ПРОБЛЕМА ПРАВДИ В СУЧАСНОМУ ІГРОВОМУ КІНЕМАТОГРАФІ : ПРОБЛЕМА ПРАВДЫ В СОВРЕМЕННОМ игровому кинематографу

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!



  • Название:
  • ПРОБЛЕМА ПРАВДИ В СУЧАСНОМУ ІГРОВОМУ КІНЕМАТОГРАФІ
  • Альтернативное название:
  • ПРОБЛЕМА ПРАВДЫ В СОВРЕМЕННОМ игровому кинематографу
  • Кол-во страниц:
  • 210
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М.Т.РИЛЬСЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М.Т.РИЛЬСЬКОГО



    На правах рукопису


    ЧЕРКОВ Георгій Анатолійович

    УДК 791.43.04.



    ПРОБЛЕМА ПРАВДИ В СУЧАСНОМУ ІГРОВОМУ КІНЕМАТОГРАФІ




    17.00.04 - кіномистецтво, телебачення


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства





    Науковий керівник:
    Безклубенко
    Сергій Данилович
    доктор філософських наук,
    професор





    Київ - 2008






    ЗМІСТ


    ВСТУП.....................................................................................................................4

    РОЗДІЛ 1. ПРАВДА У МИСТЕЦТВІ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО АНАЛІЗУ................................................................................................................12
    1.1. Визначення понять "істина" і "правда"........................................................12
    1.2. Художня правда: взаємозв'язок реальності і автора..................................22
    1.3. Художня правда: відношення твору і реципієнта................ .....................38

    РОЗДІЛ 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРАВДИ У СТИЛЬОВИХ НАПРЯМАХ КІНОМИСТЕЦТВА..............................................................................................62
    2.1. Художня правда крізь призму взаємовпливу мистецтв у початковий період історії кіно............................................................................... .............. 62
    2.2. Правда в контексті формування художньо-естетичних засад кіномистецтва........................................................................................................75
    2.3. Трансформація критеріїв правди у рамках різних жанрово-стильових напрямів ігрового кінематографа.........................................................................85

    РОЗДІЛ 3. КРИТЕРІЇ СПРИЙНЯТТЯ "ПРАВДИ".........................................114
    3.1. Змістоутворюючий критерій сприйняття...................................................115
    3.2. Мета послання та глядацьке очікування....................................................135
    3.3. Художньо-образні обличчя (критерії) правди...........................................153

    ВИСНОВКИ........................................................................................................166

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................171

    ФІЛЬМОГРАФІЯ..............................................................................................190

    ПРИМІТКИ.........................................................................................................210








    ВСТУП


    Актуальність та доцільність теми дослідження обумовлена тим, що "правда" у ігровому фільмі упродовж історії кіномистецтва завжди привертала особливу увагу як з боку режисерів, так і з боку кінознавців, критики й глядацьких кіл та ставала предметом творчих та теоретичних суперечок, експериментальних пошуків.
    "Правда" у значенні різної міри "відповідності" екранних подій життєвим реаліям та ступеню їх трансформації, на всіх етапах розвитку кіномистецтва по різному трансформувалась в різних художніх течіях, стилях і концепціях. Це розмаїття обумовлено й органічною властивістю кіномистецтва як фіксувати, так і вільно перевтілювати образ реальності, що проявилось з перших кінострічок. Що також свідчить про важливість і особливу складність цього питання насамперед у кіномистецтві.
    До питання критеріїв "правди" підходили з позицій окремих творчих методів, течій і напрямків кіно, трактуючи розуміння "правди" у ключі конкретного естетичного, художнього методу, у колі його проблем. Внаслідок цього "правда" трактувалася під різними кутами зору і критерії "правди" по-різному актуалізовувались відповідно до конкретних художніх, ідеологічних завдань представниками різних напрямків і окремими майстрами кіно (С.Ейзенштейн, Дзига Вертов, О.Довженко), якщо не фігуруючи як окреме поняття, то зрозуміло витікаючи у формі певних завдань або гасел ("неореалізм" в італійському кіно кінця 1940-х, "молоде німецьке кіно" 1960-1970 рр. і ін.).
    Радянський літературознавець В. Новіков визначав тісний зв'язок правди з категорією типового [172]. Окрему увагу проблемі правди у мистецтві приділяв Б.Сучков, розглядаючи мистецтво в контексті різних історичних епох [206]. В. Знаков у роботі "Психологія розуміння правди" підсумовує накопичений культурно-естетичний досвід розуміння "правди" у широкому спектрі психології, соціології, мистецтва, підкреслюючи психологічну основу правди й гносеологічну істини [95]. Відома робота З.Кракауера "Природа фильма. Реабилитация физической реальности", де викладено погляди дослідника на природу "кінематографічного", зокрема з точки зору відношення реальності і екрану, знаходить сучасний відгук у монографії відомого російського мистецтвознавця Н.Хрєнова "Кино. Реабилитация архетипической реальності". Правди як проблеми співвідношення реальності і екранного образу торкались і видатні режисери (С.Ейзенштейн, О.Довженко та ін.), і кінознавці (В. Шкловський та ін.).
    "Правда" знаходила особливе трактування, наприклад, у таких художньо-естетичних напрямках ХХ ст., як "авангард" (1920-і 1930-і рр.), італійський "неореалізм" (кінець 1940-х 1950-і рр.), французька "нова хвиля", "сінема-веріте" (1950-і 1960-і рр.), "Догма-95" та ін., подібно, як і у творчих концепціях видатних майстрів і теоретиків екранного мистецтва, як Дзига Вертов, С.Ейзенштейн, О.Довженко, А.Базен, З.Кракауер та ін. Крім того, розуміння "правди" у мистецтві своєрідно виявлялося на стику "авторського" і "сюжетного", "комерційного" і "некомерційного" ("альтернативного") кінематографа.
    Перші кінострічки, випереджаючи перші теоретичні пошуки, народжувалися безпосередньо з апробації технічного винаходу (фільми братів Люм’єр) і експлуатації видовищно-розважального потенціалу нового технічного винаходу з перших кроків дали підстави для майбутнього поділу на "формотворчий" та "реалістичний" принципи "лінії" Люм’єра й Мельєса, як їх було вперше визначено французькими кінознавцями. Виявляючи в основі кіномистецтва принципово різні види трансформації (інтерпретації) "правди".
    Неоднозначність відношення кінообразу до реальності розглядається вже в перших теоретичних роботах як іноземних (Г.Мюнстерберг, Л.Деллюк), так і вітчизняних (Л.Скрипник). Луі Деллюк автор першої кінотеорії, аналізував питання ритму, акторської гри в кіно ("маска"), драматургії, висунув центральне поняття "фотогенії" як особливих властивостей об'єкта, що розкриваються кінокамерою, тим самим теоретично підійшовши до проблеми трансформації образу реальності на екрані що можна розглядати також й під кутом зору інтерпретації критеріїв художньої "правди".
    Досвіди Кулєшова наочно довели здатність кінокамери вільно інтерпретувати образ реальності на екрані, залишаючись рівною мірою переконливою для реципієнта. У рамках даної роботи значення досвідів Кулєшова важливе насамперед у тому, що вони показали, що свобода кінокамери відносно місця й часу дії органічна й ніяк не пов'язана з образотворчою умовністю.
    Роботи Дзиги Вєртова в документальному кіно, С.Ейзенштейна в теорії й практиці інтелектуального кіно й інших практиків і дослідників кардинально збагатили кіномистецтво, продовжуючи зберігати потенціал і в теперішньому часі як джерело тенденцій і матеріал сучасних досліджень. І у сучасному кінематографі широка розмаїтість стилів і методів практично не зводиться до двох напрямків формотворчого й реалістичного, в їхньому чистому первісному виді. Але в кожному випадку має в своїй основі недоступну для інших мистецтв свободу трансформації художньої форми щоразу по-своєму трансформуючи реальність, тим створюючи специфічні критерії трансформації художньої "правди".
    Робота Е.Морена ("Уявна людина") полемізує з концепцією "Видимої людини" (Б.Балаш), підкреслюючи суперечливість інтерпретації й сприйняття екранного образу.
    Знакова інтерпретація кінотексту залучає й оцінку правди до русла денотації та конотації смислу в ключі семіотики (Ю.Лотман, У.Еко, Р.Барт).
    Хоча історія кіномистецтва значно коротша у порівнянні з історією інших видів мистецтв, таких, як музика, театр, живопис, література, однак припадає на той загальноісторичний період, коли мистецтва розвивалися особливо бурхливо: ХХ сторіччя характеризується стрімким і бурхливим розвитком стилів і напрямків, художніх методів і течій, виникненням різних "маніфестів", що претендували як на особливу "нишу" посеред інших концепцій і теорій, так і на універсальне значення, категорично протиставляючи себе іншим теоріям і методам. Що істотно відрізняється від мистецтва ранішніх епох, коли методи й стилі в художній культурі розвивалися більшою мірою "лінійно". Це також ускладнило трансформацію "правди".
    Сьогодні актуальність особливо посилена тим, що в сучасному кіномистецтві значною мірою завдяки технічному прогресу, розвитку спецефектів, ускладненню жанрової структури та взаємодії як жанрових форм в кіномистецтві, так і міжвидового проникнення и взаємного впливу різних видів мистецтв (що дозволяє сьогодні широко застосовувати термін "екранні мистецтва" та "екранні медіа") трансформація критеріїв художньої правди значно ускладнилась. І для сприйняття глядачем екранних творів і кінознавчого аналізу фільмів експертами-критиками важливо адекватне розуміння критеріїв цієї трансформації.
    Різна частка суб'єктивного й об'єктивного в трансформації "правди" і інтерпретації її критеріїв відбита у широкому спектрі художніх рішень від мифопоетичних, метафорічних за формою, до життєподібних реалістичних; з різними принципами створення художньої форми: від постановочного, наслідувального до провокуючого природні реакції й учинки героїв ("нова хвиля" у французькому кіно 1950-х, маніфест "Догма95", пізніші фільми Л. фон Трієра).
    Невід'ємною особливістю кінематографа як синтетичного мистецтва є не тільки засоби виразності, запозичені з інших мистецтв (музика, пластична виразність, живопис), але й вплив техніки (матеріально-технічна база знімальна й звукозаписна апаратура й ін.) на художню форму: бурхливий розвиток кіно обумовлений й стрімким науково-технічним прогресом. Сьогодні також актуальний перехід від понять "кінематограф" й "телебачення" до ширших рамок "екранних мистецтв". Навіть суто технічна здатність кіноаппаратури фіксувати образ реальності або деформувати, трансформувати його надає особливе актуальне значення проблеми "правди" саме у кінематографі. Широке впровадження комп’ютерної технікі у кіновиробництво, підміна образу фізичної реальності реальністю штучною "віртуальною" яка може бути як фантастичною, так і максимально наслідувальною, виводять категорію "правди" на новий рівень практико-теоретичного, концептуального осмислення.
    На художні тенденції впливають й характеристики епохи. Що також відбивається у методах, стилях і напрямках мистецтва, оскільки мистецтво є специфічною, художньою формою освоєння дійсності.
    Концепції, стилі й напрямки різноманітні не тільки "по вертикалі" у хронології історичного розвитку кіномистецтва (експресіонізм у німецькому кіно 19151925 рр., неореалізм в італійському кіно 1940-х рр., "нова хвиля" у французькому кіно 1960-х рр. та інші), впливаючи на розвиток виражальних засобів кіномистецтва, але й "по горизонталі" у співіснуванні напрямків і течій, де формотворча й реалістична "лінії", закладені ще у фільмах братів Луі й Огюста Люмь’єрів і Жоржа Мельєса, знаходять подальший розвиток ("авторське" кіно розвиває як реалістичні підходи, що одержали найбільш крайнє втілення в маніфесті "Догма95", так і образно-метафоричні; у високобюджетному "касовому" кінематографі видовищність принципово багато в чому подібна до "монтажу атракціонів" і одержує яскраву динамічну звуко-зорову виразність).
    Загальні проблеми сучасного мистецтва й художньої культури повною мірою проявляються й у кінематографі як сучасному, популярному й технічно довершеному мистецтві. Поряд із художніми концепціями й задумами кожного разу постає проблема інтерпретації, оскільки для адекватного, повноцінного сприйняття твору необхідно враховувати критерії трансфомації реальності, різні й суперечливі відповідно до розмаїття різноманітних і суперечливих підходів, що використовувалися при створенні художнього твору, його образної системи й змісту знакової структури.
    Поряд із проблемою розуміння не втрачає важливості й актуальності проблема аналізу фільмів (текстологія (1970-ті рр.), вплив деконструктивізма (як методу аналізу тексту, "теорія шва" (Ж.П.Удар та ін.))
    Разом із будовою фільму дослідників цікавить і проблема внутрішнього членування кіномови й класифікація фільмів за формами кіномови, розмежування "мови кінопрози" і "мови кінопоезії" (К.Разлогов та ін.).
    Як правило, це розмежування базується на визначеннях метафори й метонімії, що наводяться у працях лінгвістів, зокрема Р.Якобсоном. У цілому зіставлення того й іншого типів "кіномови" зводиться до двох принципів будови кіномови: лінійного синтагматичного та вертикального, асоціативного, парадигматичнго.
    Поняття "істинності", "правди" широко використовувалися й використовуються в оцінці творів кіно, як у жанрі критики, так і в кінознавстві. Поширені оцінки з таких позицій і в глядацькому середовищі.
    Тому розуміння з погляду "правди" можна розглядати як одну із складових у сприйнятті фільму.
    До проблеми розуміння художньої правди й взаємини "правди" і "істини" звертаються як теоретичні роботи, присвячені мистецтву, так і критика. Але жанри критики не завжди претендують на наукову об'єктивність, у той час як роботи з теорії орієнтовані на конкретну проблематику й всі інші питання, що мають відношення до даної проблеми розглядають під відносним кутом зв'язку із предметом свого дослідження. Критика завжди так чи інакше зверталася й до питань істинності. Одначе поняття "правда" в критичних роботах часто заміняла поняття "істина", стаючи синонімом "істинності". Разом з тим ракурси, під якими розглядалася "правда" і ті компоненти твору, які із цього погляду аналізувалися, бували й залишаються різними, оскільки у свою чергу підлеглі композиції, задуму й завданням конкретного критичного тексту.
    Однак у самому вживанні понять "правда", "істина" немає єдності у змісті й розумінні, які вкладаються в поняття різними авторами.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
    Робота здійснювалась у руслі основних напрямків наукових досліджень Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України.
    Мета дослідження полягає у вивченні й узагальненні трактування "правди" у різних течіях і методах ігрового кіно, виявленні закономірностей у втіленні і сприйнятті авторського задуму, екранних образів, і виявлення специфіки розуміння "правди" в ігровому кіно.
    Відповідно до визначеної мети було поставлено такі завдання:
    узагальнити теоретико-методологічні підходи до з’ясування (виявлення) взаємовідносин мистецтва і реальності;
    уточнити ключові поняття дослідження "критерії", "правда", "життєва правда", "художня правда" тощо;
    виявити тенденції в підході до відображення реальності в кінематографі;
    з’ясувати залежність між інтерпретаціями правди та жанрово-стилістичними напрямами в сучасному кінематографі
    узагальнити виявлені тенденції і закономірності.
    Наукова новизна полягає у тому, що:
    аналіз критеріїв розуміння художньої правди проводиться шляхом аналізу фільмів і теоретико-практичних концепцій режисерів з позиції сприйняття фільму реципієнтом (критиком і глядачем), а не з позиції автора (художника) чи окремого творчого методу: тим самим автор прагне до об'єктивнішого значення критеріїв не з погляду задуму автора апріорі, а з точки зору фактичної реалізації закладених значень і "правил гри" у закінченому творі. При цьому аналізується не соціологічний аспект (що характерно для вивчення глядацького сприйняття), а сам "кінотекст", яким він з'являється в очах глядача.
    спираючись на теоретичні засади визначення понятть "істина" і "правда" здійснено їх смислову диверсифікацію у мистецтвознавчому контексті;
    в результаті узагальнення виявлених підходів до тлумачення поняття "правди" у мистецтві сформульовані висновки, що дозволяють на якісно новому рівні підійти до мистецтвознавчого аналізу ігрових фільмів.
    Практичне значення одержаних результатів
    Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у художній критиці, зокрема в практиці кінокритики, та теорії. Матеріали дослідження можуть стати основою для навчальних курсів у вузах культури і мистецтва.
    Типологія критеріїв "правди" може бути застосована в плануванні ТБ, маркетингу, кінопрокаті у врахуванні потенційнлї глядацької аудиторії.
    Апробація результатів дослідження: основні положення дослідження оприлюднені автором на 5 науково-практичних конференціях та семінарах:
    - Міжнародна наукова конференція "Україна на зламі тисячоліть: етнос, нація, культура". Київ, 2001;
    - Міжнародна наукова конференція "Українська культура в контексті світових глобалізаційних процесів". Київ, 2004;
    - Всеукраїнська наукова конференція "Радість і страждання як чинники культури". Київ, 2006;
    - Семінар "Українсько-німецькі взаємини у сфері кінематографу 1930-1980 рр". Київ, 2006.
    - Міжнародна науково-практична конференція "Історичні метаморфози мистецтва як культурологічна проблема". Київ, 2008.
    Публікації Основні положення дисертації відображені у 6 одноосібних публікаціях у наукових виданнях та збірниках, 5 з яких у наукових фахових виданнях, 2 публікації за матеріалами наукових конференцій.
    Структура дисертації. Робота складається із Вступу, трьох розділів, Висновків, списку використаних джерел (268 найменувань) та фільмографії (85 фільмів). Загальний обсяг дисертації 210стор., основного тексту 167стор.
  • Список литературы:
  • На основі викладеного вище зробимо загальні висновки третього розділу:
    Розуміння "правди" важлива складова частина розуміння й сприйняття художнього образу. Що відображає "закони" створеного "світу" і переломлення у ньому "законів" реальності.
    Закладена у кіномистецтві властивість "копіювання" образів дійсності, у такому контексті сприйняття твору, як розуміння "правди", дійсно є важливим чинником, що провокує глядача до порівняння побаченого на екрані із тим, що глядач вважає "правильним" трансформованим у розуміння глядачем "правил гри".
    "Правда" не прямолінійне й однозначне порівняння екранного світу з фізичною реальністю.
    Реальність перетвориться у творчому задумі по-різному щораз інакше переломлюючись, від відтворення, близького до реального, до вираженої інтерпретації. Викликаючи у глядацькій реакції сполучення ідентифікації й відсторонення. Усе, що глядач сприймає при перегляді фільму, виникає або як аналогія реальності, або як інтерпретація. Відповідно, обумовлюючи розуміння як ідентифікацію або відповідну інтерпретацію.
    Складність і специфіка розуміння "правди" обумовлена сполученням аналогій і інтерпретацій, що перебувають у діалектичному зв'язку.
    В окремо взятому фільмі розуміння "правди" формується не одним фактором, а цілою низкою складових: жанрово-формальним, тематичними, присутністю часового й фантастичного переломлень, цілями, закладеними авторами фільму, адресними, значеннєвими, морально-етичними тобто є складним комплексом.
    Складові не тільки взаємозалежні, але часто обумовлюють взаємне сполучення (взаємозв'язок адресних, жанрових, цільового критеріїв).
    Ці складові-"фільтри" звертаються до особистості глядача, комплексу його знаннь і глядацького досвіду й формують критерії розуміння "правди". У цьому зв'язку має значення адреса аудиторії, як адекватність закладеному у фільмі адресному зверненню.
    Аналіз фільмів показує, що критерії розуміння "правди" індивідуальні для кожного фільму.
    Важливим фактором у розумінні "правди" є глядацьке очікування, що формується як під час перегляду конкретного фільму (хід подій, естетика, тип монтажного мислення), так і факторами, що випереджають перегляд знайомством з подібним жанром, з першоджерелом (якщо фільм є екранізацією) або попередніми серіями (якщо фільм є продовженням серії "сіквелом", "пріквелом", або серією серіалу), з попередніми роботами певного режисера. У цьому контексті важливим фактором є й інформація, що виникає "навколо" фільму анонсування, релізи в пресі як складова, що впливає на формування у глядача очікування.
    Якщо залучити логіко-математичні поняття ізоморфізму й гомоморфізму, що як відомо поширюються й на ширші відносини, то можна стверджувати, (можна розглядати) що світ ігрового фільму відносно фізичної реальності виражає не однаковість, а уподібнення, у такий спосіб перебуваючи у відносинах не ізоморфізму, а гомоморфізму будучи гомоморфним образом відносно свого гомоморфного прообразу (реальності).
    Це пояснює, чому відсутність у фільмі буквальної відповідності й подоби реальності не обов'язково сприймається як "неправда": уявлення глядача про реальність, будучи, з одного боку, потенційним зразком для порівняння, проте оскільки реальність (а стосовно фільму, як до гомоморфного образа і глядацькі уявлення про неї, оскільки реальність при порівнянні існує не сама по собі, безвідносно, а у формі глядацького уявлення про неї) є гомоморфним прообразом.

    Розуміння правди неоднозначне, як неоднозначне сприйняття художнього твору й неоднозначні завдання й цілі, переслідувані авторами. Особливо це проявляється у фільмах "авторського" кінематографа.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абрамов Н.П. Дзига Вертов (1896-1954). М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1962. 167 с.
    2. Актер Василий Ливанов: "Дружба дороже любви" [Електронний ресурс] / Морозов А. // Новые Известия. 19 июля 2005. Режим доступу: http://www.newizv.ru/news/2005-07-19/28379/
    3. Акира Куросава: Сб.: Пер. с япон., франц., англ., болг. М.: Искусство, 1977. 287 с.
    4. Алданов М.А. Собрание сочинений: В 6 т. - Т. 6. Самоубийство. М.: Правда, 1991. 576 с.
    5. Ален Рене / Сост. и пер. с франц. Л.Завьяловой, М.Шатерниковой. М.: Искусство, 1982. 264 с.
    6. Антониони об Антониони: Пер. с итал. М.: Радуга, 1986. 398 с.
    7. Аристарко Г. История теорий кино / Пер. с итал. Г. Богемского. М.: Искусство, 1966. 354 с.
    8. Аристотель. Метафизика / Пер. с древнегреч. А. Кубицкого. М.; Л.: СОЦЭКГИЗ, 1934. 348 с.
    9. Аристотель. Сочинения: В 4 т. - Т. 4. Поэтика / Пер. с древнегреч. М.Л.Гаспарова. М.: Мысль, 1984. 830 с.
    10. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / Сокр. пер. с англ. В.Н.Самохина. М.: Прогресс, 1974. 392 с.
    11. Арнхейм Р. Кино как искусство / Пер. с англ. Д.Ф.Соколовой; Послесл. А.В.Мачерет. М.: Изд-во иностр. лит., 1960. 203 с.
    12. Асмус В.Ф. Античные мыслители об искусстве. Сборник высказываний древнегреческих философов и писателей об искусстве. М.: Гос. изд-во изобраз. искусств, 1937. 280 с.
    13. Базен А. Что такое кино?: Сб. ст. / Пер. з франц. В. Божовича. М.: Искусство, 1972. 381 с.
    14. Балаш Б. Дух фильмы. [Достижение немого и звуко­вого кино и перспективы развития. Кинодраматургия и др.] / Авториз. пер. с нем. Н. Фридланд. М.: Гослитиздат, 1935. 198 с.
    15. Балаш Б. Кино. Становление и сущность нового искусства: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1968. 328 с.
    16. Барабаш Ю.Я. Довженко. Некоторые вопросы эстетики и поэтики. М.: Художественная литература, 1968. 271 с.
    17. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
    18. Безклубенко С.Д. Відеологія. Основи теорії екранних мистецтв. К.: Альтерпрес, 2004. 323 с.
    19. Безклубенко С.Д. Всезагальна теорія та історія мистецтва. К.: Альтерпрес, 2003. 261 с.
    20. Безклубенко С.Д. Кіномистецтво та політика: Критичний історико-теоретичний нарис. К., 1991-1995. 430 с.
    21.Безклубенко С.Д. Теорія культури. К.: Альтерпрес, 2002. 322 с.
    22. Безклубенко С.Д. Українське кіно. Начерк історії. К.: КНУКіМ, 2001. 170 с.
    23. Беньямін В. Вибране / Пер. з нiм. Ю.Рибачук, Н.Лозинська. Л.: Лiтопис, 2002. 214 с.
    24. Бергман И. Бергман о Бергмане: Ингмар Бергман в театре и кино / Сост. А.В.Парина, В.В.Гульченко; Послесл. Е.С.Громова; Коммент. Т.Н.Сухановой. М.: Радуга, 1985. 526 с.
    25. Бергман И. Латерна магика / Пер. со швед. и коммент. А.А.Афиногеновой. М.: Искусство, 1989. 286 с.
    26. Бергман И. Статьи. Рецензии. Сценарии. Ин­тервью: Пер. со швед. М., 1969. 295 с
    27. Бергман Ингмар: Сборник / Сост. Б.Чижов. М.: Ис­кусство, 1969. 294 с.
    28. Бланшо М. Язык будней // Искусство кино. 1995. N 10. С. 150157.
    29. Богданов А.Л. Зрительская оценка фильмов // Кино и зри­тель. Проблемы социологии кино. М., 1978. С. 139 163.
    30. Богомолов Ю.А. Ищите автора!: Искусство быть кинозрителем. М.: Всесоюз. творч.-произв. об-ние "Киноцентр", 1988. 107 с.
    31. Божович В.И. Рене Клер. М.: Искусство, 1985. 204 с.
    32. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь. СПб., 1898. Т. 24.
    33. Брюховецька Л.І. Поетична хвиля українського кіно. К.: Мистец., 1989. 176 с.
    34. Бунюэль о Бунюэле: Мой последний вздох (воспоминания); Сценарии: Пер. с фр. М.: Радуга, 1989. 381 с.
    35. Бурлюк Д. Кино как бесстрашность // Искусство кино. 1995. N 7. С. 102-111.
    36. Вайсфельд И.В. Мастерство кинодраматурга. М.: Советский писатель, 1961. 304 с.
    37. Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь. Репринт V-го издания 1899 г. М.: ГЛК, 1991. 1379 стб.
    38. Вейцман Е.М. Очерки философии кино. М.: Искусство, 1978. 232 с.
    39. Вильчек В. Размышления о социологии кино // Кино и время. М., 1985. Вып. 6. С. 69-85.
    40. Виндельбанд В. История древней философии / Пер. с нем. под ред. А.И.Введенского. К.: Тандем, 1995. 368 с.
    41. Висконти Л. Висконти о Висконти: Пер. с итал. М.: Радуга, 1990. 448 с.
    42. Вознесенский А. Искусство экрана: Рук. для кино-актеров и режиссеров. К.: СОРАБКОП, 1924. 145 с.
    43. Вопросы истории и теории кино: Сб. науч. тр. / Все­союз. гос. ин-т кинематографии; Отв. ред. М.П. Вла­сов. М.: ВГИК, 1978. 112 с.
    44. Вопросы истории и теории кино: Сб. тр. / Ред. коллегия: Я.К. Маркулан (отв. ред.) и др. Л.: ЛГИТМИК, 1973. 293 с.
    45. Гантман Ю. Изобразительная стилистика фильма и ре­альность // Искусство кино. 1978. N 8. С. 79-92.
    46. Гартман Н. Эстетика / Пер. с нем. А.Васильева. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 692 с.
    47. Гегель. Работы разных лет: В 2 т. -Т. 2 М.: Мысль, 1971. 630 с.
    48. Герасимов С. Собрание сочинений: В 3 т. - Т. 3. Статьи, очерки. Воспоминания. М.: Искусство, 1984. 446 с.
    49. Гете И.В. Собрание сочинений: В 10 т.: Пер. с нем. / Под общ. ред. А. Аникста и Н. Вильмонта. - Т. 10. Об искусстве и литературе. М., 1980. 510 с.
    50. Гинзбург С.С. Кинематография дореволюционной России. М.: Аграф, 2007. 496 с.
    51. Гинзбург С.С. Очерки теории кино. М.: Искусство, 1974. 264 с.
    52. Годар Жан-Люк. Страсть между черным и белым / Сост. и пер. М.Ямпольский. М., 1991. 155 с.
    53. Город греха против тупых. [Електронний ресурс] / Кваша С. // Газета.ru. 17 июня 2005. Режим доступу: http://www.gazeta.ru/2005/06/17/oa_161049.shtml
    54. Горпенко В.Г. Архітектоніка фільму: Кадр. Монтаж. Фільм: Питання режисерської майстерності. К.: ДІТМ, 1997. 231 с.
    55. Горпенко В.Г. Архітектоніка фільму: Режисерські засоби і способи формування структури екранного видовища: В 5 т. / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого К. : ДІТМ, 2000. Т. 1: Довиразне зображення. 242 с.
    56. Горпенко В.Г. Архітектоніка фільму: Режисерські засоби і способи формування структури екранного видовища: В 5 т. / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого К.: ДІТМ, 2000. Т. 2: Дія драматургічні засади архітектоніки. 118 с.
    57. Горпенко В.Г. Архітектоніка фільму: Режисерські засоби і способи формування структури екранного видовища: В 5 т. / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого К.: ДІТМ, 2000. Т. 5: Архітектоніка фільму як системне (структурне) утворення. 250 с.
    58. Горпенко В.Г. Пластика фільму: Кіно-образ і пластичні засоби виразності. К.: Мистец., 1984. 99 с.
    59. Горяев Н.В. Сравнительный этимологический словарь русского языка. Тифлис, 1896. 451, LXII.
    60. Громов Е.С. Начала эстетических знаний. М.: Советский художник, 1984. 335 с.
    61. Даль В.И. Пословицы русского народа. М.: Астрель, 2003. 735 с.
    62. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. М.: Рус. яз., 1989. Т. 1- 4.
    63. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь: В 2 т. М., 1958. Т.1 1043 с.; Т. 2 1043 с.
    64. Деллюк Л. В дебрях кинематографа / Пер. с франц. Е.Тархановой; Под. ред. А.Эфроса. М.; Л.: Гос. изд-во, 1924. 158 с.
    65. Деллюк Л. Фотогения кино: Пер. с франц. М.: Новые вехи, 1924. 164 с.
    66. Демин В. Фильм без интриги. М.: Искусство, 1966. 216 с.
    67. Джеймисон Ф. Историзм в "Сиянии" // Искусс­тво кино. 1995. N 7. С. 55-61.
    68. Дзига Вертов. Статьи. Дневники. Замыслы. М.: Ис­кусство, 1966. 320 с.
    69. Дзига Вертов в воспоминаниях современников / Общ. ред. И.Я.Вайсфельда. М.: Искусство, 1976. 278 с.
    70. Довженко А.П. Лекции на сценарном факультете. М., 1963. 48 с.
    71. Довженко А.П. «Я принадлежу к лагерю поэтическому...»: Статьи, выступления, заметки. М.: Сов. писатель, 1967. 403 с.
    72. Довженко О. Про красу. К.: Мистец., 1968. 530 с.
    73. Довженко О.П. Твори: В 5 т. - Т. 4. Публіцистичні статті та виступи. Мистецтво кіно. К.: Дніпро, 1965. 355 с.
    74. Довженко О.П. Твори: В 5 т. - Т. 1. К.: Дніпро, 1983. 438 с.
    75. Довженко і кіно ХХ століття: Зб. ст. / Упоряд. Л.Брюховецька, С.Тримбач. К.: Поліграфцентр ТАТ, 2004. 264 с.
    76. Догма 95. "Манифест" / Пер. с англ. Н. Цыркун // Искусство кино. 1998. №12. С 5758.
    77. Документализм и современное кино: Сб. науч. тр. Л.: ЛГИТМИК, 1985. 155 с.
    78. Долгов К.К., Долгов К.М. Федерико Феллини, Ингмар Бергман: фильмы, философия творчества. М.: Искусство, 1995. 237 с.
    79. Дондурей Д.Б. Новая модель кино: трудности переход­ного периода // Киноведческие записки. 1989. N3. С. 313.
    80. Дорошевич А.Н. "Кругозор" и "окружение" в кино // Киноведческие записки. 1990. N 6. С. 8693.
    81. Достоевский Ф.М. Выставка в Академии художеств за 18601861 год // Достоевский Ф.М. Полное собрание сочинений: В 30 т. - Т. 19. Л.: Наука, ЛО, 1979. С. 151168.
    82. Дубровин А.Г. Жизнь кинообраз жизнь: Из истории типизации. М.: Искусство, 1980. 319 с.
    83. Дубровин А.Г. Типическое: К эстетике нашего кино. М.: Искусство, 1979. 239 с.
    84. Ейзенштейн С. Естетика кіномистецтва: Дослідження. Статті. Лекції. К.: Мистец., 1978. 310 с.
    85. Ефимов Э.М. Замысел фильм зритель. М.: Искусство, 1987. 270 с.
    86. Жанкола Ж.-П. Кино Франции. Пятая республика (19581978) / Пер. с франц. И. Эпштейн. М.: Радуга, 1984. 405 с.
    87. Ждан В.Н. Об условности в киноискусстве. М.: Всесоюз. гос. ин-т кинематографии, 1966. 54 с.
    88. Ждан В.Н. Эстетика экрана и взаимодействие искусств. М.: Искусство, 1987. 495 с.
    89. Журов Г.В. З минулого кіно на Україні. 1896-1917 / Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. К., 1959. 140 с.
    90. Зайцева Л. Авторский фильм замысел // Вопросы истории и теории кино. М., 1978. С. 325.
    91. Замятин Е.И. Психология творчества // Художественное творчество и психология. М., 1991. С. 158162.
    92. Западный кинематограф: проблемы и тенденции: США. Италия. Франция. Испания. ФРГ. Финляндия. М.: Знание, 1981. 160 с.
    93. Зархи А.Г. Мои дебюты. М.: Искусство, 1985. 287 с.
    94. Зінич С.Г. Кіномистецтво соціалістичного реалізму: Тенденції. Пошуки. Проблеми. - К.: Мистец., 1984. 102 с.
    95. Знаков В.В. Психология понимания правды. СПб: Алетейя, 1999. 282 с.
    96. Из истории французской киномысли: Немое кино. 1911-1933 гг: Пер. с франц. М.: Искусство, 1988. 314 с.
    97. Ильин И. Постмодернизм от истоков до конца столетия. Эволюция научного мифа. М.: Интрада, 1998. 256 с.
    98. Ильин И. Постструктурализм, деконструктивизм, постмодернизм. М.: Интрада, 1996. 255 с.
    99. Иоскевич Я. Изучение внешних связей фильма. (Методологи­ческие заметки) // Вопросы истории и теории кино. Фильм в социально-культурном контексте: Сб. трудов. Л., 1978. Вып.4. С. 1635.
    100. История зарубежного кино / Отв. ред. В.Колодяжная, И.Трутко. М.: Искусство, 1970. Т.2: 19291945 годы. 435 с.
    101. Історія українського кіно: В 3 т. / АН УРСР. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. К.: Наук. думка, 1986. Т.1: 19171930. 247 с.; Т. 2: 19311945. 212 с.
    102. Каган М.И. О ходе истории. М.: Яз. славян. культуры, 2004. 704 с.
    103. Капельгородська Н.М. Ренесанс вітчизняного кіно: нотатки сучасниці. К.: АВДІ, 2002. 167 с.
    104. Кибовский А.В. Сибирский цирюльник: правда и вымысел киноэпопеи. М.: Экспринт, 2002. 76 с.
    105. Кинематограф Западной Европы и проблемы национальной самобытности: Сб. науч. тр. / ВНИИ киноискусства. М., 1985. 152 с.
    106. Кино Великобритании: Сб. ст. М.: Искусство, 1970. 359 с.
    107. Кино и время. Вып. 6. / ВНИИ киноискусства Госкино СССР. М.: Искусство, 1985. 192 с.
    108. Кино и городской зритель: Сб. науч. тр. М., 1978. 158 с.
    109. Кино и зритель: Проблемы социологии кино. М.: НИИ теории истории кино Госкино СССР, 1978. 164 с.
    110. Кино и современная культура: Сб. науч. тр. / Ленингр. гос. ин-т театра, музыки и кинематографии им. Н.К. Черкасова: (Сост. А.Л. Казин). Л.: ЛГИТМИК, 1988. 147 с.
    111. Кино Италии: Нео­реализм, 1939 1961 / Пер. с итал. Г.Д.Богемского. М.: Искусство, 1989 432 с.
    112. Кисунько В. О героическом стиле эпохи и "формах вре­мени" // Искусство кино. 1978. N 10. С. 124139.
    113. Кіно і література в тоталітарних режимах: Матеріали семінару, що відбувся 17 груд. 1995 р. в Києві у Будинку кіно. К., 1995.
    114. Клер Р. Кино вчера, кино сегодня: Пер. с франц. М.: Прог­ресс, 1981. 360 с.
    115. Клер Р. Размышление о киноискусстве. Заметки к истории киноискусства с 1920 по 1950 гг.: Пер. с франц. М.: Искусство, 1958. 230 с.
    116. Козакова С., Козаков С. Их Императорских Величеств синематограф // Искусство кино. 1995. N 3. С. 6268.
    117. Козинцев Г.М. Собрание сочинений: В 5 т. - Т.1. Глубокий экран. Л.: Искусство. ЛО, 1983. 558 с.
    118. Козинцев Г.М. Собрание сочинений: В 5 т. - Т. 2. Критико-публицистические статьи и выступления. Л.: Искусство, ЛО, 1983. 527 с.
    119. Козлов Л.К. Изображение и образ: Очерки по исторической поэтике советского кино. М.: Искусство, 1980. 288 с.
    120. Козлов Л.К. О единстве кинокультуры // Киноведческие записки. 1988. N1. С. 518.
    121. Кокто Ж. Беседы о кинематографе // Киноведческие записки. 1990. N 8. С. 123150.
    122. Комаров С. История зарубежного кино. - Т.1. Немое ки­но. М.: Искусство, 1965. 416 с.
    123. Корнієнко І.С. Про кіномистецтво: У 2 т. - Т. 1. К.: Мистец., 1985. 240 с.
    124. Корнієнко І.С. Про кіномистецтво: У 2 т. - Т. 2. К.: Мистец., 1985. 248 с.
    125. Королева Н.М., Лифшиц Г.М. Зрелищные элементы фильма как фактор прогнозирования кинопосещаемости // Социаль­но-эстетические характеристики фильма и прогнозирование зрительской посещаемости: Сб. науч. тр. М., 1984. С. 105119.
    126. Костюк В.Н. Теория эволюции и социоэкономические процессы. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 176 с.
    127. Котельников М.В. Проблема оценки зрительского потенциа­ла фильма // Социально-эстетические характеристики фильма и прогнозирование зрительской посещаемости: Сб. науч. тр. М., 1984. С. 64 65, 76.
    128. Кракауэр З. Природа фильма. Реабилитация физической реальности / Сокр. пер. с англ. Д.Ф. Соколовой; Вступ. ст. Р.Н. Юренева. М.: Искусство, 1974. 424 с.
    129. Краснова Г.В. Кино ФРГ. М.: Искусство, 1987. 191 с.
    130. Кузнецова В. Костюм на экране. Л.: Искусство, ЛО, 1975. 150 с.
    131. Кукаркин А.В. По ту сторону расцвета. Буржуазное общество: культура и идеология. М.: Политиздат, 1981. 479 с.
    132. Кулешов Л.В. Собрание сочинений: В 3 т. Т.2. Воспоминания. Режиссура. Драматургия. М.: Искусство, 1988. 447 с.
    133. Кулешов Л.В. Собрание сочинений: В 3 т. Т. 1. Теория. Критика. Педагогика. М.: Искусство, 1987. 448 с.
    134. Лебедев Н.А. Очерк истории кино СССР. Т. 1. Немое кино. М.: Госкиноиздат, 1947. 302 с.
    135. Левин Е. Художественный образ в киноискусстве. К.: Мистецтво, 1985. 159 с.
    136. Леви-Стросс К. Беседа о кино с Мишелем Делаэ и Жаком Риветтом // Киноведческие записки. 1989. N 4. С. 3648.
    137. Левчук Т.В. Тому що люблю: Спогади кінорежисера. К.: Мистец., 1987. 200 с.
    138. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. М.: Педагогика, 1983. Т. 2. 318 с.
    139. Леонтьев Д.А. Произведение искусства и личность: психологическая структура взаимодействия // Художественное творчество и психология / Под. ред. А.Я. Зися, М.Г. Ярошевского. М.: Наука, 1991. С. 109133.
    140. Лепроон П. Современные французские кинорежиссеры: Пер. с франц. М.: Изд. иностр. лит., 1960. 842 с.
    141. Линдгрен Э. Искусство кино. Введение в киноведение / Пер. с англ. Д.Ф.Соколовой; Под ред. Г.А. Авенариуса. М.: Изд-во иностр. лит., 1956. 192 с.
    142. Лотман Ю. Семиотика кино и проблемы киноэстетики. Таллин: Ээсти раамат, 1973. 138 с.
    143. Лоусон Дж. Г. Фильм творческий процесс, или Язык и структура фильма / Пер. с англ. И.Г. Эпштейн. М.: Искусство, 1965. 468 с.
    144. Луис Бунюэль: Сб.: Пер. с франц. М.: Искусство, 1979. 297 с.
    145. Лукино Висконти: Статьи. Свидетельства. Высказыва­ния: Пер. с итал. / Сост., ред. и авт. коммент. Л.К. Козлов. М.: Искусство, 1986. 301 с.
    146. Мазьер М. Эксцентризм и формализм. Два типа ху­дожественного сознания // Киноведческие записки. 1990. N 7. С. 161164.
    147. Марченко Т.А. Искусство быть зрителем или приглашение к спору. Л.; М.: Искусство, 1966. 239 с.
    148. Массовые виды искусства и современная художественная культура / Отв. ред. и сост. В.П. Демин М.: Искусство, 1986. 272 с.
    149. Мастерство в фильме: Сб. ст. об укр. кино в 19761980 гг. К.: Мистецтво, 1982. 247 с.
    150. Международная научная конференция "Кино в контексте времени" // Киноведческие записки. 1989. N 3. С. 1437.
    151. Мейлах М.Б. Изобразительная стил
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины