Урогенітальний хламідіоз великої рогатої худоби в господарствах півдня України

Краткое содержание

Дослідження за темою дисертаційної роботи виконувалися протягом 1996-2002 рр. на кафедрі епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету, в Українському науково-дослідному протичумному інституті ім. І.І. Мечнікова, в обласних лабораторіях ветеринарної  медицини і господарствах Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Матеріалом  досліджень були корови і нетелі  з порушеннями репродуктивної  функції, а також патологічний матеріал від них.

Епізоотичну ситуацію з хламідіозу великої рогатої худоби в південному регіоні України вивчали за результатами лабораторних досліджень на цю хворобу, проведених в обласних лабораторіях ветеринарної медицини Одеської, Миколаївської і Херсонської областей, а також за результатами власних досліджень. Епізоотологічні дослідження проводили з використанням комплексного епізоотологічного методу, «Методических указаний по эпизоотологическому исследованию» (Бакулов И.А. і співавт., 1982), посібника «Методы эпизоотологического исследования и теория эпизоотического процесса» (Джупина С.И., 1991).

Клінічні обстеження тварин і гематологічні дослідження проводили за загальноприйнятими методами в господарствах зі значним відсотком порушень репродуктивної функції у корів і телиць, в яких лабораторно підтверджувався хламідіоз. В окремих випадках лабораторні дослідження проводили в лабораторії особливо небезпечних природновогнищевих інфекцій Українського науково-дослідного  протичумного інституту ім. І.І. Мечнікова. Всього клінічно обстежено 13833 тварини. Гематологічно досліджено проби  крові від 20 корів.

Патоморфологічні зміни вивчали на вимушено забитих тваринах, абортованих плодах, мертвонароджених телятах. Матеріалом цих досліджень були: 3 абортовані плоди; 5 мертвонароджених телят; 38 корів, нетелів і телиць парувального віку з порушеннями репродуктивної функції, затримкою посліду та післяродовим ендометритом; 14 корів і телиць з вагінітами, уретритами, цервіцитами, метритами; 15 корів і телиць з тривалою неплідністю.

Матеріалом гістоморфологічних досліджень були гістологічні зрізи з органів вимушено забитих корів, з господарств неблагополучних щодо хламідіозу, діагноз в яких встановлювався комплексно на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних і результатів лабораторних досліджень: РЗК; ІФА;  ізоляції хламідій на курячих ембріонах; мікроскопії мазків-відбитків, фарбованих за Романовським – Гімзою.

Для гістоморфологічних досліджень від забитих корів, після  зовнішнього обстеження органів, відбирали шматочки: дорзальної і уретральної ділянки піхви; піхвової та маткової ділянки шийки матки; середньої частини уретри; маткових трубок; середостінних лімфатичних вузлів; селезінки; печінки; нирок. Для фіксації  використовували 10% кальцій-формол за Бекером в модифікації Пірса та рідину Карнуа. Технічна обробка матеріалу виконувалась за загальноприйнятою методикою.  Парафінові зрізи  товщиною 5-8 мкм фарбували гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за Ван-Гізоном. Всього в процесі  роботи було виготовлено і досліджено 68 гістологічних препаратів.

Виявлення, виділення і ідентифікацію хламідій, а також серологічні дослідження (РЗК, ІФА) проводили згідно «Методических указаний по лабораторным исследованиям на хламидийные инфекции сельскохозяйственных животных» (1986).

Для діагностичних досліджень використано 280 курячих ембріонів. Проведеними дослідженнями виділено і ідентифіковано сім штамів хламідій.

При постановці РЗК на хламідіоз використовували діагностичні набори, виготовлені Херсонською біофабрикою. Всього з нашою участю серологічно досліджено в РЗК 3088 проб крові від великої рогатої худоби в Одеській, Миколаївській і Херсонській лабораторіях ветеринарної медицини.

Діагноз на хламідіоз вважали підтвердженим лабораторними дослідженнями у випадках: виділення збудника із досліджуваного матеріалу і його ідентифікацію; виявлення збудника в досліджуваному матеріалі і отриманні позитивних результатів дослідження на хламідіоз сироваток крові від цих же тварин; встановлення наростання титру антитіл в два і більше рази при дослідженні сироваток крові тварин, які абортували.

При первинній постановці діагнозу на хламідіоз в господарстві дотримувалися правила, що виділення і ідентифікація збудника обов’язкові. В подальшому хворих тварин виділяли шляхом серологічних досліджень.

Лікування корів з тривалою неплідністю хламідійної етіології проводили комплексно з використанням етіотропних препаратів та патогенетичних засобів. Ефективність комплексного лікування вивчена на 60 хворих коровах.

Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за И.И. Ашмариным, А.А. Воробьевым (1960).

результати досліджень

Аналіз показників відтворення стада великої рогатої худоби в господарствах південного регіону України

Проведений аналіз показав, що в господарствах Одеської, Миколаївської  і Херсонської областей протягом 1998-2002 років відмічався низький вихід телят від 100 корів. Так, в Миколаївській області він коливався в межах від 61 в 2000 р. до 77 – в 2001 р.; в Одеській області – від 65 в 2000 р. до 77 в 2002 р.; в Херсонській – від 66 в 2000 р. до 76 в 1999 і 2002 роках.

Звертає на себе увагу значна кількість неплідних корів, мертвонароджених телят і абортів в господарствах південного регіону України. Так, на молочно-товарних фермах Миколаївської області кількість неплідних корів коливалась в межах 6,3% в 2001 р. до 10,3% в 1999 р.; в Одеській області – від 9,7% в 1999 р. до 11,3% в 2002 р.; в Херсонській області – від 3,3% в 2000 р. до 13,2% в 1998 р.

Кількість мертвонароджених телят в Миколаївській області коливалась в межах 1,0% в 2002 р. до 2,1% в 1998 р.; в Одеській області – від 0,14% в 1998 р. до 0,74% - в 2001 р.; в Херсонській області -  від  0,07% в 2002 р. до 0,35%в 1998 р.

Значною в господарствах півдня України є також кількість абортів у корів і нетелів. Так, в Миколаївській області кількість абортів коливалась в межах від 0,49% в 2001 р. до 0,85% в 1998 і 1999 роках; в Одеській області – від 0,15% в 1998 р. до 0,74% - в 2001 р.; в Херсонській області – від 0,22% в 2002 р. до 0,45% в 2001 р.