ЮРИДИЧНІ ФАКТИ В КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкриваються зміст і стан наукової розробки проблеми, показується зв’язок роботи з науковими програмами, визначається об’єкт і предмет дослідження, його мета і завдання, відмічається практичне значення роботи, її наукова новизна, наводяться відомості про апробацію та публікації результатів дослідження, її структуру і обсяг.

Розділ 1 «Загальнотеоретична характеристика юридичних фактів у конституційному праві України» складається з трьох підрозділів та присвячений загальнотеоретичній характеристиці юридичних фактів у конституційному праві України.

У підрозділі 1.1 «Поняття та ознаки юридичних фактів у конституційному праві України» на основі комплексного аналізу здійснено систематизацію поглядів, думок, ідей щодо виділення кваліфікуючих ознак та визначення поняття юридичних фактів у конституційному праві України враховуючи галузеву специфіку.

Узагальнюючий аналіз викладених науково-теоретичних позицій в загальній теорії права, інших галузевих науках та конституційному праві дозволив доповнити та конкретизувати коло специфічних кваліфікуючих ознак притаманних юридичним фактам в конституційному праві України та визначити їх як: 1) конкретні життєві обставини чи явища, які спричиняють виникнення, зміну чи припинення конституційно-правових відносин; 2) соціально значущі обставини чи явища; 3) фактичні моделі нормативно визначені в гіпотезі конституційно-правової норми; 4) мають об’єктивований вираз; 5) несуть інформацію про стан суспільних відносин, які входять до предмета конституційно-правового регулювання; 6) можуть бути як причиною, передумовою виникнення конституційно-правових відносин, так і наслідком, результатом останніх; 7) юридичні наслідки може спричиняти як факт наявності, так і факт відсутності певної обставини чи явища; 8) перетворюють абстрактні конституційні норми в конкретні суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів конституційно-правових відносин; 9) є невід’ємним елементом структури конституційно-правових відносин, оскільки без юридичного факту конституційно-правові відносини не можуть виникнути, а отже і змінитись чи припинитись; 10) мають як об’єктивне, так і суб’єктивне походження; 11) властиві конституційним правовідносинам на всіх стадіях – виникнення, динаміки чи припинення.

Аналіз наукової думки щодо визначення поняття юридичних фактів і загальна характеристика кваліфікуючих ознак надали можливість для формування поняття юридичних фактів у конституційному праві як конкретних життєвих обставини чи явищ дійсності, що мають суспільно-політичне значення, наявність (чи відсутність) яких закріплюється в гіпотезі конституційно-правової норми та детермінує виникнення, динаміку чи припинення конституційних правовідносин;

Підрозділ 1.2 «Місце та роль юридичних фактів у структурі механізму конституційно-правового регулювання» присвячений визначенню місця та ролі, що відіграють юридичні факти в структурі механізму конституційно-правового регулювання. У процесі дослідження автор дійшов висновку, що роль юридичних фактів у механізмі правового регулювання, не вичерпується утворенням, зміною і припиненням правовідносин. Установлення видів життєвих фактів (або групи таких фактів), яким надається значення юридичних фактів є самостійним елементом механізму конституційно-правового регулювання, тому що від правильного визначення юридичних фактів залежить ефективність застосування норм права.

Також, юридичний факт є одним із самостійних елементів механізму конституційно-правового регулювання і відіграє активну роль на всіх його стадіях, оскільки закріплюється в гіпотезі правової норми і на стадії дії цієї норми в якості факту-моделі здійснює вплив на її суб’єктів. Виникаючи в дійсності як факт-явище, юридичний факт породжує виникнення, зміну, призупинення, відновлення чи припинення конституційних правовідносин, що в свою чергу є своєрідною рушійною силою механізму конституційно-правового регулювання і в подальшому здійснює на нього відповідний вплив. На стадії реалізації правовідносин конкретні дії суб’єктів конституційного права в сфері реалізації прав та обов’язків є новими юридичними фактами, які рухають конституційні правовідносини у заданому напрямку.

У підрозділі 1.3 «Функції юридичних фактів у конституційному праві України» досліджуються специфічні функції юридичних фактів, які здійснюють суттєвий вплив як на ефективність механізму конституційно-правового регулювання, так і на конституційне право України в цілому.

Специфіка юридичних фактів у конституційному праві обумовлюється провідною роллю цієї галузі в системі національного права та предметом правового регулювання, який охоплює майже усі сфери суспільного життя.

В процесі дослідження сформульовано визначення поняття «функції юридичних фактів у конституційному праві» під якими розуміються відносно відокремлені напрямки впливу конкретних, життєвих, соціально значущих обставин на виникнення, зміну чи припинення конституційних правовідносин, в яких відображається їх соціальна сутність та правовий вплив на життя людей, їх колективів та організацій, держави і країни в цілому.

Здійснений системний аналіз функцій юридичних фактів у конституційному праві дозволяє запропонувати їх класифікацію: 1) в залежності від зв’язку з елементами правової системи (основна, додаткова, спеціальні); 2) за призначенням у механізмі конституційно-правового регулювання (регулятивна, охоронювальна, захисна, попереджувальна, роз’яснювальна); 3) за тривалістю здійснення (постійні та тимчасові); 4) за сферами впливу на суспільні відносини (соціальні, економічні, політичні, духовно-культурні, екологічні, інформаційні тощо); 5) з урахуванням сфери поширення (внутрішні і зовнішні).

Розділ 2. «Систематика юридичних фактів у конституційному праві України та характеристика окремих видів» складається з чотирьох підрозділів та присвячений виробленню комплексної класифікації юридичних фактів у конституційному праві України за різними критеріями та поглибленій загальнотеоретичній характеристиці окремих видів.

У підрозділі 2.1 «Критерії класифікації та види юридичних фактів у конституційному праві України» на підставі ґрунтовного аналізу існуючих думок провідних науковців здійснено поглиблену комплексну класифікацію юридичних фактів в конституційному праві України за кількома паралельно існуючими критеріями: 1) волевиявленням суб’єктів конституційно-правових відносин (події, дії); 2) функціями, що здійснюють юридичні факти у механізмі конституційно-правового регулювання (правоутворюючі, правозмінюючі, правопризупиняючі, правовідновлюючі, правоприпиняючі); 3) тривалістю існування (однократні (разові) та тривалі (обмеженої дії, необмеженої дії (фактичні стани)); 4) змістовною наповненістю (одиничні (прості або одноелементні) та множинні (складні юридичні факти, фактичні склади та фактичні системи); 5) ступенем визначеності у гіпотезі конституційно-правової норми (позитивно-визначені, негативно-визначені); 6) способом фіксації (формалізовані, неформалізовані); 7) здатністю спричиняти правові наслідки (самостійні та несамостійні); 8) видами конституційно-правових відносин (матеріальні, процесуальні); 9) сферою конституційно-правових відносин (виборчі, референдні, парламентські, в сфері місцевого самоврядування, національної безпеки та оборони, конституційної юстиції, правосуддя тощо).

Наведена класифікація юридичних фактів сприятиме більш повному розкриттю та з’ясуванню змісту досліджуваної правової категорії враховуючи специфіку галузі конституційного права України. Хоча запропонована класифікація юридичних фактів в конституційному праві є умовною, оскільки в її основу покладено кілька паралельно існуючих класифікацій за різними критеріями, що дозволяє з одного боку говорити про її комплексний, а з іншого незавершений характер, оскільки вказані критерії не є вичерпними і в процесі розвитку теорії конституційного права можливою є подальша їх диференціація за іншими критеріями.

У підрозділі 2.2 «Видова диференціація юридичних фактів-подій у конституційному праві» здійснено загальнотеоретичну характеристику та поглиблений аналіз юридичних фактів-подій, який дозволив здійснити їх класифікацію: 1) за критерієм залежності від людської діяльності (абсолютні та відносні); 2) за впливом на поведінку уповноважених органів (ординарні та надзвичайні); 3) за повторюваністю (унікальні та періодичні); 4) за тривалістю в часі (моментальні та тривалі) 5) за характером наслідків (зворотні та незворотні);

Окрему в увагу дисертант приділив дослідженню правової природи строків та їх місцю в системі юридичних фактів-подій. В процесі дослідження автор дійшов висновку, що строки мають певну специфіку та дуалістичну правову природу і можуть розглядатись як з об’єктивної, так і з суб’єктивної сторони. Адже настання строку може залежати чи не залежати від волі суб’єкта, проте воно завжди є відносною юридичною подією, яка може бути як необхідним елементом фактичного складу, так і виконувати самостійну роль і спричиняти настання конституційно-правових наслідків. Процес же встановлення, дотримання, призупинення, відновлення чи припинення строків слід відносити до елементів фактичного складу, які вже можуть залежати чи не залежати від волі суб’єкта конституційних правовідносин.

У підрозділі 2.3 «Особливості юридичних фактів-дій у конституційному праві» досліджуються специфічні особливості юридичних фактів-дій, які займають окреме значне місце в системі юридичних фактів у конституційному праві.

Здійснена поглиблена характеристика та видова диференціація юридичних фактів-дій дозволила автору визначити необхідність здійснювати їх поділ за кількома критеріями: 1) за мірою належної поведінки суб’єкта конституційних правовідносин (правомірні, неправомірні, дефектні); 2) за ціллю вольової спрямованості суб’єкта конституційних правовідносин (юридичні вчинки та юридичні акти). В свою чергу юридичні акти можуть поділятись на акти-волевиявлення та акти-документи, а акти документи на нормативні та ненормативні.

В дисертації наголошується, що подібна класифікація є оновленим підходом до диференціації юридичних фактів.

У підрозділі 2.4 «Специфіка фактичних складів у конституційному праві України» досліджується правова природа, сутність та специфічні особливості фактичних складів, розглядається проблема їх відмежування від «складних юридичних фактів» та «фактичних систем».

Дисертант наголошує, що фактичні склади є невід’ємною частиною механізму конституційно-правового регулювання, а їх функції збігаються із функціями одиничних та складних юридичних фактів. Проте вважає необхідним доповнення існуючої загальної класифікації юридичних фактів додатковими критеріями за якими слід диференціювати фактичні склади враховуючи специфічні особливості, складність та неоднозначність вказаної правової конструкції. А саме пропонується доповнити класифікацію фактичних складів: 1) за порядком накопичення елементів фактичного складу (відносно-визначені, абсолютно-визначені, змішані); 2) за визначеністю моделі фактичного складу в конституційно-правових нормах (галузеві та міжгалузеві); 3) за способом закріплення моделі фактичного складу в гіпотезі конституційно-правової норми (імперативні, диспозитивні, альтернативні); 4) за структурою елементів фактичного складу (прості, складні).

Розділ 3. «Проблеми та перспективи розвитку юридичних фактів у конституційному праві України» складається з двох підрозділів, присвячений дослідженню основних проблем і пошуку оптимальних перспективних напрямків та конкретних шляхів розвитку юридичних фактів у конституційному праві України.

У підрозділі 3.1 «Фактори розвитку юридичних фактів у конституційному праві України» здійснюється комплексне та системне вивчення впливу певних чинників на виникнення нових, розвиток та якісно оновлене розуміння існуючих юридичних фактів у конституційному праві України.

Дисертант акцентує увагу на тому, що розробка та застосування методології факторного аналізу дозволяє врахувати якісні зміни соціальних, економічних, політичних, екологічних, психологічних та ін. суспільних відносин в залежності від обставин, а також вибудувати факторні моделі розвитку теорії юридичних фактів, що є необхідним елементом процесу прогнозування та оптимізації механізму конституційно-правового регулювання.

В дослідженні пропонується фактори розвитку юридичних фактів у конституційному праві поділяти на: позитивні та негативні; об’єктиві та суб’єктивні; історичні, генетичні, інтеграційні, антропологічні, прогностичні, соціально-економічні, політичні, екологічні, демографічні, міжнаціональні, організаційні, соціально-психологічні, техніко-юридичні, глобалізаційні, інформаційні, науково-методологічні, науково-теоретичні тощо.

Окрема увага в дисертації приділяється поглибленій характеристиці деяких груп та окремих видів факторів, а саме антропологічним, теоретико-методологічним, організаційно-технічним, політико-правовим та соціально-психологічним. Акцентується увага на факторах глобалізації та інформатизації, адже загальносвітові процеси впливають на усі суспільні процеси життєдіяльності людини, а отже вони є найбільш важливими факторами розвитку юридичних фактів і в конституційному праві.

У підрозділі 3.2. «Дефектність юридичних фактів: проблеми визначення та шляхи подолання» досліджуються дефектні юридичні факти, які є негативним явищем правової дійсності, проте оскільки воно існує і суттєво впливає на суспільні відносини, тому підлягає більш ґрунтовному вивченню. В процесі дослідження автором визначено механізм їх впливу на конституційні правовідносини, визначено дефініцію та виділено кваліфікуючі ознаки притаманні цій специфічній правовій категорії.

Характерними кваліфікуючими ознаками, що дозволяють визначати юридичні факти як дефектні є наступні: 1) дефектними можуть бути тільки юридичні факти-дії. Події як обставини, що об’єктивно не залежать від волі і свідомості суб’єктів конституційно-правових відносин не можуть, викликаючи правові наслідки, мати ознаку дефектності; 2) дефектність юридичного факту є наявністю в юридичному факті (фактичному складі) прямо не забороненої невідповідності вимогам конституційно-правової норми на відміну від правопорушення, яке є самостійним різновидом неправомірних юридичних фактів і складає юридико-фактичну підставу застосування конституційно-правової відповідальності; 3) дефектними можуть бути як самостійні юридичні факти, так і фактичні обставини, які є елементами фактичного складу; 4) вони здатні, не дивлячись на наявність дефекту, викликати правові наслідки, передбачені конституційно-правовою нормою для «повноцінних» юридичних фактів чи фактичних складів; 5) правовими наслідками виявлення дефекту юридичного факту (фактичного складу чи окремого його елементу) є припинення конституційно-правових відносин та виправлення негативних правових наслідків викликаних дефектними юридичними фактами.

В дисертації запропоноване визначення «дефектного юридичного факту (фактичного складу)» під яким в конституційному праві слід розуміти специфічний вид юридичних фактів, що мають у своєму складі (або в окремому елементі) прямо незаборонену невідповідність відображення реальної життєвої обставини чи явища, вимогам конституційно-правової норми, здатні спричинять правові наслідки, у разі виявлення припиняють конституційно-правові відносини, а наслідки, що вже настали підлягають виправленню.