ЖЕЛІК МАКСИМ БОРИСОВИЧ ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, висвітлено ступінь її наукової розробленості, визначено об’єкт і предмет дослідження, його мету, та завдання, а також методологічну, теоретичну, нормативну та емпіричну бази, наведено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито наукову новизну, вказано на практичне значення одержаних результатів та наведено дані щодо їх апробації.
Розділ 1 «Загальні засади дослідження кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Стан теоретичного дослідження та історія розвитку кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди» проаналізовано праці вітчизняних науковців, які стосуються теми дослідження. Констатовано, що окремі аспекти є взагалі недослідженими, а позиції авторів щодо окресленого питання - суперечливими чи різноплановими. Завдяки відповідному аналізу низку досі невисвітлених питань піддано аналізу, щодо вирішення спірних - наведені додаткові аргументи.
Історичний екскурс засвідчив, що витоки кримінальної відповідальності за прийняття неправомірної вигоди простежуються у Судебнику 1550 р. Лише в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 р. уперше регламентувалась відповідальність чиновника або іншої особи за вчинення дій, які полягають у прийнятті обіцянки, одержанні (за попередньою згодою та без попередньої згоди) або вимаганні неправомірної вигоди, подарунка, винагороди, грошей, речей. Окремо були передбачені склади одержання неправомірної вигоди особисто чиновником або через посередника. Однак законодавчі норми, які передбачають кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, у сформованому вигляді з’явилися вже у чинному КК України.
У підрозділі 1.2 «Зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди» проаналізовано кримінальне законодавство держав, які є членами Європейського Союзу. Виокремлено положення, які є вартими для запозичення українському законотворцю (передбачення кримінальної відповідальності лише за одержання неправомірної вигоди; встановлення однакового покарання для тих осіб, які одержують неправомірну вигоду (вигодонабувач), тих, хто її надає (вигододавець), а також за дії, які є невдалими (диференціація відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди особою, залежно від того, чи суперечить закону дія, яка нею вчиняється в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, чи ця дія вчиняється згідно з законом).
Розділ 2 «Кримінально-правова характеристика прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Об’єкт та предмет складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди» констатовано, що діяльність осіб, які приймають пропозицію, обіцянку або одержують неправомірну вигоду, пов’язана з діяльністю державного апарату, апарату управління органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також із професійною діяльністю щодо надання публічних послуг. Окремі категорії відповідних осіб наділені правом у межах своєї компетенції постійно або тимчасово обіймати посади у рамках виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, ставити вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання юридичними і фізичними особами, здійснювати професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. Тобто спектр їх діяльності є різним та залежить від правового статусу та компетенції.
У підрозділі 2.2 «Об’єктивна сторона складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди» встановлено, що корупційні злочини, об’єктивна сторона яких полягає в одержанні неправомірної вигоди, у кримінальному законі описані як такі, що мають формальний склад, та вважаються закінченими з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння. Злочини, які полягають у прийнятті пропозиції чи обіцянки одержати неправомірну вигоду, а також проханні надати таку вигоду чи пропозиції чи обіцянці здійснити вплив за надання неправомірної вигоди, є злочинами з усіченим складом та визнаються закінченими вже на початок виконання суспільно небезпечного діяння.
Ретельно проаналізовано ознаки об’єктивної сторони складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди та запропоновано рекомендації щодо їх конкретного тлумачення та використання у КК України.
У підрозділі 2.3 «Суб’єкт складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди» констатовано, що суб’єктами складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, є службова особа публічного права (ст. 368 КК України); службова особа приватного права («недержавного сектора») (чч. 3, 4 ст. 368-3 КК України); особа, яка надає публічні послуги (ч. 3, 4 ст. 368-4 КК України); особа, яка зловживає впливом (ч. 2, 3 ст. 369-2 КК України); працівник підприємства, установи чи організації чи особа, яка працює на користь підприємства, установи чи організації (ч. 3, 4 ст. 354 КК України).
У підрозділі 2.4 «Суб’єктивна сторона складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди» встановлено, що суб’єктивна сторона аналізованих посягань характеризується прямим умислом (винний усвідомлює, що він приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду без законних на те підстав, а також те, що його дії є кримінально караними) та корисливим мотивом.
Розділ 3 «Актуальні питання кваліфікації, караності та призначення покарання за злочини, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Питання кваліфікації злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди» встановлені групи складів злочинів, які перебувають у конкуренції загальної та спеціальної норм (ст. 368 та ч. 2 і ч. 3 ст. 369-2 КК України); частини і цілого (ч. 1 ст. 189 (стосовно обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого), ч. 4 ст. 354, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 368-4, ч. 3 ст. 369-2 КК України); декількох пунктів статті, які передбачають кваліфікуючі обставини (ч. 3 ст. 368 та
ч. 4 ст. 368 КК України). З’ясовано, що кримінально-правові норми можуть перебувати у відносинах колізії між окремими нормами Особливої частини КК України (ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 189 КК України - щодо вимагання неправомірної вигоди службовою особою з використанням свого службового становища).
Досліджено групи суміжних складів злочинів: ст. 354, ст. 368-3, ст. 368-4, ст. 369-2 КК України.
У підрозділі 3.2 «Караність та призначення покарання за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди» констатовано, що санкції кримінально-правових норм, які регламентують відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, є простими (ч. 3, 4 ст. 354, ч. 2 ст. 369-2 КК України), кумулятивними (ст. 368, ч. 3 ст. 368-3, ч. 3, 4 ст. 368-4, ч. 3 ст. 369-2 КК України), альтернативними (ч. 3, 4 ст. 354, ч. 2 ст. 369-2 КК України) та відносно визначеними (ч. 3, 4 ст. 354, ст. 368, ч. 3, 4 ст. 368-3, ч. 3, 4 ст. 368-4, ч. 2, 3 ст. 369-2 КК України).
З’ясовано, що суди, відповідно до положень КК України, не мають права на загальних засадах застосовувати до осіб, які вчинили корупційні злочини, що полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, інститут звільнення від кримінальної відповідальності, а також звільнення від покарання чи його відбування, за винятком випадків, передбачених ст.ст. 49, 80, 83, 84, 86, 87 КК України.