БОНДАР ЮЛІЯ ОЛЕГІВНА КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ГЕОЛОГІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ПРИРОДИ НА ПРИКЛАДІ ОБ’ЄКТІВ КРИВОРІЖЖЯ : Бондарь Юлия Олеговна КОМПЛЕКСНАЯ ОЦЕНКА ГЕОЛОГИЧЕСКИХ ПАМЯТНИКОВ ПРИРОДЫ НА ПРИМЕРЕ ОБЪЕКТОВ КРИВОРОЖЬЯ

Краткое описание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і
завдання досліджень, охарактеризовано наукову новизну і практичне
значення, наведено результати апробації основних положень роботи.
У першому розділі „Історія та сучасний стан вивченості геологічних
пам’яток“ проаналізовано стан вивченості геологічних пам’яток природи
(ГПП) та розглянуто проблему їх охорони, збереження та використання.
В багатьох країнах унікальні геологічні об’єкти, які мають естетичну і
наукову цінність, вже давно взяті під охорону. Цікавими є приклади
використання та охорони геологічних пам’яток у США – Великий Каньйон
р. Колорадо у штаті Аризона та Йєлоустонський національний парк.
Прикладом збереження ГПП у Румунії є заснування природного парку Айрон
Гейтс. У Португалії створений Міжнародний природний парк Дору. У 1972
році ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої Культурної і
Природної спадщини. У 1988 році була створена Європейська Асоціація зі
7
збереження геологічної спадщини – ПроГЕО і Україна є активним її членом.
Особливої уваги заслуговує проект ПроГЕО під назвою „Геоконсервація
геологічної спадщини в Європі―. Наведені приклади з охорони геологічної
спадщини та геологічних об’єктів у зарубіжних країнах – це тільки незначна
частина тієї величезної наукової роботи, що здійснюється зараз у світі. Ці
приклади свідчать про велику увагу до цієї проблеми науковців та урядів
різних країн.
Щодо України, то питання по збереженню і охорони геологічної
спадщини піднімалися ще в 1910 р., коли з ініціативи П. Базука була
заснована перша в Росії організація зі збереження природи. В 1930 р., з
метою популяризації пам’яток природи, в Україні видається збірник
„Охороняємо пам’ятки природи―, у якому опубліковано дві статті
М. Акімова – „Про охорону природи― й „Головні пам’ятки природи середньої
Наддніпровщини―. У 1961 році побачила світ брошура академіка
В. Бондарчука „Геологічні пам’ятки України―. У 1974 р. в Інституті
Геологічних наук НАН України, створюється Республіканська секція
охорони надр УТОП (Українського товариства охорони природи). Завдяки
активній діяльності членів товариства (О. Щириці, Г. Молявку, Є. Шевченку,
Н. Коротенко, О. Фаловському, В. Нечаєву) й за участю провідних геологів
впродовж 11 років були проведені роботи з обстеження й створення кадастру
геологічних пам’яток України. В 1997 році геологічна служба здійснює
проект „Систематизація та опис геологічних пам’яток України, розробка
рекомендацій щодо їх популяризації, використанню і збереженню―. У
2003 р., відповідно до завдань „Комплексної програми робіт з науково-
методичного забезпечення геологічних досліджень в Україні― Державна
геологічна служба України ініціює проведення робіт з інвентаризації,
каталогізації й створенню комп’ютерної бази даних геологічних пам’яток
України. З 4 по 8 вересня 2006 року в Києві та Кам’янці – Подільському
проходив V симпозіум ПроГЕО. З 20 по 23 квітня 2008 року у природному
заповіднику „Медобори― (Тернопільська область) відбулася Міжнародна
науково-практична конференція „Охорона і менеджмент об’єктів неживої
природи на заповідних територіях―. За період з 2006 по 2009 рік було
опубліковано двомовний чотирьохтомник „Геологічні пам’ятки України―, де
наведено стислий опис 479 геологічних об’єктів. У травні 2011 р. у м.
Кам’янець – Подільському відбулася ІІ Міжнародна науково-практична
конференція „Геологічні пам’ятки – яскраві свідчення еволюції Землі―.
Численні роботи по збереженню геологічних пам’яток природи здійснені
В. Гриценком, В. Манюком, К. Деревською, В. Нестеровським, Ю. Зіньком,
А. Івченко, І. Параньком, А. Іщенко та іншими.
Щодо Криворіжжя, то низка скельних відслонень уздовж правого
берега р. Саксагань була добре відома вже першим дослідникам геології
Кривбасу, серед яких О. Кульшин, С. Конткевич, В. Домгер та ін. Скелі
8
МОДР (Орлине гніздо) ще у 1781 році описав першовідкривач залізних руд
Криворіжжя В. Зуєв. Вперше стратиграфічний розподіл порід Криворізького
басейну і зокрема скелюватських відслонень, здійснив С. Конткевич в 1880 р.
Не обминув увагою ці скелі і В. Домгер. Він відзначав широкий розвиток
метатеригенних порід. Подальші дослідження Кривбасу належать
Н. Світальському, П. Каніболоцькому, В. Лучицькому, М. Семененку,
О. Нікольському, Я. Бєлєвцеву, Г. Каляєву, М. Коржневу, М. Черновському,
О. Плотнікову та іншим. Одним із перших відслонення аркозових пісковиків
в районі сіл Латівка та Новоселівка досліджував В. Домгер. У селі Лозуватка,
як по лівому, так і по правому березі Інгульця у вигляді скель відслонюються
плагіограніти та мігматити. Одним із найбільш ранніх описів цих скель
належить В. Домгеру, який обстежував їх у 1883 році.
У другому розділі „Методи і методика робіт“ наведені основні методи
і методики, які використовувалися при науково-дослідних роботах. При
виконанні наукових завдань застосовувались наступні методи: аналізу,
узагальнення, спостережень, порівняльний, описовий, історичний,
картографічний, метод бальної оцінки. Методика комплексної оцінки
базувалась на підходах і інструментах геолого-економічної оцінки.
У третьому розділі „Сучасні класифікації геологічних пам’яток
природи“ розглянуто поняття „геологічна пам’ятка природи― та існуючі
класифікації.
Термін „пам’ятка природи― був запропонований в 1818 р. видатним
німецьким натуралістом О. Гумбольдтом. На сьогоднішній день не існує
чіткого, задекларованого в законодавстві визначення „геологічна пам’ятка
природи―. Це призводить до того, що більшість ГПП руйнуються або зовсім
зникають. Аналізуючи та узагальнюючи матеріал попередників та виходячи
із власних спостережень, визначено, що геологічна пам’ятка природи
(ГПП) – унікальний або типовий об’єкт (комплекс взаємопов’язаних
об’єктів) природного походження, який найбільш повно для даної місцевості
відображає певні етапи розвитку земної кори, перебіг геологічних процесів та
їх результати, являє собою наукову, освітню, культурно-пізнавальну,
естетичну цінність, доступний для спостереження й вивчення і охороняється
державою.
Загально прийнятої класифікації геологічних пам’яток природи до цих
пір не існує. Більша частина класифікацій базується на виділених в геології
наукових дисциплінах.
Основними класифікаціями, які на сьогоднішній день
використовуються в усьому світі є наступні:
1) класифікація за предметною ознакою. Геологічні пам’ятки природи
класифікуються на 15 типів: стратиграфічні, геохронологічні,
палеонтологічні, мінералогічні, петрографічні, тектонічні, вулканічні,
космогенні, геоморфологічні, гідролого-гідрогеологічні, спелеологічні,
9
історико-гірничопромислові, гляціологічні, узбережно-аквальні,
музейно-колекційні;
2) класифікація за рівнем інформативної значимості. ГПП поділяються на 4
рівні: планетарний, надрегіональний, регіональний і локальний;
3) класифікація за офіційним природоохоронним статусом. Геологічні
пам’ятки підрозділяються на пам’ятки міжнародного, державного,
регіонального, місцевого значення і пам’ятки юридично не оформленні.
Четвертий розділ „Сучасні уявлення про геологічну будову
Криворізької структури“ присвячений геологічній будові, тектоніці та
історії розвитку Криворізької структури.
В будові Криворізької структури беруть участь метавулканогенно-
осадові утворення мезоархею та палеопротерозою, а також осадові відклади
кайнозойської ератеми. Сама нижня частина представлена конкською серією.
Криворізька серія включає в себе чотири світи: новокриворізьку,
скелюватську, саксаганську і гданцівську. Глеюватська світа не входить до
складу криворізької серії, а є результатом проявлення самостійного
тектоногенезу. У будові розрізу кайнозойських відкладів осадового чохла
беруть участь породи палеогену, неогену і четвертинної систем.
В тектонічному відношенні Криворізький басейн характеризується
двоповерховою будовою: нижній поверх, або кристалічний фундамент,
складений породами докембрію, у будові осадового чохла (верхній поверх)
беруть участь відклади кайнозойської ератеми. Тектонічну будову
кристалічного фундаменту Кривбасу визначає низка антиформних і
синформних структур. До перших належать Інгулецький вал, Саксаганський
та Демуринський куполи, між якими знаходиться синформна Криворізька
структура. Криворізька структура, яка згідно з сучасними побудовами являє
собою монокліналь, ускладнена шар’яжеподібними насувами, іншими
розривними порушеннями та складками вищих порядків, що зумовило їх
загальний блоково-лускуватий вигляд. Нараховується п’ять блоків
обмежених розривними порушеннями мантійно-корового та корового
закладення Східно-Ганнівський, Першотравневий, Саксаганський, Основний
та Лихманівсько-Тарапаківський. Тектоніку верхнього структурного ярусу
(осадового чохла) визначає субгоризонтальне залягання на докембрійському
фундаменті утворень кайнозою. Проте на цьому загальному тлі
спостерігаються складчасті форми та розривні порушення із незначними
амплітудами переміщення порід, які свідчать про тектонічне „життя― регіону
в кайнозойський час.
Закладення структури відбулося у мезоархеї. Цей період називають
проторифтогенною стадією розвитку Кривбасу. Поділявся на два етапи
розкриття проторифту і накопичення вулканогенно-осадового комплексу,
накопичення конгломерат-пісковиково-сланцевого породного комплексу,
ультраосновний вулканізм у підводних умовах, формування теригенно-
10
хемогенних залізисто-кременистих утворень в умовах відносної тектонічної
стабілізації і закриття проторифта, що супроводжувалось
складкоутворенням, проявленням метаморфічних і метасоматичних процесів,
а також, очевидно, вкоріненням гранітоїдів Саксаганського діапіру.
Проторифтогенна стадія розвитку регіону Кривбасу змінилася
протогеосинклінальною, яка ознаменувалася проявленням самостійного
тектоно-седиментаційного циклу, що закарбувався в розрізі гданцівської
світи. Протогеосинклінальна стадія розвитку регіону завершилася
орогенезом. Після цього геологічні події в межах Криворізького басейну
обмежувалися лише проявленням процесів вивітрювання та денудації
теригенного матеріалу. Новий період в історії геологічного розвитку
Криворізького басейну закарбувався у розрізі кайнозойських відкладів
осадового чохла, початок так званої бучацької трансгресії. Під кінець
бучацького часу наступила короткотривала регресія. Під кінець першої
половини середнього еоцену Криворіжжя зазнає впливу київської
трансгресії. Схарактеризовані вище зміни палеогеографічної обстановки на
Криворіжжі проходили впродовж 7 млн років, після чого наступила чергова
континентальна перерва, яка змінилася ранньоолігоценовою борисфенською
трансгресією. У пізньосарматський час борисфенське море суттєво
зменшилося за площею, але не залишило території Кривбасу. На початку
меотичного віку неогену відбулося чергове зменшення площі морського
басейну. З пліоценовим періодом на Криворіжжі пов’язана понтська
трансгресія. Понтське море покривало всю його територію. Понтська
трансгресія була останньою в історії геологічного розвитку Криворізького
басейну. Після неї територія району перетворилася на суходіл.
В п’ятому розділі „Комплексна оцінка геологічних пам’яток
Криворіжжя“ наведено загальну характеристику геологічних об’єктів
Криворіжжя, розроблено критерії оцінки геологічних пам’яток, які
визначають фундаментальне і прикладне значення та здійснена їх бальна
оцінка, проведено комплексну оцінку геологічних об’єктів Криворіжжя за
визначеними критеріями, розглянуто загальну характеристику ГПП в межах
Волино – Поділля, визначені критерії оцінки геологічних пам’яток Волино –
Поділля та проведено зіставлення оціночних критеріїв ГП Криворіжжя і
Волино – Поділля.
Одним з найбільш цікавих регіонів, у якому розташовані численні та
унікальні ГПП, є Криворізький. На даній території збереглися унікальні
геологічні об’єкти, до яких належать: історико-геологічний заповідник скелі
МОДР, заказник балка Північна Червона, відслонення скелюватської світи
криворізької серії палеопротерозою, Карачунівські граніти, гранітоїди
с. Лозуватки, амфіболіти с. Рахманівки, кварцити с. Латівки, Кіровська
історико-геологічна пам’ятка, відслонення метакластолітів скелюватської
світи, відслонення талькових сланців скелюватської світи криворізької серії.
11
Комплексна оцінка передбачала визначення наукової цінності,
прикладного значення та вартості об’єкту за певним переліком критеріїв і
показників.
Критерії розроблені відповідно до основних напрямків можливого
освоєння ГПП:
- проведення наукових досліджень;
- освітньо-пізнавальна і культурна робота;
- геологічний туризм та створення рекреаційних об’єктів.
Віднесення природних об’єктів до геологічних пам’яток природи
пропонується проводити на основі критеріїв, які будуть відображати їх
фундаментальне і практичне значення. Це надасть можливість забезпечити
раціональне використання, захист та збереження геологічних об’єктів, а
також проведення їх комплексної оцінки.
Критеріями, які визначають фундаментальне значення є: ступінь
поширення, повнота відображення перебігу геологічних процесів, кількість
геологічних процесів, результати яких можна спостерігати в межах ГПП,
структурно-текстурні особливості, умови утворення.
Критеріями, які визначають прикладне значення є наступні:
уразливість, морфометричні характеристики, наявність інфраструктури,
екологічний стан, наявність офіційного природоохоронного статусу,
естетична цінність.
За результатами бальної оцінки показників (табл. 1) виявлено, що
більшість об’єктів відносяться до геологічних пам’яток природи – це
Кіровський історико-геологічний заповідник, історико-геологічний
заповідник cкелі МОДР, заказник балка Північна Червона, гранітоїди
с. Лозуватки, кварцити с. Латівки, амфіболіти с. Рахманівки, відслонення
скелюватської світи (ПівдГЗК). Відслонення метакластолітів скелюватської
світи, відслонення талькових сланців та Карачунівські граніти за проведеною
оцінкою не відповідають статусу геологічної пам’ятки. Але даний факт не
знижує їх цінність, оскільки вони несуть в собі важливу геологічну
інформацію, крім того Карачунівські граніти мають високу естетичну
цінність і є цікавими для відвідування.
Наступним об’єктом дослідження є геоморфологічні та стратиграфічні
геологічні пам’ятки Волино – Поділля: печери Атлантида, Джуринська,
Малишка Киянка, Оптимістича, Вертеба, „Млинки―, „Кришталева―,
Ювілейна, „Озерна―, Хотинські печери, Подільські Товтри, відслонення
верхнього силуру в с. Скала Подільська, відслонення гіпсів тираської світи в
с. Кривче, розріз крейди в с. Більче-Золоте, стратотип чортківської світи,
розріз відкладів венду, кембрію, ордовику, силуру в с. Китайгород, стратотип
верхньоконівської підсвіти в с. Цвіклівці Другі, стратотип
нижньоцвіклівської підсвіти біля с. Цвіклівці Перші, стратотип
нижньоконівської підсвіти у с. Велика Слобідка, стратотип тернавської світи
12
біля с. Демшин, типовий розріз теремцівської світи біля с. Колодіївка,
стратотип субочської світи в с. Гораївка, стратотип гораївської світи в
с. Гораївка, стратотип верхньоцвіклівської підсвіти, с. Слобідка-
Малиновецька, Нирківський каньйон та водоспад.
Критеріями оцінки геоморфологічних геологічних пам’яток, які
визначають фундаментальне значення можуть бути наступні: ступінь
поширення; морфологія печер є важливим показником, оскільки ілюструє
при яких умовах відбувалося їх утворення і за рахунок яких агентів;
мінералізація: наявність мінеральних утворень гіпсу, кальциту (друзи
кристалів, сталактити), візерунків, кам’яних форм; наявність підземних озер і
водоймищ.
Критеріями, які визначають прикладне значення є: уразливість;
відповідність морфометричних характеристик об’єкту (довжини, площі,
об’єму та ін.) оптимальним значенням та добра простежуваність печер на
всіх ділянках; наявність інфраструктури; екологічний стан; наявність
офіційного природоохоронного статусу; естетична цінність.
Критеріями оцінки стратиграфічних геологічних пам’яток, які
визначають фундаментальне значення є наступні: ступінь поширення;
структурно-текстурні особливості; умови утворення (походження);
атиповість; наявність достовірної палеонтологічної характеристики.
Критеріями, які визначають прикладне значення є: уразливість;
морфометричні характеристики; наявність інфраструктури; екологічний стан;
наявність офіційного природоохоронного статусу; естетична цінність.
При порівнянні оціночних критеріїв виявлено, що більшість з них, які
визначають прикладне значення геологічної пам’ятки є спільними як для
об’єктів Криворіжжя, так і для Волино – Поділля. Щодо критеріїв, які
визначають фундаментальне значення існують деякі відмінності. Це
передусім пов’язано із типізацією пам’яток. Дане порівняння потрібне для
того, щоб визначити наскільки розроблені критерії є ефективними і чи
можуть бути використані до об’єктів, які розміщені на інших територіях
України, з іншою відкритістю.
У шостому розділі „Фундаментальне та прикладне значення
геологічних пам’яток Криворіжжя“ наведено в хронологічному порядку
геологічні об’єкти Криворіжжя, викладено методику комплексної оцінки
ГПП, яка базується на підходах і інструментах геолого-економічної оцінки,
розроблено геологічний маршрут по пам’яткам Криворіжжя та визначено
вартість геологічних об’єктів за зіставленням доходної і витратної складових
оцінки.