З`ясування особливостей патогенезу опікового шоку та оптимізація його інтенсивної терапії у дітей (експериментально-клінічне дослідження)

Краткое содержание

    Матеріали та методи дослідження. Експериментальне дослідження на безпородних щурах було проведено з метою з'ясування механізмів основних порушень у діяльності імунокомпетентних клітин при розвитку в них критичних станів внаслідок термічної травми із сполученим ураженням дихальних шляхів та під час протишокової терапії. Експеримент проводився на 106 здорових білих щурах-самках із середньою масою 165±9,0 грамів. У тварин досліджували морфометричні параметри нейтрофільних гранулоцитів і альвеолярних макрофагів, а також цитокіновий баланс. Дослідження проводили на 30-й та 60-й хвилинах після нанесення термічної травми, через 1-у, 2-у та третю добу опікової хвороби.

Експериментальні тварини були розділені на 5 груп:

1. Перша група - контрольна - 6 щурів.

2. Друга група - опік полум'ям і опік дихальних шляхів без лікування - 25 щурів.

3. Третя група - опік полум'ям і опік дихальних шляхів з лікуванням - 25 щурів.

4. Четверта група - опік окропом і опік дихальних шляхів без лікування - 25 щурів.

5. П'ята група - опік окропом і опік дихальних шляхів з лікуванням - 25 щурів.

    Комплекс протишокових заходів включав однократне внутрішньочеревинне введення кетаміну 0,2 мл, преднізолону 0,6 мг, розчину Рінгера 10 мл. Потім через кожні 4 години у шлунок тварин вводили 2 мл кип'яченої води, харчування - корм для щурів.

    Клінічні дослідження проводили у відповідності із завданнями  даної роботи. Під спостереженням перебувало 275 дітей з опіковою травмою у віці від 1 до 15 років. З них у 170 дітей спостерігалося сполучене або комбіноване термоінгаляційне ураження дихальних шляхів. Із загального числа госпіталізованих 114 дітей доводилось на вік від 1 до 3 років, що склало 41,45% від загального числа потерпілих, травмуючим агентом у них в 76,5% випадків був окріп. У дошкільному і шкільно-підлітковому періодах число нещасних випадків було приблизно однаковим. Травму одержали 73 і 88 дітей, що склало 26,5% і 32,0% від загального числа потерпілих. У дошкільному періоді агент, що травмує, розподілився майже рівномірно у дітей з опіком окропом (35 випадків) і полум'ям (38 дітей).

    По тяжкості ушкодження у всіх обстежених дітей встановлені тяжкі і великі ураження. В усіх випадках індекс тяжкості ураження перевищував 60 од., що відповідало опіковому шоку тяжкого та украй тяжкого ступеня. Померло 85 дітей (31,0%), з них 34 дитини у віці до 3 років (40,0%), 20 потерпілих дошкільного віку (23,5%) і 31 дитина наступної вікової групи (36,5%). У всіх випадках летальні результати реєструвалися на 7-15 добу з моменту одержання травми. Найважчі ушкодження були відзначені у дітей із сполученим і комбінованим термоінгаляційним ураженням дихальної системи. З 170 постраждалих дітей померло 68, що становило 40,0% у цій групі хворих і 80,0% від загального числа померлих. В цілому в структурі летальності серед потерпілих з комбінованим і сполученим термоінгаляційним ураженням 42,9% загиблих довелося на дітей від 1 до 3-х років життя, 40,0% - шкільного віку і 37,3% - дошкільного періоду життя.

    Тяжкість стану всіх постраждалих дітей оцінювалася за шкалою Індексу Тяжкості Ураження (ІТУ). В залежності від площі, глибини та сполученості опіку ІТУ коливався від 45,0±6,0 до 151,0±9,0 балів. Слід сказати, що крім розподілу постраждалих дітей за віком та опіковим агентом, враховувалась і площа ураження (15-20%; 21-30%; 31-40%; більше 40%). Але основна рандомізація потерпілих з тяжкою комбінованою термоінгаляційною травмою полум’ям і сполученою травмою окропом і водяною парою була в залежності від тривалості опікового шоку – до 72 та 18 годин. Від загального числа обстежених хворих померло 85 чоловік, що склало 31,0%. З них 34 дитини у віці до 3 років (40,0%), 20 потерпілих дошкільного віку (23,5%) і 31 дитина старшої вікової групи (36,5%). У всіх випадках летальні результати реєструвалися на 7-15 добу з моменту одержання травми. Слід сказати, що 80,0% від загального числа померлих (68 чоловік), були діти із сполученим і комбінованим термоінгаляційним ураженням дихальної системи. У періоді опікового шоку загинула одна дитина у віці до 3-х років, що було пов'язано зі звертанням за медичною допомогою тільки на 3-ю добу після травми. Відповідно до таблиці, при тривалості шокового періоду до 18 годин жодна дитина не загинула протягом усього періоду опікової хвороби. Всі несприятливі результати відзначалися тільки при тривалому усуненні порушень перфузії тканин у пацієнтів (табл. 1).