ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЕД ПРАЦІВНИКІВ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається об’єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження; його основні нормативно-правові джерела; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа і практичне значення отриманих результатів, а також форми їх апробації.

Розділ 1. «Кримінально-правовий аналіз злочинів у сфері службової діяльності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Об’єкт та об’єктивна сторона злочинів у сфері службової діяльності» досліджуються об’єктивні ознаки складів злочинів у сфері службової діяльності.

Підкреслюється, що дискусійність розуміння загальнотеоретичного поняття об’єкта злочину породжує дискусію щодо розуміння об’єкта конкретних злочинів певного виду, в тому числі злочинів у сфері службової діяльності.

З об’єктивної сторони усі службові злочини характеризуються діями (активною поведінкою суб’єкта злочину), лише зловживання владою або службовим становищем та службову недбалість може бути вчинено ще й у формі бездіяльності – невиконання посадовою особою своїх службових обов’язків умисно чи через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Спільними ознаками зовнішнього прояву злочинів у сфері службової діяльності (крім давання хабара) є: 1) вчинення діяння з використанням службового становища або влади; 2) всупереч інтересам служби.

Зроблено висновок, що і законодавець, і теорія кримінального права виходять з того, що всі склади злочинів цього виду спрямовані на охорону державної служби як суспільно корисної діяльності по здійсненню управління, його забезпеченню, обслуговуванню людей, яка виконується на професійній основі працівниками державних органів, пов’язана зі здійсненням функцій керівництва, управління, контролю, нагляду, обліку та з іншими формами державної діяльності.

У підрозділі 1.2. «Характеристика суб’єктивних ознак злочинів у сфері службової діяльності» аналізуються суб’єкт та суб’єктивна сторона злочинів у сфері службової діяльності. Однією з ознак спеціального суб’єкта злочинів у сфері службової діяльності є правовий статус працівника податкової міліції елементами якого є їх обов’язки, права та відповідальність. Зауважено, що посадовою особою органів податкової міліції визнається будь-яка особа, наділена державно-владними повноваженнями, незалежно від займаної посади та спеціального звання.

З огляду на проаналізовані об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинів у сфері службової діяльності вбачається за необхідне виділити з їх числа корупційні суспільно небезпечні діяння, які є не лише криміногенною проблемою, а й чинником, що руйнує ринкові основи розвитку нашого суспільства i ставить під загрозу економічну безпеку країни в цілому. Корупція є не конкретним злочинним діянням, а складним соціальним явищем; ознаки якого включено в нормативний опис окремих злочинів у сфері службової діяльності, передбачених Кримінальним кодексом України (далі – КК України), що не потребує окремої деталізації в законі про кримінальну відповідальність.

Підсумовано, що злочини у сфері службової діяльності, за винятком службової недбалості, характеризуються умисною формою вини.

У підрозділі 1.3. «Кваліфікація злочинів у сфері службової діяльності та покарання за їх вчинення» розглядаються проблеми кваліфікації злочинів взагалі та у сфері службової діяльності зокрема; аналізуються санкції кримінально-правових норм.

Наявні помилки у застосуванні ст. ст. 364, 365 КК України здебільшого зумовлені проблемами відмежування зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень. У зв’язку з цим автор вважає, що у випадку вчинення службовою особою дій, які ніхто не вправі вчиняти, має місце перевищення влади або службових повноважень.

Зауважено, що санкціями норм про кримінальну відповідальність за злочини у сфері службової діяльності передбачено такі види покарання: штраф (ч. 1 ст. 366; ч. ч. 1, 2 ст. 367; ч. 1 ст. 368; ч. 1 ст. 369 КК України); позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність – як основне покарання лише у ч. 2 ст. 367 КК України; як додаткове покарання (у всіх складах злочинів, крім ст. ст. 369, 370 КК України – давання та провокація хабара); конфіскація майна – як обов’язкове додаткове покарання (ч. 3 ст. 364; ч. ч. 2, 3 ст. 368; ч. 2 ст. 369 КК України); виправні роботи (ч. 1 ст. 364; ч. 1 ст. 365; ч. 1 ст. 367 КК України); арешт (ч. 1 ст. 364 КК України); обмеження волі (ч. 1 ст. 364; ч. 1 ст. 365; ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 367; ч. 1 ст. 369; ч. 1 ст. 370 КК України); позбавлення волі (ч. ч. 2, 3 ст. 364; ч. ч. 1, 2, 3 ст. 365; ч. 2 ст. 366; ч. 2 ст. 367; ч. ч. 1, 2, 3 ст. 368; ч. 2 ст. 369; ч. 1, 2 ст. 370 КК України).

Дисертант стверджує, що положення ст. 370 (Провокація хабара) в одних випадках робить неможливою боротьбу з хабарництвом законним шляхом, а в інших – ускладнює проведення оперативно-розшукової діяльності з розкриття вказаних злочинів, оскільки практично будь-які оперативно-розшукові заходи, спрямовані на документування хабарництва, є провокацією.

Розділ 2. «Кримінологічні аспекти злочинів у сфері службової діяльності, що вчиняються працівниками податкової міліції України» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Кількісно-якісні показники службових злочинів у підрозділах податкової міліції України» аналізуються кримінологічні компоненти службової злочинності працівників податкової міліції.

Дисертант вважає, що суттєвим недоліком, який ускладнює кримінологічний аналіз службових злочинів, вчинених працівниками податкової міліції, є відсутність офіційних статистичних даних про їх кількість у структурі службової злочинності.

З’ясовано, що у структурі службових злочинів, що вчиняються працівниками податкової міліції, перше місце посідають злочини, пов’язані з хабарництвом (126 справ, або 50,4 %), серед яких найбільшу кількість становлять випадки одержання хабара, поєднанні з вимаганням (ч. 2. ст. 368 КК України) – 62 справ, або 44,3 %, що слугує ще одним аргументом на користь твердження про підвищену суспільну небезпеку таких діянь. Серед досліджених кримінальних справ найменше справ про давання хабара (ст. 369 КК України) – всього 2,8 % (7 справ), а випадки порушення кримінальної справи за ст. 370 КК України «Провокація хабара» не виявлені.

З точки зору якісних показників службової злочинності в органах податкової міліції спостерігається тенденція до поширення нових форм кримінальної активності, а саме: нелегальна охорона суб’єктів підприємницької діяльності, яка передбачає, насамперед, захист від офіційних перевірок, характеризується досить високим показником латентності в силу взаємної зацікавленості сторін; надання інформації про проведення оперативних заходів або непритягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності; внутрішня корупція.

Досить поширеними (86,7 %) є випадки таких зловживань з боку керівництва та колег по службі, які здебільшого мають місце у вигляді вимоги надати грошові кошти чи послуги матеріального характеру (48,0 %) чи пропозиції отримати такі кошти чи послуги (38,4 %).

Виявлені особливо небезпечні службові зловживання у вигляді пропозицій отримання хабара за фальсифікацію службових матеріалів (40,0 %), незаконного припинення адміністративного чи кримінального переслідування (25,0 %), незаконного вирішення питань, пов’язаних із притягненням до адміністративної чи кримінальної відповідальності (20,0 %).

Підсумовано, що через специфіку суб’єкта злочини у сфері службової діяльності, вчинені працівниками податкової міліції, характеризуються високим показником латентності.

У підрозділі 2.2. «Характеристика особи працівників податкової міліції, які вчинили службові злочини» проаналізовано кримінологічні ознаки особи працівників податкової міліції, які вчинили злочини у сфері службової діяльності.

Підкреслюється, що злочинна поведінка працівника податкової міліції здебільшого може проявлятися у поступовому відхиленні особи, уповноваженої на виконання функцій держави, у своїй службовій діяльності від норм, установлених нормативно-правовими актами.

Привертають увагу соціально-демографічні ознаки особи: службові злочини частіше вчиняються чоловіками (97,8 %), ніж жінками (2,2 %), що пояснюється специфікою проходження служби в органах податкової міліції, де перевага при прийняті на службу надається чоловікам; залежно від віку подібні діяння найбільш характерні для осіб вікової групи від 36 до 40 років (38 %); на другому місці група осіб віком від 25 до 35 років (31,8 %); на третьому – особи віком від 18 до 24 років (19,8 %); особи віком старше 41 року становлять найменшу частку (10,4 %).

Переважна більшість осіб на момент порушення кримінальної справи мала вищу освіту (90,5 %) і лише 9,5 % осіб – середню спеціальну освіту. На час вчинення злочину значна кількість осіб, а саме 127 (38 %), мали стаж роботи в податкових органах до 3-х років; 101 особа (31,8 %) – від 3-х до 5-ти років, від 5-ти до 10-ти років – 65 осіб (19,8 %) і понад 10-ть років – 34 особи (10,4 %). Частка осіб, які не були одружені або вже розлучені на момент вчинення злочину, становить лише 13,8 % (198 осіб), а одружених (заміжніх) – 282 особи (86,2 %), 60,5 % осіб мали на вихованні неповнолітніх дітей.

У процесі дослідження даних про морально-правову характеристику особи злочинця дисертантом виявлено досить поверховий та формальний підхід до збору таких даних, що негативно впливає на розробку заходів запобігання службовим злочинам серед працівників податкової міліції.

Автором встановлено, що стягнення по службі застосовувались до 210 осіб (64,3 %); мали місце недоліки в роботі у 81 особи (24,7 %); є відомості про факти конфлікту з колегами по роботі щодо 59 осіб (18 %); відзначено негідну поведінку в побуті у 5 осіб (2 %); позитивно характеризуються 36 осіб (11 %).

У підрозділі підсумовано, що саме кримінологічна характеристика особи податкового міліціонера дозволяє глибше з’ясувати соціальну й правову сутність службової злочинності, механізм злочинної поведінки, соціальні передумови корупції, причини та умови корупційних діянь, розробити й ефективно реалізувати заходи протидії злочинам у сфері службової діяльності, зокрема профілактичний вплив на певну категорію службових осіб.

У підрозділі 2.3. «Чинники детермінації злочинів у сфері службової діяльності, вчинених працівниками податкової міліції України» визначено криміногенні фактори, які виступають у ролі причин і умов вчинення працівниками податкової міліції злочинів у сфері службової діяльності.

Службова злочинність працівників податкової міліції багато в чому визначається загальними для всієї злочинності криміногенними соціально-економічними, політичними, соціально-психологічними та іншими факторами: кризою і нестабільністю розвитку економіки, існуванням її «тіньової складової», корупції, кримінального бізнесу, нерозвиненістю форм правового регулювання ринкових відносин, падінням моральності, зниженням рівня правосвідомості населення тощо. Серед усіх чинників автор окремо виділяє ті, які пов’язані з особливостями службового середовища, умовами служби; з характеристикою самих працівників; зі станом соціального контролю за їх службовою діяльністю.

Зауважено, що наявність у багатьох підрозділах податкової міліції ситуативного (а не нормативного) типу управління, дискреційних повноважень у сукупності з низьким рівнем оплати праці і соціально-побутового забезпечення сприяють практичній реалізації працівниками податкової міліції їхньої корисливої мотивації.

Загалом причини й умови морально-професійної деформації працівників органів податкової міліції умовно поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. До об’єктивних відносять: негативні наслідки конфліктних і екстремальних ситуацій, зумовлені специфікою професійної діяльності; недоліки організаційно-управлінського характеру; поширення відомчого правового нігілізму; недоліки кадрового забезпечення; неналежне соціально-побутове забезпечення працівників. Суб’єктивними є: несприятливий морально-психологічний клімат у колективі; низькі професійні якості особи; небажання відокремлювати інтереси справи від інтересів кар’єри, негативний корпоративізм.

Завершується підрозділ переліком визначальних чинників детермінації злочинів, вчинених працівниками податкової міліції у сфері службової діяльності.

Розділ 3. «Запобігання злочинам у сфері службової діяльності серед працівників податкової міліції України» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Загальносоціальне запобігання службовим злочинам в органах податкової міліції України» зазначено, що найгуманнішим засобом підтримки правопорядку, забезпечення безпеки охоронюваних законом цінностей є запобігання злочинів.

Автор зауважує, що термін «запобігання» є найбільш точним і вдалим, оскільки конституційні норми, що є джерелом розробки та прийняття інших законів, визначаючи правову політику держави щодо попередження злочинів та інших правопорушень, містять лише термін «запобігання».

Запобігання службовим злочинам серед працівників податкової міліції автор розглядає в контексті загальносоціальних заходів як систему дій, спрямованих на усунення процесів детермінації, що впливають на все населення та поділяються за різними соціальними, економічними та іншими критеріями і збільшують імовірність злочинної поведінки групи населення чи окремих громадян.

Автор підтримує ідею запровадження кримінологічної експертизи нормативно-правових актів, яка за своєю природою є своєрідною соціальною технологією, засобами якої визначається існування, а також можливість виникнення криміногенних ризиків від дії нормативно-правових актів в конкретно-історичному суспільстві.

Серед проблем загальносоціального запобігання службовим злочинам серед працівників податкової міліції дисертант виділяє: поширення правового нігілізму в суспільстві взагалі та серед працівників податкової міліції зокрема; наявність в суспільстві фактично неконтрольованої корупції, у тому числі й серед працівників податкової міліції; відсутність дієвої системи формування правової, моральної культури в суспільстві; відсутність всебічної пропаганди ідей добра та справедливості.

Завершується підрозділ переліком проблем, які підлягають вирішенню з метою запобігання злочинам у сфері службової діяльності серед працівників податкової міліції.

У підрозділі 3.2. «Спеціально-кримінологічне запобігання службовим злочинам в органах податкової міліції України» з’ясовано, що об’єктами спеціально-кримінологічного запобігання насамперед є відомчий правовий нігілізм; професійна свідомість; моральність у діяльності органів податкової міліції; негативний корпоративізм органів податкової міліції.

На відміну від загальносоціальних програм, спрямованих на поліпшення економічного стану, розвиток культури, охорони здоров’я та освіти, спеціально-кримінологічні превентивні заходи мають на меті контроль за злочинністю без застосування репресій.

Підкреслено, що заходи спеціально-кримінологічного запобігання мають бути предметом спеціальних нормативно-правових актів протидії службовій злочинності в органах податкової міліції, оскільки на прийняття рішення про вчинення чи невчинення злочинних дій в процесі службової діяльності суттєвий вплив мають протиріччя між приватними інтересами службовця та його службовими обов’язками (конфлікт інтересів).

Автор пропонує передбачити вимоги щодо запобігання та розв’язання конфлікту інтересів у Законі України «Про державну податкову службу в Україні».

Завершується підрозділ переліком заходів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам службовим злочинам серед працівників податкової міліції.

У підрозділі 3.3. «Індивідуальне запобігання службовим злочинам серед працівників податкової міліції України» проаналізовано заходи індивідуального впливу на протиправну поведінку особи.

Підкреслено, що індивідуальне запобігання полягає у здійсненні лише тих заходів, які прямо не заборонені нормативно правовими актами України. У кожному випадку рішення про індивідуальну профілактику повинно бути обґрунтованим, визначатися індивідуально, з урахуванням характеру дій та їх можливих наслідків, поведінки особи щодо наміру продовжувати протиправні дії, які можуть перерости у злочин.

З метою реалізації пріоритетних завдань індивідуального запобігання злочинам у сфері службової діяльності працівників податкової міліції, автор пропонує перелік заходів раннього виявлення ознак, що свідчать про підвищення ймовірності вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, працівниками податкової міліції.

На думку автора, серед основних форм здійснення індивідуального запобіжного впливу на працівників податкової міліції доцільно виділити гласну та негласну профілактику. Гласна профілактика передбачає комплекс заходів, які застосовуються із частковим або повним доведенням до відома особи мети, підстав, ініціаторів зазначених заходів. Негласна профілактика проводиться без доведення до відома особи мети, підстав та ініціаторів зазначених заходів.

Запропоновано шляхи здійснення індивідуального запобігання службовим злочинам посадовими особами управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України.

Підсумовано, що заходи індивідуального запобігання службових злочинів серед працівників податкової міліції України повинні бути спрямовані не лише на разове попередження даного конкретного злочину, а й на забезпечення належного виконання працівниками податкової міліції службових обов’язків під час подальшого проходження служби.