| Краткое содержание: |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Житло виступає як найважливіший об’єкт цивільних правовідносин, завдяки якому задовольняється житлова потреба людини. За радянських часів громадяни користувались житлом переважно на підставі договору найму, оскільки вагома частина житла знаходилась у державній власності, що виключало можливість в повній мірі розпоряджатись цим об’єктом. Реформування житлових правовідносин стало результатом усвідомлення визначальної ролі житла у забезпеченні фізичного існування людини та її нормальної життєдіяльності, що дозволило визначити оптимальні напрямки їх подальшого регулювання.
Законодавче закріплення можливості фізичної особи володіти, користуватися та розпоряджатися житлом базується на узгодженні приватних і публічних інтересів в житловій сфері, що відповідає соціальній значимості цього об’єкту. Реальними підставами для оновлення концептуальних поглядів на житло як об’єкт права власності та видову характеристику цього поняття стали положення Глави 28 ЦК України. Незважаючи на те, що у ст. 379 ЦК України закріплюється поняття «житло», потребує подальшої теоретичної розробки та уточнень коло істотних ознак та видів цього об’єкту права власності для уніфікованого застосування у правозастосовній діяльності.
Актуальність дослідження визначається наявністю спірних теоретичних положень, недоліками і суперечностями окремих норм законодавства, що потребує теоретичних висновків щодо сутності та специфіки правового режиму житла. Оскільки власниками житла можуть бути різні учасники цивільних правовідносин, виникла необхідність виявити особливості змісту його правового режиму для фізичної особи. Потребують дослідження теоретичні складові процесу здійснення права власності на житло шляхом визначення правових засобів, що обумовлюють специфіку володіння, користування і розпорядження житлом фізичними особами.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на положеннях, що стали результатами наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених-цивілістів: С. С. Алексєєва, М. К. Галянтича, В. С. Гопанчука, В. П. Грібанова, А. Б. Гриняка, О. В. Дзери, І. В. Жилінкової, Ю. О. Заіки, В. П. Камишанського, П. В. Крашеніннікова, І. М. Кучеренко, В. М. Коссака, О. В. Кохановської, Н. С. Кузнєцової, Л. Г. Лічмана, В. В. Луця, Р. А. Майданика, І. Є. Манилова, І. Б. Мартковича, Є. О. Мічуріна, С. О. Погрібного, О. А. Пушкіна, Л. М. Пчелінцевої, З. В. Ромовської, Н. О. Саніахметової, П. І. Седугіна, М. М. Сібільова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, О. В. Старцева, М. О. Стефанчука, Р. О. Стефанчука, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, Є. О. Харитонова, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишки та багатьох інших.
Разом з цим, аналіз стану наукової розробки теми та законодавства, що регулює відносини з житлом, виявив низку невирішених принципових питань теоретичного та практичного характеру з приводу здійснення права власності на житло фізичними особами, що і зумовлює необхідність проведення відповідного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 19 грудня 2007 року (протокол № 11). Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України за темою «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (номер державної реєстрації 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні та розв’язанні комплексу теоретичних та практичних проблем, пов’язаних із здійсненням фізичними особами права власності на житло. Для її досягнення поставлені такі завдання:
- дослідити правові ознаки та сутність поняття «житло», визначити його види;
- визначити зміст правового режиму житла та виявити його особливості для фізичної особи;
- розглянути та проаналізувати правове становище фізичної особи – власника житла;
- визначити способи, межі та обмеження при здійсненні фізичною особою права власності на житло;
- виявити та дослідити особливості здійснення володіння, користування та розпорядження житлом фізичними особами;
- розробити конкретні пропозиції та рекомендації з питань вдосконалення правового регулювання відносин, об’єктом яких виступає житло фізичної особи.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення фізичними особами права власності на житло.
Предметом дослідження є законодавство України, що регулює здійснення права власності на житло, практика його застосування, а також положення цивілістики щодо здійснення права власності на житло фізичними особами.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі наукового дослідження автором було застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання правових явищ. Зокрема, використання діалектичного методу дозволило розглянути питання щодо сутності здійснення фізичними особами права власності на житло у їх розвитку та взаємозв’язку, з’ясувати місце і роль житла серед об’єктів права власності. Застосування історико-правового методу дозволило відстежити розвиток законодавства, теоретичної думки, наукових підходів до розуміння здійснення суб’єктивного права власності на житло як об’єкт із спеціальним правовим режимом та надало можливості обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження обраної теми (підрозділ 1.1 дисертації). Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті, який застосовується у теорії цивільного права та актах законодавства (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2 дисертації),виявленню особливостей правового режиму житла, коли його власником виступає фізична особа (підрозділ 1.3 дисертації). За допомогою порівняльно-правового методу були виявлені схожі та відмінні підходи до визначення видової характеристики поняття «житло», реєстрації права власності на житло у вітчизняному та зарубіжному законодавстві (підрозділи 1.1, 1.2 дисертації). Системно-структурний метод використовувався при класифікації власників житла як учасників правовідносин, розмежуванні меж, обмежень та обтяжень при здійсненні права власності на житло (підрозділи 2.2, 2.5 дисертації). За допомогою логіко-юридичного методу стало можливим формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства (підрозділи 2.5, 2.4 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано ряд нових положень, висновків і пропозицій, які мають значення для науки та практики, відповідають вимогам наукової новизни і виносяться на захист.
Вперше:
1) визначені особливості правового режиму житла, власником якого є фізична особа, як система спеціальних:
- підстав набуття та припинення права власності, до яких відноситься: приватизація та реприватизація, спадкування, договір довічного утримання, договір оренди житла з викупом, договір про набуття права власності на житло взамін припинення права на утримання подружжям чи особами, шлюб між якими припинено;
- обмежень здійснення права власності (особистий сервітут, договір про порядок користування житлом подружжя, гарантування збереження права на житло дитини у випадку відчуження, обміну чи поділу житла);
- наслідків припинення права власності (виселення з наданням іншого житла у житловому фонді, призначеному для тимчасового проживання, надання права на проживання за договором довічного утримання, іпотеки; виселення усіх мешканців житла після прийняття рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житло);
- підстав припинення права користування житлом без припинення права власності (виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або ухвалення рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін);
2) запропоновано встановити обмеження при укладенні договорів на відчуження кімнат у комунальній квартирі та передачу у найм житла фізичним особам, які мають тяжку форму хронічного захворювання, в зв’язку з чим не можуть проживати у такій квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї;
3) запропоновано надати переважне право на прибудову (надбудову, вбудову) у багатоквартирному житловому будинку фізичним особам – власникам житла, яке знаходиться у такому будинку, в разі, якщо вони перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов;
4) обґрунтована необхідність встановити, що втрата права на користування житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік (ч. 2 ст. 405 ЦК України) не поширюється на членів сім’ї власника, які є недієздатними та/або неповнолітніми особами;
5) доведена можливість поширення правового режиму житла на кімнати (апартаменти) у готелі, пересувні будинки, плавучі об’єкти (баржі, кораблі, яхти тощо), оскільки ст. 29 ЦК України визнає місцем проживання фізичної особи, зокрема, готель або інший об’єкт;
6) аргументовано закріплення у ЦК України можливості примусового припинення права власності на житло шляхом продажу його з публічних торгів у випадках, коли власник: використовує житло не за призначенням або систематично порушує громадський порядок, або безгосподарно утримує квартиру (кімнату) за умови попереднього попередження органами місцевого самоврядування про припинення такого правопорушення.
Удосконалено:
7) поняття житла як призначеного для постійного проживання фізичної особи нерухомого майна (житлового будинку, квартири, кімнати у комунальній квартирі), право власності на яке зареєстроване у встановленому законом порядку;
8) висновок, що повнолітні члени сім’ї, які здійснюють своє право на житло разом з власником, не несуть відповідальності за зобов’язаннями щодо користування житлом, оскільки тягар утримання житла покладається на власника.
Дістали подальшого розвитку:
9) положення про те, що придатність для постійного проживання не можна вважати істотною ознакою житла, оскільки це динамічна властивість об’єкта, а його визнання непридатним для проживання не є підставою для припинення права власності або заборони користуватися для проживання житлом, що знаходиться у приватній власності;
10) висновок про неможливість визнання житлових приміщень, жилих блоків, секцій у гуртожитках, які знаходяться у відособленому користуванні окремих сімей, новими видами житла.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання висновків та пропозицій дисертації у:
– науково-дослідній сфері – для подальших досліджень юридичної природи та особливостей здійснення права власності на житло;
– правозастосовній діяльності – при розгляді судами справ про здійснення права власності на житло фізичними особами, а також в діяльності нотаріусів, органів опіки та піклування при здійсненні захисту житлових прав та інтересів фізичних осіб;
– правотворчій діяльності – для удосконалення положень актів чинного законодавства України, що регулюють здійснення права власності на житло, на підставі розроблених пропозицій щодо внесення змін і доповнень до ЦК України, Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Закону України «Про нотаріат» ;
– педагогічній діяльності – при викладанні дисциплін «Цивільне право», «Сімейне право», «Житлове право», а також при розробці підручників, методичних і навчальних посібників та навчально-методичних комплексів.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження та його основні результати обговорювались на Вченій раді Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України (28.10.2009 р.), а також на спільних засіданнях відділів проблем приватного права і юрисдикційних форм правового захисту суб’єктів приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України.
Окремі теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації були апробовані у наукових повідомленнях на: ІХ міжнародній науково-практичній конференції «Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспект» (м. Київ, 2006 р.), Х міжнародній науково-практичній конференції «Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти» (м. Київ, 2007 р.), VІІІ міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Транснаціоналізація міжнародної економіки та пошук шляхів інноваційної співпраці» (м. Київ, 2008 р.), ХІ міжнародній науково-практичній конференції «Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право» (м. Київ, 2008 р.), Науково-практичній конференції «Загальні тенденції та особливості реалізації, охорони і захисту приватних прав в Україні та світі» (м. Київ, 2008 р.), ХІІ міжнародній науково-практичній конференції «Світова фінансово-економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси та право)» (м. Київ, 2009 р.), Х Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Реалії та перспективи інноваційного розвитку України (економічні, фінансові та правові аспекти» (м. Київ, 2010 р.), ХІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Моделі ефективного розвитку світової економіки у посткризовий період та можливості їх адаптації в Україні (економіка, фінанси і право)» (м. Київ, 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації опубліковані у 12 працях, зокрема, у 4 статтях у фахових для юридичних наук виданнях, а також у 8 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації складається із вступу, 2 розділів, що містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок. Список використаних джерел нараховує 227 найменувань і викладений на 24 сторінках. |
