Зміст сучасної конкуренції, її форми і методи

Краткое содержание

Конкуренція має суб’єктно-об’єктну структуру. Суб’єктно-об’єктна структура конкуренції – це система взаємовідносин між її суб’єктами, які мають спрямовані цілі та інтереси. Вона віддзеркалює характер і форми їх взаємодії з приводу руху об’єктів конкуренції.

Суб’єкти конкуренції – це фізичні або юридичні особи (групи осіб), інтереси яких спрямовані на один і той же об’єкт. Це як окремі покупці та продавці товарів, послуг, робочої сили, так і галузі народного господарства, держава, національні економіки в цілому, що вступають у конкурентні відносини один з одним.

Об’єкти конкуренції – це умови виробництва і збуту, переваги споживачів, робоча сила, кредити, державні пільги, преференції – тобто все, з приводу чого виникають конкурентні відносини.

Основні умови конкуренції були визначені ще А. Смітом. Вони стали для багатьох вчених, що розробляли теорію конкуренції, інструментом з метою діагностики конкурентної сили на даному ринку.

Залежно від охоплення економічного простору функції конкуренції в ринковій економіці можна розподілити на макроекономічні: 1) регулювальна; 2) контролююча; 3) об’єднувальна; 4) функція соціалізації прогресу та прибутку; і мікроекономічні: 1) стимулювальна; 2) інноваційна; 3) адаптивна. Розподільча і селективна існують на макро- і мікрорівнях.

Зародки економічної конкуренції виникли одночасно із зародженням простого товарного виробництва. Процес еволюції конкуренції зумовлений розвитком виробничих сил і продуктивних відносин. Відповідно, в розвитку конкуренції можна виділити наступні етапи:

А). Етап докапіталістичної конкуренції – етап виникнення конкурентних відносин. Розпочинається з епохи занепаду первісного ладу і виникнення простого товарного виробництва та закінчується з виникненням капіталістичних відносин. Характерні ознаки конкуренції на цьому етапі: спонтанність (тобто відносини конкуренції мали випадковий характер, оскільки інтереси товаровиробників майже не перетиналися) та нерегулярність (що пояснювалося пануванням натурального господарства, ізольованістю окремих товаровиробників, приналежністю до певного феодального господарства).