Зміна вартісних відносин і мотивації до праці

Краткое содержание

Вартість – одна з ключових категорій ринкового господарства. На базі еквівалентності вартісних відносин стає можливим та розвивається обмін товарів. Вартість – категорія історична, а тому з розвитком господарства змінюються і вартісні відносини. Наприклад, переростання простого товарного виробництва в капіталістичне означало перетворення законів товарного виробництва в закони капіталістичного привласнення. Вартість, в даному випадку, модифікується в ціну виробництва, яка діє за капіталістичного ладу, забезпечуючи середній прибуток на капітал. Ціноутворення на основі вартості доповнюється ціноутворенням на основі капіталізації доходу. Якщо ціна виробництва утворюється додаванням до витрат виробництва середнього прибутку, то капіталізація доходу визначається множенням номінальної вартості на розмір фактичного доходу у відсотках і діленням цієї суми на існуючий відсоток [187, с. 314].

Ще більш глибоку у вартісних відносинах відбулися в умовах переходу до інформаційного постіндустріального суспільства. Оскільки для нового суспільства характерним є утвердження інтелектуальної творчої праці, що підриває ринкові, перш за все вартісні відносини. Адже творча праця носить, як правило, індивідуальний характер. Тому її не можна усереднити. Крім того, вона реалізується в якісних характеристиках створюваних речей чи послуг. Це свідчить про те, що їх ціна визначається не вартістю, а корисністю речі, не матеріальними затратами, а втіленими в них здібностями творця, його талантом.

Варто відмітити, що ці процеси не нові, вони мали місце і в індустріальному суспільстві, але вони були обмежені і виявлялись лише у сфері мистецтва. Наприклад “…стоять поряд дві художні картини, виконані на одному і тому ж матеріалі, однаково якісними фарбами, оздоблені привабливими рамками. Але одна виконана талановитим художником, а друга – посередністю. Перша коштує в багато разів більше, ніж друга. Чи можна з допомогою обчислення витрат визначити вартість цих картин: ні, не можна, оскільки в даному випадку враховується корисність картини, її суспільно-естетичне значення” [187, с. 315]. Цей простий приклад підтверджує той факт, що визначення вартості товару виготовленого з допомогою творчої праці за допомогою витрат виробництва стає неможливим, оскільки в даному випадку, витрати матеріалу та фарби однакові, проте ціна товарів є різною.