Завгородній В. А. Адміністративно-правове регулювання взаємодії органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

          У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета, завдання дослідження, його об’єкт та предмет, використані методи, нормативна та емпірична основи; формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну; визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

          Розділ 1. “Характеристика взаємодії органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції” складається з трьох підрозділів.

         У підрозділі 1.1. “Стан наукових досліджень питань взаємодії органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції” комплексно проаналізовано погляди, думки, ідеї вчених-правознавців, які у своїх роботах в тому чи іншому аспекті розглядали взаємодію органів внутрішніх справ та громадськості у протидії корупції.

         Виокремлено чотири основні групи науковців, які досліджували: 1) корупцію як явище та механізми її подолання за допомогою інститутів громадськості (М.І. Камлик, М.І. Мельник, Є.В. Невмержицький, С.С. Рогульський та ін.); 2) питання правового статусу громадських організацій та їх зв'язок з органами державної влади (Є.Є. Додіна, О.М. Ващук, А.Ю. Русаков та ін.); 3) питання про місце та значення громадянського суспільства і його інституцій у протидії корупції (В.І. Борисов, Ю.М. Бисага, О.Г. Кальман, С.І. Марченко, І.М. Різак та ін.); 4) питання взаємодії громадян та їхніх об’єднань з органами державної влади, а також розглядали взаємодію органів внутрішніх справ з громадськістю як необхідну умову протидії корупції (О.М. Бандурка, О.О. Бабінова, Д.Г. Заброда, В.І. Надрага, М.М. Новіков, О.Я. Прохоренко та ін.).

Разом з тим, недостатньо вивченими залишаються питання: адміністративно-правового статусу громадських організацій, які головним завданням своєї діяльності декларують протидію корупції в Україні; зарубіжного досвіду діяльності громадських організацій у цій протидії і їх взаємодії з поліцією (міліцією) та іншими правоохоронними органами.

Зроблено висновок, що поряд з достатньою кількістю наукових праць щодо спільної діяльності об’єднань громадян з органами державної влади, взаємодія ОВС та громадських організацій у протидії корупції потребує самостійного дослідження. Зокрема, відсутні дослідження, в яких би комплексно вивчалися питання щодо поняття, форм та принципів взаємодії ОВС з громадськими організаціями у протидії корупції, а також механізму адміністративно-правового регулювання взаємодії ОВС та громадських організацій у протидії корупції.

            У підрозділі 1.2. “Поняття та принципи взаємодії органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції” сформульовано поняття взаємодії ОВС та громадських організацій у цій сфері та систематизовано принципи взаємодії цих суб'єктів протидії корупції залежно від пріоритетності.

Обґрунтовано, що взаємодія ОВС та громадських організацій у сфері протидії корупції має такі особливості: 1) це відносини, пов’язані з виконанням правоохоронних функцій; 2) наявність двох суб’єктів, які не підпорядковані один одному; 3) погодженість спільних заходів за метою, місцем та часом; 4) спрямованість зусиль взаємодіючих суб’єктів на протидію корупції на всіх рівнях публічної влади; 5) врегулювання переважно нормами адміністративного права; 6) врахування при організації взаємодії раціонального розподілу сил, засобів та можливостей кожного суб’єкта.

Наголошено на тому, що принципи взаємодії ОВС та громадських організацій у сфері протидії корупції є: а) невід’ємною частиною та підґрунтям спільної діяльності визначених суб’єктів, дотримання яких зумовить ефективність взаємодії між ними; б) взаємопов’язаними й зумовлюють один одного; в) певною системою, в якій кожен принцип має власне значення.

Шляхом аналізу нормативно-правових актів, що регулюють діяльність ОВС, проектів, статутів та програм громадських організацій, які діють у сфері протидії корупції, а також опитування представників громадських організацій та працівників ОВС визначено ієрархію загальних та спеціальних принципів взаємодії розглядуваних суб’єктів протидії корупції.

            Зроблено висновок про необхідність закріплення основних принципів взаємодії у нормативно-правовому акті, який регулюватиме взаємодію органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції.

            У підрозділі 1.3. “Форми взаємодії органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції” характеризуються зовнішні прояви взаємодії ОВС та громадських організацій при здійсненні заходів щодо протидії корупції.

На підставі аналізу дефініцій “форма” та “форма взаємодії” запропоновано під формами взаємодії ОВС та громадських організацій у протидії корупції розуміти засновані на офіційному співробітництві правові та організаційні способи і напрями зв’язку між ними, що забезпечують узгоджену діяльність через зовнішні конкретні прояви функцій у спільних діях щодо протидії корупції.

Форми взаємодії ОВС та громадських організацій у сфері протидії корупції охарактеризовано стосовно напрямів їх спільної діяльності: нормозастосовному, профілактичному, нормотворчому.

Запропоновано структуру типового плану заходів щодо взаємодії ОВС та громадських організацій у протидії корупції, а саме: мета та завдання взаємодії; необхідні матеріальні й нематеріальні (інтелектуальні, інформаційні) ресурси; виконавці й терміни виконання заходів; порядок здійснення взаємного моніторингу; порядок звітності про виконання заходів.

Встановлено, що співробітництво ОВС та громадських організацій у цій сфері охоплює такі їхні спільні дії: 1) вивчення та оцінка корупціогенної обстановки; 2) проведення антикорупційної агітації і пропаганди; 3) здійснення загальної та індивідуальної профілактики корупції; 4) виявлення осіб, які вчиняють корупційні діяння; 5) визначення причин та умов корупційних деліктів.

Визначено роль інформаційної взаємодії в організації діяльності суб’єктів, що розглядаються, та здійснено їх характеристику за: 1) ініціатором надання інформації; 2) її призначенням; 3) змістом інформації.

На підставі аналізу правових основ діяльності органів внутрішніх справ, зроблено висновок, про те що організація взаємодії ОВС з громадськими організаціями у сфері протидії корупції покладається на такі підрозділи МВС України: Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю, Департамент зв'язків з громадськістю та міжнародної діяльності, Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю.

          Наголошено на тому, що проведення спільних наукових досліджень з проблем протидії корупції є однією з форм взаємодії ОВС та громадських організацій. Ініціатором взаємодії у цьому випадку насамперед повинні виступати науково-дослідні установи та навчальні заклади системи МВС.

Зроблено висновок, що визначені види форм взаємодії ОВС та громадських організацій у протидії корупції мають значення як у теоретичному, так і практичному аспекті та повинні бути закріплені у відповідному нормативно-правовому акті.

                 Розділ 2. “Поняття та механізм адміністративно-правового регулювання взаємодії органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції” складається з двох підрозділів.

          Підрозділ 2.1. “Поняття адміністративно-правового регулювання взаємодії органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції” присвячено дослідженню сутності та особливостей правового регулювання взаємодії визначених суб’єктів та формулюванню його поняття.

            Зважаючи на основні підходи щодо розуміння сутності правового регулювання в загальній теорії права і в теорії адміністративного права, визначено поняття адміністративно-правового регулювання взаємодії ОВС та громадських організацій у протидії корупції як впливу держави за допомогою правових засобів на суспільні відносини, які складаються між суб’єктами взаємодії у сфері протидії корупції, з метою їх впорядкування, охорони та розвитку в інтересах суспільства і держави.