ХУДОЖНЄ ЖИТТЯ ТА МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЦЕС ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ КІНЦЯ ХІХ – ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

ЧМЕЛИК Ірина Василівна

УДК 7.036; 7.037

ХУДОЖНЄ ЖИТТЯ ТА МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЦЕС ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ КІНЦЯ ХІХ ХХ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 17.00.05 образотворче мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
доктор мистецтвознавства, професор
СТАНКЕВИЧ Михайло Євстахійович

Івано-Франківськ 2006

ЗМІСТ
Список умовних скорочень.......................................................................................3
ВСТУП.......................................................................................................................4
Розділ І. ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДИКА ТА ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1.Огляд літератури.......................................................................................10
1.2. Методика та джерельна база дослідження............................................18
Розділ 2. КУЛЬТУРНЕ СТАНОВИЩЕ КРАЮ КІНЦЯ ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ
2.1.Особливості культурного життя краю 1880-1944 років.......................23
2.2.Загальні тенденції розвитку мистецтва 1945-1980-х років...................38
2.3. Мистецькі зрушення 1990-х років.........................................................47
Розділ 3. ТВОРЧІ ОСОБИСТОСТІ ТА МИСТЕЦТВО КРАЮ
3.1. Мистецькі напрямки кінця ХІХ-ХХ століття.......................................56
3.2. Портретний, релігійний живопис та сценографія Ярослава Лукавецького..................................................................................................66
3.3. Засади творчості Михайла Зорія...........................................................75
3.4. Авангардні пошуки Дениса-Лева Іванцева ......................................... 84
3.5. Мистецтвознавчі концепції та художні ідеї Михайла Фіголя.............93
3.6. Символічність та асоціативність образів Опанаса Заливахи ...........103
Розділ 4. МУЗЕЇ, ВИСТАВКИ, МИСТЕЦЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ ТА ОСВІТА
4.1. Музеї області..........................................................................................113
4.2. Виставкова діяльність...........................................................................126
4.3. Мистецькі об’єднання, художні артілі та НСХУ...............................141
4.4. Мистецька освіта ..................................................................................158

ВИСНОВКИ...........................................................................................................177Список використаних джерел ..............................................................................182

ВСТУП

Обґрунтування теми. Поняття художнє життя”, визначене й усталене в сучасному мистецтвознавстві. Це (за Г.Стерніним), в першу чергу саме мистецтво, його взаємовідносини з глядачем, різні види і форми виставкової діяльності, різноманітні художні організації й угруповання та їх роль в культурному побуті, художня критика, її вплив на творчу практику, а також і зворотній вплив, який відчуває критична преса, відображаючи тенденції розвитку мистецтва і т.ін. Сьогодні надзвичайно важливими є дослідження художнього життя та особливостей мистецького процесу як України загалом так і окремих її регіонів. Адже українська культура складається не тільки із традиційних художніх центрів Києва, Львова, Харкова. Тому написання сучасної історії українського мистецтва не можливе без наукового осмислення матеріалів і узагальнення знань з питань художнього життя будь-якого з регіонів України, зокрема Івано-Франківщини. Тим більше, що в українській культурі саме цьому краю належить особлива роль: з одного боку збереження та носія глибоких народних традицій, втілених у розмаїтті декоративного мистецтва Гуцульщини й Покуття, з іншого поєднання національного досвіду з тенденціями європейського мистецтва в архітектурі й образотворчості.
Художнє життя Івано-Франківщини вже з кінця ХІХ століття поєднувалось з культурними процесами, що відбувались на теренах Австро-Угорської імперії. Мистецькі явища та події, які розгортались у Західній Європі, зокрема в Парижі, Відні, Кракові, поширювались на всій території Галичини. Нові стилістичні напрямки і течії в образотворчому мистецтві мали прихильників серед українських митців.
Гуцульський та Покутський субрегіони наприкінці ХІХ століття привернули увагу численних етнографів, шанувальників народного мистецтва, митців, що пов’язано з новими пошуками в мистецтві того часу. Ідея народності та теорія особливості народної культури проникла в усі сфери життя та мистецтва. Так, в останній чверті ХІХ століття своєрідними центрами популяризації народного мистецтва стають Коломия та Косів. У 1880 році у Коломиї була влаштована перша етнографічна виставка, де експонувалися твори декоративно-ужиткового мистецтва з Покуття та Гуцульщини, були також виставлені живописні роботи, тематично присвячені життю та побуту гуцулів. Незважаючи на те, що художнє життя Івано-Франківщини кінця ХІХ початку ХХ століття розвивалось не так бурхливо, як, приміром, у Львові, проте воно має свої особливості і тісно пов’язане з народним життям та побутом.
Період між двома світовими війнами позначений пожвавленням художнього життя; у традиційних центрах народного мистецтва відкриваються ремісничі школи, влаштовуються численні виставки, організовуються музеї: Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини, Станіславський музей народного мистецтва Покуття, Музей Гуцульщини у Верховині тощо.
У радянську епоху в області мають місце надзвичайно складні, сповнені протиріч культурно-мистецькі процеси. З одного боку, реорганізовуються місцеві музеї, створюються художні об’єднання, відкриваються дитячі художні школи. Тут працює плеяда талановитих майстрів, які відображають красу цього мальовничого краю у мистецьких роботах, творять у галузі художнього дерева, металу, ткацтва, вишивки, орієнтуючись на народні традиції, привертають увагу громадськості до даного регіону, його культурної спадщини. Проте в цей час мало місце замовчування певних художніх процесів, було заборонено творити у тих стилістичних напрямках візуальної творчості, які не вкладалися в рамки соціалістичного реалізму”. Нові пошуки, нестандартний підхід до мистецтва викликав опір влади, що ставало причиною репресій митців.
1990-ті роки в українській культурі загалом і на Івано-Франківщині зокрема стали часом національного підйому, оновлення художнього життя, а разом з тим періодом нової культурної кризи, що відбила непрості процеси державного культурного будівництва, національного самоусвідомлення. В цей час виникають різноманітні, навіть цілком протилежні тенденції, притаманні епосі постмодернізму, зокрема в образотворчому мистецтві. Втім, чи не найгостріше стоїть питання, як зберегти, збагатити спадщину духовної культури України, залишаючись вірним традиціям рідної землі.
Актуальність дослідження. Вивчення особливостей художнього життя окремого регіону важливе для висвітлення мистецьких процесів України. Аналіз творчих реалій певних періодів допоможе вималювати цілісну картину художнього розвитку країни та її складових, які залежать від географічного розташування, суспільного становища й мистецьких впливів. Фундаментальні дослідження культурно-мистецьких процесів Івано-Франківщини XIXXX століття сприятимуть належній оцінці творів мистецтва, визначенню вирішальної ролі творчих особистостей (художників, скульпторів, майстрів народного мистецтва), а також відповідного місця мистецьких об’єднань та шкіл у культурному житті України.
Сьогодні немає ґрунтовних видань, які б могли стати базою для вивчення мистецького життя Івано-Франківського регіону. Існують лише праці, які розкривають особливості мистецьких процесів Львова 1920-1930-х років, мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття, художнє життя Харкова другої половини XIX початку XX століття, загальні мистецькі тенденції в Україні ХVІ ХVIII століття, мистецтво Галичини кінця XIX початку XX століття тощо. Проблематика художнього життя Росії та Польщі опрацьована закордонними мистецтвознавцями, зокрема Г.Стерніним, В.Лапшиним, І.Свиридою та ін. Ці праці слугували методологічною основою написання дисертації. Значущість даної праці полягає в тому, що вона стане основою для вивчення діяльності музеїв, виставкової практики регіону на різних історичних етапах, допоможе мистецтвознавцям надалі досліджувати культурно-мистецькі рухи, стиліcтичні напрямки, художню освіту, творчість окремих митців, а також їхні професійні контакти з художниками інших областей. Дослідження сприятиме збереженню мистецької спадщини Івано-Франківського регіону як складової українського мистецтва; воно важливе для проведення теоретичних узагальнень; для вивчення мистецтва в інших областях України за аналогічним принципом.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертації внесена у плани науково-дослідної роботи аспірантів і викладачів Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника, відповідає темі, що розробляється на кафедрі образотворчого мистецтва і дизайну: Мистецтво Галичини: історія, теорія, методика”, спрямована на дослідження універсального й унікального в мистецтві Івано-Франківщини.
Метою дослідження є обґрунтування своєрідності художнього життя і виявлення локальних особливостей мистецтва Івано-Франківщини, з’ясування у ньому ролі народних традицій та культурної спадщини минулого.
Мета зумовлює низку завдань, розв’язанню яких присвячено окремі розділи роботи:
визначити історичні етапи розвитку художнього життя регіону;
з’ясувати роль окремих художників та народних майстрів у культурному житті краю;
окреслити основні стилістичні напрямки західноєвропейської візуальної творчості кінця ХІХ-ХХ століття, що стали базовими для мистецтва Івано-Франківщини;
висвітлити діяльність мистецьких об’єднань, творчих майстерень та спілок;
проаналізувати музейну та виставкову діяльність зазначеного періоду;
виявити роль художньої освіти в формуванні національної концепції мистецтва.
Об’єктом дослідження стали художнє життя та мистецькі процеси Івано-Франківщини кінця ХІХ-ХХ століття.
Предметом дослідження обрано мистецьку освіту, художні виставки та об’єднання митців на Прикарпатті, що стали основою формування художньої культури краю кінця ХІХ-ХХ століття, а також музейні збірки та твори живописців О.Заливахи, М.Зорія, Д.Іванцева, Я.Лукавецького, М.Фіголя.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють час, починаючи з першої етнографічної виставки в Коломиї 1880 року до кінця XX століття.
Географічні межі дослідження поширюються на територію Івано-Франківської (колишньої Станіславської) області, охоплюючи всі мистецькі центри регіону.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що праця є комплексним науковим дослідженням, де вперше узагальнено весь мистецький та культурно-суспільний досвід краю. Розглянуто творчість окремих митців у контексті історичних реалій та суспільно-духовного життя регіону. У роботі вперше дано характеристику наявних стилістичних напрямків, що мали місце в образотворчому мистецтві зазначеного періоду, в їх різноманітності й розвитку; вивчено й обґрунтовано роль та мету діяльності мистецьких товариств; досліджено пріоритети у сфері мистецької освіти краю. У праці зроблено акцент на вивченні творчої долі івано-франківських митців минулого й сучасності; в науковий обіг введено чималу кількість маловідомих досі творів.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що праця заповнює прогалини, які існують у мистецтвознавчій науці стосовно художнього життя України кінця ХІХ-ХХ століття, щодо розвитку стилістичних напрямків у мистецтві Івано-Франківщини, у вивченні творчості окремих митців, творчих спілок, об’єднань, мистецької освіти, виставкового та музейницького досвіду. Підхід до аналізу мистецьких процесів побудований на їх зв’язку з різними аспектами культурно-суспільного життя, що дозволяє застосовувати отримані результати в інших галузях наук, зокрема в історії, культурології. Введення до наукового обігу нових даних щодо стилістичних напрямків в образотворчому мистецтві, діяльності музеїв, мистецьких угруповань, шкіл, творчості професійних художників і майстрів народного мистецтва сприяє створенню цілісної картини художнього життя в Україні досліджуваного періоду.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використати одержані результати при проведенні занять з історії образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва в художніх навчальних закладах. Дослідження матиме інформаційну цінність для викладачів та студентів, для підготовки підручників й узагальнюючих праць з історії українського мистецтва, зокрема десятитомної історії українського мистецтва, а також краєзнавчих видань з історії культури та мистецтва краю.
Апробація результатів дисертації. Роботу обговорено і рекомендовано до захисту на засіданні кафедри образотворчого мистецтва Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника (протокол №10, від 07.03.2006 року). Основні положення і результати дослідження оприлюднені на трьох науково-практичних конференціях викладачів Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника у виступах: Художнє життя Івано-Франківщини кінця ХІХ-ХХ століття предмет наукового дослідження” (2001), Мистецькі колекції, музейна та виставкова діяльність на Станіславщині до 1939 року” (2002), Ярослав Лукавецький учень мистецької школи О.Новаківського” (2003), а також на науково-теоретичній конференції Народне мистецтво Гуцульщини та Покуття: проблеми дослідження і збереження та перспективи розвитку духовної культури етнокраю в контексті формування національних і загальнолюдських цінностей у XXI столітті” у доповіді Особливості мистецького життя Івано-Франківщини кінця ХІХ першої половини ХХ століття” (Косів, 2003). Крім того, головні положення дисертації викладено у восьми публікаціях у наукових збірниках, сім із яких рекомендовані ВАК України загальним обсягом 3.2 д.а.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Мистецтвознавчий аналіз зібраного і систематизованого в дисертації матеріалу, а також розгляд артефактів дозволяє констатувати наступні результати дослідження:
1. У дисертації вперше визначені історичні етапи розвитку художнього життя регіону. Період 1880-1944-го років характеризується активізацією суспільно-політичного та культурного життя, організовуються перші мистецькі товариства та мистецько-промислові школи, проходять виставки народного декоративно-ужиткового мистецтва, створюються музеї. 1945-1980-ті роки (період радянської влади) це час заснування Товариства художників, Спілки художників СРСР, громадських музеїв, підприємств народних художніх промислів, численних виставок образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Втім, суперечливість епохи проявилася у тому, що не всі художники могли виставляти свої твори на виставках, вступати у Спілку художників СРСР, працювати у формалістичних” стилістичних напрямках, не пов’язаних із соціалістичним реалізмом. Особливістю 1990-х років у мистецькому житті краю є: вихід на міжнародну арену, зокрема, широко освітлені художньою критикою мистецькі бієнале імпрези (1989-1997), дослідження творчості художників, про яких замовчували у попередній період, становлення вищої мистецької освіти.
2. На основі обстежених і проаналізованих творів живопису, скульптури, архітектури автором виокремлені художні стилістичні напрямки, що мали місце в зазначений період, їх еволюція від реалізму кінця ХІХ століття через модерн, експресіонізм, імпресіонізм, абстракціонізм до стилістичних розмаїтостей постмодернізму останньої третини ХХ століття. На сучасному етапі образотворче мистецтво Івано-Франківщини характеризується реалістичними та нефігуративними напрямками. У народному і декоративно-ужитковому мистецтві стійкість традицій зумовлює появу творів, близьких за структурою і образним рішенням до старих взірців таких уславлених народних майстрів як О.Бахматюк, Г.Василащук, В.Девдюк, Ю., В. та С.Корпанюки, П.Кошак, П.Цвілик, Ю.Шкрібляк та ін.
3. Шляхом мистецтвознавчого аналізу виявлено особливості творчої манери майстрів, які займають особливе місце у художньому житті Івано-Франківщини: Опанаса Заливахи, Михайла Зорія, Дениса-Лева Іванцева, Ярослава Лукавецького, Михайла Фіголя. Їх діяльність дає підстави виокремити мистецький феномен регіону, що за рівнем художніх процесів випереджав інші області Західної України, зокрема Тернопіль, Хмельницький, Чернівці. Автором прослідкована тенденція згуртування творчих сил у більших мистецьких центрах Києва, Львова. Водночас еміграційні процеси першої половини ХХ століття позбавили Івано-Франківщину багатьох талановитих майстрів, які не знаходили можливостей розгорнути тут свою творчу, педагогічну, наукову діяльність. Після навчання у мистецьких закладах інших міст митці залишались там працювати. Однак їх творча спадщина спричинилася до визнання Івано-Франківщини як культурного осередку.
4. Специфіка географічного розташування та суспільно-економічного становища регіону наприкінці ХІХ століття сприяла розвитку на теренах Івано-Франківщини народних художніх промислів, зокрема на Гуцульщині, Покутті. У Косові, Коломиї створюються товариства, які своїм завданням вбачали розвивати народне мистецтво, організовувати навчальні майстерні, школи, проводити етнографічні та господарсько-промислові виставки, що мали широкий резонанс на території всієї Австро-Угорщини (Станіслав, 1879; Коломия, 1880; Косів, 1904; Коломия, 1912; Кути 1933 та ін.). У той же час виставки творів пластичного мистецтва здебільшого проводилися в інших містах, передусім у Львові.
5. Встановлено, що музейні колекції Івано-Франківського краєзнавчого та художнього музеїв, Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.Й.Кобринського, Косівського музею народного мистецтва Гуцульщини, а також збірки 20 громадських музеїв мають декоративне спрямування, що пояснюється характером розвитку мистецтва регіону. У музеях Івано-Франківщини найбільші колекції складають твори майстрів художнього дерева, ткацтва, вишивки, металірства, кераміки, писанкарства тощо.
6. Автором виявлені локальні особливості мистецьких осередків на Івано-Франківщині з кінця ХІХ і впродовж ХХ століття, обстеження яких дало можливість визначити їх спрямованість, що в першу чергу обумовлена факторами їх близькості до більших мистецьких центрів. Так, у Косівському, Коломийському районі значного розповсюдження набуло декоративно-ужиткове мистецтво, твори якого переважають у колекціях державних та громадських музеїв. Тут працюють відомі майстри народного мистецтва. В той же час у Галицькому, Долинському, Рогатинському районі переважають колекції творів образотворчого мистецтва, зокрема іконопису. Своєрідним осередком образотворчого мистецтва є м.Снятин.
7. У дослідженні вперше узагальнено мистецький досвід краю: від перших етнографічних виставок (Станіслав, 1879; Коломия, 1880) до міжнародних мистецьких бієнале (Імпреза, 1989); простежено діяльність перших мистецьких об’єднань і товариств, що сприяли розвитку народних художніх промислів на Прикарпатті (Ткацьке Товариство у Косові, 1882), а також Станіславського Товариства художників та Івано-Франківської обласної організації Національної Спілки художників України; від перших ремісничих шкіл кінця ХІХ століття (Коломийська гончарна школа, Коломийська та Станіславська школи деревного промислу, Косівська ткацька школа) до утворення вищих мистецьких навчальних закладів наприкінці ХХ століття (Косівський Державний Інститут прикладного і декоративного мистецтва та художній факультет Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника); творчість художників розглядається в контексті загальних мистецьких процесів, проаналізовано умови їх творчої діяльності через суспільно-економічне та культурно-історичне становище краю.
8. У художньому житті Івано-Франківщини автором, на основі фактологічного матеріалу, виявлені новаторські тенденції в мистецтві, які були почерпнуті художниками у мистецьких навчальних закладах Європи і перенесені на національний ґрунт. Це сприяло розповсюдженню тут інновацій, а наприкінці ХХ століття стало поштовхом до проведення перших міжнародних мистецьких акцій: імпрези, симпозіуми, аукціони тощо.
9. Історичним підґрунтям професійного мистецтва на Івано-Франківщині є народні ремесла, що на початку ХХ століття першими ставали джерелом вивчення і мистецької практики майбутніх митців. В осередках народних художніх промислів, передусім у Косові та Коломиї, продовжують діяти мистецькі навчальні заклади, товариства, артілі, що засвідчує генетичний зв’язок сучасного мистецтва з традиційними центрами ремісництва в галузях ткацтва, килимарства, художнього дерева, гончарства. Подальше еволюціонування цих галузей декоративно-ужиткового мистецтва здійснюється з допомогою навчальних закладів, що мають потужну джерельну базу і наукове забезпечення вчених.
10. Художньо-стилістичні особливості образотворчого мистецтва Івано-Франківщини свідчать про їх етнічну спорідненість і відповідність мистецьким процесам на всій території України, що дозволяє визнавати їх невід’ємною складовою національної художньої культури. Водночас виразно виступають і локальні відмінності у творчості кожного митця. Мистецтво регіону формувалося також під впливом мистецьких традицій інших країн, зокрема Франції, Німеччини, Польщі кінця ХІХ- початку ХХ століття, Росії другої половини ХХ століття тощо. У художній структурі вітчизняних творів прочитуються спільні для багатьох європейських народів композиційно-сюжетні та світоглядні особливості, проте їх зміст, форма і засоби художньої виразності відображають національні орієнтири, і відповідають українській етнічній свідомості.
11. У дисертації з’ясовано, що перші мистецькі товариства кінця 1870-початку 1880-х років ставали засновниками мистецько-промислових шкіл у Косові та Коломиї. У кінці ХІХ століття зростає значення виставок як способу суспільного існування мистецтва. Проведення виставок народного декоративно-ужиткового мистецтва сприяло появі музейних збірок і перших наукових досліджень, присвячених народному мистецтву Гуцульщини, Бойківщини, Покуття. Заслугою товариств образотворчого спрямування є організація виставок, мистецьких студій, а також згуртування творчих сил. В той же час виявлено, що фахова мистецька критика на даних теренах не розвинулась на належному професійному рівні.

12. У художньому житті Івано-Франківщини визначено роль художньої освіти, що ґрунтується на традиціях декоративно-ужиткового мистецтва. Перші мистецько-ремісничі школи, що утворились наприкінці ХІХ століття у Городенці, Коломиї, Косові, Станіславі давали професійну освіту у галузях ткацтва, лозоплетіння, художнього дерева, кераміки тощо. У цей час існувала передача знань від майстра до учня, згодом, зі збільшенням кількості учнів, збільшувалася кількість професійних майстрів-педагогів, а в останній третині ХХ століття відкриваються вищі мистецькі навчальні заклади в Івано-Франківську та Косові. Відстежено напрямки діяльності п’яти дитячих художніх шкіл області та двох вищих мистецьких навчальних закладів. Мистецька освіта, яка зародилась на території Івано-Франківщини як мистецько-промислова, має свій безперервний розвиток у діяльності Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Провідним його напрямком є популяризація згасаючих традиційних народних художніх промислів Гуцульщини. Його діяльність спрямована на наукове дослідження регіонального декоративно-ужиткового мистецтва, на наслідування традицій народного мистецтва цього краю. Художній факультет Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника в Івано-Франківську головну увагу приділяє розвитку дизайну. Мистецька освіта Івано-Франківщини є важливою складовою художнього життя. Її стратегічним завданням є необхідність вивчення мистецького досвіду краю як базису, на якому ґрунтується сучасне мистецтво.

1. VІ вистава АНУМ. Каталог. Львів, 1935.

2. Автобіографічні спогади митця Ярослава Лукавецького. Рукопис. З особистого архіву О.Лукавецького (сина митця). Снятин, 1988.

3. Автобіографія Михайла Зорія. Рукопис. З сімейного архіву С.Зорій (дочки митця). Івано-Франківськ, 1985.

4. АІН Ф.1. Оп.2. Од.зб.466. Арк.1.
5. АІН Ф.1. Оп.2. Од.зб.466. Арк.2.
6. АІН Ф.1. Оп.2. Од.зб.466. Арк.3.
7. АІН Ф.1. Оп.2. Од.зб.466. Арк.4.

8. АІН Ф.1. Оп.2. Од.зб.466. Арк.5.

9. АІН Ф.1. Оп.2. Од.зб.466. Арк.6.

10. АІН Ф.1. Оп.2. Од.зб.466. Арк.7.
11. АІН Ф.1. Оп.2. Од.зб.466. Арк.8.

12. Альманах Станиславівської землі / Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т.2. / Ред. упоряд. Б.Кравців. Нью-Йорк Торонто Мюнхен, 1975. С.111.

13. Андрухович Ю. Імпреза-89”: спроба перша // Київ. №3. 1990. С.172-176.

14. Андрухович Ю. Опанас Заливаха: всі барви свободи // Реабілітовані історією. Т.2. К.: Наук. Думка. 2002. С. 65-71.

15. Андрухович Ю. Служіння // Україна. № 44. 1990. С. 23-27.

16. Андрухович Ю., Яковина М. Право на вільний політ // Україна. 1989. № 24. С.12-13.
17. Антонович Є., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1992. 271с.:іл.
18. Антонович Є., Лукань В., Шпільчак В. Мистецтво і митці Прикарпаття (матеріали на допомогу вчителям образотворчого мистецтва і художньої праці). Івано-Франківськ, 1990. 50с.
19. Арсенич П., Паньків М. Гуцульщина в збірках музеїв // Гуцульщина: перспективи її соціального, економічного і духовного розвитку в незалежній Україні. Івано-Франківськ, 1994. 136с.

20. Бабій Н. Прихід і проща Тетяни Павлик // Образотворче мистецтво. 2000. - №2. С.83-84.

21. Баран В. Михайло Зорій. Івано-Франківськ: Вид-во Сімик”, 2003. 119с.:іл.
22. Баран В. Сорок років школа плекає таланти // Світ молоді. 1999. 30 квітня. С.3.
23. Баран В. Тернистий шлях Осипа Сорохтея. Івано-Франківськ: Вид-во Сімик”, 2002. 51с.:іл.
24. Бірюков М. Косівські різьбярі. Львів: Книжножурнальне вид-во, 1954. 54с.
25. Бієнале Імпреза-91”. Буклет. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1991.

26. Богдан Бринський. Виставка творів: Каталог. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1991. 12с.:іл.
27. Бойко Л. І художник і ремісник // Галицьке слово. 1992. 19 вересня. С.2.
28. Бойчук Б. Народне декоративне мистецтво Покуття XIX XX століття (Історія. Типологія. Художні особливості): Дис... канд. мистецтвознавства. — Івано-Франківськ, 2000. — 160 арк.

29. Бойчук Г. Долі терновий вінок // Галичина. 1990. 6 червня. С.3-4.

30. Бойчук М. Галицькій дитячій художній школі 10 років // Дністрова хвиля. 2000. 27 жовтня. С.4-5.
31. Будзан А. Різьба по дереву в західних областях України. К.:Вид.АН УРСР, 1960. 107с.

32. Бурдуланюк В. Історія культури Прикарпаття. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1997. 96с.:іл.

33. Вагилевич И. Гуцулы, карпатские горцы// Сын отечества. 1842. Кн.3. С.3-31.
34. Вагилевич И. Гуцулы, обитатели восточной отрасли Карпатских гор// Пантеон. Спб. 1855. Т.2. С.17-56.
35. Василь Кабин. Виставка творів. Каталог. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1980. 31с.:іл.
36. Васильчук М. Брати Білоуси та їх внесок в українську культуру. Коломия, 1995.

37. Витвицький С. Дещо з традиції гуцульської // Правда. 1869. № 7-8.

38. Виставка Творча співдружність”. Каталог. Івано-Франківськ, 1986. Іл.

39. Виставка живопису і графіки Миколи Попова. Каталог / Упоряд. М.М.Федорак. Івано-Франківськ : Облполіграфвидав, 1987. 35с.: іл.

40. Виставка живопису Івана Лободи. Каталог / упоряд.М.М. Федорак. Івано-Франківськ : Облполіграфвидав, 1986. 15с.:іл.

41. Виставка творів живопису і графіки М.Р.Варенні 1917-1977. Каталог. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1979. 11с.:іл.

42. Виставка творів живопису і графіки М.Р.Варенні. Каталог/Авт.-упоряд. В.Баран. Івано-Франківськ. 1972. 32с.:іл.

43. Виставка творів живопису, графіки та монументально-декоративного мистецтва Михайла Фіголя. Каталог. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1978. 52с.:іл.

44. Виставка творів Михайла Фіголя. Каталог. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1986.

45. Виставка творів Олександра Коровая. Каталог. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1984. 24с.:іл.

46. Виставка творів Ореста Заборського. Живопис, графіка. Каталог / Упоряд. М.Є. Левицький. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1986. 7с.: іл.
47. Виставка творів Осипа Сорохтея відкрита в музеї українського мистецтва до 80-річчя з дня народження: Каталог / Авт.-упоряд. М.П.Фіголь. Львів, 1970.

48. Виставка творів Остапа Гнатюка. Каталог. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1984. 20с.:іл.

49. Виставка творів Степана Каспрука. Графіка. Каталог. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1986. Іл.

50. Виставка творів художника Кулика Івана Онисимовича. Каталог/Авт.-упоряд. В.Баран. Івано-Франківськ. 1963. 12с.

51. Виставка творів художника О.Заливахи. Живопис. Графіка. Каталог/Авт.-упоряд. М.Фіголь. Станіслав. 1962. 8с.

52. Виставка творів художника-карикатуриста Осипа Йосафатовича Сорохтея, присвячена 80-річчю з дня народження. Проспект / Авт.-упоряд. М.Фіголь. Івано-Франківськ, 1971. Іл.

53. Виставка творів художників учасників Великої Вітчизняної війни. Каталог / Склав М.М.Федорак. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1983. 26с.

54. Виставка творчих робіт викладачів і студентів коледжу декоративного і прикладного мистецтва імені В.І.Касіяна. Каталог / Відп. за випуск К.Р.Сусак. Упоряд.О.О.Слободян. Львів: Поліграф.фірма е.К.К.К.о”, 1996. 28с.:іл.

55. Виставка української радянської графіки 1917-1962. Каталог. К.: Мистецтво, 1963. 83с.:іл.
56. Відомості про учнів Івано-Франківської дитячої художньої школи. Архів Івано-Франківської дитячої художньої школи.
57. Вл.Кор. Обласна художня виставка // Прикарпатська правда. №57. 1954. С.3.
58. Возняк Н. Галицькі Пікассо запрошують вас // Рідна земля. 1993. 14 грудня. С.2.

59. Волошин Л. Художник як портрет епохи // Шашкевичів край. 1994. №1. С.4-5.

60. Вступна стаття Д.Іванцева до каталогу першої виставки образотворчого мистецтва Станіславщини. Станіслав: Радянська Україна”, 1941. 40с.:іл.

61. Вторая Всесоюзная выставка. Эстамп. Каталог. Киев-Москва, 1962. 42с.:ил.

62. Гаврилів Б., Арсенич П., Процак Р. Літопис Івано-Франківська (Станіслава). Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1998. 136с.: іл.
63. Гаврилів Б., Бойчук З. Вшанування пам’яті Данила Галицького на Прикарпатті. Івано-Франківськ: Плай, 2001. 72с.: іл.
64. Галич і галицька земля в державотворчих процесах України / матеріали Міжнародної ювілейної наукової конференції /. Івано-Франківськ Галич: Плай, 1998. 345с.

65. Галушко М. Українські часописи Станіслава (1879-1944): Історико-бібліографічне дослідження. Львів, 2001. 304с.
66. Гаманков Т. Міський комітет Спілки художників у Станіславі // Прикарпатська правда. № 55. 1947. С.4.

67. Гандзюк Р. Надвірна. Історичний нарис. Івано-Франківськ: Сіверсія, 1999. 276с.:іл.
68. Ганущак В. Перший крок до правди // Комсомольський прапор. 1990. 24 лютого. С. 8.
69. Гарасимович І. З науки господарства. Львів, 1887.
70. Гарасимович І. Ярмарки і торги на Покутті. Діло, 1886. № 86-109.
71. Глодан Р. Ростуть художники в Надвірній // Народна воля. 1993. 30 квітня. С.1-2.

72. Гнатюк М. Біля витоків ремесла // Галицьке слово. 1992. 21 березня. С.6.
73. Гнатюк М. Школа деревного промислу в Коломиї // Галичина. Часопис. Івано-Франківськ 1999. №3. С.172-178.
74. Гоберман Д. Гуцульщина край искусства. М., Л., 1966. 92с.: ил.
75. Гоберман Д. Искусство гуцулов. М., 1980. 52с.: ил.
76. Гоберман Д. По Гуцульщине. Л., 1979. 168с.
77. Гоберман Д. Розписи гуцульских гончаров. Л.: Искусство, 1972. ил.
78. Головацький Я. Карпатская Русь // Народные песни Галицкой и Угорской Руси. М.,1878. Ч.1. С.685-712.
79. Головацкий Я. Мандрівка по Галицькій та Угорській Русі // Жовтень. 1976. №6. С.49-94.
80. Головацкий Я. О костюмах или народном убранстве русинов или русских в Галичине и северо-восточной Венгрии // Отечественные записки. 1867. №1. С.471-503; №2. С.810-844.

81. Голубець М. Нариси з історії українського малярства. Малярство Галицької України// Шляхи. 1918. №1-6. С.118-127.
82. Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом / Мистецьке середовище Львова другої половини XX століття. Львів, 2001. 176 с.: іл.

83. Горбачов Д. Тож скільки років нашій Спілці ? // Українська культура. 1998. № 9-10. С.7.

84. Горинь Б. Опанас Заливаха: Вибір шляху. К., 1995. Видання Секретаріату Української Республіканської партії. 23 с.
85. Горняткевич Д. Станиславівські образотворчі мистці // Альманах Станиславівської землі / Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т.1. / Ред. упоряд. Б.Кравців. Нью-Йорк Торонто Мюнхен, 1975. С.536-543.

86. Гринюк М. Декоративний народний розпис в інтер'єрі гуцульської хати (середина Х1Х- кінець ХХ- столітття): Дис... канд. Мистецтвознавства. Львів, 1997. 184 с.
87. Грабарь Й. Церковное зодчество Прикарпатской Руси // История русского искусства. М., 1911.

88. Грабовецький В. Історія Івано-Франківська. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. 304с.:іл.

89. Грабовецький В., Гаврилів Б., Карась Г. Івано-Франківськ у пам’ятках історії та культури. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2001. 136с.: іл.
90. Грабовецький В. Сторінки літопису Івано-Франківського собору Святого Воскресіння. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. 79с.:іл.
91. Грабовецький В. Історія Коломиї. Коломия: Вік, 1996. 172 с.: іл.
92. Грач Л. Формування архітектурного обличчя міста Станіслава та стилістичні особливості окремих споруд кінця ХІХ початку ХХ століття // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Випуск І. Івано-Франківськ: Плай, 1999. С. 126-131.

93. Графічні портрети Осипа Сорохтея. Каталог виставки / Авт.-упоряд. М.Фіголь. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1990. 24с.:іл.
94. Грінер М.Хай щастить малій академії”! // Галичина. 1990. 10 жовтня. С.8.

95. Губаль Б. Дипломи й премії світових імпрез // Образотворче мистецтво. 2001. - №2. С.76.

96. Грюнберг С. Перша обласна виставка образотворчого мистецтва Станіславщини // Радянська Україна. 1941. 20 травня. С.4.
97. Гук В. Моє знайомство з Михайлом Черешньовським. Рукопис. Відділ рукописів Івано-Франківського музею Олекси Довбуша. Івано-Франківськ, 1995. 13с.
98. Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. К.: Мистецтво, 1966. 76с.
99. Гуцульщина: від пешого до десятого Фестивалю. Буклет. Івано-Франківськ, 2000. 20с.:іл.
100. Гуцульщина: історико - етнографічне дослідження. К: Наук.Думка, 1987. 471с.
101. Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні: Матеріали наук. конференції Першого Світового Конгресу гуцулів в Івано-Франківську. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1994. 174с.

102. ДАІФО Ф. 27, ч.110, оп.1, спр. 514.
103. ДАІФО Ф. 27, ч.110, оп.1, спр. 518.
104. ДАІФО Ф.370.Р-11, оп.3, спр.7.
105. ДАІФО Ф.4714.Р-295, оп.6, спр.10.
106. ДАІФО Ф. Р-295, оп.6, спр. 22.78.
107. ДАІФО Ф. 370 (01.03).Р-1431, оп.1, спр.283.

108. ДАІФО Ф. 263, оп.1, спр. 1072, арк. 1 4.

109. ДАІФО. Ф.263, оп.1, спр.1181.

110. ДАІФО. Ф.263, оп.1, спр.1199.

111. ДАІФО. Ф.263, оп.1, спр.721.

112. ДАІФО. Ф.2, оп.10, спр. 8.
113. ДАІФО. Ф.2, оп.10, спр.19.
114. ДАІФО. Ф.2, оп.10, спр.73.
115. ДАІФО. Ф.6, оп.2, спр.67.
116. Д.Іванцев. Статизм (за автономність образотворчого мистецтва), 1936-1973-1987-1993рр. // Сучасність. 1995. № 11. С. 128.
117. Данилович Є., Сеник Л. Ольга Плешкан. Спогади про художницю. Снятин: Редакція альманаху Покуття”, 1995. 48с.:іл.
118. Денис Іванцев. Малярство, графіка, пластика. Каталог виставки. Івано-Франківськ, 1995.
119. Денис Іванцев. Шляхи сучасного образотворчого мистецтва. Івано-Франківськ, 1938-1939/ Рукопис.
120. Денис-Лев Іванцев: віхи життя і творчості / матеріали творчої біографії Дениса-Лева Іванцева уклав Віктор Мельник // Перевал. 2000. №1. С.149-150.
121. Денис-Лев Іванцев. Батько, мати і син (Делева мого дитинства) // Перевал. 2000. №1. С.146.
122. Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР. Давнє українське мистецтво 12-18 століть. Каталог розширеної експозиції музею. К., 1988. С.25-26, 28-29.
123. Дідух В. Оживуть галицькі художні ремесла // Галичина. 1990. 22 серпня. С.4.
124. Джуранюк Ю. Косівський музей народного мистецтва і побуту. Путівник. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1989. 20с.

125. Дни Литературы и искусства Украинской ССР в Белорусской ССР. Выставка изобразительного и народного декоративного искусства Украинской ССР. Каталог. К., 1976. 84с.
126. Долинській дитячій художній школі 30 років (1967-1997). Буклет. Львів: Артсервіс, 1997.
127. Домашевський М. Історія Гуцульщини (в 6 т.). Т.1. Чікаго: Гуцульський дослідний Інститут, 1975. 501с.:іл.

128. Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865-1939рр.): Історико-бібліографічне дослідження. Львів, 2001. 364с.
129. Дундяк І. Процесійні ікони Західної України XVII-XIX ст. (походження, іконографічні та художні особливості): Дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.05 / Львівська академія мистецтв. Л., 2003. 180 с.
130. Запаско Я.П., Овсійчук В.А., Чарновський О.О., Степко С.П. Мистецтво оновленого краю. К.:Мистецтво, 1979. 172с.:іл.
131. Затишний І. Творчі шукання та лабіринт формалізму // Прикарпатська правда. 1963. 2 березня. С.2.

132. Зорій М. Він світ лікував добром (спогади про Б.Лепкого)// Галичина. 1992. 2 вересня. С.6.

133. Зорій М. Каталог виставки. Івано-Франківськ, 1995.

134. Івано-Франківський Краєзнавчий музей: Путівник / Авт.-упоряд. Аронець М.М. Ужгород: Карпати, 1979. 96 с.: іл.

135. Івано-Франківський художній музей: Альбом / Авт.упоряд. М.М. Якібчук. К.: Мистецтво, 1989. 128с.: іл.

136. Іванцев Д. Неовізантизм. Рукопис. Написаний у 1938-1939 рр., доопрацьований 1988 року.

137. Іванцев Д.-Л. Догори піднесім серце... // Сучасність. 1995. №11. С.123-128.

138. Ігор Перекліта. Живопис: Каталог. - Івано-Франківськ: Вид-во Галичина”, 1991. 6с.:іл.

139. Імпреза ’93. Каталог. / Авт. упоряд. М.Панчишин, І.Панчишин. Івано-Франківськ, 1993. 128с.:іл.

140. Історія міст і сіл УРСР в 26 томах. Івано-Франківська область. Київ: Інститут історії Ак.Наук УРСР, 1971. 639с.:іл.

141. Каган М.С. Философия культуры. СПб.: Петрополис, 1996. 340с. С.29.

142. Каркадим К. Симпозіум Тіні забутих предків”// Образотворче мистецтво. 2001. - №2. С.62-63.

143. Каталог виставки Українського Жіночого Конгресу. (Станиславів 23-27.VІ. 1934.) Станіслав: Союзна Друкарня, 1934. 8с.

144. Каталог міжобласної художньої виставки, присвяченої 25-річчю возз’єднання українського народу в єдиній українській радянській державі. Львів: вид-во Каменяр”, 1967. 156с.:іл.

145. Кейван І. З молодих літ // Над Прутом у лузі. Коломия в спогадах / За ред. Зиновія Книша. Видання Комітету Покутян Срібна Сурма”. Торонто, 1962. 431с.
146. Климчук О. Дизьо Іванцев се рисував... // Україна. 1988. Ч.19. С. 12.

147. Клюба Я. Відкриття меморіальної дошки людям, одержимим Галичем // Дністрова хвиля. 1999. 26 листопада. С.8.
148. Коваль І. Жниво крилоського майстра / нарис про художника М.Фіголя/ // Коваль І. Славетні галичани. Бібліографічний збірник / Упоряд. І.Коваль, Я.Ткачівський. Галич, 1996. С.22.
149. Коваль І. Останній шедевр Михайла Фіголя // Дністрова хвиля. 1999. 25 червня. С. 1, 6.
150. Ковтун В. Українське мистецтво у старій листівці. Коломия: ВАТ Коломийська друкарня ім.Шухевича”, 2003. 70с.:іл.

151. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини : Альбом / Авт. упоряд. О.А. Кратюк. К.: Мистецтво, 1991. 208с.: іл.
152. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім.Й.Кобринського: Буклет / Гол.ред.В.Станович. Авт.тексту Я.Ткачук. Дрогобич: вид-во Добре серце”, 2002. 16с.:іл.
153. Колцуняк М. Юрко Шкрибляк і його сини Ваcиль, Никола і Федір. Батьківщина, Львів, 1889. №4.

154. Корогодський Р. Драма шестидесятників//Образотворче мистецтво. 1991.
№1. С.1-4.
155. Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва ім.В.Касіяна. Буклет./ Авт-упоряд.М.Гринюк. Львів:е.К.К.К.о” БРВ. 16с.
156. Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Буклет/ Авт.вст.ст. Л.Ю.Ілюк. Косів, 2002. Іл.
157. Кравців Б. Станіславівські видання і видавництва // Альманах Станиславівської землі / Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т.1. / Ред. упоряд. Б.Кравців. Нью-Йорк. Торонто. Мюнхен. 1975. С.530-535.
158. Крук Г. З молодих років у Станіславі // Альманах Станиславівської землі / Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Т.1. / Ред. упоряд. Б.Кравців. Нью-Йорк Торонто Мюнхен, 1975. С.547-551.

159. Культурне життя в Україні : Західні землі : Документи і матеріали. Т.1. 1939-1953. К.:Наук. Думка, 1995. 749с.
160. Ласійчук В. Музей писанкового розпису (м.Коломиї). Путівник. Івано-Франківськ: Облполіграфвидав, 1989. 12с.
161. Лащук Ю. Косівська кераміка. К.: Мистецтво, 1966. 98с.:іл.
162. Літопис Руський / Перекл. з давньорус. Л.Є. Махновця; Відп. Ред. О.В. Мишанич. К.: Дніпро, 1989. С. 286.
163. Лукань В., Павлюк М. Виставка творів викладачів художнього факультету Інституту культури і мистецтв Прикарпатського університету ім.В.Стефаника. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. Іл.