрішніх установчих документів окреслено специфіку шкіл мистецтв: багатофункціональність, різноманітність напрямів та видів діяльності закладу; добровільність вибору діяльності; творчий характер освітнього процесу; гнучкість і варіативність змісту та форм організації процесу навчання залежно від індивідуальних здібностей і потреб учнів; переважання суб’єктивізму в оцінюванні результатів освітньої діяльності через їхню багатовимірність. Для закладів цього типу характерна традиційна лінійно-функціональна структура управління.

Визначено, що управлінню якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв притаманні всі сутнісні характеристики загального управління, а саме: управління є властивістю системних об’єктів; має цілеспрямований характер, орієнтовано на впорядкування системи; залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників впливу; здійснюється на основі переробки інформації та встановлення оперативного зворотного зв’язку; передбачає наявність керованої та керуючої підсистем. Для управління як невід’ємної частини педагогічної системи характерна повторюваність процесів, наявність тісного зв’язку з циклами навчально-виховного процесу, реалізація управлінських циклів за допомогою відповідних функцій, суб’єктивний характер механізмів реалізації управління, що проявляється у співвідношенні використання теоретичних засад управління та власної інтуїції керівника в практиці управління навчальним закладом.

На підставі аналізу теорії й практики управлінської діяльності нами виокремлено такі особливості управління якістю, зумовлені специфікою освітньої діяльності шкіл мистецтв: об’єкт управління – творчий процес; спрямування регламентуючих та контролюючих елементів управління на розкриття творчого потенціалу учнів і викладачів; забезпечення гармонізації змісту й форм навчання, зумовлених індивідуальними здібностями та потребами учнів, з державними вимогами, представленими в типових навчальних планах та програмах; складність оцінювання результатів освітньої діяльності, спричинена багатовимірністю результатів і нечіткістю їх критеріїв; наявність специфічних управлінських ситуацій, характерних для навчальних закладів цього типу, зумовлених багатофункціональністю, різноманітністю напрямів та видів діяльності.

Аналіз наукової літератури дозволив визначити провідне поняття дослідження – „управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв”, яке розуміємо як систематизовані управлінські дії, спрямовані на покращення якості системи процесів, що забезпечують реалізацію мети закладу зі створення умов для розвитку й самовираження учнів засобами мистецтва та професійного самовизначення.

У процесі обґрунтування технології управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв доведено доцільність використання ситуаційного підходу до управління якістю, що розкриває технологію вирішення управлінських завдань у єдності з системним підходом, який відбиває загальну логіку управлінської діяльності (Т. Лукіна, А. Ускач, Є. Хриков, В. Яковенко, О. Яковенко). Ця ідея простежується й у теорії управління якістю на основі стандартів ISO, за якими управління якістю здійснюється за допомогою постійно діючої системи менеджменту якості, складником якої є технологія „постійного поліпшення”, що фактично відображає логіку ситуаційного управління.

У працях багатьох науковців ‑ М. Бєсєдіна, Р. Білоусова, Д. Бобришева, В. Василенко, Д. Гвішіані, Ю. Єкатеринославського, М. Карпенко, М. Мескона, Б. Мільнера, В. Нагаєва, Г. Попова, Д. Поспєлова, В. Рапопорта та ін. – наголошено на тому, що запорукою успіху в умовах нестабільності зовнішнього середовища є результативність реагування закладу на впливи зовнішніх чинників, чому сприяє здійснення управління на засадах ситуаційного підходу. Його суть полягає в обґрунтуванні вибору управлінського рішення на основі врахування ознак ситуації або проблеми, що виникає в процесі управління. Вибір цього положення в якості підґрунтя технології управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв зумовив вивчення ознак управлінських ситуацій, характерних для шкіл мистецтв та виділення комплексу ситуацій, що виникають у процесі управління якістю освітньої діяльності. Визначений комплекс управлінських ситуацій разом з критеріями оцінки ефективності управління якістю освітньої діяльності став основою для діагностування стану управління якістю освітньої діяльності.

Тісний зв’язок управлінської діяльності з циклами навчально-виховного процесу, особливістю якого є повторюваність організаційно-педагогічних проблем, зумовлює доцільність алгоритмізації управління, про що зазначено в роботах В. Лунячека, В. Лясковського, Н. Островерхової, В. Пікельної, А. Підласого, Ю. Табакова, Є. Ямбурга.

Центральною частиною пропонованої технології в якості практичного інструментарію з вибору та реалізації управлінських дій щодо вирішення незадовільних ситуацій є алгоритм розв’язання управлінських ситуацій, які виникають у контексті освітньої діяльності шкіл мистецтв. Підґрунтям для його розробки стали праці Л. Євланова, Ю. Єкатеринославського, Е. Маймінаса, Г. Попова, Є. Хрикова з прийняття управлінських рішень. Реалізація алгоритму передбачає такі етапи: збирання інформації (виявлення, опис, класифікація ситуації, прогнозування її можливого розвитку, постановка управлінських завдань); формування управлінського рішення (узагальнення інформації, вибір стратегії; визначення альтернативних шляхів, методів, установлення обмежень, критеріїв прийняття рішення, виділення підпроцесів, підготовка проекту управлінських дій); реалізація рішення: узгодження, ухвалення проекту, підготовка системи до реалізації рішення, керування реалізацією (контроль, оцінка ефективності рішення; регулювання, документування вдалих рішень).

Розуміння технології управління якістю освітньої діяльності як цілісної системи процедур та операцій, що забезпечує ефективність педагогічної системи в досягненні заданих цілей навчання, зумовило визначення її структурних компонентів, а саме: цільовий ‑ відображає ієрархію цілей, досягнення яких реалізує головну мету – підвищення якості освітньої діяльності закладу; змістовний компонент, який складається з комплексу типових, специфічних, стаціонарних ситуацій, що виникають при управлінні якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв; науково-методичного супроводу (критерії оцінки ефективності управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв, класифікація управлінських ситуацій, загальний алгоритм їх розв’язання, набір алгоритмів до стаціонарних ситуацій, методичні рекомендації для підготовки керівників до використання технології); процесуальний компонент, який передбачає послідовність управлінських дій з реалізації технології: діагностика та оцінка ефективності управління якістю освітньої діяльності закладу за визначеними критеріями, виділення незадовільних управлінських ситуацій, застосування алгоритмів розв’язання управлінських ситуацій відповідно до класифікації ситуацій, повторна оцінка ефективності управління.

Запропонована технологія управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв дозволяє відійти від традиційної лінійно-функціональної структури управління, підвищити її рухомість у горизонтальному напрямі, що сприяє децентралізації, демократизації та гнучкості управління.

У другому розділі – „Експериментальна перевірка технології управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв” – розроблено критерії оцінки ефективності управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв, описано й класифіковано управлінські ситуації, що виникають при управлінні навчальними закладами такого типу, представлено перебіг та результати констатувального й формувального експерименту.

Одним із завдань дослідження була розробка критеріїв оцінки ефективності управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв. Аналіз наукових праць, присвячених опрацюванню критеріїв оцінки управління, дозволив зробити висновок, що більшість науковців висвітлюють оцінювання одного з напрямків управлінської діяльності: управління розвитком (В. Лазарев, П. Третьяков), ефективність діяльності апарату керуючої системі (Г. Капто), оцінка управлінської діяльності за результатами роботи школи (Є. Березняк, І. Василькова, Г. Ковальова, В. Мазирін, А. Омаров, Л. Пономарьов, Є. Титова, В. Чичканов та ін.), ефективність діяльності та особисті якості керівників (А. Гаврилов, Л. Даниленко, В. Звєрєва, І. Зінов’єв, Ф. Зінов’єв, А. Омаров, Н. Островерхова, Г. Тимошко та ін.). Низку робіт присвячено комплексній оцінці управління освітнім процесом, зокрема О. Василенко, Г. Єльникової, А. Єрмоли, Е. Литвиненко, Л. Москальця, О. Суджик, Г. Тюлю, але вони стосуються загальноосвітніх навчальних закладів.

Розробку критеріїв здійснено з урахуванням тенденцій розвитку, специфіки закладів й особливостей управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв відповідно до принципів менеджменту якості стандартів ISO. У них знайшли відображення основні чинники, що впливають на якість освітньої діяльності шкіл мистецтв, охоплено основні та допоміжні процеси відповідно до положень процесного підходу. Тому критерії, з одного боку, є векторами управління якістю, а з іншого, – на підставі визначених показників дають можливість оцінити реальний стан управління закладом та виявити недоліки, що призводять до зниження якості освітньої діяльності.

Спираючись на викладені вище теоретичні положення, запропоновано такі критерії: наявність достатньої матеріально-технічної бази відповідно до профілю закладу, відповідність навчальних процесів завданням позашкільної освіти, наявність системи підвищення якості кадрової забезпеченості закладу, розробленість системи ухвалення управлінських рішень, ефективність виконання керівником функцій лідера, сформованість системи роботи з невідповідностями освітньої послуги, оптимальність системи моніторингу якості освітньої діяльності, з визначенням рівнів ефективності: високий – А, достатній – В, критичний – С, недостатній – D.

У ході експериментальної роботи здійснено перевірку ефективності технології управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв. Експеримент проведено на базі п’яти шкіл мистецтв м. Луганська й області, у якому взяли участь директори, заступники директорів, керівники відділів, викладачі, учні та їхні батьки.

На констатувальному етапі експерименту передбачалось вивчення думок усіх суб’єктів освітнього процесу щодо якості освітньої діяльності. З’ясовано, що їхні уявлення не збігаються. Більшість керівників і викладачів показали недостатню обізнаність у цьому питанні, продемонстрували традиційне розуміння „якості освіти” як наявності високих кінцевих результатів освітньої діяльності або як успішності діяльності окремого викладача, що є спрощеним розумінням цього поняття, чим підтверджено необхідність здійснення спеціальної підготовки керівних кадрів до управління якістю.

На підставі узагальнення результатів вхідної діагностики за критеріями ефективності управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв з’ясовано, що тільки в одній контрольній школі управління якістю освітньої діяльності відповідає достатньому рівню „В”, в інших школах знаходяться на критичному рівні „С”. Рівні D – недостатній та А – високий – не виявлено. Крім того, виявлено характерні недоліки в управлінні школами мистецтв: недооцінка значення моніторингу якості освітньої діяльності, неефективне використання його результатів у процесі ухвалення управлінських рішень, необізнаність керівників щодо сучасних теорій управління, неготовність до виконання функцій лідера.

У ході формувального експерименту здійснено поетапне впровадження технології управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв у двох експериментальних закладах. У контрольних школах мистецтв управління здійснювалось на основі традиційних технологій.

І етап формувального експерименту передбачав ознайомлення керівного складу експериментальних шкіл з основними положеннями загальної теорії управління якістю та сутністю пропонованої технології управління якістю освітньої діяльності шкіл мистецтв. З цією метою розроблено методичні рекомендації „Управління якістю освітньої діяльності” й проведено теоретичну підготовку керівних кадрів.

На ІІ етапі за результатами вхідної діагностики ефективності управління якістю освітньої діяльності за визначеними критеріями виділено й класифіковано ситуації, розроблено проект управлінських дій вирішення ситуацій за загальним алгоритмом відповідно до їхнього типу.