Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / МЕДИЦИНСКИЕ НАУКИ / Патологическая физиология
Название: | |
Альтернативное Название: | ВОЗРАСТНЫЕ ОСОБЕННОСТИ функции почек у крыс, потерпела стресса по измененному фотопериод |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: | Матеріал і методи досліджень. Експериментальні дослідження проведені на 288 старих (у віці 20-24 міс.) нелінійних самцях білих щурів масою 0,28-0,36 кг. Вивчали вплив гіпофункції шишкоподібної залози (ШЗ), а також одногодинного іммобілізаційного стресу (ІС) на тлі фізіологічної та зниженої функції ШЗ на хроноритмічну організацію функцій нирок та їхні морфологічні особливості, на морфофункціональний стан епіфіза мозку, а також реактивну спроможність системи вільнорадикального окиснення ліпідів та білків (ВРОЛБ) крові. Під час досліджень дотримувалися Директиви ЄЕС №609 (1986) та наказу МОЗ України №281 від 01.11.2000 р. «Про заходи щодо подальшого вдосконалення організаційних норм роботи з використанням експериментальних тварин». Досліди проведені згідно з вимогами комісії з біоетики БДМУ (протокол №3 від 16.02.2005). Тварини з кожної серії досліду (І серія – тварини із фізіологічною функцією ШЗ, ІІ серія – тварини із гіпофункцією ШЗ) розподілені на чотири експериментальні групи: 1 група – інтактні щури, які виводилися з експерименту одночасно з дослідними тваринами для визначення контрольних показників; 2 група – щури, яким моделювали гострий ІС; 3-ю групу складали тварини, яким уводили епіталон впродовж трьох днів; 4-тій групі тварин уводили мелатонін за тією ж схемою. На 8-му добу експерименту досліджували хроноритми екскреторної, іонорегулювальної і кислотовидільної функцій нирок, функціональні зміни ШЗ, морфологічні особливості нирок та епіфіза мозку, а також показники анти-та прооксидантної системи крові. Із метою з’ясування шляхів корекції стрес-індукованих морфофункціональних змін епіфіза мозку та нирок залежно від активності ШЗ, застосовано мелатонін внутрішньочеревинно (Sigma, США) у дозі 2,5 мг/кг маси тіла (впродовж трьох останніх днів експерименту, останню ін’єкцію – за одну годину до ІС, який моделювали на 8-му добу). Для порівняння репаративної активності мелатоніну до моделювання ІС використовували також синтетичний пептид ШЗ – епіталон у дозі 0,5 мкг/кг маси щура, внутрішньом’язово (Санкт-Петербурзький інститут біорегуляції та геронтології ПЗО РАМН, Росія). Препарати уводили щурам впродовж 3-х діб на 6, 7, 8-му доби експерименту. На 8-му добу експерименту, починаючи з 7-ої доби, у кожної групи тварин збирали сечу з 4-годинним інтервалом для встановлення особливостей хроноритмічної організації основних ниркових функцій старих щурів, у кожній із серій експериментів проводили дослідження о 08.00, 12.00, 16.00, 20.00, 24.00 та 04.00 год. Отримані індивідуальні хронограми для кожної тварини групували за принципом ідентичності максимальної акрофази і розраховували методом косинор-аналізу пересічні для кожної групи хронограм мезор, амплітуду і фазову структуру (за інтервалом часу між акро- та батифазою). Діагностика десинхронозу грунтувалася на основі аналізу змін характеристик мезору (середньодобового рівня), амплітуди, акрофази та форми кривої циркадіанного ритму. Екскреторну функцію нирок оцінювали за величинами абсолютного та відносного діурезу, концентрації та екскреції іонів калію в сечі, концентрації креатиніну в сечі, швидкості клубочкової фільтрації, концентрації креатиніну в плазмі крові, відносної реабсорбції води, концентраційного індексу ендогенного креатиніну, концентрації та екскреції білка в сечі (А. К. Меєрзон, 1968; В. М. Магаляс, А. И. Михеєв, 2001). Іонорегулювальну функцію оцінювали за показниками екскреції іонів натрію та їх концентрації в сечі, абсолютної і відносної реабсорбції катіона, фільтраційного заряду та кліренсу іонів натрію, натрій-калієвого коефіцієнта сечі, концентрації іонів натрію в плазмі крові, концентраційного індексу іонів натрію, величин проксимального та дистального транспорту. Концентрацію іонів натрію та калію в сечі і плазмі крові реєстрували методом фотометрії полум`я на фотометрі “ФПЛ-I” (Стеновая Е. А., 2001). Кислотовидільну функцію нирок характеризували за концентрацією активних іонів водню в сечі (рН сечі), екскрецією активних іонів водню, титрованих кислот і аміаку (Sauve R. et al., 2000). Визначення рН сечі здійснювали за допомогою мікробіоаналізатора “Redelkys” (Угорщина), концентрацію кислот і аміаку в сечі – методом титрування (Шюк О., 1982). Стандартизації показників функцій нирок досягали доведенням їх до одиниці на 100 г маси тіла тварини або об’єму клубочкового фільтрату на 100 мкл. Для проведення гістологічних досліджень парафінові зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином (Venerucci F., 2001). Мікроденситометричним методом розподіляли клітини ШЗ на світлі та темні. При комп’ютерній мікроспектрометрії з використанням гістохімічної методики з бромфеноловим синім за методом Мікель-Кальво обраховували коефіцієнт Р (співвідношення кислих та основних білків) у клітинах нирок та ШЗ. Ультраструктурні особливості будови клітин нирок та пінеалоцитів вивчали в електронному мікроскопі ЕМВ-100 ЛМ. Вміст у плазмі крові мелатоніну визначали на запрограмованих апаратах «Wellwash 4 Mk 2», iEms Incubator/ Shaker «MULTISCAN ASCENT» виробництва «LABYSYSTEMS» (Фінляндія) із використанням тест-системи Direct Saliva MELATONIN ELISA фірми BUGELMANN (Швейцарія) у відповідності з рекомендаціями фірми. Концентрацію мелатоніну позначали у пг/мл. В еритроцитах визначали вміст малонового альдегіду (МА), вивчали активність каталази (КТ), у плазмі крові досліджували вміст НS-груп, продуктів окисної модифікації білків (ОМБ) та церулоплазміну (ЦП) за стандартними методиками (Мещишен І.Ф., Григор’єва Н.П., Камышников В.С., 2003). Статистичну обробку отриманих даних проводили на ПЕВМ “Pentium-4” за допомогою програм “Exсel-7”, “Statgraphics” (США) і “Косинор-аналіз”. Різницю в середніх тенденціях між групами дослідження, враховуючи нормальний розподіл даних (за критерієм Shapiro-Wilk), оцінювали за допомогою параметричного критерію Стьюдента. Враховуючи малий об’єм порівнюваних вибірок, для надійності висновків додатково застосували непараметричний критерій Mann-Whitney, який давав значення вірогідності близькі до критерію Стьюдента. Результати дослідження та їх обговорення. Морфофункціональний стан нирок та епіфіза мозку на тлі ІС. Одногодинне утримування щурів в іммобілізаційних клітках-пеналах віддзеркалилося: порушенням синусоїдального характеру ритму діурезу, дисбалансом механізмів гомеостазу іонів калію, зростанням відносної реабсорбції води, значною протеїнурією, натрійурезом, гальмуванням натрій-водневого антипорту, що спричинило зростання рН сечі в досліджувані інтервали доби. Крім того, слід звернути увагу на підвищення амплітуд ритмів більшості досліджуваних показників, що свідчить про напруження компенсаторних механізмів, спрямованих на забезпечення гомеостазу. За таких умов експерименту біохімічно встановлено вірогідне зниження рівня мелатоніну до 17,5±1,0 пг/мл порівняно з інтактною групою щурів При гістологічному дослідженні нирок у кірковій речовині відмічена зерниста дистрофія в епітелії звивистих канальців, яка охоплює 85,0±1,4 % клітин, на 80 % перевищуючи показник щодо такого в інтактних щурів. Виявлена загальна ішемізація кіркової речовини, особливо – капілярних петель клубочків. В епітелії проксимальних канальців рівень ОМБ підвищився на 44 %. При гістологічному дослідженні епіфіза мозку стресованих тварин виявлено зменшення співвідношення між темними і світлими пінеалоцитами на 11 % щодо інтактної групи тварин. Коефіцієнт Р порівняно зі значеннями інтактних тварин зріс і становив у світлих пінеалоцитах 1,125±0,014, р<0,001 (в інтактної групи – 0,941±0,008), у темних пінеалоцитах, навпаки, зменшився до 1,240±0,016, р=0,029 (в інтактних – 1,189±0,012). Ультрамікроскопічно виявлено ознаки гіпофункції пінеалоцитів. Вивчення процесів ВРОЛБ в крові за даних умов експерименту показало зростання показників МА на 45,5 %, а рівень ОМБ підвищився удвічі стосовно даних інтактних тварин. Це свідчить про зростання окиснювальних процесів в організмі щурів, яких піддали ІС. Відмічається також зниження активності каталази та вмісту НS-груп внаслідок стресового впливу на 51,5 % та 42,6 % відповідно.
Вплив мелатоніну на стрес-індуковані зміни морфофункціонального стану нирок та епіфіза мозку старих щурів. На основі отриманих результатів корекції стрес-індукованих змін мелатоніном, виявлено нівелювання ефектів стресу щодо порушення швидкості клубочкової фільтрації та рівня азотемії, зниження мезора екскреції білка та концентрації його в сечі, натрійурезу, тенденцію до нормалізації структур хроноритмів рН сечі, екскреції кислот, що титруються, та аміаку. |