ЗАКОНИ У СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ (ФОРМ) ПРАВА ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається потребою в удосконаленні законодавчої бази для демократичної трансформації українського суспільства і необхідністю створення оптимальної моделі закону як основного елемента правової реформи.

Незважаючи на існування значної кількості наукових робіт, присвячених окремим аспектам теорії закону, проблема комплексного теоретичного вивчення закону та його співвідношення з іншими формами (джерелами) права за умов існування України як незалежної держави ще не ставилася. Брак такого дослідження позначається на ефективності досягнення в Україні мети законодавчої влади – врегулюванні суспільних відносин на рівні правового закону.

Дотепер існують значні розбіжності між практикою демократичних перетворень та їх юридичною базою: очікують на законодавче закріплення зміни у сфері економіки, фінансів, земельних відносин; потребують коригування чинні базові закони, що за багатьма параметрами виявилися неякісними, набувають актуальності проблеми легальної відповідальності законодавця за якість прийнятого закону. Неузгодженість, суперечливість, численні зміни і доповнення призводять до неефективності закону, підривають принцип його верховенства, що суперечить закріпленим в Конституції України принципам пріоритету прав людини і верховенства права, оскільки навіть Конституція і чинні нормативно-правові акти не дають поняття про правовий закон і принципи його верховенства.

Комплексне дослідження теорії закону, включаючи науковий пошук сутності такого складного явища правової дійсності, як форма права, дає можливість суттєво підвищити авторитет закону. Вирішити цю проблему неможливо без подолання суперечностей, пов’язаних із тлумаченням терміна "форма (джерело) права" та недостатньою визначеністю ролі кожної окремої форми права в правовій системі суспільства. Багатогранність терміна "форма (джерело) права" та наявність різноманітних наукових підходів до визначення співвідношень закону з іншими формами права зумовлюють необхідність аналізу різних соціальних аспектів цього правового феномену. Такий аналіз розкриває перспективи теоретико-методологічного осмислення "живучості" у модифікованому вигляді всіх історичних форм права, виявлення шляхів їх утілення в різних національних правових системах і визначення закономірностей використання в залежності від конкретних історичних умов розвитку суспільства.

Пропоноване дослідження пов’язане з аналізом принципів класифікації законів, оскільки Конституція України обмежується короткою вказівкою на правові акти, прийняті різними органами держави, покладаючи їх подальшу стратифікацію на закон "Про нормативно-правові акти”, що дотепер лишається проектом. Однак строкате розмаїття як конституційних, так і звичайних законів вимагає визначення їх правової природи і юридичної чинності. Здійснення чіткої класифікації видів законів, виконане за коректними критеріями, дає змогу суттєво полегшити практику законотворчості в Україні, наблизити її до класичного варіанта створення законів.

Комплексне дослідження теорії закону дозволяє висунути науково обґрунтовані вимоги до законів, що розробляються. Ці вимоги, укладені з урахуванням актуальних потреб практики законотворення і правозастосування, мають на меті забезпечити ефективність законів у реальному регулюванні суспільних відносин та сприяти підвищенню правової культури суспільства через підвищення якості законів і досягнення їх відповідності праву.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами здійснюється у відповідності до "Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр." (п.1.22), затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002р., та згідно з "Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки" (п.1.3), затвердженими Вченою Радою НУВС 23 березня 2001 р.