СХІДНІ ВПЛИВИ В ОРНАМЕНТАЛЬНОМУ ОФОРМЛЕННІ УКРАЇНСЬКИХ ІКОН КІНЦЯ ХVІ – ХVІІ СТОЛІТЬ : Восточное влияние в орнаментальных ОФОРМЛЕНИИ УКРАИНСКИЙ ИКОН КОНЦА XVI - XVII ВЕКОВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

УДК 7.048:246.5](477)”ХV ХVІ”

ЯНКОВСЬКА
ДАРІЯ ОЛЕГІВНА

СХІДНІ ВПЛИВИ В ОРНАМЕНТАЛЬНОМУ ОФОРМЛЕННІ
УКРАЇНСЬКИХ ІКОН КІНЦЯ ХVІ ХVІІ СТОЛІТЬ

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Спеціальність 17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво

Науковий керівник
кандидат мистецтвознавства
професор Голод І.В.

Львів 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .......................................................................3
ВСТУП .........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ .............13
РОЗДІЛ 2. СХІДНІ ВПЛИВИ В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ КІНЦЯ XVI XVII ст. ......................................................................................................................36
2.1. Культурні впливи Сходу і європейський контекст ........................................36
2.2. Історичні передумови та особливості поширення східних впливів в українському мистецтві кінця XVI XVII ст. .......................................................42
2.3. Орнаментика мусульманських країн Близького і Середнього Сходу як джерело інспірацій декору творів українського іконопису ..................................56
РОЗДІЛ 3. ОРНАМЕНТ В УКРАЇНСЬКИХ ІКОНАХ КІНЦЯ ХVІ ХVІІ ст. ..68
3.1. Загальні тенденції розвитку ..............................................................................68
3.2. Художні особливості. Традиції та інспірації ..................................................85
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ І ТРАНСФОРМАЦІЇ СХІДНИХ ОРНАМЕНТАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У ОЗДОБЛЕННІ УКРАЇНСЬКИХ ІКОН КІНЦЯ XVI XVII ст. ............................................................................................107
4.1. Використання орнаментальних схем східного походження .......................107
4.2. Комплекс орнаментальних мотивів в українських іконах кінця XVI XVII ст.: трансформація східних орнаментальних форм .............................................120
ВИСНОВКИ ............................................................................................................146
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................................155
ДОДАТОК А. АЛЬБОМ ІЛЮСТРАЦІЙ ..............................................................170

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

НХМУ Національний художній музей України у Києві
КПЛ Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник „Києво-Печерська Лавра”
НМЛ Національний музей у Львові
ЛГМ Львівська галерея мистецтв
ВКМ Волинський краєзнавчий музей
РКМ Рівненський краєзнавчий музей
ДМНАПУ Державний музей народної архітектури та побуту України

ВСТУП

Твори українського іконопису кінця ХVI XVII ст., окрім своєї незаперечної цінності в якості пам'яток українського сакрального малярства, мають водночас неабияке значення і як зразки орнаментального мистецтва, демонструючи цілий комплекс візерунків. Орнамент, зокрема на іконах, незважаючи на традиційну канонічність і консервативність сакрального мистецтва, гнучко реагує на різнорідні культурні, мистецькі впливи, сприймає цілісні орнаментальні системи або елементи орнаментики різних епох і народів. Орнамент певної спільноти (країни, народу) у визначений проміжок часу є, фактично, системою, що виникла внаслідок взаємодії і змішання різних впливів часових (тобто мистецтва попередніх епох, впливів орнаментів, котрі побутували раніше в цій місцевості) і територіальних ( впливів мистецтва, зокрема орнаментального, сусідніх або віддалених реґіонів і держав). Частка впливу культурних чи мистецьких надбань якогось певного стилю, народу чи реґіону у цій системі може бути визначальним фактором і формувати цілий орнаментальний комплекс, а може бути ледь помітною і виявлятися в запозиченні лише деяких орнаментальних елементів.
Темою пропонованого дослідження є східні впливи в орнаментальному оформленні українських ікон кінця ХVI XVII ст. Дисертаційна робота є спробою виявити, яким чином східний фактор позначився на характері орнаментики українських ікон, і, водночас, дослідити розвиток орнаментального оформлення українських ікон впродовж означеного періоду загалом.
Говорячи про східні впливи”, маємо на увазі культурні і мистецькі впливи не усього ареалу величезного материка Азії, який і сприймається європейською культурою як Схід, а тих країн, що географічно і культурно перебували і дотепер перебувають у царині впливу ісламу, тобто, країн Сходу мусульманського. У досліджуваний період це території Османської Туреччини, Сефевидського Ірану, частково Індії Великих Моголів. Окрім впливів мусульманського Сходу, в дисертаційній роботі розглядаються орнаментальні схеми, теми і мотиви, що за походженням належать до мистецтва християнського Сходу (Візантії) та країн давнього, домусульманського Сходу, і які, видозмінюючись з плином часу, також знайшли своє відображення в орнаментиці українських ікон.
Кінець ХVI XVII ст. період пожвавлених контактів між Україною та ісламським Сходом, що стали одним з істотних факторів загальної картини життя тогочасного суспільства та одним з найбільш вагомих чинників реалізації східних впливів в українській художній культурі, в орнаментальному оформленні українських ікон зокрема. Вказаний період є також часом створення численних творів українського ікономалярства зі своєрідною системою орнаментації. Під поняттям „орнаментальне оформлення українських ікон мається на увазі насамперед різьблене по левкасу орнаментування тла ікон, яке, власне, й дає найбільший матеріал для дослідження, а також рамок ікон і німбів над головами святих на іконах. Мальовані фарбами орнаменти, якими в більшості випадків декорувалися зображені на іконах тканини та шати святих, наслідують візерунки, що були популярними в декорі тканин і одягу кінця ХVI XVII ст., можуть бути темою окремого дослідження і в цій дисертаційній праці розглядаються побіжно.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню східних впливів у орнаментальному оформленні українських ікон кінця ХVI XVII ст., але окрім поставленої проблеми, охоплює й інші, більш загальні питання, важливі для належного розкриття обраної тематики і при розгляді її у широкому спектрі різних взаємодіючих чинників: східних впливів у контексті розвитку європейської орнаментики, історичних передумов та особливостей поширення східних впливів в українському мистецтві, орнаменту в мистецтві мусульманського Сходу, орнаментики українських ікон кінця ХVI XVII ст., її еволюції, канонічної обумовленості орнаментації ікон тощо.
Актуальність дослідження зумовлена сучасним станом опрацювання проблеми орнаментики українських ікон. На сьогодні відсутні праці, присвячені орнаментальному оформленню ікон, яке залишається фактично нерозробленим питанням у вивченні українського іконопису.
Проблема східного впливу в орнаментальному оформленні українських ікон ділянка, також не опрацьована українською мистецтвознавчою наукою. Східний вплив залишається недослідженим не лише в орнаментах на іконах, але й в українській орнаментиці загалом, незважаючи на те, що він помітно позначився на характері орнаментального декору творів ужиткового мистецтва кінця ХVI XVII ст. Фундаментальні праці, які висвітлюють проблеми впливів мусульманського Сходу в мистецтві Київської Русі і Речі Посполитої (тобто матеріал, що опосередковано торкається й теми нашого дисертаційного дослідження), належать закордонним (польським і російським) авторам. Це, зокрема, роботи Л.А.Лелекова „Искусство Древней Руси и Восток” [71], Т.Маньковського „Схід у польській художній культурі” (Mankowski T. „Orient w polskiej kulturze artystycznej”) [182]. В українському ж мистецтвознавстві спеціального дослідження на тему східного впливу на українське мистецтво немає.
Отже, можемо стверджувати, що обрана нами для дослідження проблема східних впливів у орнаментальному оформленні українських ікон ХVI XVII ст., як і питання, що її доповнюють (особливості композиційної структури орнаментів на іконах означеного періоду, найбільш поширені орнаментальні схеми і мотиви, мотивація орнаментування ікон, комплекс впливів у орнаментиці ікон і історично-культурні процеси, що їх спричинили), залишаються нерозробленими і неопрацьованими. Звідси випливає й актуальність дисертаційної праці, котра є важливою для мистецтвознавчої науки насамперед через потребу створення цілісної картини розвитку українського іконопису, української орнаментики.
Слід зазначити, що дослідження історії, теорії і практики сакрального мистецтва актуалізується саме сьогодні, в період духовного відродження України, коли постає проблема відбудови зруйнованих і будівництва нових храмів. Сакральне мистецтво України, що зазнало колосального нищення в часи тоталітарного режиму, вимагає відродження традицій, їх глибокого дослідження, формування фахового теоретичного підґрунтя, наукової бази, котра стала б джерелом знань для фахівців у галузі сакрального мистецтва сучасної України, сприяла б створенню ними високомистецьких творів.
Актуальність обраної теми диктує і стан світової спільноти на сучасному етапі розвитку людства: ґлобалізація, взаємопроникнення і конфлікти цивілізацій призвели до зацікавлення мусульманським Сходом, його історією, культурою, мистецтвом.
Мета дослідження полягає у висвітленні цілісної картини реалізації східних впливів у орнаментальному оформленні українських ікон кінця ХVI XVII ст., виявленні елементів східного походження у схемах і мотивах іконних орнаментів означеного періоду.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
розглянути історичний аспект проникнення культурних впливів Сходу в Європу;
виявити передумови східних впливів на українське мистецтво кінця ХVI XVII ст.;
охарактеризувати орнамент мусульманських країн Близького і Середнього Сходу, його еволюцію в часі, композиційну структуру, домінантні схеми і мотиви;
провести дослідження комплексу орнаментів тла українських ікон кінця ХVI XVII ст. у контексті впливів європейських, східних і місцевих історично-культурних традицій;
виявити основні схеми організації орнаменту на площині тла українських ікон кінця ХVI XVII ст., провести їх типологізацію, визначити панівні мотиви цієї орнаментики;
провести мистецтвознавчий аналіз орнаментального оформлення українських ікон кінця ХVI XVII ст., простежити стилістичну еволюцію досліджуваних орнаментів, розглянути зміни орнаментальних схем, мотивів та їх трактування впродовж зазначеного періоду;
провести порівняльний аналіз особливостей композиційної структури, схем і мотивів в орнаментиці Сходу і декорі українських ікон;
проаналізувати запозичені з мистецтва Сходу орнаментальні мотиви та дослідити їх використання і трансформацію в орнаментальному оформленні українських ікон кінця ХVI XVII ст.
Об'єктом дослідження є орнамент українських ікон кінця ХVI XVII ст., що зберігаються в музеях і церквах Західної України, предметом східні впливи в орнаментальному оформленні українських ікон означеного періоду.
Хронологічні межі окреслені, з одного боку, періодом кінця ХVI XVII ст., у рамках якого проводиться дослідження східних впливів в орнаментальному оформленні українських ікон та орнаментики іконного тла; а з іншого зумовлені специфікою обраної теми, що вимагає їх значного розширення з огляду на потребу висвітлення передумов східних впливів на українське мистецтво, у загальних рисах розвитку орнаментики ікон ХV XVIII ст., характеристики східного орнаменту, еволюції і розвитку найдавніших орнаментальних схем, тем і мотивів. Власне тому загальні хронологічні межі дослідження є доволі широкими від епохи ранніх держав Сходу і до ХVIII ст. включно.
Східні впливи проявилися в орнаментальному оформленні українських ікон від кінця ХVI ст. (тому саме цей період обраний нижньою хронолоґічною межею предмета і об'єкта дослідження) і простежуються не лише впродовж ХVII, але й у ХVIII ст., зокрема, в першій його половині. Проте, з огляду на значний обсяг пам'яток українського іконопису ХVIII ст., орнаментика яких вимагає ґрунтовного вивчення і не може бути повністю проаналізована у даній роботі, об'єкт і предмет дослідження розглядаються в часовому проміжку кінця ХVI XVII ст.
Територіальний ареал не обмежений землями Західної України, звідки походить переважна більшість пам'яток іконопису, орнаментальне оформлення яких аналізується в роботі. Питання історично-культурних передумов східних впливів у орнаментиці ікон та східного орнаменту, еволюції окремих орнаментальних мотивів охоплюють широкий просторовий відтинок окрім українських земель Правобережжя і Лівобережжя, території мусульманського Сходу (зокрема Ірану і Туреччини ХVII ст.), європейських країн Італії, Іспанії, Польщі, Візантії, Росії.
Методологічною основою дисертаційної праці обрано комплексний підхід до об'єкта дослідження, що дає можливість всебічного і ґрунтовного висвітлення проблеми східного впливу в орнаментальному оформленні українських ікон кінця ХVI XVII ст. і створення якнайповнішої картини розвитку орнаментики ікон вказаного періоду загалом. При виконанні роботи застосовувалися історичний метод, методи мистецтвознавчого та порівняльного аналізів, типологічний, описовий методи. Обґрунтування методики дослідження подається в першому розділі основної частини дисертації.
Дисертаційна праця виконана на фактичному матеріалі, отриманому шляхом вивчення літературних джерел різного профілю, і грунтується на дослідженні і порівняльному аналізі зразків орнаментального оформлення ікон і східної орнаментики. Основна увага була зосереджена на наукових працях у галузі всесвітньої історії, історії культури, історії мистецтва, безпосередньо і опосередковано дотичних до різних аспектів обраної тематики, і вивченні досліджень в ділянках історії та теорії орнаменту, історії архітектури та декоративно-ужиткового мистецтва країн мусульманського Сходу, іконоґрафії і філософії християнства.
Джерельною базою дослідження є пам'ятки українського іконопису кінця ХVI XVII ст. зі збірок Національного художнього музею України в Києві, Волинського краєзнавчого музею, Рівненського краєзнавчого музею, фондів Національного музею у Львові, зразки східних тканин та ікони з фондових колекцій Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, надані за сприяння дирекції названих установ.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в сучасній українській мистецтвознавчій науці:
здійснено спробу комплексного підходу до проблеми впливів мусульманського Сходу в українській орнаментиці;
розглянуто проблему східних впливів у орнаментуванні ікон;
висвітлюється в комплексі стилістична еволюція орнаментального оформлення українських ікон кінця ХVI XVII ст., вплив ренесансної, маньєристичної, барокової стилістики на композиційну структуру, схеми і мотиви іконних орнаментів;
розроблено типологію схем розташування орнаменту на тлі українських ікон кінця ХVI XVII ст.;
визначено панівні мотиви іконної орнаментики досліджуваного періоду, здійснена спроба їх класифікації, простежено різні варіанти їх зображення на конкретних прикладах;
визначено орнаментальні схеми і мотиви східного походження в орнаментиці ікон.
Особистий внесок автора полягає у комплексному дослідженні східних впливів у орнаментальному оформленні українських ікон кінця XVI XVII ст., проведенні типологізації орнаментальних схем і класифікації мотивів орнаменту на іконах.
Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає у можливості їх застосування при вирішенні специфічних проблем сучасної мистецтвознавчої науки у галузі сакрального мистецтва й орнаментології, при атрибуції пам'яток українського іконопису. Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватися в подальших розробках наукових проблем у царині історії та теорії українського орнаменту як недостатньо дослідженої галузі мистецтвознавчого знання, у навчальних програмах для мистецьких освітніх закладів, у навчальних курсах „Історія мистецтва Сходу”, „Історія української іконографії”, „Історія орнаменту”.
Апробація результатів дослідження здійснювалася на засіданні кафедри історії та теорії мистецтва Львівської академії мистецтв (протокол № 11 від 30 березня 2004 р.). Основні положення та результати дослідження обговорювалися на ХХХХІІ-й науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу ЛАМ „Львівська мистецька школа у контексті українського мистецтва ХХ ст.” (Львів, березень 2002 р.), науковій конференції „Українська Греко-Католицька Церква і релігійне мистецтво (історичний досвід та проблеми сучасності)” (Львів Рудно, листопад 2002 р.), ХХХХІІІ-й науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу ЛАМ (Львів, березень 2003 р.), Х-й Міжнародній науковій конференції „Волинська ікона: дослідження та реставрація” (Луцьк, вересень 2003 р.), ІІ-й Міжнародній науковій конференції „Українська Греко-Католицька Церква і релігійне мистецтво (історичний досвід та проблеми сучасності)” (Львів Рудно, грудень 2003 р.).
Публікації за результатами досліджень у фахових наукових виданнях:
1) Янковська Д. Орнаментика тла українських ікон першої половини ХVII ст. // Сакральне мистецтво Бойківщини. П’яті наукові читання пам’яті М.Драгана. Зб. статей. Дрогобич Львів: Логос, 2001. С. 206-210;
2) Янковська Д. Основні характеристики орнаментики тла ікон зі збірки Музею сакрального мистецтва Семінарії Святого Духа у Львові // Українська Греко-Католицька Церква і релігійне мистецтво (історичний досвід та проблеми сучасності). Зб. матеріалів наук. конференції. Львів Рудно, 2002. С. 91-96;
3) Янковська Д. Орнаментальне оформлення українських ікон ХVII ст.: композиційна структура, художні особливості // Львівська мистецька школа у контексті українського мистецтва ХХ ст. Матеріали 42-ї науково-теоретичної конференції професорсько-викладацького складу ЛАМ. Львів: ЛАМ, 2003. С. 48-50;
4) Янковська Д. Основні тенденції орнаментального оформлення тла українських ікон ХVII ст. (на прикладі ікон з Волинського краєзнавчого музею) // Волинська ікона: дослідження та реставрація. Зб. матеріалів 10-ї Міжнар. наук. конференції. Луцьк: Надстир'я, 2003. С. 68-71;
5) Янковська Д. Орнаментація тла ікон зі збірки Музею сакрального мистецтва Львівської Духовної Семінарії у контексті розвитку орнаментального декору в творах українського ікономалярства XVI XVIII ст. // Українська Греко-Католицька Церква і релігійне мистецтво (історичний досвід та проблеми сучасності). Зб. матеріалів ІІ-ї Міжнар. наук. конференції. Львів Рудно, 2003. С. 123-127;
6) Янковська Д. Східні впливи в орнаментальному оформленні українських ікон XVII ст. // Вісник Львівської академії мистецтв. Вип. 13. Львів: ЛАМ, 2002. С. 128-141;
7) Янковська Д. Еволюція рослинних форм в орнаментиці творів українського іконопису XVII ст. // Народознавчі зошити. 2003. № 5 - 6. С.835-841;
8) Янковська Д. Орнаментальні схеми східного походження в оздобленні українських ікон кінця XVI XVII ст. // Вісник Львівської академії мистецтв. Вип.14. Львів: ЛАМ, 2003. С. 137-149.

Структура дисертації. Основний текст дисертації (154 сторінки) складається зі вступу, чотирьох розділів основної частини, загальних висновків. Основний текст доповнюється переліком умовних скорочень, списком використаних джерел, поданим в алфавітному порядку (201 позиція) та додатком (91 рисунок).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження східних впливів в орнаментальному оформленні українських ікон кінця XVI XVII ст. дає підстави для відповідних висновків, сформованих на основі виконання поставлених у процесі роботи завдань.
Аналіз політичних, економічних і культурних взаємозв'язків між Україною і мусульманським Сходом дозволив визначити передумови східних впливів на українське мистецтво кінця XVI XVII ст.
Орієнтальний вплив як явище, притаманне українській художній культурі XVII ст., не виник раптово впливи Сходу проявилися у мистецтві Київської Русі і здійснювалися за посередництвом Візантії та внаслідок безпосередніх взаємозв'язків давньоруських земель з країнами арабського Сходу.
У XVI XVII ст. наближеність українських земель до регіонів, підпорядкованих Османській Туреччині, суттєво вплинула на спосіб життя тогочасного українського населення. Численні контакти з ісламським світом, зокрема, військові конфлікти татарські набіги, польсько-турецькі війни, козацькі походи, протекторат Туреччини над Кримським ханством, сусідньою Молдавією, турецькі володіння в Україні (Поділля у 1672-1699 рр.) серед чинників, що зумовили проникнення елементів культури Сходу в українське суспільство. Інтенсивний розвиток торгівельних взаємин з країнами ісламу, розташування Львова на вигідних торгівельних шляхах, що пов'язували Захід і Схід, монополія міста на торгівлю зі Сходом, активна діяльність вірменських, грецьких, турецьких, татарських, іранських купців спричинили масштабні надходження виробів східного художнього ремесла на українські терени. Передовсім ввозилися предмети розкоші з Туреччини та Ірану, отже, саме турецькі та іранські орнаменти були взірцем для наслідування місцевим майстрам.
Ідеологія сарматизму в Речі Посполитій, так як і розповсюджена мода на культуру ісламу у Східній Європі загалом, спричинили захоплення культурою Сходу, орієнталізацію смаків і вподобань суспільства у досліджуваний період, і як наслідок значну популярність творів декоративно-ужиткового мистецтва Ірану і Туреччини.
Популярність східних виробів та зростаючий попит на предмети розкоші східного походження впродовж XVII ст. викликали численні наслідування в українському художньому ремеслі. Реміснича діяльність вірмен, що виконували вироби за східними зразками, також є фактором, який сприяв запозиченню елементів східної орнаментики.
Впливи мистецтва мусульманського Сходу помітно позначилися в українському декоративно-ужитковому мистецтві, зокрема, у ткацтві, килимарстві, костюмі, золотарстві, й насамперед виявилися в орнаменті. Джерелом інспірацій в орнаментиці було декоративне оформлення виробів, імпортованих з країн ісламу, військових трофеїв, творів, виконаних місцевими майстрами за східними зразками. Тканини, як найважливіша категорія ввозу східних товарів, були основним носієм схем і мотивів східної орнаментики та зразком для наслідування місцевим майстрам. Елементи орнаменту країн Сходу поширювалися і в образотворчому мистецтві, й у мистецтві, пов'язаному з потребами релігійного культу (репрезентативний портрет, орнаментальне оформлення ікон, використання східних тканин для пошиття священичого одягу).
Орнамент українських ікон упродовж періоду кінця XVI XVII ст. розвивався у контексті загальних закономірностей еволюції сакрального малярства та орнаментики на українських землях, відобразивши панівні стилістичні напрями західноєвропейського мистецтва та характерний для періоду вплив мистецтва Сходу, що співдіяли на грунті національної орнаментальної традиції.
Українським іконам кінця XVI XVII ст. властиві багатство і розмаїття орнаментального оздоблення, що виявилися насамперед у розповсюдженні значної кількості варіантів орнаментальних рисунків тла. Певні типи орнаментів є характерними для ікон окремих майстрів, іконописних майстерень, іконостасів досліджуваного періоду. Значні іконостасні комплекси XVII ст. (львівські Успенський та П'ятницький, Святодухівський у Рогатині, визнані шедеври українського іконопису Жовківський іконостас І. Рутковича зі Скваряви Нової та Богородчанський іконостас, виконаний Й. Кондзелевичем для Скиту Манявського) демонструють власні варіанти орнаментальних композицій (що можуть бути цілком відмінними між собою чи відрізнятися лише незначними деталями).
Орнаментальне оформлення українських ікон кінця XVI XVII ст. свідчить про спільність розвитку орнаментики в іконах як західних, так і центральних і східних регіонів України: у використанні орнаментальних схем, мотивів, стилістиці, наявності запозичень із мистецтва Сходу.
На підставі аналізу пам'яток українського іконопису кінця XVI XVII ст. виділено два основні типи орнаментації тла: з довільним розташуванням декоративних мотивів на площині та на основі сітчастих схем. Виявлено два різновиди таких орнаментальних схем: схема чіткого поділу площини тла на геометричні елементи (загострені овали), всередині яких розташовані рослинні мотиви; схема на основі рослинної ромбовидної сітки найбільш розповсюджена в оздобленні іконного тла.
Комплекс декоративних мотивів у орнаментальному оформленні українських ікон кінця XVI XVII ст. включає стилізовані мотиви місцевої рослинності, елементи народної орнаментики та української орнаментики попередніх періодів розвитку, мотиви західноєвропейського походження і ті, що з'явилися в декорі ікон як результат східних впливів в українській художній культурі та зацікавлення мистецтвом країн мусульманського Сходу. Східні впливи спричинили використання елементів орнаменту країн мусульманського Сходу в декорі творів українського іконопису. Вплив мусульманського Сходу простежуємо передовсім у виборі орнаментальних схем і мотивів, впливи європейської мистецької традиції у загальному стилістичному вирішенні досліджуваних орнаментів, котрі відобразили характерні для українського мистецтва, зокрема української орнаментики XVI XVII ст., ознаки ренесансу, маньєризму, бароко.
Ренесансний орнамент в ікономалярстві виявився у дотриманні певних засад, рис стилю Відродження у трактуванні візерунку це гармонійність, дотримання міри у декоруванні, симетричність композицій і спокійна ритміка, а також у використанні значної кількості мотивів, що притаманне різьбленому по левкасу орнаментуванні тла ікон кінця XVI середини XVII ст.
Мистецтво маньєризму вплинуло на стилістику іконних візерунків і виявилося у тенденціях до збагачення орнаменту декоративними деталями, тісного і насиченого розташування мотивів на площині тла, ускладненні ритмів, подрібненості форм.
Орнаментальне оформлення українських ікон зазнало потужного впливу стилю бароко. Візерунки на тлі ікон другої половини XVII ст. демонструють яскраво виражені риси бароко, властиві цьому стилю ознаки динамічність, складність ритмічної будови; застосовується менша кількість мотивів порівняно з іконами попереднього часу, більша увага звертається на їх декоративне опрацювання, надання рослинним формам ускладнених обрисів, енергійності, більшої пластичної виразності. Широке використання аканта як орнаментального мотиву в оздобленні тла ікон також є виявом барокових тенденцій.
При розгляді і дослідженні пам'яток українського ікономалярства кінця XVI XVII ст. виявлено значну кількість спільних характеристик, подібностей між орнаментальними візерунками ікон (тло, рамки, зображені тканини й одяг) та орнаментальним декором пам'яток мистецтва мусульманського Сходу. Це спільні принципи розташування орнаменту, спільні естетичні вподобання до заповнення площини складним і насиченим візерунком, спільні орнаментальні схеми та репертуар орнаментальних мотивів, однаковий в рослинній орнаментиці країн ісламу і в оздобленні ікон: гвоздика, тюльпан, квітка і плід граната, лотос, троянда, крин, серцеподібний мотив із пальметою всередині, листкові мотиви.
Проведений порівняльний аналіз зафіксував синхронні аналогії та раніші за часом першовзори схем і мотивів іконної орнаментики у мистецтві країн мусульманського Сходу. В орнаментиці ікон східними за походженням є схеми на основі рослинної ромбовидної сітки та сітки з геометричних фігур (загострених овалів) з рослинними мотивами всередині (банд-е румі), мотиви тюльпана, гвоздики, лотоса, квітки і плода граната; останній отримав надзвичайно багате художнє опрацювання та велику кількість варіантів зображення. При поєднанні рослинних форм у візерунок тла характерним прийомом є чергування плода і квітки, найчастіше використовуються гранат і тюльпан.
Мотиви, інспіровані орнаментикою мусульманського Сходу, виявляють тенденцію до змін і ускладнення; більше трансформованих мотивів бачимо в іконах, датованих другою половиною XVIІ ст.
Для більшості мотивів, котрі використовуються в декорі українських ікон, знаходимо відповідники в орнаментиці країн ісламу, проте не всі ці мотиви інспіровані мистецтвом саме мусульманського Сходу XVI XVIІ ст. (Туреччини та Ірану). Частина таких декоративних форм потрапила в українську орнаментику ще в часи Київської Русі і за походженням належить давньосхідному, сасанідському чи середньоазійському мистецтву (серцеподібний мотив із пальметкою, крин-трилисник).
Сама лише наявність спільних ознак у побудові візерунків і виборі орнаментальних мотивів не доводить факту запозичень українським сакральним мистецтвом елементів орнаментики мистецтва Сходу, але на користь такого твердження говорять два фактори: по-перше, це потужні впливи культури країн мусульманського Сходу у досліджуваний період (кінець XVI XVII ст.) в українському суспільстві, що охоплювали різні сфери тогочасного життя побут, ідеологію, торгівельні відносини, військову справу, моду, мистецтво; по-друге, це надзвичайно велика кількість аналогій власне в орнаментах тла ікон і творів мистецтва Сходу. Маємо справу не з поодинокими збігами у трактуванні окремих декоративних мотивів, а зі спільністю багатьох параметрів побудови (орнаментальні схеми), репертуару (мотиви), декоративної обробки (трактування мотивів, їх видозмінені варіанти і трансформація у декорі ікон, що також у багатьох випадках збігаються), естетичних якостей.
Досліджувані зразки східного орнаменту й орнаментики ікон ілюструють не лише трансформацію запозичених мотивів відповідно до місцевих естетичних потреб, а й виявляють значну кількість прямих аналогій в обидвох орнаментальних комплексах, без видозмін і доповнень, ускладнення чи спрощення, що, разом із наявністю потужного впливу культури Сходу саме у досліджуваний період (кінець XVI XVII ст.) доводить факт запозичень і впливів східної орнаментики в оздобленні творів українського іконопису.
В основі формування орнаментальних візерунків на іконах лежить національна традиція, до якої долучалися різні мистецькі впливи, як східні, так і західні. Саме дією національної традиції зумовлений вибір орнаментів, котрі використовувалися в оздобленні ікон. Привнесені у результаті східних чи західних впливів візерунки не переймалися механічно, в усій сукупності типів і видів орнаменту певного стилю чи регіону (ренесансу, бароко, мусульманського Сходу). Національна культура не поглинала чужоземні впливи, а фільтрувала явище, обираючи лише близьке їй за суттю.
В оздобленні ікон домінує рослинна орнаментація. З елементів східного походження отримали поширення схеми і мотиви рослинної орнаментики. Гереги і епіграфічні орнаменти, надзвичайно популярні у мистецтві мусульманського Сходу, в декорі українських ікон не використовувалися. Рослинна орнаментика характерна для народного мистецтва, і тому елементи рослинного орнаменту східного походження сприймалися легко, а геометричні побудови підвищеної складності й епіграфічні орнаменти не були використані. Тут можемо говорити про генетичну пам'ять народу, що упродовж століть акумулювала національні вподобання і була носієм національної традиції.
Орнаментальні схеми і мотиви, суголосні з декором творів мистецтва мусульманського Сходу, з'являються в оздобленні українських ікон наприкінці XVI та на початку XVIІ ст. паралельно із загальною зміною характеру іконних орнаментів. До кінця XVI ст. конкретних прикладів застосування елементів орнаментики мусульманського Сходу в українських іконах не знаходимо. На підставі проведеного дослідження українських ікон кінця XVI XVII ст. встановлено, що орнаменти на основі рослинної ромбовидної сітки чи сітки „банд-е румі” із характерним підбором мотивів (тюльпаноподібні, лотоса, граната, троянди, гвоздики тощо) абсолютно домінують у візерунках іконного тла XVIІ ст.; у першій половині XVIІІ ст. продовжують використовуватися, проте поступаються місцем орнаментам, складеним під впливом західноєвропейської мистецької стилістики, з мотивами, вільно розташованими на площині або неорнаментованому тлу і краєвидам.
Відповідно, східні впливи простежуються в орнаментах українських ікон від кінця XVI ст. одночасно із появою рослинних орнаментів на основі сітчастих схем. Фактор східного впливу є характерним для орнаментики ікон у різних регіонах України впродовж XVII ст. Із розповсюдженням барокових орнаментів у кінці XVII ст. східний вплив дещо зменшується.
Орнаментика українських ікон органічно сприйняла мистецькі впливи мусульманського Сходу; на основі національної традиції та у синтезі із західноєвропейськими впливами витворився своєрідний комплекс візерунків у творах українського сакрального малярства кінця XVI XVIІ ст.
Вирішення поставлених у процесі роботи завдань дозволило підсумувати проведене дослідження.
· Розгляд історичних аспектів проникнення культурних впливів Сходу в Європу виявив характерні передумови східних впливів у європейській орнаментиці: це різнопланові контакти з країнами Сходу (торгівельні, дипломатичні, військові, культурні) і розповсюдження моди на предмети розкоші східного виробництва.
· Передумовами східних впливів на українське мистецтво кінця XVI XVII ст. є раніші за часом впливи Сходу в мистецтві Київської Русі, наближеність до ісламських територій у XVI XVII ст., військові конфлікти з турками і татарами, численні торгівельні і дипломатичні контакти між Україною і країнами мусульманського Сходу, економічний розвиток західноукраїнських земель, зокрема, Львова, торговельна і реміснича діяльність вірмен, вплив ідеології сарматизму, мода на предмети розкоші східного виробництва.
· Характеристика орнаменту в мистецтві мусульманських країн Близького і Середнього Сходу дозволила визначити орнаментальні схеми і мотиви, що внаслідок східних впливів поширилися в орнаменті європейських країн, України зокрема.
· Проведене дослідження комплексу орнаментів тла українських ікон кінця XVI XVIІ ст. у контексті впливів європейських, східних і місцевих історично-культурних традицій дозволило охарактеризувати орнаментальне оформлення українських ікон означеного періоду як синтез орнаментальних елементів (схем і мотивів) східного походження і стилістики західноєвропейського мистецтва (впливів ренесансу, маньєризму, бароко) на основі української орнаментальної традиції, що формувала грунт для сприйняття чужоземних впливів.
· Визначено основні схеми організації орнаменту на тлі ікон схема рослинної ромбовидної сітки, схема сітки із загострених овалів (банд-е румі) та домінуючі мотиви іконних орнаментів цвіт і плід граната, тюльпан, гвоздика, лотос, крин, акант, виноград, серцеподібний паросток з пальметою, листкові мотиви.
· Стилістична еволюція орнаментального оформлення українських ікон кінця XVI ХVIІ ст. зумовила зміни в загальному вирішенні орнаментальних схем, виборі орнаментальних мотивів, їх трактуванні, художніх особливостях орнаментів ікон упродовж означеного періоду. Орнаментика ікон відобразила впливи стилістики ренесансу, маньєризму, бароко і демонструє тенденцію до ускладнення композицій та окремих мотивів упродовж досліджуваного періоду.
· Проведений порівняльний аналіз орнаментів мусульманського Сходу та орнаментів у декорі українських ікон виявив спільні ознаки та численні аналогії серед орнаментальних схем і мотивів. Схеми на основі рослинної ромбовидної сітки та сітки банд-е румі, мотиви гвоздики, тюльпана, граната, лотоса виділяємо як східні за походженням.
· Аналіз запозичених з мистецтва Сходу декоративних елементів засвідчив використання східних орнаментальних схем та мотивів у декорі ікон кінця XVI впродовж XVIІ ст. та наявність як прямих аналогій, так і численних трансформацій у трактуванні мотивів східного походження.
Відповідно до завдань, поставлена у роботі мета досягнута виявлені елементи східного походження у схемах і мотивах іконних орнаментів кінця XVI XVIІ ст. та висвітлена цілісна картина реалізації східних впливів у орнаментальному оформленні українських ікон означеного періоду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрович В. Західноукраїнські малярі ХVI ст. Шляхи розвитку професійного середовища. Львів: Інститут українознавства НАН України, 2000. 309 с.
2. Александрович В. Львівські малярі кінця ХVI ст. Львів: Місіонер, 1998. 198 с.
3. Александрович В. Українське малярство ХIII ХV ст. Львів, 1995. 196с.
4. Алексеев С. Архитектурный орнамент. М.: Стройиздат, 1954. 133 с.
5. Антонович Д. Скорочений курс історії українського мистецтва. Прага: Вид-во укр. ун-ту, 1923. 34 с.
6. Апостолос-Каппадона Д. Словарь христианского искусства. Челябинск: Урал ЛТД, 2000. 266 с.
7. Аскерова Н.С. Архитектурный орнамент Азербайджана. Баку: Изд-во Акад. наук АзССР, 1961. 46 с.
8. Банк А.В. Прикладное искусство Византии ІХ ХІІ вв. М.: Наука, 1978. 202 с.
9. Барышников А.П., Лямин И.В. Основы композиции. М.: Трудрезервиздат, 1951. 188 с.
10. Басенов Т.К. Орнамент Казахстана в архитектуре. Алма-Ата: Изд-во Акад. Наук КазССР, 1957. 98 с.
11. Бачинский Н.М. Резное дерево в архитектуре Средней Азии. М.: Гос. архитект. изд-во, 1947. 118 с.
12. Бендюк М. Розвиток золотарства з XVII ст. на прикладі окладу ікони „Богородиця Одигітрія” з Межиріцького монастиря // Волинська ікона: дослідження та реставрація. Зб. матеріалів міжнар. наук. конференції. Луцьк: Волинський краєзнавчий музей, 2003. С.10-16.
13. Бирюкова Н.Ю. Западноевропейское прикладное искусство XVII XVIII веков. Л.: Искусство, 1972. 238 с.
14. Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій. Львів: Фенікс, 2000. 325 с.
15. Большаков М.В. Декор и орнамент в книге. М.: Книга, 1990. 157 с.
16. Бретаницкий Л.С. Художественное наследие Переднего Востока эпохи феодализма. М.: Сов. художник, 1987. 256 с.
17. Бретаницкий Л.С., Веймарн Б.В. Искусство Азербайджана IV ХVIII веков. М.: Искусство, 1976. 270 с.
18. Булатов М.С. Геометрическая гармонизация в архитектуре Средней Азии, IХ ХV вв. М.: Наука, 1988. 360 с.
19. Буркхардт Т. Сакральное искусство Востока и Запада. Принципы и методы. М.: АЛЕТЕЙЯ, 1999. 213 с.
20. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. К.: Полиграфкнига, 1991. 407 с.
21. Веймарн Б.В. Архитектурно-декоративное искусство Узбекистана. М.: Гос. архитект. изд-во, 1948. 61 с.
22. Веймарн Б.В. Искусство Арабских стран и Ирана VII XVIII веков. М.: Искусство, 1974. 187 с.
23. Веймарн Б., Каптерева Т., Подольский А. Искусство арабских народов (средневековый период). М.: Искусство, 1960. 199 с.
24. Виноградова Н.А., Каптерева Т.П., Стародуб Т.Х. Традиционное искусство Востока. Терминологический словарь. М.: Эллислак, 1997. 359 с.
25. Волинська ікона XVI XVIII ст.: Каталог та альбом. Київ Луцьк: Вид-во тов. Спадщина”, 1998. 104 с.
26. Воронина В.Л. Каир. Л.: Стройиздат, 1974. 79 с.
27. Восточное оружие. Музей истории Азербайджана / Под ред. П.А. Азизбековой. Баку: ЭЛМ, 1973. 10 с.
28. Восточное Средиземноморье и Кавказ IV XVI веков: Сб. статей / Гос. Эрмитаж. Л.: Искусство, 1988. 163 с.
29. Вязьмітіна М. Мистецтво країн ісламу. К.: Вид-во Всеукр. Акад. Наук, 1930. 122 с.
30. Голод І.В. Міське ремесло Західної України ХIV XVIІІ ст. Курс лекцій Львів: ЛАМ, 1994. 196 с.
31. Государственный музей восточных культур: Альбом. М.: Изобразительное искусство, 1959. 12 с.
32. Грушевський М. Історія України-Руси: В 6 т. 9 кн. Т.VI. Життя економічне, культурне, національне XIV XVI віків. К.: Наукова думка, 1995. 667 с.
33. Давня українська ікона із приватних збірок: Альбом. К.: Родовід, 2003. 334 с.
34. Даркевич В.П. Светское искусство Византии. Произведения византийского художественного ремесла в Восточной Европе Х ХШ вв. М.: Искусство, 1975. 350 с.
35. Денике Б. Архитектурный орнамент Средней Азии. М.-Л.: Изд-во Всесоюзн. Акад. арх-ры, 1939. 228 с.
36. Денике Б. Искусство Востока. Очерк истории мусульманского искусства. Казань: Изд. Комбината Изд-ва А.Т.С.С.Р., 1923. 250 с.
37. Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР. Путівник. К.: Мистецтво, 1981. 150 с.
38. Дорошенко Д.І. Нариси з історії України. Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1966. 588 с.
39. Драган М.Д. Українська декоративна різьба XVI XVIII ст. К.: Наукова думка, 1970. 202 с.
40. Дрогобицькі храми Воздвиження та Святого Юра у дослідженнях. Перші читання. Дрогобич: Відродження, 1998. 138 с.
41. Дьяконова Н.В. Искусство народов зарубежного Востока в Эрмитаже. Л.: Изд-во Гос. Эрмитажа, 1962. 127 с.
42. Энциклопедия символов, знаков, эмблем / Авт.-сост. В.Андреева и др. М.: ООО „Издательство Астрель”, 2002. 556 с.
43. Єлісеєва Т. Збірка пам'яток волинського іконопису XVI XVIII ст. Волинського краєзнавчого музею // Волинська ікона: дослідження та реставрація. Зб. матеріалів міжнар. наук. конференції. Луцьк: Волинський краєзнавчий музей, 2003. С. 10-16.
44. Живов В.М. „Мистология” Максима Исповедника и развитие византийской теории образа // Художественный язык средневековья. М.: Наука, 1982. С. 108-127.
45. Жишкович В. Східні джерела в пластиці України-Руси (Х ХІІІ ст.) // Народознавчі зошити. 1995. №3. С. 151-154.
46. Жолтовський П.М. Український живопис XVII XVIII ст. К.: Наукова думка, 1978. 327 с.
47. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XVI XVIII ст. К.: Наукова думка, 1983. 179 с.
48. Запаско Я.П. Пам'ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга. Львів: Світ, 1995. 478 с.
49. Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні. Книга перша. Львів: Вища школа, 1981. 127 с.
50. Искусство Востока в Румынии: Альбом. Бухарест: Мередиане, 1963. 91 с.
51. Искусство народов Востока: Путеводитель-очерк. М.: Сов. художник, 1968. 112 с.
52. Искусство средних веков / Под ред. Н.Ф.Колесницкого. М.: Просвещение, 1980. 576 с.
53. Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба 1300-1600 / Пер. з англ. К.: Критика, 1998. 284 с.
54. Історія Львова. К.: Наукова думка, 1984. 411с.
55. Історія українського мистецтва: В 6 т. / Гол. ред. М.П.Бажан. Т.2: Мистецтво XIV першої половини XVII ст. К.: Акад. наук УРСР, 1967. 469с.
56. Історія українського мистецтва: В 6 т. / Гол. ред. М.П.Бажан. Т. 3: Мистецтво другої половини XVII XVIII ст. К.: Акад. наук УРСР, 1968. 439с.
57. Каптерева Т. П. Искусство стран Магриба: Средние века. Новое время. М.: Искусство, 1988 319 с.
58. Кара-Васильєва Т.В. Літургійне шитво України ХVII ХVIII ст. (іконографія, типологія, стилістика): Дис...докт. мистецтвознавства К., 1993.
59. Карпюк Л. Матеріали до каталогу творів волинського іконопису XVII XVIII ст. зі збірки Державного музею народної архітектури та побуту України // Волинська ікона: дослідження та реставрація. Зб. матеріалів міжнар. наук. конференції. Луцьк: Волинський краєзнавчий музей, 2003. С.10-16.
60. Кверфельдт Э.К. Керамика Ближнего Востока. Л.: изд-во Гос. Эрмитажа, 1947. 146 с.
61. Киевский музей западного и восточного искусства. К.: Мистецтво, 1981. 125 с.
62. Ковтунович О.В., Ходжаш С.И. Багдад. М.: Искусство, 1971. 175с.
63. Креховецький Я. Богослов’я та духовність ікони. Львів: Свічадо, 2000. 151 с.
64. Кримський А. Історія Туреччини. Київ-Львів: ОЛІР, 1996. 278 с.
65. Крип’якевич І.П. Історія України. Львів: Світ, 1990. 520 с.
66. Культура и искусство Византии IV XV вв., Ближнего и Среднего Востока III XVIII вв. / Гос. Эрмитаж. М.: Искусство, 1957.
67. Культура и искусство народов Востока: Сб. статей /Ред.: Банк А.В. и др. Л.: Сов. художник, 1969. 287 с.
68. Лазарев В.Н. Русская иконопись от истоков до начала XVI века. М.: Искусство, 1983. 159 с.
69. Левина И. Искусство Испании XVI XVII веков. М.: Искусство, 1965. 266 с.
70. Лелеков Л.А. Искусство Древней Руси в его связях с Востоком (к постановке вопроса) // Древнерусское искусство: Зарубежные связи. М.: Наука, 1975. С. 60-80.
71. Лелеков Л.А. Искусство Древней Руси и Восток. М.: Сов. художник, 1978. 157 с.
72. Лєпахін В. Ікона та іконічність. Львів: Свічадо, 2001. 287 с.
73. Логвин Г.Н. Украинское искусство X XVIII вв. М.: Искусство, 1963. 289 с.
74. Луконин В.Г. и др. Ювелирные изделия Востока. Древний, средневековый периоды. М.: Искусство, 1984. 215 с.
75. Луць В. Ікони Волині XIIIXVIII ст. в збірці Рівненського краєзнавчого музею. Рівне: Волинь Теком, 1996. Ч.2. 21 с., 259 іл.
76. Любченко В.Ф. Львівська скульптура XVI XVII століть. К.: Наукова думка, 1981. 214 с.
77. Макаров А. Світло українського бароко. К.: Мистецтво, 1994. 286 с.
78. Маршак Б.И. К вопросу о торевтике крестоносцев // Художественные памятники и проблемы культуры Востока: Сб. статей. Л.: Искусство, 1985. С. 134-151.
79. Маршак Б.И. Согдийское серебро: очерки по восточной торевтике. М.: Наука, 1971. 155 с.
80. Масленицына С.П. Искусство Ирана в собрании Государственного музея искусства народов Востока. &ndash