ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ЛЬВОВА КІНЦЯ 1950-х – ПОЧАТКУ 1970-х РОКІВ: ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ : ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОЕ ИСКУССТВО ЛЬВОВА КОНЦА 1950-х - начале 1970-х годов: ПРОБЛЕМА НАЦИОНАЛЬНОЙ САМОИДЕНТИФИКАЦИИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!



  • Название:
  • ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ЛЬВОВА КІНЦЯ 1950-х – ПОЧАТКУ 1970-х РОКІВ: ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ
  • Альтернативное название:
  • ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОЕ ИСКУССТВО ЛЬВОВА КОНЦА 1950-х - начале 1970-х годов: ПРОБЛЕМА НАЦИОНАЛЬНОЙ САМОИДЕНТИФИКАЦИИ
  • Кол-во страниц:
  • 170
  • ВУЗ:
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ


    На правах рукопису



    ВАВРУХ
    Марія Іванівна

    УДК 72/76.03(477.8325)196/197”


    ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ЛЬВОВА КІНЦЯ 1950-х ПОЧАТКУ 1970-х РОКІВ: ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ


    Спеціальність 17.00.05 образотворче мистецтво


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства




    Науковий керівник:
    Яців Роман Миронович,
    кандидат мистецтвознавства, доцент ЛНАМ, старший науковий співробітник



    Львів 2009









    ЗМІСТ

    СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4

    ВСТУП 5

    РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДИКА ТА ДЖЕРЕЛА
    ДОСЛІДЖЕННЯ 13
    Висновки до розділу 1 32

    РОЗДІЛ 2 ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ МИСТЕЦЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ЛЬВОВА першої половини ХХ століття
    2.1. Мистецьке життя Львова 1920-1930-х років: програмні установки, організаційні ініціативи, події 34
    2.2. Ідейні та інституційні трансформації в мистецькому середовищі Львова 1940-1950-х рр. 45
    Висновки до розділу 2 62

    РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ЛЬВОВА кінця 1950-х першої половини 1960-х років
    3.1. Загострення ідейно-естетичних суперечностей у методології творчості художників Львова 65
    3.2.Чинники формування нової парадигми образотворчого мистецтва
    Львова 77
    Висновки до розділу 3 82

    РОЗДІЛ 4 НОВАЦІЙНІ ПОШУКИ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ЛЬВОВА другої половини 1960-х - початку 1970-х років
    4.1. Проблема змісту і форми у творчості львівських художників старшого покоління 84
    4.2. Національно-самоідентифікаційний фактор у творчих концепціях молодої ґенерації митців Львова 106
    4.3. Творчий досвід художників Львова другої половини 1960-х початку 1970-х років у контексті історії розвитку українського образотворчого мистецтва 136
    Висновки до розділу 4 144

    ВИСНОВКИ 147

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 152

    ДОДАТОК А окрема книга








    СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


    АНУМ - Асоціація незалежних українських мистців
    ГДУМ - Гурток діячів українського мистецтва
    КХІ - Київський художній інститут
    ЛГМ - Львівська галерея мистецтв
    ЛДІПДМ - Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
    ЛНАМ Львівська національна академія мистецтв
    ЛУПМ ім. І. Труша - Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша
    МПХ - Мистецько-промислова школа у Львові
    НАН Національна академія наук
    НМУ - Національний музей України











    ВСТУП




    Актуальність. Образотворче мистецтво Львова кінця 1950-х початку 1970-х років складне і полярне в ідейно-змістовому наповненні явище в історії вітчизняної художньої культури ХХ століття. Серед загальної маси художників воно представлене когортою митців, які в нелегких умовах тоталітарної ідеології зуміли зберігати та примножувати високі мистецькі вартості. Ці вартості не втратили своєї новизни й актуальності в наш час. Окреслений період у розвитку вітчизняної художньої культури мав свою специфіку, що полягала у співіснуванні двох відмінних стратегій, згідно з якими формувалися духовно-ціннісні ідеали часу. Однією з них була стратегія так званого „соціалістичного реалізму” суто ідеологічної скерованості художньої творчості, органічно пов’язаної з політичною доктриною СРСР, матеріалістичним світоглядом і трактуванням мистецтва як інструмента виховання „нової спільності людей” (так званого „радянського народу”), позбавленої етнонаціональних відмінностей. Ця стратегія за роки радянської влади набула офіційного статусу, з підтримкою численних державних інституцій, системою моральних і фінансових заохочень. Організаційно вона забезпечувалася заходами Спілки художників УРСР, ініціативи якої не могли йти врозріз з ідеологією комуністичної партії.
    Іншу стратегію розвитку образотворчого мистецтва уособлювали ті митці, які не могли погодитися із заідеологізованістю тематики, із заборонами на формальні пошуки. До таких належали представники старшої ґенерації художників, які здобували освіту ще в 1920-1930-х роках у мистецьких закладах Західної та Центральної Європи, а також їхні учні, що не хотіли вдовольнятися перспективою малювання банальних тематичних картин для ілюстрування внутрішньо чужих їм ідеологем і шукали глибших рефлексій від естетичної творчості. У мистецькому житті України кінця 1950-х початку 1970-х років ця стратегія могла видаватися непомітною й малозначущою і навіть не сприймалася як альтернатива офіційній, але з дистанції часу її значення зростає, розкриваючи щораз нові грані вияву національного характеру через естетичну практику. Саме цей, національно-самоідентифікаційний аспект художньої культури України на сьогодні становить особливий науковий інтерес. Мистецтво львівських шістдесятників органічно вписалось у загальноукраїнські мистецькі процеси досліджуваного періоду, і тому його вивчення набуває важливого науково-теоретичного значення.
    Вивченню досвіду митців Львова кінця 1950 початку 1970-х років через призму проблеми національної самоідентифікації досі не було приділено спеціальної уваги в окремому мистецтвознавчому дослідженні. Хоча низка дослідників, а саме Володимир Овсійчук [103, 138 -143], Орест Голубець [41 - 45], Євстахія Шимчук [73, 75], Роман Яців [201 - 210], Володимир Бадяк [4 - 7], Юрій Зайцев [69 - 71] та інші у своїх публікаціях і торкалися окремих аспектів проблеми, однак їхнє наукове завдання полягало у відстеженні загальних тенденцій розвитку мистецтва, аналізі творчої практики львівських митців і становленні творчої особистості провідних майстрів, які працювали у різних видах і жанрах живопису, скульптури, графіки. Сучасному українському мистецтвознавству бракує цілісного погляду на цей період розвитку образотворчого мистецтва у тому числі на „рух шістдесятництва” як суспільно-культурне явище, загальна конфігурація якого немислима без такої складової, як мистецтво Львова.
    Мистецтвознавча наука початку 2000-х років уже не може вдовольнятися висвітленням лише загальних тенденцій розвитку мистецтва чи простою реконструкцією історико-мистецьких подій. Актуальним на сьогодні є вивчення усієї сукупності чинників, які спричинили відповідні процеси в мистецькій практиці кінця 1950-х початку 1970-х років. Те, що відбувалося у сфері образотворчості, багато в чому завдячувало тогочасній літературі, репрезентованій, насамперед, творчістю Івана Світличного, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Василя Стуса, Івана Драча, Дмитра Павличка, Івана Дзюби. Образотворче мистецтво, так само як література, наука, були тими складовими суспільно-культурних процесів, які повертали Україні її автентичні духовно-моральні цінності. Таким чином, рух шістдесятництва став „ядром духовної опозиції режиму в Україні” [8, с.123], що є одним з найважливіших аспектів культурно-мистецького життя досліджуваного періоду. Але значення аналізованого явища полягає не лише в цьому. Не менш важливим є й те, що саме в 1960-х роках молоде покоління художників Львова під впливом представників старшої ґенерації поставило під сумнів „творчий характер” соцреалізму. Разом вони відстоювали право на свободу вибору мистецької орієнтації, на явища західноєвропейської художньої культури першої половини ХХ століття. Таким чином, тогочасне мистецтво знайшло точки дотичності до актуальних ідей світової художньої культури і, всупереч тиску з боку владних ідеологічних структур, відстоювало своє право на вільний розвиток. Дослідження цих процесів, виявлення рушійних сил і витоків руху шістдесятництва” слід зарахувати до актуальних проблем сучасного українського мистецтвознавства. Це підтверджує творча практика львівських художників кінця ХХ початку ХХІ століття, для яких новаційні пошуки шістдесятників” стали важливим джерелом творчих інспірацій. Усе це доводить актуальність пропонованого дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося в межах наукової теми кафедри історії та теорії мистецтва, входить до наукового плану науково-дослідницьких праць Львівської національної академії мистецтв. Тема дисертації затверджена Вченою радою ЛНАМ 28. 11. 2002 року (протокол №3).
    Зважаючи на всі зазначені аспекти, метою нашої роботи є комплексне дослідження образотворчого мистецтва Львова кінця 1950-х початку 1970-х років через призму проблеми національної самоідентифікації, визначення місця мистецького руху шістдесятників в українському образотворчому мистецтві ХХ століття.
    Відповідно до мети дисертаційної роботи автор ставить перед собою низку завдань, а саме:
    - проаналізувати стан дослідження образотворчого мистецтва Львова кінця 1950-х початку 1970-х років;
    - показати зв’язок творчої практики художників-шістдесятників, які у своїй діяльності опиралися на традиції мистецтва Львова 1920-1930-х років;
    - на основі відомостей, представлених у періодичних виданнях, архівних матеріалів, інтерв’ю з суб’єктами мистецького життя та офіційних документів;
    - розкрити специфіку тогочасного культурно-мистецького середовища, в якому відбувалося становлення творчих особистостей художників;
    - виявити соціокультурні та духовно-моральні чинники процесів, що розвивалися у мистецтві Львова впродовж досліджуваного періоду;
    - систематизувати доробок митців Львова кінця 1950 початку 1970-х років, окреслити пріоритети їхньої творчості;
    - проаналізувати твори, що найповніше розкрили проблеми національної самоідентифікації художників-шістдесятників, ввести в науковий обіг значну кількість маловідомих творів;
    - провести аналіз структурно-образних вирішень найбільш значущих мистецьких творів, відстежити механізм передання та засвоєння досвіду модернізму в практиці художників Львова кінця 1950-х початку 1970-х років.
    - охарактеризувати творчі пошуки львівських художників-шістдесятників у загальному процесі розвитку українського мистецтва досліджуваного періоду;
    - розкрити значення мистецтва Львова кінця 1950 початку 1970-х років та з’ясувати його місце в українському мистецтві ХХ століття.
    Основою для написання роботи стали твори львівських художників (живопису, графіки, скульптури) кінця 1950 початку 1970-х років, а також розповіді самих митців про цю епоху, приватні архіви художників, публікації в українській та зарубіжній періодиці, архівні документи тощо.
    Об’єктом дослідження є творчість львівських художників, які працювали у досліджуваний період в різних видах і жанрах образотворчого мистецтва.
    Предметом дослідження є проблема національної самоідентифікації львівських художників, що полягала в концептуальному зв’язку з мистецькими традиціями українського модернізму та європейським мистецтвом першої половини ХХ століття.
    Географічні межі дослідження локалізовані містом Львовом, однак для ширшого охоплення проблематики до дисертації включено матеріали, що стосуються участі львівських художників у виставках у містах України, у Москві, республіках СРСР та за кордонами тодішнього СРСР.
    Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від середини 1950-х років (початків засудження в СРСР культу особи Й. Сталіна, появи публікації О. Довженка „Мистецтво живопису і сучасність”, у якій містився заклик „розширювати межі соціалістичного реалізму” [8, с. 115]) до 1972 року часу масових арештів творчої інтелігенції та науковців. Для глибшого висвітлення мети і завдань дисертації автор у другому розділі роботи звертається до мистецтва Львова першої половини ХХ століття.
    Наукова новизна дослідження полягає у систематизації та комплексному дослідженні творів львівських художників кінця 1950 початку 1970-х років, які здебільшого ще не розглядалися в аспекті проблеми національної самоідентифікації. Уперше у цьому зв’язку висвітлюється похідна від неї проблема джерельної бази митців-шістдесятників, способів засвоєння ними національно-модерністичної спадщини, шляхів трансформації пластичної форми та вироблення індивідуального стилю.
    Особистий внесок дисертантки полягає у тому, що вперше у вітчизняному мистецтвознавстві автор скеровує своє дослідження на виявлення проблеми національної самоідентифікації в мистецтві львівських художників-шістдесятників. У науковий обіг введено маловідомі архівні матеріали, мистецьку спадщину скульпторів, живописців, графіків досліджуваного періоду. Образотворче мистецтво львівських художників-шістдесятників розглядається як мистецьке явище, альтернативне методу соцреалізму”.
    Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що досвід львівських художників зазначеного періоду має безпосередній вплив на загальний розвиток українського мистецтва у наступні десятиліття. З ідеологічних причин цей досвід досі залишався недостатньо висвітленим і науково проінтерпретованим. Матеріали й теоретичні положення роботи можуть бути використані в курсі лекцій з історії українського образотворчого мистецтва ХХ століття у мистецьких навчальних закладах, а також для написання нового видання історії українського мистецтва ХХ століття, підготовки наукових монографій, каталогів, підручників і навчальних посібників, методичних розробок тощо.
    Методологічною основою дослідження є комплексний підхід до аналізу культурно-мистецьких явищ у синхронній та діахронній проекціях. Виходячи зі специфіки об’єкта дослідження основним методом обраний мистецтвознавчий аналіз, якому передують історико-культурний та науково-реконструктивний методи. Враховуючи предмет дослідження і специфіку зазначеного періоду, у дисертації використовуються й методи, якими послуговуються суміжні гуманітарні науки, зокрема література, філософія, історія, що дає підстави відзначити міждисциплінарний характер цієї роботи.
    Специфіка вибору об’єкта дослідження у методологічному плані визначила потребу виділення окремої групи художників, які спиралися у своїй творчості на традиції мистецтва Львова 1920-1930-х років. У їхньому мистецькому доробку, на нашу думку, найяскравіше відобразилися проблеми національної самоідентифікації. У своїх творчих експериментах вони спиралися на мистецькі засади формістів”, художників кола ГДУМу, АНУМу, Artes” та інших.
    Апробація результатів дисертаційної роботи здійснена у доповідях та повідомленнях на таких наукових конференціях: у ЛНАМ Роман Сельський і його роль у становленні Львівської мистецької школи” (до 100-річчя від дня народження, 2003), наукових конференціях ЛНАМ 2004 2006 років, на Ерделівських читаннях” міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 60-річчю створення першого художнього навчального закладу на Закарпатті та інших.
    Основні положення, висновки та результати роботи висвітлені у публікаціях у провідних наукових джерелах профільних закладів і установ Віснику ЛНАМ”, журналі „Народознавчі зошити” двомісячнику Інституту народознавства НАН України. Перелік основних публікацій:
    1.Ваврух М. І. Іван Остафійчук і його графічне мистецтво: шляхи становлення та пошуки власного стилю // Вісник ЛНАМ. Львів, 2004. Ч. 15. С. 228-237.
    2. Ваврух М. І. Проблема творчості художника як особистості в тоталітарному суспільстві // Вісник ЛНАМ, спецвипуск. Ужгород, 2006. С. 245-257.
    3. Ваврух М. І. Суспільно-політичне тло мистецького життя Львова 1940-х років // Вісник ЛНАМ. Львів, 2006. Ч. 17. С. 299-307.
    4. Ваврух М. І. Відоме та невідоме про Олександра Архипенка // Народознавчі зошити. Львів, 2002. Зош. 1-2. С. 582-605.
    5. Ваврух М. І. Графічне мистецтво Богдана Сороки // Народознавчі зошити. Львів, 2008. Зош. 1-2. С. 134-139.
    Структура роботи. Дисертація складається із текстової частини переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку А (списку ілюстрацій та альбому з ілюстраціями творів митців).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    Проведене дослідження на тему Образотворче мистецтво Львова кінця 1950-х початку 1970-х рр.: проблема національної самоідентифікації” дозволяє зробити наступні висновки.
    1. Тенденції, що характеризують процес розвитку образотворчого мистецтва Львова кінця 1950-х початку 1970-х років, зумовлені суспільно-культурними чинниками та історичними обставинами, які склалися в Україні впродовж досліджуваного періоду. Зміни, що відбувались у розвитку образотворчого мистецтва Львова та всієї України наприкінці 1950-х початку 1970-х рр., були визначені подіями, пов’язаними з політичною ситуацією, що склалася у владних структурах тодішнього Союзу РСР після проголошення на закритому засіданні ХХ з’їзду КПРС доповіді Про культ особи Йосипа Сталіна та його наслідки”. Для України, як і для більшості республік, найболючішою проблемою була державна політика щодо національного питання. Тому радянська влада на певний час створила враження відсутності у тоталітарній державі пов’язаних з цим питанням проблем. Це певною мірою, стимулювало розгортання процесів, спрямованих на національне відродження. Ці обставини сприяли активізації творчості художників, мистецькі зацікавлення яких лягли в площину національної самоідентифікації.
    2. Як показав аналіз процесів, що розвивались у Львові у 1920-х 1930-х років, образотворче мистецтво має багату й розлогу в діапазоні виявів генеалогію, що відповідає культурно-історичній специфіці реґіону на перетині різних мистецько-культурних традицій. У художньому житті Львова вказаного періоду співіснували і консервативні, помірковані ідеї мистецтва, що тяжіли до реалістичної образно-формальної системи, і радикальні, модерністичні, які відображали широкий спектр формальних шукань відповідних етапів європейського модернізму. Традиції образотворчого мистецтва Львова 1920-х 1930-х років та його представники в особі старшої ґенерації львівських митців відіграли значну роль у становленні образотворчого мистецтва Львова досліджуваного у дисертації періоду.
    3. Розглядаючи історико-культурну ситуацію Львова в хронології подій, виявлено, що мистецтво 1920-х 1930-х років було одним з головних чинників розвитку образотворчого мистецтва наприкінці 1950-х початку 1970-х років Незважаючи на суттєві деформації художнього процесу, викликані експансією „радянського мистецтва”, із нав’язуванням соцреалізму, митці Львова зберігали здатність до пошуків нових образно-виражальних засобів, методологічного обґрунтування своїх формальних ідей. Як показав матеріал дослідження, уже наприкінці 1950-х років спостерігається вироблення парадигми „неофіційного” мистецтва, що стала своєрідною альтернативою соцреалізму та відновленням концептуальних зв’язків з українським і європейським модернізмом першої половини ХХ ст. Визначну роль у цьому процесі відіграли представники старшого покоління вітчизняного мистецтва, авторські концепції яких були закладені ще в 1920-х 1930-х роках у Львові, Кракові, Варшаві, Парижі: Р. Сельський, І. Севера, Л. Левицький, О. Шатківський, Я. Музика, Г. Смольський, Г. Захарясевич, Р. Турин, О. Ліщинський, О. Кравченко, В. Манастирський, М. Федюк та ін. У дисертації розкрито зв’язок творчих пошуків художників молодшого покоління (К. Звіринський, Д. Довбошинський, В. Патик, Е. Мисько, Д. Крвавич та ін.) з їхніми старшими наставниками. Ці митці зуміли зберегти високі критерії національно зорієнтованого досвіду мистецтва, реально допомагаючи студентам і молодим випускникам базового мистецького закладу (ЛДІПДМ) прокладати свій шлях у мистецтві.
    4. Після драматичного перебігу насильницької переорієнтації митців Львова на „радянську модель” образотворчого мистецтва (друга половина 1940-х перша половина 1950-х років) відбувається процес навернення до локальних рис львівського мистецького осередку на основі творчих досвідів довоєнного часу. Мистецьке середовище Львова витримувало всі сплановані та активно впроваджувані радянською владою на різних етапах ідеологічного тиску руйнування, фізичні та моральні втрати, виробляло ефективні форми і відвертого, і неафішованого, внутрішнього протистояння мистецтву тоталітарного суспільства, пропагованого на основі „творчого методу” соціалістичного реалізму.
    5. На основі мистецтвознавчого художньо-стилістичного аналізу численних творів малярства, графіки та скульптури, інтерв’ю вивчені особливості індивідуальних творчих методів львівських митців. Узагальнення матеріалу дозволило визначити спільні джерельні орієнтири їхньої творчості, пов’язані з модерністичними напрямками мистецтва 1920-х 1930-х років.
    6. Проведений у дисертації аналіз мистецьких концепцій С. Караффи-Корбут, К. Звіринського, М. Курилича, І. Остафійчука, Б. Сороки, П. Марковича та інших дає підстави констатувати наявність національно-самоідентифікаційного фактора при визначенні перспектив розвитку мистецтва Львова у кінці 1950-х початку 1970-х років. Усупереч антинаціональній суті адміністрування влади в галузі культури і мистецтва. Водночас ці процеси були невід’ємними від загального тяжіння багатьох молодих художників до волевиявлення в особистісному творчому розвитку. При всій індивідуальності авторських концепцій художників Л. Медвідя, Є. Лисика, З. Флінти, О. Мінька, Л. Пушкаша та інших, формування їхнього світогляду відбувалося в спільному руслі національно зорієнтованого досвіду, при більш виразних проекціях на універсальну естетичну практику модернізму та постмодернізму.
    7. Як довів мистецтвознавчий аналіз, образотворче мистецтво Львова кінця 1950-х початку 1970-х років у сукупності духовно-ціннісних орієнтацій, тематичних і формально-образних рис становить єдиний художньо-естетичний комплекс. Скерованість образотворчого мистецтва Львова на національно зорієнтовану проблематику (і на рівні тематики, і на рівні форми) визначило одну з парадигм творчого пошуку на наступні десятиліття.
    8. Динаміці культурно-мистецького життя Львова в цей період сприяли певні суспільно-культурні події, через які відбувалася легалізація творчих пошуків художників, а також їх національна самоідентифікація. Розширення національно-культурного руху в країні, зближення творчих програм художників, письменників, учених, діячів театру, кіно, музичного мистецтва сприяли змінам у самій методології творчості, результатом чого стала втрата „монопольного становища” соцреалізму в усіх сферах мистецьких практик. За національно зорієнтованим вектором художники Львова зблизилися з митцями інших реґіонів України (найбільше художниками Києва), що надало цьому рухові загальноукраїнського характеру.
    9. Незважаючи на наявність панівної доктрини соцреалізму, образотворче мистецтво Львова досліджуваного періоду викристалізувалося як важлива складова історико-мистецьких процесів XX століття. Значення мистецького доробку львівських художників-шістдесятників полягає насамперед у виховній ролі, у формуванні молодшого покоління митців, творчість яких розвинулась у 1980-х 1990-х роках. Досвід мистецтва Львова кінця 1950-х початку 1970-х років посів вагоме місце в загальній історії національного образотворчого мистецтва другої половини ХХ століття, виробивши ту сукупність художньо-естетичних рис, які визначили дальшу перспективу розвитку української художньої культури.
    10. Дослідження показало, що образотворче мистецтво Львова кінця 1950-х початку 1970-х років є важливою складовою мистецтва України й представлене когортою митців старшого та молодшого поколінь, для яких проблема національної самоідентифікації стала визначальною у виборі мистецького орієнтиру. У період панування методу соцреалізму” митці зберегли творчі досягнення європейської та національної культури першої половини ХХ століття.
    11. Матеріали дисертації, пропонуючи новий погляд на образотворче мистецтво Львова кінця 1950-х початку 1970-х років через призму національної самоідентифікації, сприятимуть об’єктивності наукових оцінок українського образотворчого мистецтва, позбавлених ідеологічних стереотипів, що склалися в епоху тоталітаризму, і можуть бути використані при написанні сучасної історії українського образотворчого мистецтва.











    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



    1. Афанасьєв В. Риси сучасності. Українське радянське образотворче мистецтво сьогодні / Василь Андрійович Афанасьєв. К. : Мистецтво, 1973. 180 с., іл.
    2. Афанасьєв В. Становлення соціалістичного реалізму в українському образотворчому мистецтві / Василь Андрійович Афанасьєв. К. : Мистецтво, 1967. 187 с., іл.
    3. Афанасьєв В. Українське радянське мистецтво 1960-1970-х рр. / Василь Андрійович Афанасьєв. К. : Мистецтво, 1984. 224 с., іл.
    4. Бадяк В. Львівська організація Спілки художників України : становлення і розвій в роки сталінізму / Володимир Петрович Бадяк // Вісник Львівської академії мистецтв. Львів, 2000. Вип. 11. С. 67-75.
    5. Бадяк В. Опудало формалізму / Володимир Петрович Бадяк // Ратуша. 1991. № 12-13, 14-15 черв.
    6. Бадяк В. Творче життя за перших сов’єтів” / Володимир Петрович Бадяк // Дзвін. 2000. № 9. С. 91-97.
    7. Бадяк В. У лещатах сталінщини. Нарис історії Львівської організації Спілки художників України 1939-1953 рр. / Володимир Петрович Бадяк. Львів : СКІМ, 2004. 201 с.
    8. Баран В.М. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-і роки.) В. М.,Баран, В.М. Даниленко К. : Видавничий дім Альтернативи”, 1999. 304 с.
    9. Басанець В. Одеська школа сьогодні / В. Басанець, О. Савицька // Образотворче мистецтво. 2004. № 3. С. 59-61.
    10. Батіг М. В камінні б’ється серце / Микола Іванович Батіг // Жовтень. 1964. №2. С. 126-133.
    11. Батіг М. Дмитро Крвавич : [скульптор, моногр. нарис] / Батіг Микола Іванович. К. : Мистецтво, 1968. 45 с., іл.
    12. Батиг М. Художественная жизнь Львова / Николай Иванович Батиг // Творчество. 1970. №10. С. 18-19.
    13. Батіг М. Ювілей / Микола Іванович Батіг // Молода Галичина. 1998. 19 груд.
    14. Белічко Ю. Тема ідея образ. Тенденції розвитку сучасного українського образотворчого мистецтва (1945-1972) / Юрій Васильович Белічко. К. : Наук. думка, 1975. 279 с., іл. (АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського).
    15. Белічко Ю. Українське радянське мистецтво періоду громадянської війни / Юрій Васильович Белічко. К. : Мистецтво 1980. 183 с., іл. (Нариси з історії українського мистецтва).
    16. Белічко Ю. Художник і сучасник / Юрій Васильович Белічко. К. : Мистецтво, 1966. 122 с., іл.
    17. Бірюльов Ю. Метафора, барва, звук : культура аванґарду / Юрій Бірюльов // Львівщина: Історико-культурні та краєзнавчі нариси. Львів : Центр Європи, 1998. С. 267-288.
    18. Богдан Сорока. Віктор Неборак : каталог виставки / [автор-упоряд. І. Кожан]. Львів : б. в., 1995. 22 с.
    19. Бойчук і бойчукісти, бойчукізм : каталог виставки / [ авт. вступ. статті та упоряд. каталога О. Ріпко]. Львів : Редак.-видавн. відділ обл. управління по пресі, 1991. 85 с.
    20. Бородай В. Художники Украины юбилею / В. Бородай // Творчество. 1970. № 10. С. 1-5.
    21. Ваврух М. До портрета Карла Звіринського / Марія Іванівна Ваврух // Карби [додаток до журналу Образотворче мистецтво”]. 2002. Вип. 1. С. 54-55.
    22. Ваврух М. Іван Остафійчук і його графічне мистецтво : шляхи становлення та пошуки власного стилю / Марія Іванівна Ваврух // Вісник ЛНАМ. 2004. Вип. 15. С. 228-237.
    23. Ваврух М. Проблема творчості художника як особистості в тоталітарному суспільстві / Марія Іванівна Ваврух // Вісник ЛНАМ. 2006. Спецвип. ІІ. С. 257-263.
    24. Ваврух М. Подвиг Караффи-Корбут / Марія Іванівна Ваврух // Карби [додаток до журналу Образотворче мистецтво”]. 2002. Вип. 1. С. 46-48.
    25. Ваврух М. Роман Петрук: Формування творчої особистості / Марія Іванівна Ваврух // Мистецтвознавчий автограф. 2007. Вип. 2. С. 117120.
    26. Ваврух М. Суспільно-політичне тло мистецького життя Львова 1940-х років / Марія Іванівна Ваврух // Вісник ЛНАМ. 2006. Вип. 15. С. 228-236.
    27. Ваврух М. Як тільки настала відлига” : мистецьке життя Львова 60-х років / Марія Іванівна Ваврух // Дзвін. 1996. № 7. С. 150-154.
    28. Ваврух М. Якщо є мрії життя триває / Марія Іванівна Ваврух // Карби [додаток до журналу Образотворче мистецтво”]. 2002. Вип. 1. С. 90-91.
    29. Ванслов В. О реализме социалистической эпохи / Виктор Владимирович Ванслов. М. : Изобразительное искусство, 1982. 103 с.
    30. Варварицький Ю. Становлення української радянської скульптури / Варварицький Юрій Андрійович. К. : Наук. думка, 1972. 128 с., іл. (АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського).
    31. Винницький М. Роман Сельський / Михайло Винницький // Мистецтво. 1932. № 4. С. 85.
    32. Виставка Гуртка діячів українського мистецтва” у Львові // Громадський вісник (Львів). 1922. 14 травня. С. 7.
    33. Виставка творів художників УРСР (період творчості 1936-1940 : каталог / [ автор-упоряд. М. Вайнцієр]. Львів : б. в., 1940. 46 с.
    34. Вірук М. Книжковий знак шестидесятників / М. Вірук. Сант Баунд Брук : Св. Софія, 1972. 308 с.
    35. Волошин Л. Катарсис. Погляд на пластику Марії Савки-Качмар / Любов Волошин // Образотворче мистецтво. 1991. №3. С. 1-4.
    36. Волошин Л. Притчі. Любомир Медвідь / Любов Волошин. К. : АСТРОН, 1995. 21 с.
    37. В’юник А. Стефанія Гебус-Баранецька : життя і творча діяльність / Андрій Олексійович В’юник. К. : Мистецтво, 1968. 55 с., іл. і портр.
    38. Ган О. Конструктивізм, надреалізм і що далі? / Отто Ган // Мистецтво. 1932. №2-3. С. 47-48.
    39. Гель І. Грані культури / Іван Гель (Степан Говерля). Львів : Атлас, 1993. 215 с.
    40. Гніздовський Я. Малюнки, графіка, кераміка, статті. Нью-Йорк : Пролог, 1967. 98 с.
    41. Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом. Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ ст. / Орест Михайлович Голубець. Львів : Академічний експрес, 2001. 175 с.
    42. Голубець О.М. Львівська кераміка / Орест Михайлович Голубець. К. : Наук. думка, 1991. 116 с. (АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. відділення).
    43. Голубець О. Парадокси львівського мистецтва 1970-1980-х рр. / Орест Михайлович Голубець // Мистецтвознавство ‘99. 1999. С. 23-34.
    44. Голубець О. Суть естетичних деформацій в мистецтві Галичини другої половини ХХ ст. / Орест Михайлович Голубець // Європейське мистецтво ХV ХХ століть. Дрогобич : Логос, 1999. С. 115-119.
    45. Голубець О. Час перемін / Орест Михайлович Голубець // Мистецькі студії. 1991. Ч. 1. С. 5-7.
    46. Горак Р. Її дорога на Афон / Роман Дмитрович Горак // Дзвін. 1997. №3. С. 154-160.
    47. Горак Р. Коріння Ігоря Боднара / Роман Дмитрович Горак // Жовтень. 1988. №7. С. 128-131.
    48. Гординський С. Завершення Історії українського мистецтва” / Святослав Ярославович Гординський // Сучасність. 1970. Жовтень. С. 89.
    49. Горинь Б. Не тільки про себе : [ Роман-колаж ] / Богдан Михайлович Горинь. К. : ПУЛЬСАРИ, 2006 . Твори : у 3 кн./ Б. Горинь; кн. 1. 2006. 346 с.
    50. Горинь Б. Опанас Заливаха : Вибір шляху / Богдан Михайлович Горинь. К.: Видання секретаріату Укр. респ. партії, 1995. 24 с.
    51. Горинь Б. Сучасна львівська скульптура / Б. М. Горинь // Вільна Україна. 1964. 23 гр.
    52. Горинь Б. У пошуках берега : Життя і творчість скульптора Івана Севери / Богдан Михайлович Горинь. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1995. 230 с.
    53. Грабовський В. Крвавич / Валентин Борисович Грабовський. Львів : Вільна Україна, 1997. 103 с.
    54. Графіка львівських художників 1939-1984 : каталог виставки / [упоряд. З. Кецало, Р. Яців, автор вступн. статті Я. Запаско]. Львів : Облполіграфвидав, 1987. 63 с.
    55. Графіка Богдана Сороки : каталог виставки / [автор-упоряд. О. Сидор]. Львів : Атлас, 1989. 32 с.
    56. Гуторов И. Эпизоды жизни : в утопии и обмане / Иван Гуторов. Львів : Вільна Україна, 1998. 240 с.
    57. Декада українського мистецтва і літератури в Москві 15-26 червня 1951 р. : [зб. матеріалів / іл. : К. Калугін]. К. : Держлітвидав УРСР, 1951. 168 с., іл.
    58. Декада української літератури і мистецтва. Москва 1960 : [зб. матеріалів / ред. колегія : А. Д. Скиба (голова) та ін.]. К. : Держлітвидав УРСР, 1961. 683 с.
    59. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? / Іван Михайлович Дзюба. К. : Вид. дім Києво-Могилянська академія”, 2005. 333 с.
    60. Диченко І. Євген Лисик. Нарис про життя та творчість / Ігор Сергійович Диченко. К. : Мистецтво, 1978. 110 с., іл.
    61. Дмитерко М. Блискучі творчі перспективи / М. Дмитерко // Література і мистецтво. 1940. Вип. 1. С. 68-97.
    62. Добровольский Т. История польской живописи. Вроцлав Варшава Краков Гданьск : Аркади, 1975. С. 223-224.
    63. Документ АНУМ На правах приватного листа” // Мистецтво : Львів, 1936. С. 18-19.
    64. Драган М. З праці в музею і для нього. 25-ліття Національного музею / Михайло Дмитрович Драган. Львів : Діло, 1931. 123 с.
    65. Думанська О. Графиня з Куткора. Біографічний роман у спогадах самовидців / О. Думанська // Дзвін. 2004. №8. С. 53-93.
    66. Еммануїл Мисько : альбом / [упоряд. І. Голод]. Львів : Брати Сиротинські і К, 1999. 48 с.
    67. Енциклопедія українознавства / Перевидання в Україні : У 10 т. Львів : Атлас, 1993.
    Т. 3. С. 1410-1419.
    68. Жутовский Б. Власть. Художник. Время / Б. Жутовский // Русское искусство. 2008. №3. С. 49-54.
    69. Зайцев Ю. Антирежимний рух (1956-1991) / Ю. Зайцев // Історичні нариси. Львів : Центр Європи, 1996. С. 543-610.
    70. Зайцев Ю. Ті, що не мовчали / Ю. Зайцев // Львівщина : Історико-культурні та краєзнавчі нариси. Львів : Центр Європи, 1998. С. 325-354.
    71. Зайцев Ю. Українська поезія під судом КГБ : Кримінальні справи Ігоря та Ірини Калинців / Ю. Зайцев. Львів : Афіша, 2004. 572 с.
    72. Звіринський К. Мистецько-промислова школа у Львові : Спогад / Карло Звіринський // Альманах ‘95-96: Львівська академія мистецтв. Львів : Брати Сиротинські і К, 1997. 68 с.
    73. Зеновій Флінта : альбом / [aвтор-упоряд. Є. Шимчук]. Львів : Компанія Ґердан, 1995. 32 с.
    74. Зеновій Флінта. Живопис. Графіка. Кераміка : каталог / [автор-упоряд. О. Пеленська]. Львів : Облполіграфвидав, 1985. 22 с.
    75. Зеновій Флінта. 1935-1988. Живопис. Графіка. Кераміка : каталог виставки / [автор-упоряд. Є. Шимчук]. Львів : Атлас, 1989. 31 с.
    76. Іван Марчук : альбом-каталог / [автор-упоряд. С. Бушак, відпов. за вип. П. Туровський, М. Ковтуненко]. К. : ТОВ Атлант ЮемСі”, 2004. 519 с. Іл.
    77. Іван Остафійчук : Від періоду естетики” до періоду ”етики” / Іван Остафійчук // Образотворче мистецтво. 1993. №3-4. С. 48-49.
    78. Ігор Боднар. Графіка 1969. 25 років тому : каталог виставки / [автор-упоряд. М. Косів]. Львів : В-во За вільну Україну”, 1994. 21 с.
    79. Ігор Боднар. Каталог творів і бібліографія / [автор-упоряд. О. Сидор]. Львів : В-во За вільну Україну”, 2000. 69 с.
    80. Ільницький М. Драма без катарсису : сторінки літературного життя Львова другої половини ХХ століття / Микола Миколайович Ільницький. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. . (Твори : у 3 кн. / кн. 2, 2003. 254 с. + 16 с: фото (АН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського).
    81. Ільницький М. Літературний Львів першої половини ХХ ст. / Микола Миколайович Ільницький. Львів : Центр Європи, 1996. 287 с.
    82. Ісаєвич Я. Львів. Історичні нариси / Я. Д. Ісаєвич, Ф. І Стеблій, М. Р. Литвин. Львів : Інститут українознавства НАН України, 1996. 647 с.
    83. Історія Львова : в 3 т. / [за ред. акад. Я. Д. Ісаєвича.]. Львів : Центр Європи, 2007
    Т. 2. 2007. 575 с.
    84. Історія української культури / [за заг. ред. д-ра І. Крип’якевича]. К. : Либідь, 1994. 651 с., 80 іл.
    85. Історія українського мистецтва: у 6 т. / [голов. редкол.: М. Бажан]. К. : Академія наук УРСР Головна ред. УРЕ, 1966
    Т. 6: Радянське мистецтво 1941-1967. 1968. 451 с., іл.
    86. Калинець І. Підсумовуючи мовчання / Ігор Миронович Калинець. Мюнхен : Сучасність, 1971. 161 с.
    87. Калинець І. Поезії з України / Ігор Миронович Калинець. Брюссель : Література і мистецтво, 1970. 158 с.
    88. Каталог виставки Ярослава, Ярослави, Мар’яни Мотик / [відпов. за вип. Б. Возницький]. Львів : Облполіграфвидав, 1988. 12 с.
    89. Карло Звіринський (1923-1997) : Спогади, статті, малярство / [автори-упоряд. Т. Печенюк, Х. Звіринська]. Львів : МАЛТІ-М”, 2002. 79 с., іл.
    90. Касьянов Г. Незгодні : українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років / Георгій Володимирович Касьянов. К : Либідь, 1995. 208 с.
    91. Квітневий В. У вирі шістдесятницького руху. Погляд з відстані часу / В. Квітневий. Львів : Центр Європи, 2003. 126 с.
    92. Книжкові знаки Богдана Сороки : каталог виставки / [автор-упор. Р. Фіголь, О. Канчалаба]. Львів : ЕДД УНДІПП, 1989. 68 с.
    93. Ковалюк В. Культурологічні та духовні аспекти радянізації” Західної України (вересень 1939 р. червень 1941 р.) / Ковалюк Василь Митрофанович // Укр. іст. журн. 1993. № 2-3. С. 124-131.
    94. Ковжун П. Олександр Архипенко / Павло Ковжун // Мистецтво. 1935. Вип. 1. С. 4-5.
    95. Кордин С. Карло Звіринський митець і вчитель / С. Кордин // Дзвін. 1996. №1. С. 155.
    96. Корогодський Р. Побачення через двадцять років / Роман Миронович Корогодський // Вітчизна. 1987. №9. С. 204-206.
    97. Котова О. Нонконформізм в образотворчому мистецтві Одеси як явище культури 60-80-х років ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 26.00.01. ”Теорія та історія культури” / Ольга Котова. К. 2008. 18 с.
    98. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття. К. : Наук. Думка, 1997. 297 с.
    99. Кравченко Я. А чоловікові ще тільки-но п’ятдесят / Ярослав Кравченко // Дзвін. 1991. №12. С. 149-152.
    100. Кравченко Я. Дерево життя / Ярослав Кравченко // Дзвін. 1990. №1. С. 146-154.
    101. Кравченко Я. Творчість бойчукіста” Охріма Кравченка / Ярослав Кравченко // Образотворче мистецтво. 2003. №4. С. 6-19.
    102. Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Охрім Кравченко / Ярослав Кравче
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины