Врахування економічних інтересів учасників структурної трансформації корпорацій

Краткое содержание

Структурна трансформація промислових корпорацій повинна передбачати виважене сполучення інтересів всіх її учасників. Технологія знаходження стратегічного балансу інтересів (виробничих, фінансових, торговельних, науково-технічних, організаційних) учас­ників трансформованої корпоративної структури пов'язана з формуванням ефективного мотиваційного організму, який би забезпечив їх матеріальну (економічну) зацікавленість у досягненні спільних цілей.

Економічна наука розглядає корпоративне управління  як систему взаємин різних груп акціонерів і менеджерів корпорації, що має за мету захист фінансових інтересів акціонерів (як частини фінансових інвесторів) від егоістичнох поведінки менеджерів. Однак в умовах активізації структурних змін у корпоративному секторі Донецького регіону має рацію розглядати вказану проблему  ширше, включаючи у відносини не тільки менеджерів та акціонерів акціонерних товариств, що беруть участь у структурній трансформації, а й усіх учасників цього процесу, які прямо чи опосередковано взаємодіють з корпорацією, а саме: персонал, партнери, кредитори та регіональний соціум. Це особливо актуально для української економіки, де триває процес перерозподілу власності, держава продає свою частку в капіталі багатьох корпорацій, ринок цінних паперів і корпоративного контролю не розвинений, а менеджери приватних корпорацій часто діють відповідно до власних, а не корпоративних інтересів.

Дослідження умов розвитку корпоративного сектора в сучасних умовах господарювання дозволяє визначити розширене коло учасників структурної трансформації промислових корпорацій, що включає дві основні групи учасників:

«внутрішні» – акціонери (мажоритарні і мінорітарні), топ-менеджери, органи управління, трудовий колектив;

«зовнішні»  (stakeholders) – кредитори, дебітори, населення регіону, органи державної і регіональної влади, контролюючі та наглядові структури (правоохоронні, антимонопольні, податкові, екологічні та інші держоргани, що виконують функції регулювання корпоративних відносин).

Включення поряд із «внутрішніми» учасниками  «зовнішніх» обумовлено тим, що наслідки структурної трансформації промислових корпорацій впливають на інтереси не тільки співвласників акціонерних товариств та адміністраторів, але й на інтереси працівників, ділових партнерів та мешканців відповідної території. Що стосується органів регіональної влади, то вони виступають як важливі суб'єкти корпоративних відносин – власники, регулятори, замовники товарів і послуг [35].