ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВ ГРОМАДЯН ЩОДО ПРИРОДНИХ ОБ’ЄКТІВ

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. Основний Закон України (ст. 3) визнав людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Численні наукові дослідження присвячені різноманітним проблемам інституту права власності громадян на природні об’єкти та інституту права природокористування цих суб’єктів. Значну увагу приділено питанням припинення прав на природні об’єкти, зокрема, на земельні ділянки. Однак громадяни реалізовують свої права й щодо інших природних об’єктів, здійснюючи загальне та спеціальне їх використання. Реалізація суб’єктивного права кожного громадянина пов’язана з виникненням та припиненням даного права.

Припинення прав громадян щодо використання природних об’єктів має відбуватися згідно з принципом їх гарантованості та відповідності нормам Конституції України. У зв’язку з цим вкрай важливим та актуальним є питання забезпечення стабільності прав громадян щодо природних об’єктів. Йдеться, насамперед, про створення усіх можливих правових заходів, спрямованих на попередження необґрунтованого, неправомірного припинення цих прав. Вони мають базуватися на нормах Основного Закону України. У ряді випадків правові приписи, що регулюють припинення прав громадян щодо природних об’єктів, потребують значного корегування та уточнення. Недостатньо досконалим є сам процесуальний механізм припинення права використання природних об’єктів. Мало вивченою залишається й теоретична основа припинення прав громадян щодо природних об’єктів. Дослідження спрямоване на виявлення недоліків у правовому регулюванні припинення прав громадян щодо природних об’єктів (в основному права спеціального використання природних об’єктів) та пошук шляхів їх удосконалення. Викладене викликає необхідність проведення комплексного наукового дослідження припинення прав громадян щодо природних об’єктів як складової частини загальних засад використання природних об’єктів – об’єктів права власності Українського народу.

Науковим та теоретичним підґрунтям для розробки цієї теми стали роботи таких українських вчених у галузі екологічного права, як: В.І. Андрейцев, Г.В. Анісімова, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкова, О.А. Вівчаренко, Ю.О. Вовк, А.П. Гетьман, О.В. Єлісєєва, І.І. Каракаш, М.В. Краснова, Т.Г. Ковальчук, В.В. Костицький, І.О. Костяшкін, П.Ф. Кулинич, Н.Р. Малишева, Р.І. Марусенко, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.О. Погрібний, Б.Г. Розовський, В.І. Семчик, А.К. Соколова, Н.І. Титова, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, Г.Ф. Ясинська та ін. Крім того, серед теоретичних розробок радянських та російських науковців слід зазначити праці Г.О. Аксеньонка, В.П. Балєзіна, М.М. Бринчука, О.К. Голіченкова, М.В. Дудікова, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, М.І. Краснова, О.С. Колбасова, В.В. Петрова та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічних відносин” (державна реєстрація № 0106U002290).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні правової природи припинення прав громадян щодо природних об’єктів, аналізу підстав припинення прав громадян щодо природних об’єктів як матеріально-правової основи формування системи еколого-процесуальних норм припинення цих прав та як складової частини засад використання природних ресурсів, а також розробці пропозицій і рекомендацій з удосконалення правового регулювання підстав, умов та порядку припинення прав громадян щодо природних об’єктів.

Завдання дослідження, відображаючи конкретизацію його мети, полягають у наступному: охарактеризувати періодизацію становлення та розвитку законодавства в сфері припинення прав громадян щодо природних об’єктів; розкрити поняття припинення прав щодо природних об’єктів та його ознаки; з’ясувати специфіку припинення права загального природокористування; визначити поняття відносин з припинення прав щодо природних об’єктів та дослідити їх характерні риси; удосконалити класифікацію підстав припинення прав щодо природних об’єктів; охарактеризувати основні елементи сукупності юридичних фактів, послідовна реалізація яких складає порядок припинення прав громадян щодо природних об’єктів, з урахуванням їх варіантності; визначити наслідки припинення прав громадян щодо використання природних об’єктів; запропонувати науково-обґрунтовані пропозиції з удосконалення правового регулювання підстав, порядку та умов припинення прав громадян щодо природних об’єктів.