Выбор и назначение директивной технологии нанесения покрытий силовых авиаконструкций по критериям долговечности и экономической эффективности

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її наукову новизну, практичну значущість, особистий внесок автора, наведено відомості про апробацію, публікації і структуру роботи.

Перший розділ присвячено аналізу стану проблеми використання покриттів деталей і вузлів в авіабудуванні. Проаналізовано структуру конструкційних матеріалів, що використовуються в силових деталях літаків. Показано, що витрати на створення і нанесення покриттів тісно пов’язані з їх технічними характеристиками.

Наведено порівняння сплавів конструкційних матеріалів, які застосовуються у вітчизняному та закордонному авіабудуванні, а також класифікацію покриттів за функціональним призначенням та їх аналіз.

Відзначається роль захисних покриттів для деталей з титанових сплавів і високоміцних сталей, які використовуються в літакобудуванні. Показано, що до числа технологічних процесів, що використовуються для покращення титанової поверхні, належать: плазмове напилення (у тому числі імпульсна плазма); іонно-плазмове напилення; дифузійна електрохімічна обробка (ДЕХО). Дано короткий аналіз ефективності цих технологічних процесів.

Обговорюються роль та область застосування порошкових сумішей для нанесення покриттів конструкційних матеріалів, виконано їх порівняльне оцінювання.

В кінці розділу виконано аналіз досліджень щодо проблеми оцінювання економічної ефективності застосування покриттів. Проводиться огляд методів і критеріїв вагової ефективності Д.Л. Томашевича, О.О. Бадягіна, Є.О. Овруцького, С.О. Саркісяна та інших авторів і їх аналіз стосовно проблеми призначення ефективних покриттів деталей та вузлів конструкцій літаків. На основі аналізу стану проблеми використання покриттів у літакобудуванні сформульовано мету і задачі дисертації.

У другому розділі проаналізовано причини руйнувань покриттів силових деталей конструкцій літаків. При цьому виявлено всі конструктивно-технологічні й експлуатаційні чинники, що призводять до пошкодження покриттів під час експлуатації. За своїм характером всі руйнування зведено в класифікатор, який містить три групи: механічні, молекулярно-механічні й корозійно-механічні руйнування. Перші дві групи наведено у фрагменті класифікатора (таблиця 1). За швидкістю проходження також виділено три групи: швидкоплинні процеси, процеси середньої швидкості і повільні процеси руйнування покриттів.

Показано, що руйнування покриттів в особливо відповідальних вузлах (наприклад, поворотний вузол крила змінної геометрії, вузол навішування переставних стабілізаторів, рухомий вузол кріплення мотогондоли до крила, вузли амортизаційної групи шасі) зумовлюють не тільки ресурс цих вузлів, але й літака в цілому. В цьому випадку зняття літака з експлуатації для доробок щодо покриттів пов'язане із значними економічними втратами, сумірними з частиною вартості літака.