ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У ПРАВОВІДНОСИНАХ З ОРГАНАМИ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зв’язок роботи з науковими програмами, темами, визначено мету та завдання, об’єкт та предмет дослідження, методологію, емпіричну, нормативну та теоретичну базу дослідження, формулюються основні положення, які характеризують його наукову новизну, висвітлюється практичне значення одержаних результатів, надано інформацію про апробацію результатів дослідження та кількість публікацій на тему дисертації.

Розділ 1 «Загальна характеристика правовідносин суб’єктів господарювання з органами Антимонопольного комітету України» складається з трьох підрозділів. У ньому розкрито сутність відносин суб’єктів господарювання з органами АМК, зміст вимог суспільного порядку у сфері господарювання до цих відносин та основні принципи побудови таких відносин у США, Франції та ФРН.

У підрозділі 1.1 «Поняття, види, функції та правова природа відносин суб’єктів господарювання з органами АМК» досліджено особливості, сутність, функції і природу взаємовідносин, що виникають між суб’єктами господарювання та органами АМК.

Установлено, що у відносинах суб’єктів господарювання з АМК останній є суб’єктом, наділеним організаційно-господарськими повноваженнями, що складаються в процесі управління господарською діяльністю щодо контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Умовно розмежовано організаційно-господарські відносини, що виникають між АМК і суб’єктами господарювання, на нагляд та реагування. При цьому встановлено, що ці дві категорії не можуть існувати одна без одної, тому активна дія, реагування АМК на порушення, його припинення та притягнення до відповідальності не може існувати без функції  нагляду, що включає як власне нагляд за дотриманням прав учасників ринку, нормами законодавства, так і здійснення економічної експертизи.

Виходячи зі змісту правовідносин органів АМК і суб’єктів господарювання, виділено такі ключові функції зазначених правовідносин у сфері конкуренції, як наглядова, превентивна, регуляторна, захисна та відновлювально-компенсаційна.

Підрозділ 1.2 «Забезпечення основних вимог суспільного порядку у сфері господарювання у правовідносинах між суб’єктами господарювання та органами АМК» містить аналіз правової основи суспільного порядку у сфері господарювання у правовідносинах між суб’єктами господарювання та АМК. Обґрунтовано, що захист прав та інтересів суб’єктів господарювання у цих взаємовідносинах підпорядковується вимогам суспільного порядку у сфері господарювання.

З метою забезпечення відповідності дій АМК вимогам суспільного порядку у сфері господарювання запропоновано законодавчо закріпити, що принципами діяльності АМК, крім наведених у ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є принцип гласності, законності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. Обґрунтовано позицію, відповідно до якої великі розміри штрафів, що можуть накладатися АМК, повинні супроводжуватись певними гарантіями щодо їх справедливості, а рівень впливу АМК на господарську діяльність суб’єкта господарювання під час проведення розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції повинен бути адекватним вчиненому порушенню.

Встановлено, що для забезпечення балансу приватноправових та публічно-правових інтересів у відносинах суб’єктів господарювання із АМК необхідним є визначення чітких меж повноважень АМК та інших державних органів у процесі регулювання конкуренції, а також розподіл повноважень АМК та судових органів. На господарські суди пропонується покласти контроль за діяльністю органів АМК шляхом вирішення спорів, що виникають з оскарження рішень АМК, у тому числі шляхом відмови від презумпцій щодо правомірності економічної оцінки стану конкурентного ринку з боку органів АМК. У цьому контексті обґрунтовано необхідність встановлення широких меж доказування у справах про визнання недійсними рішень органів АМК.

У підрозділі 1.3. «Зарубіжний досвід побудови взаємовідносин суб’єктів господарювання з антимонопольними відомствами на принципах законності та правопорядку» здійснено огляд та аналіз законодавства про захист конкуренції та правозастосовної практики антимонопольних органів і судів США та держав – членів Європейського Союзу, зокрема ФРН і Франції.

Обґрунтовано, що з метою налагодження ефективної взаємодії між органами АМК та суб’єктами господарювання, забезпечення захисту прав суб’єктів у таких правовідносинах слід запозичити позитивний зарубіжний досвід, зокрема, в питаннях розмежування компетенції між органами розслідування й органами, що розглядають справи та приймають рішення про застосування санкцій або про звільнення від відповідальності, а також прийняття методики нарахування штрафів, удосконалення підходів і стандартів доказування, запровадження інституту примирення сторін, запровадження принципу пропорційності в діяльності АМК
тощо. 

Розділ 2 «Матеріально-правові аспекти захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання у правовідносинах з органами АМК» складається із трьох підрозділів і присвячений питанням кваліфікації рішень органів АМК, такими що порушують права суб’єктів господарювання, підставам їх скасування та засобам захисту прав суб’єктів господарювання від таких порушень.

У підрозділі 2.1 «Кваліфікація рішень органів АМК як таких, що порушують права та законні інтереси суб’єктів господарювання» досліджено і надано визначення поняття кваліфікації рішень АМК і окреслено значення такої кваліфікації.

Визначено права та інтереси суб’єктів господарювання у відносинах з органами АМК, серед яких право на неупереджений та об’єктивний розгляд справ про порушення конкурентного законодавства, розгляд справ протягом розумного строку, але не більшого, ніж встановлено законодавством на підставі обґрунтованих та належних доказів, право на отримання інформації про результати перевірки. Формами порушення цих прав є: неналежна кваліфікація органами АМК дій суб’єктів господарювання, неповна оцінка всіх обставин діяння, неповне виконання покладених на антимонопольний орган завдань порушує права та законні інтереси суб’єктів господарювання.

Доводяться негативні наслідки відсутності законодавчого закріплення в чинному законодавстві підходів до кваліфікації «картелів» (антиконкурентних узгоджених дій) і «паралельної поведінки» та обґрунтовується необхідність цю прогалину усунути. Запропоновано увести до національного законодавства термін «картель» з огляду на його широке застосування у міжнародній правовій практиці, що сприятиме гармонізації правозастосовної практики та усуне неправильну кваліфікацію відповідних порушень.

Досліджується питання про розмежування повноважень із розслідування та прийняття рішень між органами АМК. Щодо органів, уповноважених накладати штраф, обґрунтовується, що вони повинні мати повну незалежність і відокремленість від органу (робочої групи органу), уповноваженого на проведення розслідування.

Визначено низку колізій та прогалин у законодавстві. Зокрема, законодавцем не встановлено заборону повторного розслідування АМК з того самого предмету та підстав, які лягли в основу раніше скасованого рішення; не врегульовано питання щодо можливості укладення на стадії розслідування між суб’єктом господарювання та органом АМК мирової угоди; не встановлено присікального строку розслідування органом АМК справи про антиконкурентне правопорушення, що порушує принцип правової визначеності відповідної процедури.

У підрозділі 2.2 «Підстави для скасування рішень АМК, а також визнання дій (бездіяльності) органів АМК (його посадових осіб) неправомірними, спонукання їх до вчинення певних дій» проаналізовано підстави оскарження рішень і дій органів АМК, що порушують права та законні інтереси суб’єктів господарювання.

Виокремлено підстави для визнання недійсними рішень органів АМК: порушення норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення органами АМК, неповне та необ’єктивне дослідження матеріалів справи, невідповідність висновків АМК фактичним обставинам справи та ситуації на ринку, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

З метою усунення спірного положення, яке містить ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», щодо можливості застосування процесуальних порушень як підстави для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, пропонується виключити відповідне положення із Закону як таке, що порушує принцип змагальності та процесуальні права скаржника.

Пропонується збільшити присікальний двомісячний строк, що надається на оскарження рішення АМК щонайменше до трьох місяців з дня отримання відповідного рішення, оскільки ретельна підготовка до судового оскарження рішення АМК вимагає проведення спеціальних економічних досліджень та підготовки відповідних висновків спеціалістів з метою спростовування доводів АМК і вимагає значного часу. 

У підрозділі 2.3 «Господарсько-правові способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання у правовідносинах з органами АМК» проаналізовано передбачені законодавством способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання у правовідносинах з органами АМК та досліджено питання застосування таких способів, здійснено їх категоризацію та класифікацію.

Систематизовано встановлений у чинному законодавстві перелік способів захисту суб’єктами господарювання їх прав і законних інтересів у взаємовідносинах з АМК. Проведено класифікацію цих способів на загальні (право судового оскарження відповідних рішень АМК) та спеціальні (як перевірка та перегляд рішень АМК з власної
ініціативи).

Обґрунтовано, що право зацікавлених осіб на оскарження рішень АМК до суду слід вважати найбільш ефективним способом захисту, гарантованим на конституційному рівні. При цьому спосіб судового захисту порушеного АМК права суб’єкта господарювання полягає у визнанні відповідного рішення недійсним, а не його скасування. Запропоновано закріпити на законодавчому рівні таких засад (гарантій) розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, як рівність перед законом та змагальність.

Розділ 3 «Процесуальний порядок захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання у правовідносинах з органами АМК» складається із трьох підрозділів і містить дослідження таких питань, як процедура розгляду органами АМК справ про захист від недобросовісної конкуренції, підвідомчість і підсудність відповідних категорій спорів судам та особливості їх розгляду.

У підрозділі 3.1 «Співвідношення процедурних і процесуальних аспектів захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання у правовідносинах з органами АМК» проаналізовано загальнотеоретичне визначення та співвідношення «процедурного» і «процесуального» елементів у правовідносинах між суб’єктами господарювання та органами АМК.

Сформульовано дефініцію конкурентної процедури як урегульованої нормами законодавства про захист конкуренції послідовності дій органів АМК, структурованих відповідними процедурними відносинами щодо прийняття нормативних актів у межах своєї компетенції та вирішення справ про захист економічної конкуренції та про захист від недобросовісної конкуренції.

Визначено поняття конкурентного процесу як урегульованої нормами конкурентного законодавства послідовності дій органів АМК, що має ознаки юрисдикційності, спрямованої на вирішення справ про захист економічної конкуренції та на захист від недобросовісної конкуренції й структурована відповідними процедурними відносинами, передуючи або усуваючи судовий захист порушених прав суб’єктів господарювання у конкурентних правовідносинах.

У підрозділі 3.2 «Підвідомчість і підсудність справ про визнання недійсними рішень АМК та про визнання неправомірними дій (бездіяльності) органів АМК (його посадових осіб)» розглядаються проблеми підвідомчості й підсудності розгляду у судах спорів даної категорії та особливостей такого розгляду.

Чітке законодавче регулювання питання підвідомчості спорів щодо оскарження рішень органів АМК вимагається критерієм правової визначеності та передбачуваності судового рішення в конкурентних спорах.

Природа спору, в якому однією із сторін є АМК, лежить у сфері господарської діяльності, тобто там, де існує економічна конкуренція, оскільки такі спори незалежно від їхнього характеру виникають у сфері господарської діяльності та вимагають з’ясування змісту економічних категорій: цін, стану ринків, обсягів виробництва тощо. Особливість спорів за участю органів АМК визначається їх приватноправовою складовою, зокрема, спору про приватне право, оскільки рішення органів АМК, як правило, зачіпають інтереси не лише заявника і відповідача, а й інших суб’єктів господарювання та споживачів, які підтримують або можуть підтримувати господарські відносини з відповідачем чи конкурують або можуть конкурувати з ним на одному ринку. Це зумовлює необхідність віднесення справ за участю органів АМК до виключної підвідомчості господарських судів.

У підрозділі 3.3 «Захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання у взаємовідносинах з органами АМК за окремими категоріями справ» досліджено особливості вирішення окремих процесуальних аспектів при оскарженні рішень, дій і бездіяльності органів АМК.

Обґрунтовується необхідність законодавчого доопрацювання конкурентного законодавства, зокрема в частині закріплення процесуальних прав і обов’язків суб’єктів господарювання та регламентації процесуальних строків вчинення окремих процесуальних дій, питання перекваліфікації АМК порушень конкурентного законодавства та заборони проведення повторного розслідування за тими самими епізодами, якщо ця справа вже була розглянута судом і рішення АМК було скасоване за недоведеністю, закріплення можливості оскарження бездіяльності АМК, відмови в порушенні справи про порушення конкурентного законодавства та оскарження розпорядження про початок розгляду справи.

Визначено, що при судовому оскарженні рішень органів АМК обґрунтування підстав визнання недійсними таких рішень є першочерговим завданням суб’єкта господарювання та відповідних служб, що організовують його правову роботу, оскільки неправильне визначення підстав скасування рішень АМК може призвести до перебігу строку для оскарження та, відповідно, подальшої неможливості у законний спосіб захистити власні права навіть за умови, що органи АМК припустилися помилки при застосуванні санкцій.