Вплив низькодозової довготривалої терапії аторвастатином на маркери каротидного атеросклерозу у хворих на ІХС

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження.

Рекрутинг пацієнтів у дослідження та їхнє обстеження проводились у центральній лікарні «Укрзалізниці» м. Харкова з 2005 по 2007 рр. Усього було залучено 110 пацієнтів з діагнозом ІХС, який встановлювався з використанням клінічних, електрокардіографічних, велоергометричних та коронароангіо-графічних критеріїв. Клініко-анамнестична характеристика пацієнтів групи дослідження до початку терапії була такою: середній вік – 55,7±8,70 років, стать – переважно чоловіки – 106 (87%), тривалість ІХС – 4,1±2,75 років, інфаркт міокарда в анамнезі в 60 (54,5%) пацієнтів, ФК стенокардії напруги II у 47 (42%) та ФК III у 63 (58%) пацієнтів, артеріальна гіпертензія в 90 (81%) пацієнтів, надмірна вага в 44 (40%), паління в 80 (73%) та спадковість ССЗ у 55 (50%) пацієнтів. До початку терапії середні показники ліпідного профілю були такими: ЗХС – 5,57±0,92 ммоль/л, ХС ЛПДНЩ – 0,84±0,33 ммоль/л, ХС ЛПНЩ – 3,37±0,53 ммоль/л, ХС ЛПВЩ - 0,97±0,23 ммоль/л, ТГ – 1,95±0,77 ммоль/л. Критеріями залучення були: ІХС – стабільна стенокардія II – III ФК, вік до 70 років, помірна гіперхолестеринемія (ЗХС ≤6,0 ммоль/л, ХС ЛПНЩ ≤4,0 ммоль/л). Критеріями недопущення були: анамнез ендартеректомії СА, васкуліти, цукровий діабет I – II типів, серцева недостатність II Б – III стадій, захворювання печінки, гіпотиреоз, ниркова недостатність, участь в іншому клінічному дослідженні.

Поряд із призначенням аторвастатина 10 мг/добу на ніч у складі базової антиангінальної терапії пацієнтам також призначали аспірин, блокатори b адренорецепторів, антагоністи кальцію, нітрати та інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту в офіцінальних дозах. Усім хворим було рекомендовано дотримання гіполіпідемічної дієти. За результатами лікування залежно від дотримання призначеної терапії аторвастатином 10 мг/добу, або прихильності, пацієнтів розподілено на три групи. Прихильність визначалась непрямим методом шляхом опитування пацієнтів і розраховувалась для кожного пацієнта методом обчислення відношення кількості днів прийому аторвастатина до кількості днів між першим та останнім візитом пацієнта, і помноженням цього відношеня на 100. Групу високої прихильності склали пацієнти з відношенням 80% і більше, групу низької прихильності – з відношенням менш ніж 80%, але більше 20%; неприхильну групу – менш ніж 20%. Першу групу склав 31 пацієнт, другу - 36 пацієнтів і третю – 43 пацієнти.

Окрім рутинних для ІХС методів обстеження, у день залучення пацієнта до дослідження виконувалась ультрасонографія обох ЗСА та ВСА з метою дослідження ТІМ та загальної площі АБ. ТІМ оцінювалась праворуч та ліворуч на передній і задній стінках ЗСА та ВСА на ділянках 1 сантиметр нижче та вище біфуркації. Площу АБ обчислювали автоматично обведенням курсором площі зрізу бляшки в поздовжній проекції СА. Загальна площа бляшок визначалсь шляхом сумації площі усіх бляшок, наявних по передній та задній стінках окремо в ЗСА, ВСА та біфуркаціях. Контрольні ультрасонографічні дослідження ТІМ і АБ ЗСА та ВСА виконувались через 6 місяців, 1 рік та 2 роки спостереження. Контроль клінічного стану та лабораторних показників ліпідного профілю, АЛТ, АСТ, КФК проводився до початку дослідження і через 3 місяці в процесі терапії впродовж 2 років. Ультрасононографія проводилась у B-режимі високого дозволу на апараті ультразвукового дослідження ESAOTE TECHNOS MP фірми BIOMEDICA з допомогою лінійного датчика 10-MHz.

Матеріал для аутопсійного дослідження збирався у 2006 р. на базі патологоанатомічного відділення Харківського науково-дослідницького інституту загальної та невідкладної хірургії. Об’єктом дослідження стали загальні сонні та ліві коронарні артерії, вилучені під час аутопсій у 25 осіб середнього віку 61,93±10,30 років, померлих від ІХС. Дослідженню підлягали ділянки ЗСА на 1 см дистальніше біфуркації, оскільки тут вони найчастіше досліджуються при ультрасонографії, та ЛКА на 1 см дистальніше гирла.

Морфологоморфометричне дослідження здійснювалось на поперечних зрізах ЛКА та ЗСА. Препарати фарбувались гематоксиліном та еозином, за Ван-Гізоном для характеристики сполучнотканинного компонента судин, за Вейгертом для ідентифікації еластичних мембран судин, суданом-III на ліпіди. Морфометричні вимірювання проводилися в ділянці самої бляшки та в інших безбялшкових ділянках судини. В безбляшковій ділянці вимірювалася товщина інтими (ділянка від ендотелію до внутрішньої еластичної мембрани включно), товщина медії та сумарна ТІМ. У бляшковій ділянці вимірювалася товщина інтими, як відрізок, який проходить через центр ліпідного ядра, від ендотелію до внутрішньої еластичної мембрани, а також товщина медії та сумарна ТІМ. У разі, якщо бляшка заглиблювалась у товщу судини та руйнувала внутрішню еластичну мембрану, вимірювалася товщину всієї бляшки. Усі морфометричні дослідження проводилися у світловому мікроскопі Carl Zeiss Jena за допомогою окулярної лінійки за Г. Г. Автандиловим.

Методи статистичного аналізу застосовувалися з використанням пакетів прикладних програм Microsoft Excel, Analyse-it та BioStat 2008 Professional з розрахуванням таких показників, як середнє значення ознаки, похибка середнього, стандартне відхилення середнього. Статистична значущість відмінностей між групами в параметричній статистиці визначалася за допомогою критерію Стьюдента, а в непараметричній – з використанням критерію Ірвіна-Фішера. Кореляція встановлювалась шляхом розрахунку коефіцієнту рангової кореляції Спірмена. Статистично значущими вважались результати для р<0.05.

Результати дослідження та їх аналіз. Використання каротидних маркерів атеросклерозу як моделі для динамічного спостереження за ефективністю терапії у хворих на ІХС потребувало зіставлення атеросклеротичних змін у сонних і коронарних артеріях in vitro та вивчення морфолого-морфометричних характеристик атеросклеротичного пошкодження СА для об’єктивізації даних ультрасонографічних досліджень.