ХУДОЖНЄ ЖИТТЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ Х1Х – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ




  • скачать файл:
  • Название:
  • ХУДОЖНЄ ЖИТТЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ Х1Х – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
  • Альтернативное название:
  • Художественная жизнь ЮГА УКРАИНЫ КОНЦА Х1Х - первой трети ХХ века
  • Кол-во страниц:
  • 182
  • ВУЗ:
  • Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • Міністерство культури і туризму України
    Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури




    На правах рукопису


    Сапак Наталія Вікторівна


    УДК 7.036”18/19”(477)



    ХУДОЖНЄ ЖИТТЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ
    КІНЦЯ Х1Х ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

    17.00.05 образотворче мистецтво

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства



    Науковий керівник:
    Міляєва Людмила Семенівна
    доктор мистецтвознавства, професор






    Київ 2006










    Зміст



    Вступ 4
    Розділ 1. Огляд літературних та архівних джерел 10
    Розділ 2. Товариства красних мистецтв і приватне колекціонування 24
    2.1. Товариства красних мистецтв 24 2.2. Приватне колекціонування 43
    Розділ 3. Художні музеї 64
    3.1. Передумови та історія створення музейних зібрань 64
    3.2. Музейне будівництво наприкінці 1910-х 1920-х років 79
    Розділ 4. Художні об’єднання. Виставки. Критика 87
    4.1. Деякі аспекти творчої та виставкової діяльності Товариства південноросійських художників у критичних оглядах сучасників 87 4.2. Новітні художні течії в мистецтві Півдня України 116
    4.3. Діяльність художніх товариств та угрупувань
    наприкінці 1910-х 1920-х років 127
    Розділ 5. Художня освіта 133
    5.1. Становлення одеської художньої школи та системи початкових навчальних закладів 133
    5.2. Художня освіта наприкінці 1910-х 1920-х років 149
    Висновки 157
    Бібліографія 162
    Додаток
    Перелік ілюстрацій 179
    Ілюстрації 183











    Перелік скорочень

    ДАМО Державний архів Миколаївської області.
    ДАОО Державний архів Одеської області.
    ДАХО Державний архів Херсонської області.
    ЗООИД Записки Одесского общества истории древностей.
    КОПМС Комітет охорони пам’ятників мистецтва та старовини.
    МКМ Миколаївський краєзнавчий музей.
    МХМ ім. В.В.Верещагіна Миколаївський художній музей ім.В.В.Верещагіна
    Нарком прос Народний комісаріат просвіти.
    ОХМ Одеський художній музей.
    ТПРХ Товариство південноросійських художників.
    ТПХВ Товариство пересувних художніх виставок.
    ЦГИАЛ Центральний государственный исторический архив Ленинграда.
    ЦДІА України Центральний державний історичний архів України.









    Вступ

    Актуальність теми. Процес розвитку художнього життя Півдня України кінця ХІХ першої третини ХХ століття найтісніше пов’язаний із загальними закономірностями формування національної художньої культури. Водночас він певною мірою зумовлений і регіональними особливостям, зокрема: історією краю та промисловим характером заснованих міст, становим і національним складом населення, культурними контактами із столицею та європейськими художніми центрами.
    Найбільш яскраво цей процес виявився в Одесі центрі південного регіону, де в силу об’єктивних причин, склались найбільш сприятливі умови для піднесення культури і мистецтва, визначні події відбувалися і в художньому житті Херсона і Миколаєва. Територіальна близькість трьох міст в межах Херсонської губернії, специфіка їх розвитку, пов’язана з портовим характером, суднобудуванням та торгівлею на Чорному морі визначила деякі загальні закономірності становлення і розвитку культури. Цим зумовлені регіональні межі дослідження.
    Особливістю суспільного життя кінця ХІХ першої третини ХХ століття було зростання інтересу до освіти, мистецтва, вітчизняної історії та культури. Це час громадської активності інтелігенції, яка відіграла вирішальну роль у відродженні та збереженні національної спадщини. Хронологічні межі цього історичного етапу зумовлені початком національно-визвольного руху кінця ХІХ століття і пов’язаного з ним наростання демократичних тенденцій, що виявилися в художній творчості, у відкритті художніх шкіл та студій, організації музеїв та в обладнанні виставок, діяльності громадських і творчих товариств. Завершується він наприкінці 20-х початку 30-х років внаслідок революційних реформ у державній політиці в галузі культури і мистецтва.
    В дисертаційній роботі основна увага зосереджена на діяльності товариств красних мистецтв, приватному колекціонуванні, музейному будівництві, творчій і виставковій роботі Товариства південноросійських художників, інших творчих об’єднань та окремих художників, на системі художньої освіти та шляхах його розвитку. Крім того, доцільно було охарактеризувати діяльність ряду службовців, меценатів, учених, чий внесок в розвиток культури регіону мав вирішальне значення.
    На жаль, цей великий і багатогранний пласт художньої культури тривалий час лишався поза увагою вітчизняного мистецтвознавства. На початку ХХІ століття логічним є звернення до явищ і подій художнього життя Півдня України кінця ХІХ першої третини ХХ століття, яке багато в чому визначило розвиток художньої культури наступних періодів. В свою чергу, більш поглиблений аналіз творчого життя Одеси, Херсона та Миколаєва суттєво збагатить історію мистецького життя регіону, а його вивчення сприятиме всебічному розкриттю історії національного мистецтва.
    В останні десятиліття у зв’язку з виданням праць з історії української мистецтва, проведенням конференцій і публікацією їх матеріалів, підготовкою окремих видань з історії культури Півдня України, з’явилася можливість повніше представити картину художнього життя трьох міст колишньої Херсонської губернії. Більш доступними стали державні, обласні архіви, періодичні видання, до наукового обігу введені нові музейні матеріали, а до наукового архіву повертаються матеріали й документи з художньої освіти, організації виставок, музеїв, художніх об’єднань, публікуються матеріали про раніше невідомих чи маловідомих діячів, меценатів, художників, педагогів, музейних працівників. Проводяться виставки, вечори пам’яті. Ставши доступним, цей матеріал вивчається і систематизується.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом підготовки наукових кадрів кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
    Мета та завдання дослідження полягали у створенні цілісного уявлення про художнє життя Півдня України, зокрема Одеси, Херсона та Миколаєва кінця Х1Х першої третини ХХ століття, у визначенні особливостей і головних напрямів його розвитку, у виявленні регіональних особливостей художнього процесу.
    Головні завдання дисертаційної роботи:
    - проаналізувати стан вивчення літературних та архівних джерел з означеної теми;
    - охарактеризувати діяльність товариств красних мистецтв;
    - визначити особливості приватного колекціонування, зокрема художніх зібрань;
    - проаналізувати процес музейного будівництва на прикладі художніх музеїв, якісного складу колекцій та побудови експозицій;
    - розкрити роль окремих меценатів, художників, істориків мистецтва у формуванні художньої культури;
    - розглянути окремі аспекти діяльності художніх об’єднань, їх виставкової роботи за матеріалами тогочасної критики;
    - дослідити становлення та особливості художньої освіти.
    Об’єктом дослідження є художня культура на тлі специфічної історичної ситуації, що склалася на Півдні України в кінці Х1Х першій третини ХХ століття в контексті політичного, економічного і культурного розвитку.
    Предметом дослідження стали діяльність товариств красних мистецтв, приватне колекціонування, музейна справа, виставкова робота, творча і громадська діяльність окремих митців, художня критика та художня освіта.
    Методологічною основою дисертації є комплексний історико-культурологічний підхід, відповідно до якого осмислення й виклад матеріалу здійснювалося з урахуванням історичного контексту формування окремих мистецьких явищ.
    Джерельну базу дисертації. У ході дослідження аналізувалися літературні та архівні матеріали. Специфіка обраної теми зумовила необхідність аналізу великої кількості статей у періодичних виданнях, часописах та інших друкованих джерелах. Залучений значний за обсягом документальний матеріал.
    Дослідження проводились на матеріалах фондів Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського, Одеської наукової бібліотеки ім. М.Горького, Миколаївської наукової бібліотеки ім. О.Гмирьова, Херсонської наукової бібліотеки ім. О.Гончара, Державного архіву Одеської області, Державного архіву Миколаївської області, Державного архіву Херсонської області, Українського національного музею образотворчого мистецтва в м. Києві, архівів і фондів Одеського художнього музею, Одеського музею західного та східного мистецтва, Миколаївського художнього музею ім. В.В.Верещагіна, Миколаївського краєзнавчого музею, Херсонського художнього музею ім.О.О.Шовкуненка, Херсонського краєзнавчого музею.
    Неабияке значення для автора мало знайомство та спілкування впродовж багатьох років з найстарішими митцями: народним художником М.М.Божієм (м. Одеса), скульптором Ю.М.Івановою (м. Київ), художниками О.О.Зайчиком (м. Миколаїв) та К.І.Московченком (м. Херсон), краєзнавцями, мистецтвознавцями, бібліотекарями.
    Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняному мистецтвознавстві дослідженням художнього життя Півдня України, зокрема Одеси, Херсона та Миколаєва кінця Х1Х першої третини ХХ століття. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
    - досліджено діяльність товариств красних мистецтв, їх роль у піднесенні мистецького життя трьох міст Херсонської губернії;
    - проаналізовано процеси становлення приватних художніх колекцій, особливості їх комплектування та, почасти, якісний склад зібрань;
    - розкрито роль М.Гедройца, Н.Кондакова, О.Павловського, М.Гершенфельда, інших провідних митців у розвитку культури Півдня України;
    - проаналізовано особливості організації художніх музеїв, шляхи формування та склад зібрань;
    - розглянуто виставкову діяльність Товариства південноросійських художників, на прикладі експонованих творів подекуди показано творчу еволюція провідних митців об’єднання;
    - охарактеризовано діяльність Салону - 2” В.Іздебського в Миколаєві та Херсоні;
    - показано роль художньої критики у формуванні художніх смаків;
    - детально розглянуто становлення професійної підготовки в Одеському художньому училищі;
    - охарактеризовано систему підготовки в навчальних художніх закладах.
    Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при написанні праць з теорії та історії образотворчого мистецтва, при викладанні відповідних навчальних курсів, при побудові музейних експозицій, у лекційній і екскурсійній роботі, в курсових і дипломних роботах мистецтвознавчого та культурологічного напрямків, при укладанні краєзнавчих і довідкових видань.
    Апробація результатів дисертації здійснювалась у доповідях на наукових конференціях: Художнє життя України першої третини ХХ століття” (Харків, 1995); на III, V Миколаївських обласних краєзнавчих конференціях (2000, 2004), науково-практичних конференціях Київського національного університету культури і мистецтв (Миколаїв, 2002, 2003, 2004, 2005), історико-культурологічних слов’янських читаннях (Миколаїв, 1997, 2000, 2001).

    Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 10 статтях, з яких 4 - у фахових виданнях, акредитованих ВАК України, 1 у фаховому журналі, 5 у матеріалах і тезах конференцій.
  • Список литературы:
  • Висновки

    Аналіз основних напрямів художнього життя Півдня України кінця Х1Х першої третини ХХ століття дозволив створити досить цілісну картину формування художньої культури Одеси, Херсона і Миколаєва.
    Регіональні особливості розвитку промисловості, пов'язані з суднобудівною галуззю, і потужна торгова експортно-імпортна морська база підготували матеріальні передумови для розвитку культури краю. Відкриття Новоросійського університету, наукова і просвітительська діяльність ряду вчених, розвиток археології Північного Причорномор'я сприяли перетворенню насамперед Одеси на великий науковий і культурний центр Півдня України.
    Художня культура Півдня набула відносно цілісного характеру наприкінці ХІХ століття, коли у своїй основі сформувалися всі її складові. Початковий етап цього процесу пов'язаний з діяльністю товариств красних мистецтв, завдяки яким стало можливим створювати музеї, художні навчальні заклади, влаштовувати виставки.
    Значний вплив на становлення і розвиток художнього життя Херсонської губернії справило приватне колекціонування. Захоплення представників аристократії і торгового капіталу збиранням творів образотворчого мистецтва, відкритий у ряді випадків характер колекцій, перетворений їх власниками на приватні музеї, сприяв формуванню художніх смаків.
    Наявність значної кількості любителів мистецтва, їх зацікавлена участь в діяльності товариств красних мистецтв, і насамперед таких ентузіастів, як Ф.О.Моранді, Г.Г.Маразлі в Одесі, М.А.Гедройца в Миколаєві і Херсоні, сприяло культурному будівництву незалежно від державних вкладень. Так, завдяки товариствам були відкриті художні музеї в Одесі, Миколаєві і Херсоні. Товариства красних мистецтв були ініціаторами створення художніх шкіл та Одеського художнього училища, і на їх кошти утримувалися навчальні заклади.
    Формування художніх смаків визначалося насамперед інтересом до класичного європейського мистецтва ХVІІ ХІХ століть, російського та українського живопису ХІХ століття, а також захопленням творчістю французьких імпресіоністів. Інтерес до живопису на пленері вплинув на деякі особливості професійної підготовки в Одеській художній школі. Практично, з перших десятиліть її діяльності в педагогічній практиці, що спиралася на академічні вимоги, значне місце відводилося роботі на пленері. Це визначило характер творчості більшості випускників школи.
    Велику роль в Одеській художній школі відігравала особистість педагога. Визначальними у формуванні педагогічної системи кінця ХІХ століття стали творчі погляди видатних одеських художників К.К.Костанді і Г.О.Ладиженського. Традиції, закладені митцями, продовжили в перші десятиліття нового століття їх учні П.Г.Волокідін, Д.К.Крайнєв, О.О.Шовкуненко.
    Одеське художнє училище, як провідний навчальний заклад Півдня сприяло утворенню у південних містах ряду художніх шкіл, студій, класів, що дозволяло здобувати художню освіту в межах регіону.
    Логічним підсумком формування художньої культури Півдня на межі ХІХ ХХ століть було створення Товариства південноросійських художників, що об'єднало багатьох майстрів південних міст. Суспільно-політичні і творчі погляди членів об'єднання, їх виставкова діяльність сприяли координуванню всього художнього життя регіону протягом кінця ХІХ перших десятиліть ХХ століття. Про вплив і авторитет об'єднання свідчить і той факт, що після його розпаду в Одесі було створено «Художнє товариство ім. К.К.Костанді».
    На творчість художників Півдня мала значний вплив діяльність представників українського і російського демократичного мистецтва другої половини Х1Х століття, а також творчі пошуки французьких імпресіоністів. В живописі, особливо одеських майстрів, своєрідно поєдналися тематика передвижників з колористичними пошуками в дусі імпресіоністів. Це позначилося на поєднанні портрета або жанрової композиції з пейзажем і на створенні картин, в яких і людина і природа відіграють головну роль.
    Регіональний характер художнього життя Півдня, позначений певними ознаками, відбиває характерні особливості розвитку художньої культури цього періоду. Так, визначальним для такого великого культурного процесу став розвиток виставкової діяльності. Південні міста, і насамперед Одеса, були включені у маршрути пересувних виставок. Тут щорічно експонували виставки передвижники, Академія мистецтв, відомі російські художники: І.К.Айвазовський, В.В.Верещагін, Л.Ф.Лагоріо, Р.Г.Судковський, розгортав «Народні виставки картин» художник В.К.Развадовський.
    Важливою складовою єдиного культурного процесу було створення провінційних художніх музеїв, насамперед російського і українського мистецтва. В їх історії багато спільних рис з іншими провінційними музеями, що утворювались у цей час з ініціативи і на кошти громадських діячів.
    Формування зібрань здійснювалося шляхом централізованого передання творів мистецтва з Академії художеств, Імператорського порцелянового заводу, Російського музею імператора Олександра III. Спільні ознаки характерні і для музейних зібрань першого десятиліття радянської влади, що поповнювались передусім творами з націоналізованих приватних колекцій.
    Розвиток Одеської художньої школи і реорганізація її в художнє училище, підпорядковане Академії художеств, стало результатом подальшого удосконалення єдиної системи художньої освіти, а можливість продовжувати освіту в Академії художеств випускниками Одеського училища, як і випускниками інших середніх навчальних закладів Росії, забезпечувало регламентуючу і координуючу роль Академії художеств. У перші роки радянської влади Одеське художнє училище, як і інші навчальні заклади країни, зазнало реорганізації внаслідок загальної реформи національної художньої школи.
    Характерні особливості розвитку художньої культури досліджуваного періоду простежуються у творчості членів і експонентів Товариства південноросійських художників. В його діяльності багато спільного з організаційними принципами Товариства пересувних художніх виставок. Крім ідейно-художніх завдань, спільних для митців обох об’єднань, їх поєднувала участь у виставках, одночасне членство в кількох творчих об’єднаннях.
    Характерні особливості мистецтва досліджуваного періоду позначилися на творчих пошуках майстрів Півдня України: перш за все, це активне використання можливостей живопису на пленері, а відповідно значне поширення пейзажного жанру, по друге, - продовження втілення теми маленької людини”, створення портрета-картини і камерного портрета, по третє, - активне використання декоративних можливостей колориту, що було характерною ознакою стилю модерн.
    Визначальною особливістю розвитку художньої культури даного періоду стало зростання інтересу до нових течій в європейському мистецтві, знайомство з яким відбувалося переважно під час навчання і поїздок художників до європейських столиць. Тому діяльність одеського художника В.О.Іздебського з організації виставок сучасного європейського і російського мистецтва необхідно розглядати значно ширше, ніж регіональне явище.
    Характерною ознакою мистецтва 910 920-х років стало і створення художніх об’єднань, що підносили новаторський характер мистецтва. Результатом діяльності прихильників нових течій, і в першу чергу М.К.Гершенфельда, було створення Товариства незалежних художників.
    Характеристика головних складових художньої культури Півдня України кінця Х1Х - першої третини ХХ століття дозволила визначити роль окремих осіб в розвитку національної культури. Так, внесок О.В.Ганзена, М.А.Гедройца, М.Д.Кузнєцова, І.І.Куріса, Г.Г.Маразлі, Ф.О.Моранді, О.П.Руссова, М.М.Толстого може і повинен розглядатися не тільки в межах розвитку художньої культури Півдня України, а й у масштабах загальнонаціональної культури.
    Серед діячів, яким належить значний внесок в культуру Півдня, а відповідно, і в загальнонаціональну культуру, професори Новоросійського університету Н.П.Кондаков і О.А.Павловський.
    Одеська художня школа сформувала творчі погляди і сприяла професійному становленню відомих українських і російських художників: І.І.Бродського, Є.Й.Буковецького, П.Г.Волокідіна, Г.С.Головкова, Т.Я.Дворнікова, С.Я.Кишинівського, К.К.Костанді, Д.К.Крайнєва, М.Д.Кузнєцова, Г.О.Ладиженського, П.О.Нілуса і багатьох інших митців. Тут вперше показав свої полотна В.В.Кандінський, виставляли твори В.Д. і Д.Д.Бурлюки та інші молоді авангардисти.
    Таким чином, аналіз головних напрямів розвитку художньої культури Півдня України, органічно взаємопов’язаних з цілісним процесом розвитку культури кінця Х1Х першої третини ХХ століття, дозволив позначити її внесок у скарбницю національного образотворчого мистецтва.











    Бібліографія

    1. А. [Айзман Д.Я.]. II периодическая выставка южнорусских художников // Одесский вестник. 1891. 21 марта (2 апр.).
    2. Абрамов В. Художники Юг РОСТА // Образотворче мистецтво. 1979. № 5. С.27 29.
    3. Абрамов В. «Желая принести посильную помощь родному искусству» // Одесские деловые новости. 1996. № 22. С.24.
    4. Абрамов В. Загадка музея А.В.Ганзена // Одесские деловые новости. 1996. № 31. С.27.
    5. Абрамов В. Иван Ираклиевич Курис (1840-1898) // Одесские деловые новости. 1996. № 28. С.27.
    6. Абрамов В. «Красота жизни двигается вперед не шаблонами, а творчеством» // Одесские деловые новости. 1996. № 27. С.27.
    7. Абрамов В. Сокровища Юлиуса Лемме // Одесские деловые новости. 1996. № 34. С.27.
    8. Абрамов В. «Хорошие картины моя страсть» // Одесские деловые новости. 1996. № 25. С.27.
    9. Абрамов В. «Это моё единственное в жизни счастье, мой свет и я ношу его с собой» // Одесские деловые новости. 1996. № 26. С.27.
    10. Абрамов В.А. К вопросу о исторической реконструкции художественного собрания Толстых в Одессе // Страницы истории благотворительности в Одессе. К 100-летию вступления графа М.М.Толстого в должность попечителя Одесской городской публичной библиотеки: Материалы конференции. Одесса: Друк, 2000. С.8698.
    11. Абрамов В. В.Кандинский и «Весенняя выставка картин» 1914 года в Одессе // Черный квадрат над Черным морем: Материалы к истории авангардного искусства Одессы ХХ века. Одесса: Друк, 2001. С.8399.
    12. Адресная книга русских библиофилов. М.: Изд. антикв. книжн. отделен. при магазине древностей и редкостей М.Я.Парадилова, 1904. 180 с.
    13. Альцест [Генис Е.Я.]. У южнорусских художников // Обозрение театров. 1911. 5 окт.
    14. А.П. [Павловский А.А.]. Из Одессы // Искусство и художественная промышленность. 1899. № 8. С.715716.
    15. Асеева Н.Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры: Конец Х1Х-начало ХХ века. К.: Наукова думка, 1989. 198 с.: ил.
    16. Афанасьєв В.А. К.К.Костанді: Нарис про життя і творчість. К., 1955. 31 с.: іл.
    17. Афанасьев В.А. Юлий Рафаилович Бершадский, заслуженный деятель искусств Украинской ССР. М., 1957. 31 с.: ил.
    18. Афанасьєв В.А. Товариство південноросійських художників. К.: Держвидав. образотв. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1961. 130 с.: іл., [53] л. іл.
    19. Афанасьєв В.А. Петро Олександрович Нілус. К.: Мистецтво, 1963. 48 с.: іл.
    20. Афанасьев В.А. Геннадий Александрович Ладыженский // Русское искусство: Очерки о жизни и творчестве художников второй половины девятнадцатого века. М., 1971. Ч. 2. С. 329338.
    21. Барковская О. «Симфония зеленых тонов» // Одесса. 1999. № 9. С.3233: ил.
    22. Бек. На выставке картин Т-ва южнорусских художников // Театральный день. Одесса, 1918. 9 (22) окт.
    23. Бєлічко Ю.В. Монументальний живопис // Історія українського мистецтва: У 6 т. К.: Мистецтво. Т.5: Радянське мистецтво 19171941. 1967. С.285291.
    24. Бенвенуто [Кишиневский С.Я.]. Восьмая выставка картин южнорусских художников // Театр. Одесса, 1897. 29 окт.
    25. Бенвенуто [Кишиневский С.Я.]. Девятая выставка картин Товарищества южнорусских художников // Театр. Одесса, 1898. 1 нояб.
    26. Блехерова Л. К открытию художественной студии в Херсоне // Рабочий. Херсон, 1926. 28 дек.
    27. Бродский И.И. Мой творческий путь. Л.: Художник, 1965. 175 с.: ил. в тексте.
    28. Быстров В. Первый херсонский собиратель и исследователь экслибрисов С.А.Сильванский // Михайло Андрієнко і європейське мистецтво ХХ ст. К.:Абрис, 1996. С.8588.
    29. В музее В.В.Верещагина // Николаевская газета. 1914. 19 дек.
    30. В херсонском музее изящных искусств // Херсонский коммунар. 1923. 11июля.
    31. Васнецов В.М. Письма. Дневники. Воспоминания. Документы. Суждения современников. М.: Искусство, 1987. 496 с.: фото, цв. ил.
    32. Веселовский Б. История земств: в 4 т. СПб.: Изд-во О.Поповой, 1911. Т. 4. VIII, 696,104, XXIX с.
    33. Весенняя выставка картин. Одесса, март. 1914. Каталог. [Одесса, 1914]. 40 с.: ил.
    34. Виноградова З.Т. Вища художня школа в Одесі // Українське мистецтвознавство: Респ. міжвід. зб. Вип. 4. К.: Наукова думка, 1970. С.7585.
    35. Висконти Г. ХХVI выставка картин Товарищества южнорусских художников // Одесский листок. 1916. 8 дек.
    36. Владимир Изебский и его Салоны” /Альманах. С.Пб.: Palace Editions, 2003. Вып. 50. 83 с.: ил., фото.
    37. Вучетич Н. Успехи живописи и скульптуры в Одессе // Южнорусский альманах. Год пятый. Одесса: Изд-во Ю.Сандомирского, 1899. С. 6979.
    38. Вучетич Н. Итоги одиннадцатой выставки картин Товарищества южнорусских художников // Театр. Одесса, 1900. 5 нояб.
    39. Выставка картин из галереи г. Иловайского // Николаевская газета. 1910. 13 апр.
    40. Выставка картин Общества (Товарищества) Независимых художников. Ноябрь и декабрь 1917. [Одесса, 1917]. 16 с.
    41. Выставка произведений Георгия Васильевича Курнакова [Каталог]. Херсон: Облполиграфиздат, 1987. 11 с.: цв., ил.
    42. Ге Г.Н. Исторический очерк столетнего существования города Николаева (1790-1890). Николаев: Русская типолитография, 1890. 122 с.
    43. Гедройц А. Алая роза символ молчания // Деловая жизнь. 1999. № 3. С.1819.
    44. Гедройц Н.А. Всероссийская подвижная художественно-просветительская выставка // Труды Всероссийского съезда русских художников в Петербурге. СПб., 1912. Т.3. С.2731.
    45. Гершенфельд М. Письмо из Одессы. Весенняя выставка картин // Аполлон. 1914. №5. С.5759.
    46. Гершенфельд М. Письмо из Одессы. Весенняя выставка картин // Аполлон. 1915. № 89. С.126.
    47. Городской Музей Изящных Искусств: Выставка картин. Одесса. Ноябрь. 1916. Одесса: Тип. «Труд», [1916]. 20 с.
    48. Грабарь И.Э. Письма. 18911917. М.: Наука, 1974. 459 с.: ил.
    49. Державний Херсонський історико-археологічний музей: Літопис музею. Червоні роки 1917- 1927. Херсон, 1927. Вип. 8. 17 с.: іл.
    50. Де-Рибас А. Григорий Григорьевич Маразли // Де-Рибас А. Старая Одесса: Исторические очерки и воспоминания. Одесса, [1913]. С.345355.
    51. Дневник // Одесский листок. 1896. 7 февр.
    52. Дневник // Одесский листок. 1897. 18 (30) нояб.
    53. Езерская Н.А. Передвижники и национальные художественные школы народов России. М.: Изобр. искусство, 1987. 287 с.: ил.
    54. Журналы собраний Императорской Академии художеств в 1901 году. СПб., 1902. С. 2 121.
    55. Загоруйко В. По страницам истории Одессы и Одесщины. Одесса: Одесское книжное издательство. Вып. 1 1957. 152 с.: ил.
    56. З-горов И. [Златогоров И.] У южнорусских художников // Южная мысль. Одесса, 1916. 7 дек.
    57. Зінгер Л. Етюд до портрета А.П.Чехова роботи П.Нілуса // Мистецтво. 1958. № 5. С.5455.
    58. Знакомый [Кауфман А.Е.] Отклики // Одесский листок. 1901. 6(19) мая.
    59. З-ов. [Золотов С.] Выставка картин о-ва «Независимых художников» // Одесский листок. 1918. 3 дек.
    60. Из прошлого Одессы. Сб. ст. / Сост. Л.М.Де-Рибас. Одесса: Тип. Кирхнера, 1894. 399с.
    61. Имярек [Айзман Д.Я.] По поводу Х1Х передвижной выставки // Одесский вестник. 1892. 13 (25) янв.
    62. Инглези Х.Л. История одного человека. М.: Инко-ТНК, 1996. 37 с.
    63. Исторический очерк Одессы: К столетнему юбилею со дня завоевания. Одесса: Тип. Л.Нитче, 1889. 52 с.: ил.
    64. К делам Общества изящных искусств // Одесский листок. 1901. 5 (18) мая.
    65. К делам одесского художественного училища // Одесский листок. 1901. 2 февр.
    66. К моменту // Родной край. Херсон, 1917. 9 авг.
    67. К открытию херсонского художественного музея // Родной край. Херсон, 1914. 8 февр.
    68. К учреждению музея на юге России // Одесский листок. 1909. 11 мая.
    69. Калиниченко І.Ю. Меморіальні експонати і архівні матеріали як носії історичної інформації при розкритті теми: життєвий і творчий шлях українського фольклориста-музикознавця і художника-аматора А.М.Конощенка (Грабенка) // Проблемы музееведения и краеведения: (К 100-летию основания Херсонского музея древностей): Тезисы докладов юбилейной конференции. Ч.4. Херсон, 1990. С.3132.
    70. Калитина Н.Н. Французское изобразительное искусство конца ХVIII-ХХ веков: Учебник. Л.: Изд. Ленингр. университета, 1990. 280 с.
    71. Калмановская Л. Южнорусские художники // Знамя коммунизма. Одесса, 1990. 24 нояб.
    72. К-ов Л. [Камышников Л.М.] На выставке художников // Южная мысль. Одесса, 1912. 6 окт.
    73. Камышников Л. Народная выставка картин // Юг. Херсон, 1905. 21 июня.
    74. Камышников Л. Памяти художника и учителя // Южная мысль. Одесса, 1911. 13 окт.
    75. Каталог выставки картин трех художников внуков И.К.Айвазовского: М.П.Латри, А.В.Ганзена, К.К.Арцеулова (Феодосийская картинная галерея им.И.К.Айвазовского) Авт.-сост.: Н.С.Барсамов, С.А.Барсамова. Феодосия, 1970. 20 с.: ил.
    76. Каталог выставки картин устроенной Обществом изящных искусств в 1884 году. Одесса: Тип. А.Шульце, 1884. 16 с.
    77. Каталог выставки произведений искусства и редких вещей (Общество попечения о больных детях г. Одессы). Одесса, 1888. 16 с.
    78. Каталог Общества изящных искусств имени В.В.Верещагина. Николаев, 1914. 51 с.: фото.
    79. Каталог первой периодической выставки картин, рисунков, акварелей, скульптуры. Одесса, [1890]. 4 с.
    80. Каталог второй периодической выставки южнорусских художников. Одесса, 1891. 7 с.
    81. Каталог третьей периодической выставки южнорусских художников. Одесса, 1892. 8 с.
    82. Каталог четвертой периодической выставки южнорусских художников. Одесса, 1893. 8 с.
    83. Каталог второй осенней выставки картин. Художественное общество им. К.К.Костанди. Одесса, 1926. 20 с.
    84. Каталог третьей осенней выставки картин. Художественное общество им. К.К.Костанди. Одесса, 1927. 22 с.
    85. Кауфман Л. М.М.Аркас: Нарис про життя і творчість. - К.: Держ. вид. обр. мис-ва і муз. літ-ри УРСР, 1958. 130 с.
    86. Кашуба Е. Скандал еще скандал. Салоны Владимира Издебского // Art line. 1998. №1011. С.5455.
    87. Кибрик Е.А. Работа и мысли художника. М.: Искусство, 1984. 255 с.: ил., фото.
    88. Ковалева О.Ф., Чистов В.П. Очерки истории культуры Южного Прибужья (от истоков до начала ХХ века): Монография в 3-х книгах. Кн.3: Музыкальная и художественная культура. Градостроительство. Музеи и памятники. Печать. Николаев: Тетра, 2002. 265 с.
    89. Ковальская Л.С. Павел Волокидин. - М.: Сов. художник, 1981. 119 с.: ил.
    90. Козирод І.І. Художник Михайло Жук // Літературно-мистецька Одеса II пол. Х1Х ст.: Тези доповідей та повідомлень другої регіональної науково-творчої конференції, присвяченої двохсотріччю Одеси. Одеса, 1992.С.8489.
    91. Колокольчик [Герцо-Виноградский С.Т.] Стоит ли посмотреть выставку южнорусских художников? // Одесские новости. 1892. 21 март. (2 апр.).
    92. Кондаков С.Н. Юбилейный справочник Императорской Академии Художеств 1764 1914: В 2 ч. СПб.: Т - во Р.Голике и А.Вильберг, 1914. Ч. 2. 400 с.: ил.
    93. Котляр М. Д.К.Крайнєв // Образотворче мистецтво. 1939. № 9. С. 27.
    94. Котляр М. Є.Й.Буковецький // Образотворче мистецтво. 1940. № 12. С.712.
    95. Котляр М. 75 річчя Одеського художнього училища // Образотворче мистецтво. 1940. № 4. С.1521.
    96. Криштопенко В. Одесский художественный музей. Одесса: Маяк, 1989. 64 с.: цв. ил.
    97. Курнаков Г. В херсонском музее изящных искусств // Херсонский коммунар. 1923. 11 июля.
    98. Лазарев В.Н. Н.П.Кондаков (1844-1925). М., 1925. 29 с.
    99. Лазурский В.В. Путь к книге: Воспоминания художника. М.: Книга, 1985. 281 с.: ил. фото.
    100. Лейкинд О.Л., Махров К.В., Северюхин Д.Я. Художники русского зарубежья. 19171939: Биогр. слов. С.Пб.: Нотабене, 1999. 720 с.
    101. Лин [Линский М.С.] XVII выставка южнорусских художников // Одесские новости. 1906. 1 окт.
    102. Л.К. [Камышников Л.]. Картинная галерея А.П.Руссова // Одесские новости. 1908. 23 июля.
    103. Лифшиц Б. Полутораглазый стрелец: Воспоминания / Вступ. ст. М.Гаспарова; Подгот. текста, послесл., примеч. А.Парниса. М.: Худож. литература, 1991. 350 с.
    104. Лоэнгрин [Герцо-Виноградский П.Т.]. Зигзаги // Одесские новости. 1906. 8 дек.
    105. Луцкевич Н., Соколов О., Шелестова Е. Одесский музей западного и восточного искусства: Путеводитель. 2-е изд. Одесса: Маяк, 1988. 56 с.: цв. ил.
    106. Лущик С.З. Домашний музей // Григорий Григорьевич Маразли меценат и коллекционер: Зб. / Сост.: Л.В.Арюпина, О.М.Барковская, С.З.Лущик, Т.В.Щурова. Одесса: ОКФА, 1995. С. 129 144.
    107. Лущик С. «Салон Издебского» и их организатор // Черный квадрат над Черным морем: Материалы к истории авангардного искусства Одессы ХХ века. Одесса: Друк, 2001. С. 6382.
    108. Лущик С. Одесские «Салоны Издебского» и их создатель. Одесса, Студия «Негоциант», 2005. 352 с.: ил.
    109. Мамонтов В.С. Воспо
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)