УРАЖЕННЯ ОРГАНІВ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ У ЧОЛОВІКІВ ГРИБАМИ РОДУ CANDIDA

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Нами проведено комплексне обстеження 502 пацієнтів з різними інфекційно-запальними захворюваннями нижніх сечових шляхів і статевих органів. Дослідження проводилися протягом 4 років (2003–2006) на базі відділення репродукції людини МКЛ № 10 (Одеса), бактеріологічної лабораторії поліклініки № 14 (Одеса), імунологічної лабораторії Українського НДІ медичної реабілітації та курортології (Одеса), лабораторії кафедри анатомії людини Одеського державного медичного університету. За результатами комплексного обстеження 502 пацієнтів УГК виявлено у 86 (17,1 %) хворих (середній вік — (35,8 ± 7,9) року).

Для оцінки клінічної ефективності різних варіантів комплексної терапії на 3 клінічні групи було поділено 80 пацієнтів, середній вік яких становив (36,0 ± 10,6) року, із верифікованим діагнозом УГК (після одержання їхньої згоди).

До першої клінічної групи увійшли 28 (35,0 %) пацієнтів, що одержували традиційну комплексну терапію. Антимікотичні препарати добиралися за результатами антимікотикограм, отриманих під час проведення бактеріологічного аналізу. Тривалість курсу терапії становила у середньому (12,2 ± 0,8) дня. Відмінною особливістю лікувальної програми пацієнтів другої клінічної групи було включення до складу комплексної терапії нового вітчизняного мультипробіотика «Симбітеру», який призначали у кількості 2 дози двічі на добу протягом 12–14 днів. До складу комплексної терапії 24 (30,0 %) пацієнтів третьої групи, окрім «Симбітеру», було включено препарат «Метилурацил». Середній вік пацієнтів першої групи становив (35,7 ± 9,6) року, другої групи — (36,1 ± 10,4) року, третьої групи — (36,3 ± 11,5) року.

Комплексне обстеження включало збір анамнезу, загальноклінічні дослідження крові та сечі, пальцеве ректальне обстеження передміхурової залози та сім’яних міхурців, ультразвукове обстеження органів сечостатевої системи, бактеріоскопічний (БСМ) і бактеріологічний (БЛМ) методи дослідження зскрібків з уретри та секрету передміхурової залози (результати посівів оцінювали за степенями росту, кількісна оцінка їх проводилася за методом Гоулда (1965) у модифікації Рябинського — Родомана (1965) із визначенням чутливості збудників до антибактері­альних і антимікотичних препаратів), імунологічні, серологічні (ІФА), молекулярно-гене­тичні (ПЛР) і морфологічні дослідження (вивчалися препарати, забарвлені за Ван-Гізоном, Грокоттом — Гоморі і за методикою PAS-реакції).

З метою вивчення стану імунної системи пацієнти, які дали згоду на участь в обстеженні, були розподілені на три контингенти. Основний, контингент А (n = 19) становили пацієнти чоловічої статі (середній вік (36,4 ± 2,7) року), які звернулися вперше, раніше не обстежувалися і не лікувалися з приводу захворювань урогенітального тракту. У всіх хворих діагностована урогенітальна інфекція, у складі якої виявлено УГК. Контингент Б служив для порівняння (n = 21), його утворили пацієнти чоловічої статі (середній вік (34,1 ± 2,8) року) з урогенітальною інфекцією, не асоційованою з грибами роду Candida, яких протягом останніх 9–12 міс. не піддавали лікуванню. Контролем (контингент В) були практично здорові чоловіки (n = 20), які за віком не відрізнялися від пацієнтів вказаних вище контингентів і які пройшли комплексне обстеження з різних причин (планування сім’ї, профілактичний огляд та ін.).

Статистична обробка та математичний аналіз результатів дослідження здійснювали методом розрахунку відносних і середніх величин, критеріїв вірогідності за Стьюдентом. Усі одержані дані оброблено з використанням сучасних методів варіаційної статистики за допомогою пакета ліцензійних статистичних програм STATISTICA for Windows 6,0.

Результати власних досліджень та їх обговорення. З метою визначення ролі використаних методів обстеження у діагностиці УГК були вивчені їх чутливість, точність і специфічність.

При застосуванні БСМ (n = 502) гриби роду Candida були знайдені нами у 113 (22,5 %) пацієнтів, серед яких діагноз УГК, за результатами комплексного обстеження, було встановлено тільки у 81 (16,1 %) хворого. У 5 пацієнтів з УГК гриби роду Candida за допомогою БСМ виявлені не були. Отже, справжньопозитивний (СП) результат для БСМ у діагностиці урогенітального кандидозу становив 81 (16,1 %), хибнонегативний результат (ХН) — 5 (0,9 %) випадків, хибнопозитивний результат (ХП) 113 – 81 = 32 (6,4 %) і справжньонегативний результат (СН) 502 – 113 – 5 = 384 (76,5 %) випадків. Загалом  чутливість БСМ становила 94,2 %; специфічність — 92,3 % і точність — 92,6 %.

За допомогою БЛМ обстеження (n = 502) гриби роду Candida у клінічно значущій кількості були виявлені у 79 (15,7 %) пацієнтів, серед яких діа­гноз УГК було верифіковано, за результатами комплексного обстеження, у 86 (17,1 %) хворих. Хибнопозитивних результатів при використанні БСМ зафіксовано не було. Отож, індекси вірогідності дослідження становили: СП — 79 (15,7 %); СН — 416 (82,9 %); ХП — 0; ХН — 7 (1,4 %). Чутливість БЛМ сягала 91,9 %, специфічність — 100,0 % і точність — 98,6 %.

Найчастіше гриби роду Candida у клінічно значущій кількості виявлялись у зскрібках з уретри — 72 (14,3 %) випадки. У посіві секрету передміхурової залози штами Candida albicans виявлялись у 62 (12,4 ­%) випадках. Цей факт свідчить про виявлення кандидного ураження урогенітального тракту на ранній стадії захворювання. Бактеріологічними дослідженнями сечі виявили наявність грибів роду Candida у I ступені росту, що було розцінено як контамінація сечі, яка не мала клінічного значення, оскільки в усіх випадках ріст грибів роду Candida у сечі поєднувався з виявленням грибів у вмісті уретри і/або передміхурової залози. При дослідженні секрету передміхурової залози, сечі та вмісту уретри у двох випадках (0,4 %) нами були виявлені гриби Candida tropicalis і у трьох (0,6 %) — Candida glabrata. Така низька частота виділення цих штамів Candida дозволила нам не враховувати їх при аналізі результатів бактеріологічного обстеження.

Слід також відмітити, що в усіх випадках гриби виявлялись у поєднанні з іншими інфекціями. Серед мікроорганізмів, що входили до асоціації з Candida alb., найчастіше траплялися: Staphylococcus epidermidis — у 67 (84,8 %) випадках, Escherichia Coli — у 12 (15,2 %) випадках, Enterococcus faecalis — у 9 (11,4 %) випадках, Staphylococcus haemolyticus — у 7 (8,9 %) випадках, Pseudomonas maltophilia — у 5 (6,3 %) випадках і Staphylococcus auricularis — у 5 (6,3 %). Рідко спостерігалося поєднання з Enterobacter aerogenes, Citrobacter freundii і Proteus vulgaris, Enterobacter zymogenes.

Визначення Ig G до Candida alb. за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) було проведено нами у 71 пацієнта, серед яких у клінічно значущому титрі Ig G до Candida alb. були визначені у 28 (39,4 %) хворих. Однак за результатами комплексного обстеження діагноз УГК було встановлено 39 хворим. Отож, індекси вірогідності дослідження становили: СП — 28 (39,4 %); СН — 32 (45,1 %); ХП — 0 (0,0 %); ХН — 11 (15,5 %). Показники чутливості дорівнювоали 71,8 %, специфічності — 100,0 % і точності — 84,5 %.

При використанні ІФА гриби Candida alb. перебували в асоціації з Herpes virus simplex у 63,6 % випадків, з Trichomonas vaginalis — у 61,9 % випадків, з Chlamidia trachomatis — у 60,0 % випадків, з Mycoplasma hominis — у 66,7 % випадків і з Neisseria gonorreae — у 28,6 % випадків.

Фрагменти ДНК грибів Candida alb. за допомогою методу ПЛР визначали у вмісті уретри та секреті передміхурової залози (n = 89). Фрагменти ДНК кандидної інфекції були виявлені у 84 (94,4 %) дослідженнях, однак за результатами комплексного обстеження діагноз УГК підтвердився тільки у 64 (71,9 %) випадках. У 5 (5,6 %) випадках негативний результат, одержаний методом ПЛР, підтвердився на підставі комплексного обстеження пацієнтів. Хибнопозитивних результатів було 20. Справжній позитивний результат для методу ПЛР у діагностиці УГК становив 64 (71,9 %) випадки, ХП — 20 (22,5 %), СН — 5 (5,6 %) випадків, а ХН результатів зареєстровано не було. Отже, чутливість становила 100,0 %, специфічність — 20,0 % і точність — 77,5 %.

Розподіл інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), асоційованих із грибами роду Candida, виявлених методом ПЛР (n = 64), такий: Herpes virus simplex — 70,8 %; Trichomonas vaginalis — 67,3 % і Chlamidia trachomatis — 62,5 %. Одержані дані щодо ІПСШ вірогідно не відрізняються від результатів, одержаних методом ІФА.

Результатами комплексного дослідження встановлено, що кандидоз може бути одним із компонентів поєднаної хронічної урогенітальної інфек­­ції, яку індукують і підтримують збудники захворювань, що передаються статевим шляхом. Це характерно для чоловіків репродуктивного віку, які ведуть активне статеве життя, а однією із причин, що підтримують повільно перебігаючий запальний процес при урогенітальних захворюваннях, що призводять до частих рецидивів, є змінена тканинна імунореактивність під впливом раніше перенесеної інфекції, в окремих випадках — специфічної.