ПРОБЛЕМА ПРАВДИ В СУЧАСНОМУ ІГРОВОМУ КІНЕМАТОГРАФІ : ПРОБЛЕМА ПРАВДЫ В СОВРЕМЕННОМ игровому кинематографу

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ПРОБЛЕМА ПРАВДИ В СУЧАСНОМУ ІГРОВОМУ КІНЕМАТОГРАФІ
  • Альтернативное название:
  • ПРОБЛЕМА ПРАВДЫ В СОВРЕМЕННОМ игровому кинематографу
  • Кол-во страниц:
  • 210
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М.Т.РИЛЬСЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М.Т.РИЛЬСЬКОГО



    На правах рукопису


    ЧЕРКОВ Георгій Анатолійович

    УДК 791.43.04.



    ПРОБЛЕМА ПРАВДИ В СУЧАСНОМУ ІГРОВОМУ КІНЕМАТОГРАФІ




    17.00.04 - кіномистецтво, телебачення


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства





    Науковий керівник:
    Безклубенко
    Сергій Данилович
    доктор філософських наук,
    професор





    Київ - 2008






    ЗМІСТ


    ВСТУП.....................................................................................................................4

    РОЗДІЛ 1. ПРАВДА У МИСТЕЦТВІ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО АНАЛІЗУ................................................................................................................12
    1.1. Визначення понять "істина" і "правда"........................................................12
    1.2. Художня правда: взаємозв'язок реальності і автора..................................22
    1.3. Художня правда: відношення твору і реципієнта................ .....................38

    РОЗДІЛ 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРАВДИ У СТИЛЬОВИХ НАПРЯМАХ КІНОМИСТЕЦТВА..............................................................................................62
    2.1. Художня правда крізь призму взаємовпливу мистецтв у початковий період історії кіно............................................................................... .............. 62
    2.2. Правда в контексті формування художньо-естетичних засад кіномистецтва........................................................................................................75
    2.3. Трансформація критеріїв правди у рамках різних жанрово-стильових напрямів ігрового кінематографа.........................................................................85

    РОЗДІЛ 3. КРИТЕРІЇ СПРИЙНЯТТЯ "ПРАВДИ".........................................114
    3.1. Змістоутворюючий критерій сприйняття...................................................115
    3.2. Мета послання та глядацьке очікування....................................................135
    3.3. Художньо-образні обличчя (критерії) правди...........................................153

    ВИСНОВКИ........................................................................................................166

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................171

    ФІЛЬМОГРАФІЯ..............................................................................................190

    ПРИМІТКИ.........................................................................................................210








    ВСТУП


    Актуальність та доцільність теми дослідження обумовлена тим, що "правда" у ігровому фільмі упродовж історії кіномистецтва завжди привертала особливу увагу як з боку режисерів, так і з боку кінознавців, критики й глядацьких кіл та ставала предметом творчих та теоретичних суперечок, експериментальних пошуків.
    "Правда" у значенні різної міри "відповідності" екранних подій життєвим реаліям та ступеню їх трансформації, на всіх етапах розвитку кіномистецтва по різному трансформувалась в різних художніх течіях, стилях і концепціях. Це розмаїття обумовлено й органічною властивістю кіномистецтва як фіксувати, так і вільно перевтілювати образ реальності, що проявилось з перших кінострічок. Що також свідчить про важливість і особливу складність цього питання насамперед у кіномистецтві.
    До питання критеріїв "правди" підходили з позицій окремих творчих методів, течій і напрямків кіно, трактуючи розуміння "правди" у ключі конкретного естетичного, художнього методу, у колі його проблем. Внаслідок цього "правда" трактувалася під різними кутами зору і критерії "правди" по-різному актуалізовувались відповідно до конкретних художніх, ідеологічних завдань представниками різних напрямків і окремими майстрами кіно (С.Ейзенштейн, Дзига Вертов, О.Довженко), якщо не фігуруючи як окреме поняття, то зрозуміло витікаючи у формі певних завдань або гасел ("неореалізм" в італійському кіно кінця 1940-х, "молоде німецьке кіно" 1960-1970 рр. і ін.).
    Радянський літературознавець В. Новіков визначав тісний зв'язок правди з категорією типового [172]. Окрему увагу проблемі правди у мистецтві приділяв Б.Сучков, розглядаючи мистецтво в контексті різних історичних епох [206]. В. Знаков у роботі "Психологія розуміння правди" підсумовує накопичений культурно-естетичний досвід розуміння "правди" у широкому спектрі психології, соціології, мистецтва, підкреслюючи психологічну основу правди й гносеологічну істини [95]. Відома робота З.Кракауера "Природа фильма. Реабилитация физической реальности", де викладено погляди дослідника на природу "кінематографічного", зокрема з точки зору відношення реальності і екрану, знаходить сучасний відгук у монографії відомого російського мистецтвознавця Н.Хрєнова "Кино. Реабилитация архетипической реальності". Правди як проблеми співвідношення реальності і екранного образу торкались і видатні режисери (С.Ейзенштейн, О.Довженко та ін.), і кінознавці (В. Шкловський та ін.).
    "Правда" знаходила особливе трактування, наприклад, у таких художньо-естетичних напрямках ХХ ст., як "авангард" (1920-і 1930-і рр.), італійський "неореалізм" (кінець 1940-х 1950-і рр.), французька "нова хвиля", "сінема-веріте" (1950-і 1960-і рр.), "Догма-95" та ін., подібно, як і у творчих концепціях видатних майстрів і теоретиків екранного мистецтва, як Дзига Вертов, С.Ейзенштейн, О.Довженко, А.Базен, З.Кракауер та ін. Крім того, розуміння "правди" у мистецтві своєрідно виявлялося на стику "авторського" і "сюжетного", "комерційного" і "некомерційного" ("альтернативного") кінематографа.
    Перші кінострічки, випереджаючи перші теоретичні пошуки, народжувалися безпосередньо з апробації технічного винаходу (фільми братів Люм’єр) і експлуатації видовищно-розважального потенціалу нового технічного винаходу з перших кроків дали підстави для майбутнього поділу на "формотворчий" та "реалістичний" принципи "лінії" Люм’єра й Мельєса, як їх було вперше визначено французькими кінознавцями. Виявляючи в основі кіномистецтва принципово різні види трансформації (інтерпретації) "правди".
    Неоднозначність відношення кінообразу до реальності розглядається вже в перших теоретичних роботах як іноземних (Г.Мюнстерберг, Л.Деллюк), так і вітчизняних (Л.Скрипник). Луі Деллюк автор першої кінотеорії, аналізував питання ритму, акторської гри в кіно ("маска"), драматургії, висунув центральне поняття "фотогенії" як особливих властивостей об'єкта, що розкриваються кінокамерою, тим самим теоретично підійшовши до проблеми трансформації образу реальності на екрані що можна розглядати також й під кутом зору інтерпретації критеріїв художньої "правди".
    Досвіди Кулєшова наочно довели здатність кінокамери вільно інтерпретувати образ реальності на екрані, залишаючись рівною мірою переконливою для реципієнта. У рамках даної роботи значення досвідів Кулєшова важливе насамперед у тому, що вони показали, що свобода кінокамери відносно місця й часу дії органічна й ніяк не пов'язана з образотворчою умовністю.
    Роботи Дзиги Вєртова в документальному кіно, С.Ейзенштейна в теорії й практиці інтелектуального кіно й інших практиків і дослідників кардинально збагатили кіномистецтво, продовжуючи зберігати потенціал і в теперішньому часі як джерело тенденцій і матеріал сучасних досліджень. І у сучасному кінематографі широка розмаїтість стилів і методів практично не зводиться до двох напрямків формотворчого й реалістичного, в їхньому чистому первісному виді. Але в кожному випадку має в своїй основі недоступну для інших мистецтв свободу трансформації художньої форми щоразу по-своєму трансформуючи реальність, тим створюючи специфічні критерії трансформації художньої "правди".
    Робота Е.Морена ("Уявна людина") полемізує з концепцією "Видимої людини" (Б.Балаш), підкреслюючи суперечливість інтерпретації й сприйняття екранного образу.
    Знакова інтерпретація кінотексту залучає й оцінку правди до русла денотації та конотації смислу в ключі семіотики (Ю.Лотман, У.Еко, Р.Барт).
    Хоча історія кіномистецтва значно коротша у порівнянні з історією інших видів мистецтв, таких, як музика, театр, живопис, література, однак припадає на той загальноісторичний період, коли мистецтва розвивалися особливо бурхливо: ХХ сторіччя характеризується стрімким і бурхливим розвитком стилів і напрямків, художніх методів і течій, виникненням різних "маніфестів", що претендували як на особливу "нишу" посеред інших концепцій і теорій, так і на універсальне значення, категорично протиставляючи себе іншим теоріям і методам. Що істотно відрізняється від мистецтва ранішніх епох, коли методи й стилі в художній культурі розвивалися більшою мірою "лінійно". Це також ускладнило трансформацію "правди".
    Сьогодні актуальність особливо посилена тим, що в сучасному кіномистецтві значною мірою завдяки технічному прогресу, розвитку спецефектів, ускладненню жанрової структури та взаємодії як жанрових форм в кіномистецтві, так і міжвидового проникнення и взаємного впливу різних видів мистецтв (що дозволяє сьогодні широко застосовувати термін "екранні мистецтва" та "екранні медіа") трансформація критеріїв художньої правди значно ускладнилась. І для сприйняття глядачем екранних творів і кінознавчого аналізу фільмів експертами-критиками важливо адекватне розуміння критеріїв цієї трансформації.
    Різна частка суб'єктивного й об'єктивного в трансформації "правди" і інтерпретації її критеріїв відбита у широкому спектрі художніх рішень від мифопоетичних, метафорічних за формою, до життєподібних реалістичних; з різними принципами створення художньої форми: від постановочного, наслідувального до провокуючого природні реакції й учинки героїв ("нова хвиля" у французькому кіно 1950-х, маніфест "Догма95", пізніші фільми Л. фон Трієра).
    Невід'ємною особливістю кінематографа як синтетичного мистецтва є не тільки засоби виразності, запозичені з інших мистецтв (музика, пластична виразність, живопис), але й вплив техніки (матеріально-технічна база знімальна й звукозаписна апаратура й ін.) на художню форму: бурхливий розвиток кіно обумовлений й стрімким науково-технічним прогресом. Сьогодні також актуальний перехід від понять "кінематограф" й "телебачення" до ширших рамок "екранних мистецтв". Навіть суто технічна здатність кіноаппаратури фіксувати образ реальності або деформувати, трансформувати його надає особливе актуальне значення проблеми "правди" саме у кінематографі. Широке впровадження комп’ютерної технікі у кіновиробництво, підміна образу фізичної реальності реальністю штучною "віртуальною" яка може бути як фантастичною, так і максимально наслідувальною, виводять категорію "правди" на новий рівень практико-теоретичного, концептуального осмислення.
    На художні тенденції впливають й характеристики епохи. Що також відбивається у методах, стилях і напрямках мистецтва, оскільки мистецтво є специфічною, художньою формою освоєння дійсності.
    Концепції, стилі й напрямки різноманітні не тільки "по вертикалі" у хронології історичного розвитку кіномистецтва (експресіонізм у німецькому кіно 19151925 рр., неореалізм в італійському кіно 1940-х рр., "нова хвиля" у французькому кіно 1960-х рр. та інші), впливаючи на розвиток виражальних засобів кіномистецтва, але й "по горизонталі" у співіснуванні напрямків і течій, де формотворча й реалістична "лінії", закладені ще у фільмах братів Луі й Огюста Люмь’єрів і Жоржа Мельєса, знаходять подальший розвиток ("авторське" кіно розвиває як реалістичні підходи, що одержали найбільш крайнє втілення в маніфесті "Догма95", так і образно-метафоричні; у високобюджетному "касовому" кінематографі видовищність принципово багато в чому подібна до "монтажу атракціонів" і одержує яскраву динамічну звуко-зорову виразність).
    Загальні проблеми сучасного мистецтва й художньої культури повною мірою проявляються й у кінематографі як сучасному, популярному й технічно довершеному мистецтві. Поряд із художніми концепціями й задумами кожного разу постає проблема інтерпретації, оскільки для адекватного, повноцінного сприйняття твору необхідно враховувати критерії трансфомації реальності, різні й суперечливі відповідно до розмаїття різноманітних і суперечливих підходів, що використовувалися при створенні художнього твору, його образної системи й змісту знакової структури.
    Поряд із проблемою розуміння не втрачає важливості й актуальності проблема аналізу фільмів (текстологія (1970-ті рр.), вплив деконструктивізма (як методу аналізу тексту, "теорія шва" (Ж.П.Удар та ін.))
    Разом із будовою фільму дослідників цікавить і проблема внутрішнього членування кіномови й класифікація фільмів за формами кіномови, розмежування "мови кінопрози" і "мови кінопоезії" (К.Разлогов та ін.).
    Як правило, це розмежування базується на визначеннях метафори й метонімії, що наводяться у працях лінгвістів, зокрема Р.Якобсоном. У цілому зіставлення того й іншого типів "кіномови" зводиться до двох принципів будови кіномови: лінійного синтагматичного та вертикального, асоціативного, парадигматичнго.
    Поняття "істинності", "правди" широко використовувалися й використовуються в оцінці творів кіно, як у жанрі критики, так і в кінознавстві. Поширені оцінки з таких позицій і в глядацькому середовищі.
    Тому розуміння з погляду "правди" можна розглядати як одну із складових у сприйнятті фільму.
    До проблеми розуміння художньої правди й взаємини "правди" і "істини" звертаються як теоретичні роботи, присвячені мистецтву, так і критика. Але жанри критики не завжди претендують на наукову об'єктивність, у той час як роботи з теорії орієнтовані на конкретну проблематику й всі інші питання, що мають відношення до даної проблеми розглядають під відносним кутом зв'язку із предметом свого дослідження. Критика завжди так чи інакше зверталася й до питань істинності. Одначе поняття "правда" в критичних роботах часто заміняла поняття "істина", стаючи синонімом "істинності". Разом з тим ракурси, під якими розглядалася "правда" і ті компоненти твору, які із цього погляду аналізувалися, бували й залишаються різними, оскільки у свою чергу підлеглі композиції, задуму й завданням конкретного критичного тексту.
    Однак у самому вживанні понять "правда", "істина" немає єдності у змісті й розумінні, які вкладаються в поняття різними авторами.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
    Робота здійснювалась у руслі основних напрямків наукових досліджень Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України.
    Мета дослідження полягає у вивченні й узагальненні трактування "правди" у різних течіях і методах ігрового кіно, виявленні закономірностей у втіленні і сприйнятті авторського задуму, екранних образів, і виявлення специфіки розуміння "правди" в ігровому кіно.
    Відповідно до визначеної мети було поставлено такі завдання:
    узагальнити теоретико-методологічні підходи до з’ясування (виявлення) взаємовідносин мистецтва і реальності;
    уточнити ключові поняття дослідження "критерії", "правда", "життєва правда", "художня правда" тощо;
    виявити тенденції в підході до відображення реальності в кінематографі;
    з’ясувати залежність між інтерпретаціями правди та жанрово-стилістичними напрямами в сучасному кінематографі
    узагальнити виявлені тенденції і закономірності.
    Наукова новизна полягає у тому, що:
    аналіз критеріїв розуміння художньої правди проводиться шляхом аналізу фільмів і теоретико-практичних концепцій режисерів з позиції сприйняття фільму реципієнтом (критиком і глядачем), а не з позиції автора (художника) чи окремого творчого методу: тим самим автор прагне до об'єктивнішого значення критеріїв не з погляду задуму автора апріорі, а з точки зору фактичної реалізації закладених значень і "правил гри" у закінченому творі. При цьому аналізується не соціологічний аспект (що характерно для вивчення глядацького сприйняття), а сам "кінотекст", яким він з'являється в очах глядача.
    спираючись на теоретичні засади визначення понятть "істина" і "правда" здійснено їх смислову диверсифікацію у мистецтвознавчому контексті;
    в результаті узагальнення виявлених підходів до тлумачення поняття "правди" у мистецтві сформульовані висновки, що дозволяють на якісно новому рівні підійти до мистецтвознавчого аналізу ігрових фільмів.
    Практичне значення одержаних результатів
    Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у художній критиці, зокрема в практиці кінокритики, та теорії. Матеріали дослідження можуть стати основою для навчальних курсів у вузах культури і мистецтва.
    Типологія критеріїв "правди" може бути застосована в плануванні ТБ, маркетингу, кінопрокаті у врахуванні потенційнлї глядацької аудиторії.
    Апробація результатів дослідження: основні положення дослідження оприлюднені автором на 5 науково-практичних конференціях та семінарах:
    - Міжнародна наукова конференція "Україна на зламі тисячоліть: етнос, нація, культура". Київ, 2001;
    - Міжнародна наукова конференція "Українська культура в контексті світових глобалізаційних процесів". Київ, 2004;
    - Всеукраїнська наукова конференція "Радість і страждання як чинники культури". Київ, 2006;
    - Семінар "Українсько-німецькі взаємини у сфері кінематографу 1930-1980 рр". Київ, 2006.
    - Міжнародна науково-практична конференція "Історичні метаморфози мистецтва як культурологічна проблема". Київ, 2008.
    Публікації Основні положення дисертації відображені у 6 одноосібних публікаціях у наукових виданнях та збірниках, 5 з яких у наукових фахових виданнях, 2 публікації за матеріалами наукових конференцій.
    Структура дисертації. Робота складається із Вступу, трьох розділів, Висновків, списку використаних джерел (268 найменувань) та фільмографії (85 фільмів). Загальний обсяг дисертації 210стор., основного тексту 167стор.
  • Список литературы:
  • На основі викладеного вище зробимо загальні висновки третього розділу:
    Розуміння "правди" важлива складова частина розуміння й сприйняття художнього образу. Що відображає "закони" створеного "світу" і переломлення у ньому "законів" реальності.
    Закладена у кіномистецтві властивість "копіювання" образів дійсності, у такому контексті сприйняття твору, як розуміння "правди", дійсно є важливим чинником, що провокує глядача до порівняння побаченого на екрані із тим, що глядач вважає "правильним" трансформованим у розуміння глядачем "правил гри".
    "Правда" не прямолінійне й однозначне порівняння екранного світу з фізичною реальністю.
    Реальність перетвориться у творчому задумі по-різному щораз інакше переломлюючись, від відтворення, близького до реального, до вираженої інтерпретації. Викликаючи у глядацькій реакції сполучення ідентифікації й відсторонення. Усе, що глядач сприймає при перегляді фільму, виникає або як аналогія реальності, або як інтерпретація. Відповідно, обумовлюючи розуміння як ідентифікацію або відповідну інтерпретацію.
    Складність і специфіка розуміння "правди" обумовлена сполученням аналогій і інтерпретацій, що перебувають у діалектичному зв'язку.
    В окремо взятому фільмі розуміння "правди" формується не одним фактором, а цілою низкою складових: жанрово-формальним, тематичними, присутністю часового й фантастичного переломлень, цілями, закладеними авторами фільму, адресними, значеннєвими, морально-етичними тобто є складним комплексом.
    Складові не тільки взаємозалежні, але часто обумовлюють взаємне сполучення (взаємозв'язок адресних, жанрових, цільового критеріїв).
    Ці складові-"фільтри" звертаються до особистості глядача, комплексу його знаннь і глядацького досвіду й формують критерії розуміння "правди". У цьому зв'язку має значення адреса аудиторії, як адекватність закладеному у фільмі адресному зверненню.
    Аналіз фільмів показує, що критерії розуміння "правди" індивідуальні для кожного фільму.
    Важливим фактором у розумінні "правди" є глядацьке очікування, що формується як під час перегляду конкретного фільму (хід подій, естетика, тип монтажного мислення), так і факторами, що випереджають перегляд знайомством з подібним жанром, з першоджерелом (якщо фільм є екранізацією) або попередніми серіями (якщо фільм є продовженням серії "сіквелом", "пріквелом", або серією серіалу), з попередніми роботами певного режисера. У цьому контексті важливим фактором є й інформація, що виникає "навколо" фільму анонсування, релізи в пресі як складова, що впливає на формування у глядача очікування.
    Якщо залучити логіко-математичні поняття ізоморфізму й гомоморфізму, що як відомо поширюються й на ширші відносини, то можна стверджувати, (можна розглядати) що світ ігрового фільму відносно фізичної реальності виражає не однаковість, а уподібнення, у такий спосіб перебуваючи у відносинах не ізоморфізму, а гомоморфізму будучи гомоморфним образом відносно свого гомоморфного прообразу (реальності).
    Це пояснює, чому відсутність у фільмі буквальної відповідності й подоби реальності не обов'язково сприймається як "неправда": уявлення глядача про реальність, будучи, з одного боку, потенційним зразком для порівняння, проте оскільки реальність (а стосовно фільму, як до гомоморфного образа і глядацькі уявлення про неї, оскільки реальність при порівнянні існує не сама по собі, безвідносно, а у формі глядацького уявлення про неї) є гомоморфним прообразом.

    Розуміння правди неоднозначне, як неоднозначне сприйняття художнього твору й неоднозначні завдання й цілі, переслідувані авторами. Особливо це проявляється у фільмах "авторського" кінематографа.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абрамов Н.П. Дзига Вертов (1896-1954). М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1962. 167 с.
    2. Актер Василий Ливанов: "Дружба дороже любви" [Електронний ресурс] / Морозов А. // Новые Известия. 19 июля 2005. Режим доступу: http://www.newizv.ru/news/2005-07-19/28379/
    3. Акира Куросава: Сб.: Пер. с япон., франц., англ., болг. М.: Искусство, 1977. 287 с.
    4. Алданов М.А. Собрание сочинений: В 6 т. - Т. 6. Самоубийство. М.: Правда, 1991. 576 с.
    5. Ален Рене / Сост. и пер. с франц. Л.Завьяловой, М.Шатерниковой. М.: Искусство, 1982. 264 с.
    6. Антониони об Антониони: Пер. с итал. М.: Радуга, 1986. 398 с.
    7. Аристарко Г. История теорий кино / Пер. с итал. Г. Богемского. М.: Искусство, 1966. 354 с.
    8. Аристотель. Метафизика / Пер. с древнегреч. А. Кубицкого. М.; Л.: СОЦЭКГИЗ, 1934. 348 с.
    9. Аристотель. Сочинения: В 4 т. - Т. 4. Поэтика / Пер. с древнегреч. М.Л.Гаспарова. М.: Мысль, 1984. 830 с.
    10. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / Сокр. пер. с англ. В.Н.Самохина. М.: Прогресс, 1974. 392 с.
    11. Арнхейм Р. Кино как искусство / Пер. с англ. Д.Ф.Соколовой; Послесл. А.В.Мачерет. М.: Изд-во иностр. лит., 1960. 203 с.
    12. Асмус В.Ф. Античные мыслители об искусстве. Сборник высказываний древнегреческих философов и писателей об искусстве. М.: Гос. изд-во изобраз. искусств, 1937. 280 с.
    13. Базен А. Что такое кино?: Сб. ст. / Пер. з франц. В. Божовича. М.: Искусство, 1972. 381 с.
    14. Балаш Б. Дух фильмы. [Достижение немого и звуко­вого кино и перспективы развития. Кинодраматургия и др.] / Авториз. пер. с нем. Н. Фридланд. М.: Гослитиздат, 1935. 198 с.
    15. Балаш Б. Кино. Становление и сущность нового искусства: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1968. 328 с.
    16. Барабаш Ю.Я. Довженко. Некоторые вопросы эстетики и поэтики. М.: Художественная литература, 1968. 271 с.
    17. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
    18. Безклубенко С.Д. Відеологія. Основи теорії екранних мистецтв. К.: Альтерпрес, 2004. 323 с.
    19. Безклубенко С.Д. Всезагальна теорія та історія мистецтва. К.: Альтерпрес, 2003. 261 с.
    20. Безклубенко С.Д. Кіномистецтво та політика: Критичний історико-теоретичний нарис. К., 1991-1995. 430 с.
    21.Безклубенко С.Д. Теорія культури. К.: Альтерпрес, 2002. 322 с.
    22. Безклубенко С.Д. Українське кіно. Начерк історії. К.: КНУКіМ, 2001. 170 с.
    23. Беньямін В. Вибране / Пер. з нiм. Ю.Рибачук, Н.Лозинська. Л.: Лiтопис, 2002. 214 с.
    24. Бергман И. Бергман о Бергмане: Ингмар Бергман в театре и кино / Сост. А.В.Парина, В.В.Гульченко; Послесл. Е.С.Громова; Коммент. Т.Н.Сухановой. М.: Радуга, 1985. 526 с.
    25. Бергман И. Латерна магика / Пер. со швед. и коммент. А.А.Афиногеновой. М.: Искусство, 1989. 286 с.
    26. Бергман И. Статьи. Рецензии. Сценарии. Ин­тервью: Пер. со швед. М., 1969. 295 с
    27. Бергман Ингмар: Сборник / Сост. Б.Чижов. М.: Ис­кусство, 1969. 294 с.
    28. Бланшо М. Язык будней // Искусство кино. 1995. N 10. С. 150157.
    29. Богданов А.Л. Зрительская оценка фильмов // Кино и зри­тель. Проблемы социологии кино. М., 1978. С. 139 163.
    30. Богомолов Ю.А. Ищите автора!: Искусство быть кинозрителем. М.: Всесоюз. творч.-произв. об-ние "Киноцентр", 1988. 107 с.
    31. Божович В.И. Рене Клер. М.: Искусство, 1985. 204 с.
    32. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь. СПб., 1898. Т. 24.
    33. Брюховецька Л.І. Поетична хвиля українського кіно. К.: Мистец., 1989. 176 с.
    34. Бунюэль о Бунюэле: Мой последний вздох (воспоминания); Сценарии: Пер. с фр. М.: Радуга, 1989. 381 с.
    35. Бурлюк Д. Кино как бесстрашность // Искусство кино. 1995. N 7. С. 102-111.
    36. Вайсфельд И.В. Мастерство кинодраматурга. М.: Советский писатель, 1961. 304 с.
    37. Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь. Репринт V-го издания 1899 г. М.: ГЛК, 1991. 1379 стб.
    38. Вейцман Е.М. Очерки философии кино. М.: Искусство, 1978. 232 с.
    39. Вильчек В. Размышления о социологии кино // Кино и время. М., 1985. Вып. 6. С. 69-85.
    40. Виндельбанд В. История древней философии / Пер. с нем. под ред. А.И.Введенского. К.: Тандем, 1995. 368 с.
    41. Висконти Л. Висконти о Висконти: Пер. с итал. М.: Радуга, 1990. 448 с.
    42. Вознесенский А. Искусство экрана: Рук. для кино-актеров и режиссеров. К.: СОРАБКОП, 1924. 145 с.
    43. Вопросы истории и теории кино: Сб. науч. тр. / Все­союз. гос. ин-т кинематографии; Отв. ред. М.П. Вла­сов. М.: ВГИК, 1978. 112 с.
    44. Вопросы истории и теории кино: Сб. тр. / Ред. коллегия: Я.К. Маркулан (отв. ред.) и др. Л.: ЛГИТМИК, 1973. 293 с.
    45. Гантман Ю. Изобразительная стилистика фильма и ре­альность // Искусство кино. 1978. N 8. С. 79-92.
    46. Гартман Н. Эстетика / Пер. с нем. А.Васильева. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 692 с.
    47. Гегель. Работы разных лет: В 2 т. -Т. 2 М.: Мысль, 1971. 630 с.
    48. Герасимов С. Собрание сочинений: В 3 т. - Т. 3. Статьи, очерки. Воспоминания. М.: Искусство, 1984. 446 с.
    49. Гете И.В. Собрание сочинений: В 10 т.: Пер. с нем. / Под общ. ред. А. Аникста и Н. Вильмонта. - Т. 10. Об искусстве и литературе. М., 1980. 510 с.
    50. Гинзбург С.С. Кинематография дореволюционной России. М.: Аграф, 2007. 496 с.
    51. Гинзбург С.С. Очерки теории кино. М.: Искусство, 1974. 264 с.
    52. Годар Жан-Люк. Страсть между черным и белым / Сост. и пер. М.Ямпольский. М., 1991. 155 с.
    53. Город греха против тупых. [Електронний ресурс] / Кваша С. // Газета.ru. 17 июня 2005. Режим доступу: http://www.gazeta.ru/2005/06/17/oa_161049.shtml
    54. Горпенко В.Г. Архітектоніка фільму: Кадр. Монтаж. Фільм: Питання режисерської майстерності. К.: ДІТМ, 1997. 231 с.
    55. Горпенко В.Г. Архітектоніка фільму: Режисерські засоби і способи формування структури екранного видовища: В 5 т. / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого К. : ДІТМ, 2000. Т. 1: Довиразне зображення. 242 с.
    56. Горпенко В.Г. Архітектоніка фільму: Режисерські засоби і способи формування структури екранного видовища: В 5 т. / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого К.: ДІТМ, 2000. Т. 2: Дія драматургічні засади архітектоніки. 118 с.
    57. Горпенко В.Г. Архітектоніка фільму: Режисерські засоби і способи формування структури екранного видовища: В 5 т. / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого К.: ДІТМ, 2000. Т. 5: Архітектоніка фільму як системне (структурне) утворення. 250 с.
    58. Горпенко В.Г. Пластика фільму: Кіно-образ і пластичні засоби виразності. К.: Мистец., 1984. 99 с.
    59. Горяев Н.В. Сравнительный этимологический словарь русского языка. Тифлис, 1896. 451, LXII.
    60. Громов Е.С. Начала эстетических знаний. М.: Советский художник, 1984. 335 с.
    61. Даль В.И. Пословицы русского народа. М.: Астрель, 2003. 735 с.
    62. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. М.: Рус. яз., 1989. Т. 1- 4.
    63. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь: В 2 т. М., 1958. Т.1 1043 с.; Т. 2 1043 с.
    64. Деллюк Л. В дебрях кинематографа / Пер. с франц. Е.Тархановой; Под. ред. А.Эфроса. М.; Л.: Гос. изд-во, 1924. 158 с.
    65. Деллюк Л. Фотогения кино: Пер. с франц. М.: Новые вехи, 1924. 164 с.
    66. Демин В. Фильм без интриги. М.: Искусство, 1966. 216 с.
    67. Джеймисон Ф. Историзм в "Сиянии" // Искусс­тво кино. 1995. N 7. С. 55-61.
    68. Дзига Вертов. Статьи. Дневники. Замыслы. М.: Ис­кусство, 1966. 320 с.
    69. Дзига Вертов в воспоминаниях современников / Общ. ред. И.Я.Вайсфельда. М.: Искусство, 1976. 278 с.
    70. Довженко А.П. Лекции на сценарном факультете. М., 1963. 48 с.
    71. Довженко А.П. «Я принадлежу к лагерю поэтическому...»: Статьи, выступления, заметки. М.: Сов. писатель, 1967. 403 с.
    72. Довженко О. Про красу. К.: Мистец., 1968. 530 с.
    73. Довженко О.П. Твори: В 5 т. - Т. 4. Публіцистичні статті та виступи. Мистецтво кіно. К.: Дніпро, 1965. 355 с.
    74. Довженко О.П. Твори: В 5 т. - Т. 1. К.: Дніпро, 1983. 438 с.
    75. Довженко і кіно ХХ століття: Зб. ст. / Упоряд. Л.Брюховецька, С.Тримбач. К.: Поліграфцентр ТАТ, 2004. 264 с.
    76. Догма 95. "Манифест" / Пер. с англ. Н. Цыркун // Искусство кино. 1998. №12. С 5758.
    77. Документализм и современное кино: Сб. науч. тр. Л.: ЛГИТМИК, 1985. 155 с.
    78. Долгов К.К., Долгов К.М. Федерико Феллини, Ингмар Бергман: фильмы, философия творчества. М.: Искусство, 1995. 237 с.
    79. Дондурей Д.Б. Новая модель кино: трудности переход­ного периода // Киноведческие записки. 1989. N3. С. 313.
    80. Дорошевич А.Н. "Кругозор" и "окружение" в кино // Киноведческие записки. 1990. N 6. С. 8693.
    81. Достоевский Ф.М. Выставка в Академии художеств за 18601861 год // Достоевский Ф.М. Полное собрание сочинений: В 30 т. - Т. 19. Л.: Наука, ЛО, 1979. С. 151168.
    82. Дубровин А.Г. Жизнь кинообраз жизнь: Из истории типизации. М.: Искусство, 1980. 319 с.
    83. Дубровин А.Г. Типическое: К эстетике нашего кино. М.: Искусство, 1979. 239 с.
    84. Ейзенштейн С. Естетика кіномистецтва: Дослідження. Статті. Лекції. К.: Мистец., 1978. 310 с.
    85. Ефимов Э.М. Замысел фильм зритель. М.: Искусство, 1987. 270 с.
    86. Жанкола Ж.-П. Кино Франции. Пятая республика (19581978) / Пер. с франц. И. Эпштейн. М.: Радуга, 1984. 405 с.
    87. Ждан В.Н. Об условности в киноискусстве. М.: Всесоюз. гос. ин-т кинематографии, 1966. 54 с.
    88. Ждан В.Н. Эстетика экрана и взаимодействие искусств. М.: Искусство, 1987. 495 с.
    89. Журов Г.В. З минулого кіно на Україні. 1896-1917 / Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. К., 1959. 140 с.
    90. Зайцева Л. Авторский фильм замысел // Вопросы истории и теории кино. М., 1978. С. 325.
    91. Замятин Е.И. Психология творчества // Художественное творчество и психология. М., 1991. С. 158162.
    92. Западный кинематограф: проблемы и тенденции: США. Италия. Франция. Испания. ФРГ. Финляндия. М.: Знание, 1981. 160 с.
    93. Зархи А.Г. Мои дебюты. М.: Искусство, 1985. 287 с.
    94. Зінич С.Г. Кіномистецтво соціалістичного реалізму: Тенденції. Пошуки. Проблеми. - К.: Мистец., 1984. 102 с.
    95. Знаков В.В. Психология понимания правды. СПб: Алетейя, 1999. 282 с.
    96. Из истории французской киномысли: Немое кино. 1911-1933 гг: Пер. с франц. М.: Искусство, 1988. 314 с.
    97. Ильин И. Постмодернизм от истоков до конца столетия. Эволюция научного мифа. М.: Интрада, 1998. 256 с.
    98. Ильин И. Постструктурализм, деконструктивизм, постмодернизм. М.: Интрада, 1996. 255 с.
    99. Иоскевич Я. Изучение внешних связей фильма. (Методологи­ческие заметки) // Вопросы истории и теории кино. Фильм в социально-культурном контексте: Сб. трудов. Л., 1978. Вып.4. С. 1635.
    100. История зарубежного кино / Отв. ред. В.Колодяжная, И.Трутко. М.: Искусство, 1970. Т.2: 19291945 годы. 435 с.
    101. Історія українського кіно: В 3 т. / АН УРСР. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. К.: Наук. думка, 1986. Т.1: 19171930. 247 с.; Т. 2: 19311945. 212 с.
    102. Каган М.И. О ходе истории. М.: Яз. славян. культуры, 2004. 704 с.
    103. Капельгородська Н.М. Ренесанс вітчизняного кіно: нотатки сучасниці. К.: АВДІ, 2002. 167 с.
    104. Кибовский А.В. Сибирский цирюльник: правда и вымысел киноэпопеи. М.: Экспринт, 2002. 76 с.
    105. Кинематограф Западной Европы и проблемы национальной самобытности: Сб. науч. тр. / ВНИИ киноискусства. М., 1985. 152 с.
    106. Кино Великобритании: Сб. ст. М.: Искусство, 1970. 359 с.
    107. Кино и время. Вып. 6. / ВНИИ киноискусства Госкино СССР. М.: Искусство, 1985. 192 с.
    108. Кино и городской зритель: Сб. науч. тр. М., 1978. 158 с.
    109. Кино и зритель: Проблемы социологии кино. М.: НИИ теории истории кино Госкино СССР, 1978. 164 с.
    110. Кино и современная культура: Сб. науч. тр. / Ленингр. гос. ин-т театра, музыки и кинематографии им. Н.К. Черкасова: (Сост. А.Л. Казин). Л.: ЛГИТМИК, 1988. 147 с.
    111. Кино Италии: Нео­реализм, 1939 1961 / Пер. с итал. Г.Д.Богемского. М.: Искусство, 1989 432 с.
    112. Кисунько В. О героическом стиле эпохи и "формах вре­мени" // Искусство кино. 1978. N 10. С. 124139.
    113. Кіно і література в тоталітарних режимах: Матеріали семінару, що відбувся 17 груд. 1995 р. в Києві у Будинку кіно. К., 1995.
    114. Клер Р. Кино вчера, кино сегодня: Пер. с франц. М.: Прог­ресс, 1981. 360 с.
    115. Клер Р. Размышление о киноискусстве. Заметки к истории киноискусства с 1920 по 1950 гг.: Пер. с франц. М.: Искусство, 1958. 230 с.
    116. Козакова С., Козаков С. Их Императорских Величеств синематограф // Искусство кино. 1995. N 3. С. 6268.
    117. Козинцев Г.М. Собрание сочинений: В 5 т. - Т.1. Глубокий экран. Л.: Искусство. ЛО, 1983. 558 с.
    118. Козинцев Г.М. Собрание сочинений: В 5 т. - Т. 2. Критико-публицистические статьи и выступления. Л.: Искусство, ЛО, 1983. 527 с.
    119. Козлов Л.К. Изображение и образ: Очерки по исторической поэтике советского кино. М.: Искусство, 1980. 288 с.
    120. Козлов Л.К. О единстве кинокультуры // Киноведческие записки. 1988. N1. С. 518.
    121. Кокто Ж. Беседы о кинематографе // Киноведческие записки. 1990. N 8. С. 123150.
    122. Комаров С. История зарубежного кино. - Т.1. Немое ки­но. М.: Искусство, 1965. 416 с.
    123. Корнієнко І.С. Про кіномистецтво: У 2 т. - Т. 1. К.: Мистец., 1985. 240 с.
    124. Корнієнко І.С. Про кіномистецтво: У 2 т. - Т. 2. К.: Мистец., 1985. 248 с.
    125. Королева Н.М., Лифшиц Г.М. Зрелищные элементы фильма как фактор прогнозирования кинопосещаемости // Социаль­но-эстетические характеристики фильма и прогнозирование зрительской посещаемости: Сб. науч. тр. М., 1984. С. 105119.
    126. Костюк В.Н. Теория эволюции и социоэкономические процессы. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 176 с.
    127. Котельников М.В. Проблема оценки зрительского потенциа­ла фильма // Социально-эстетические характеристики фильма и прогнозирование зрительской посещаемости: Сб. науч. тр. М., 1984. С. 64 65, 76.
    128. Кракауэр З. Природа фильма. Реабилитация физической реальности / Сокр. пер. с англ. Д.Ф. Соколовой; Вступ. ст. Р.Н. Юренева. М.: Искусство, 1974. 424 с.
    129. Краснова Г.В. Кино ФРГ. М.: Искусство, 1987. 191 с.
    130. Кузнецова В. Костюм на экране. Л.: Искусство, ЛО, 1975. 150 с.
    131. Кукаркин А.В. По ту сторону расцвета. Буржуазное общество: культура и идеология. М.: Политиздат, 1981. 479 с.
    132. Кулешов Л.В. Собрание сочинений: В 3 т. Т.2. Воспоминания. Режиссура. Драматургия. М.: Искусство, 1988. 447 с.
    133. Кулешов Л.В. Собрание сочинений: В 3 т. Т. 1. Теория. Критика. Педагогика. М.: Искусство, 1987. 448 с.
    134. Лебедев Н.А. Очерк истории кино СССР. Т. 1. Немое кино. М.: Госкиноиздат, 1947. 302 с.
    135. Левин Е. Художественный образ в киноискусстве. К.: Мистецтво, 1985. 159 с.
    136. Леви-Стросс К. Беседа о кино с Мишелем Делаэ и Жаком Риветтом // Киноведческие записки. 1989. N 4. С. 3648.
    137. Левчук Т.В. Тому що люблю: Спогади кінорежисера. К.: Мистец., 1987. 200 с.
    138. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. М.: Педагогика, 1983. Т. 2. 318 с.
    139. Леонтьев Д.А. Произведение искусства и личность: психологическая структура взаимодействия // Художественное творчество и психология / Под. ред. А.Я. Зися, М.Г. Ярошевского. М.: Наука, 1991. С. 109133.
    140. Лепроон П. Современные французские кинорежиссеры: Пер. с франц. М.: Изд. иностр. лит., 1960. 842 с.
    141. Линдгрен Э. Искусство кино. Введение в киноведение / Пер. с англ. Д.Ф.Соколовой; Под ред. Г.А. Авенариуса. М.: Изд-во иностр. лит., 1956. 192 с.
    142. Лотман Ю. Семиотика кино и проблемы киноэстетики. Таллин: Ээсти раамат, 1973. 138 с.
    143. Лоусон Дж. Г. Фильм творческий процесс, или Язык и структура фильма / Пер. с англ. И.Г. Эпштейн. М.: Искусство, 1965. 468 с.
    144. Луис Бунюэль: Сб.: Пер. с франц. М.: Искусство, 1979. 297 с.
    145. Лукино Висконти: Статьи. Свидетельства. Высказыва­ния: Пер. с итал. / Сост., ред. и авт. коммент. Л.К. Козлов. М.: Искусство, 1986. 301 с.
    146. Мазьер М. Эксцентризм и формализм. Два типа ху­дожественного сознания // Киноведческие записки. 1990. N 7. С. 161164.
    147. Марченко Т.А. Искусство быть зрителем или приглашение к спору. Л.; М.: Искусство, 1966. 239 с.
    148. Массовые виды искусства и современная художественная культура / Отв. ред. и сост. В.П. Демин М.: Искусство, 1986. 272 с.
    149. Мастерство в фильме: Сб. ст. об укр. кино в 19761980 гг. К.: Мистецтво, 1982. 247 с.
    150. Международная научная конференция "Кино в контексте времени" // Киноведческие записки. 1989. N 3. С. 1437.
    151. Мейлах М.Б. Изобразительная стил
  • Стоимость доставки:
  • 70.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины