ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів та їх апробація, наводяться дані про публікації автора.
Розділ 1. «Теоретико-правові засади створення та функціонування професійних правничих громадських організацій в Україні», який містить три підрозділи, присвячено загальнотеоретичним правовим питанням визначення поняття та окреслення специфічних ознак ППГО, їхніх функцій та визначення системи ППГО, розвитку та становленню діяльності ППГО у законодавстві та правовій науці.
У підрозділі 1.1. «Історіографія професійних правничих громадських організацій й організаційно-правових питань порядку їх створення та діяльності у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та ґенеза їх нормативного закріплення у вітчизняному законодавстві» зазначається, що аналіз різноманітних джерел свідчить про відсутність у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині комплексних досліджень, присвячених ППГО, поряд із дослідженнями адміністративного-правого статусу, класифікації, державного регулювання, взаємодії з органами державної влади.
Умовно історіографію організаційно-правових питань порядку створення та діяльності ППГО у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та ґенезу їх нормативного закріплення у вітчизняному законодавстві можна поділити на три етапи. Аналіз кожного етапу окремо та цього процесу загалом показує, що простежується тенденція звуження об’єкта як наукового дослідження, так і нормативно-правового регулювання, а саме: від загальних питань діяльності громадських організацій як одного з різновидів об’єднань громадян до дослідження окремих аспектів діяльності та певних видів громадських організацій.
Дисертантом наголошується, що за період існування незалежної України законодавству у сфері діяльності ППГО належна увага нормотворців не приділялась, і, як наслідок, законодавство є застарілим та не відповідає сучасним темпам розвитку діяльності ППГО, що дозволяє зробити висновок про необхідність суттєвого оновлення діючого законодавства, яким регулюються загальні питання усіх видів громадських організацій, та про необхідність прийняття нового спеціального законодавства, яке б врегульовувало специфіку діяльності ППГО.
У підрозділі 1.2. «Поняття, ознаки професійних правничих громадських організацій, їх класифікаційний розподіл» вперше надається наукове визначення поняття «професійні правничі громадські організації». Здійснюється аналіз загальних ознак ППГО, притаманних усім видам громадських організацій, й одночасно виокремлюються їхні спеціальні ознаки: професійне (фахове) членство осіб, тобто об’єднання виключно правників (юристів), професійне спрямування діяльності, порядок створення та функціонування відповідно до Закону України від 16 червня 1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) «Про об’єднання громадян». Кваліфікаційний розподіл ППГО на види як за традиційними, так і за авторськими варіантами критеріїв демонструє реальне розмаїття ППГО та сфери їх діяльності, їх певну відмінність за наявності певного переліку обов’язкових ознак для усіх без винятку ППГО.
У підрозділі 1.3. «Система вітчизняних професійних правничих громадських організацій та їх функції» розглядається система ППГО, здійснюється кваліфікаційний розподіл її різноманітних зв’язків, на підставі чого констатовано про значну перевагу у кількісному співвідношенні саме внутрішніх горизонтальних на вертикальними зв’язками, що обумовлюється однаковим правовим статусом усіх ППГО, визначеним чинним законодавством України.
З метою з’ясування сутності та змісту діяльності ППГО здійснюється аналіз їх функцій. Пропонується авторська класифікація функцій ППГО за: а) об’єктом, на який спрямована діяльність ППГО; б) напрямком діяльності; в) за метою
Розділ 2. «Створення, взаємодія, припинення діяльності професійних правничих громадських організацій в Україні та контроль за їх діяльністю: адміністративно-правове регулювання» складається з чотирьох підрозділів та присвячений поглибленому аналізу складових об’єкта адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності ППГО.
У підрозділі 2.1. «Процедура створення професійних правничих громадських організацій» визначено, що адміністративно-правове регулювання створення та діяльності ППГО є одним із різновидів адміністративно-правового регулювання, яке, у свою чергу, є різновидом державного та правового регулювання, а також наводиться визначення поняття «об’єкт адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності ППГО в Україні».
Розгляд ознак процедури створення ППГО уможливив надати їй таке визначення: це нормативно врегульована послідовність дій засновників організації та органів легалізації, пов’язаних єдиною метою щодо утворення організації та набуття нею усіх обов’язкових ознак ППГО, передбачених чинним законодавством України, що здійснюються в імперативній та диспозитивній формах, у визначені законодавством строки, результати здійснення яких отримують юридичну фіксацію у внутрішніх документах організацій, які є необхідними для легалізації, в індивідуальних актах органів легалізації та у відповідних реєстрах та книгах обліку.
У роботі детально розглядаються аспекти адміністративно-правового регулювання процедури створення ППГО в Україні, яку умовно поділяють на дві стадії: 1) підготовча стадія або внутрішня легалізація, що включає в себе послідовну сукупність дій засновників організації, спрямованих на виконання усіх вимог законодавства для подальшого проходження процедури легалізації, та 2) основна стадія або зовнішня легалізація.
Акцентовано увагу на великій кількості існуючих проблем та недоліків адміністративно-правового регулювання процедури створення ППГО як загального, так і спеціального характеру, пропонуються шляхи їх розв’язання, спрямованні на спрощення процедури створення ППГО та вдосконалення її адміністративно-правового регулювання.
Підрозділ 2.2. «Взаємодія професійних правничих громадських організацій із органами державної влади, установами та організаціями у процесі функціонування» присвячений розгляду різновидів взаємодії ППГО з державними органами, які існують поза межами адміністративно-регулюючого впливу останніх на перші, проте передують йому або виникають після нього, а також з різноманітними установами та організаціями.
У підрозділі здійснено детальний класифікаційний розподіл взаємодії ППГО України з органами державної влади з використанням різноманітних критеріїв: а) за наявністю юридичних наслідків цієї взаємодії; б) залежно від ініціатора зв’язків у процесі взаємодії; в) за нормативною ознакою; г) залежно від сутності та спрямованості взаємодії. Характеристика взаємодії ППГО з органами державної влади дозволяє вести мову про важливе її значення для здійснення ефективного державного управління та про необхідність реформування її правового регулювання з метою підвищення ролі ППГО у цих взаємовідносинах, яке забезпечить ефективність та узгодженість діяльності одночасно органів державної влади, ППГО та безпосередньо представників правничої професій під час виконання ними свої трудових функцій.
Підрозділ 2.3. «Контроль за діяльністю професійних правничих громадських організацій» присвячений аналізу загальнотеоретичних положень про контроль з метою надання визначення поняттю «контроль за діяльністю ППГО», дослідженню різновидів контролю за діяльністю ППГО, його завдань та проблем правового регулювання. При аналізі загального контролю за діяльністю ППГО підкреслюється, що у системі його суб’єктів більш змістовним виглядає державний контроль за діяльністю ППГО саме з боку Міністерства юстиції України. Автором виявлено ряд недоліків та прогалин чинного законодавства, що регламентує порядок здійснення контролю Міністерством юстиції України за діяльністю ППГО, та пропонуються способи їх усунення шляхом внесення змін до чинного законодавства, яке визначає повноваження Міністерства юстиції України, та прийняття нових нормативно-правових актів, які б враховували саме специфіку контролю за діяльністю ППГО.
Аналіз великої кількості суб’єктів спеціального державного контролю за діяльністю ППГО надає підстави підтримати точку зору фахівців щодо необхідності зменшення кількості контролюючих органів та обсягу їхніх повноважень з метою забезпечення впорядкування і підвищення дієвості їх контрольної діяльності, у тому числі стосовно вітчизняних ППГО.
Реалізація доктринальних положень щодо перегляду сутності державного контролю та порядку його здійснення й з урахуванням специфіки діяльності ППГО актуалізує значення громадського контролю за діяльністю останніх. У підрозділі виокремлюються суб’єкти зовнішнього та внутрішнього громадського контролю за діяльністю ППГО.
У підрозділі 2.4. «Припинення діяльності професійних правничих громадських організацій» на підставі аналізу загальнотеоретичних положень та чинного законодавства, яким регулюється порядок припинення юридичних осіб, запропоновано визначення поняття «припинення діяльності ППГО», розглянуто підстави та процедуру різних видів припинення діяльності ППГО.
Припинення діяльності ППГО автором поділяється на добровільне, яке може мати форму реорганізації або добровільної ліквідації, та примусове – за рішенням суду. При розгляді реорганізації як різновиду припинення діяльності ППГО детально аналізуються різноманітні наукові точки зору та положення чинного законодавства щодо її сутності та різновидів, акцентується увага на неузгодженості законодавства, яким регламентується реорганізація громадських організацій, із законодавством, що визначає загальні засади реорганізації юридичних осіб. Наголошується на необхідності подальшого застосування при законодавчому закріпленні видів припинення діяльності ППГО поняття «припинення з правонаступництвом» замість існуючого поняття «реорганізація». Закон України від 16 червня 1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) «Про об’єднання громадян» передбачає, що реорганізація та добровільна ліквідація ППГО здійснюється відповідно до їхніх статутів. Аналіз статутів провідних всеукраїнських ППГО свідчить, що питанням припинення у формі реорганізації та добровільної ліквідації приділяється недостатньо уваги. У переважній більшості статутів відповідних організацій право приймати рішення про реорганізацію або добровільну ліквідацію такого об’єднання громадян закріплено за вищими керівними органами організацій.
Розділ 3. » складається з двох підрозділів і присвячений аналізу зарубіжного досвіду нормативного регулювання порядку створення та функціонування ППГО з визначенням основних шляхів його запозичення в Україні, а також проблемам та перспективам розвитку адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності ППГО в Україні.
У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності професійних правничих громадських організацій та перспективи його запозичення в Україні» підкреслюється, що запозичення нормотворчого та правозастосовчого досвіду зарубіжних країн щодо адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності ППГО має стати одним із пріоритетних напрямків на шляху реформування цього різновиду державного регулювання в Україні.
В усіх розглянутих у роботі країнах (Республіка Білорусь, Російська Федерація, Республіка Вірменія, Республіка Казахстан, США, Італійська Республіка, Французька Республіка, Федеративна Республіка Німеччина, країни Балтії) належний адміністративно-регулюючий правовий вплив спрямовується у переважній більшості саме на різноманітні адміністративні провадження. Законодавці також приділяють належну увагу питанням державного контролю за їх діяльністю, а у державах, де демократія розвинута найкраще, можна спостерігати навіть підвищення ролі ППГО у різноманітних суспільних процесах. Дисертант наголошує, що при запозичені зарубіжного досвіду у цій сфері не варто концентруватися лише на досвіді однієї країни, а навпаки, потрібно враховувати позитивні напрацювання у цій сфері усіх розглянутих держав.
У підрозділі 3.2. «Шляхи розвитку адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності професійних правничих громадських організацій в Україні: теоретичні та практичні аспекти» досліджено положення законопроектів у сфері діяльності ППГО, окреслено проблеми та пріоритети розвитку адміністративного-правого регулювання діяльності ППГО, виділено тенденції розвитку професійного правничого самоврядування.
Аналіз різноманітних наукових джерел та законопроектів, спрямованих на розвиток професійного самоврядування та саморегулювання, дозволив автору виокремити два підходи стосовно їх подальшого розвитку в Україні. Проведене дослідження двох підходів стосовно подальшого розвитку професійного правничого самоврядування та їх відображення у законопроектах надало можливості для обґрунтування доцільності підтримки підходу, згідно з яким провідна роль у самоврядуванні правників відводиться саме професійним правничим громадським організаціям.
Дисертантом пропонується для істотного покращення адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності ППГО прийняти закон, яким би враховувалась специфіка цього різновиду державного регулювання. Пропонована назва такого акта – Закон України «Про професійні правничі громадські організації». | 
