Радомський Микола Тадеушевич. Вітражне мистецтво Харкова другої половини XX - початку XXI століття: (генеза, стилістичні трансформації)

Краткое описание

Радомський Микола Тадеушевич. Вітражне мистецтво Харкова другої половини XX - початку XXI століття: (генеза, стилістичні трансформації).- Дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.06, Держ. ВНЗ "Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника". - Івано-Франківськ, 2014.- 203 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

РАДОМСЬКИЙ Микола Тадеушевич

УДК: 7.048:246.5 ( 477.83/87) “19”-“20”

ВІТРАЖНЕ МИСТЕЦТВО ХАРКОВА
другої половини XX — початку XXІ століття:
(ґенеза, стилістичні трансформації)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства
за спеціальністю
17.00.06 — декоративне й прикладне мистецтво

Науковий керівник:
доктор мистецтвознавства, професор,
Даниленко Віктор Якович
член-кореспондент НАМ України,
ХДАДМ ректор

Харків— 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………….4
ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 12
1.1. Аналіз літератури 12
1.2. Джерельна база й методи дослідження 33

РОЗДІЛ 2. ҐЕНЕЗА ТА РОЗВИТОК ВІТРАЖНОГО МИСТЕЦТВА ХАРКІВЩИНИ (XVІІ – СЕРЕДИНА ХХ СТ.) 40
2.1. Вітраж: теоретичний аспект 40
2.2. Вітраж Слобідської України: історичний аспект (періодизація) 61

РОЗДІЛ 3. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ХАРКІВСЬКОЇ ШКОЛИ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ВІТРАЖА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ. 84
3.1. Заснування й діяльність вітражної майстерні в ХХПІ 84
3.2. Творча спадщина О. Ф. Проніна й Г. В. Тищенко (вітраж) 98
3.3. Тенденції розвитку харківської школи монументального вітража другої половини ХХ ст.: імена і твори. 120

РОЗДІЛ 4. РОЗВИТОК ХАРКІВСЬКОЇ ШКОЛИ ВІТРАЖНОГО МИСТЕЦТВА У 2000 – 2013 РОКАХ 149
4.1. Монументальні вітражі культових та громадських споруд. 149
4.2. Вітражні творі представників харківської школи вітражного мистецтва у житлових інтер’єрах 154
4.3. Художній вітраж на сучасному етапі (художні, техніко-технологічні та функціональні новації у вітражному мистецтві) 163

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176

ДОДАТКИ:
ДОДАТОК А. Альбом ілюстрацій
ДОДАТОК Б. Список імен

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснивши дослідження вітражного мистецтва Харкова другої пол. ХХ – першого десятиріччя ХХІ ст., ми дійшли таких висновків:
1. Фахова література, присвячена вивченню актуальних питань історії, теорії та практики вітражного мистецтва України, переважно висвітлює його розвиток і сучасний стан у західноукраїнських і центрально-північних регіонх. Це обумовлено тим, що в західноукраїнських центрах культури вітражі ХІХ — поч. ХХ ст. збереглися в більшій кількості. Аналіз літератури про вітражі Слобожанщини виявив значні прогалини в осмисленні історії розвитку школи монументального вітража в Харкові. Більшість пам’яток кін. ХХ — поч. ХХІ ст. лишається маловідомими або не введеними в науковий обіг. Осмислення специфіки сучасного стану вітражного мистецтва Харкова не поставало предметом комплексного дослідження.
2. Коріння слобожанського вітражництва сягають ХVІІ ст., коли в регіоні поряд із традиційними в українських землях гутами, де виробляли скло для традиційних «віконниць», постали перші склоробні заводи. Вітражне мистецтво в традиційному розумінні виникає лише у ХІХ ст., що обумовлено історико-культурною специфікою регіону. Письмові джерела засвідчують появу першого вітражного твору в Харкова у першій половин ХІХ ст.
3. В історії вітражного мистецтва регіонувизначаємо чотири періоди. Перший припадає на ХІХ — поч. ХХ ст., вітражі створені переважно німецькими або прибалтійськими майстрами із дотриманням традиційних технологій у відповідній часові стилістиці.
Період 1920-х — 1950-х рр. характеризується загальним занепадом вітражного мистецтва в українському радянському монументально-декоративному мистецтві.
Етап 1960-х — поч. 1990-х рр. пов'язаний із становленням і розвитком в Харкові школи монументального вітража.
Етап кінця 1990-х – 2000-х рр. демонструє, що вітражне мистецтво Харкова перестає бути виключно монументальним. Вітражні твори виступають актуальними акцентами системи декоративного оздоблення сучасних інтер’єрів, постають як арт-об’єкти в системі сучасного декоративно-прикладного чи пластичного мистецтва.
4. Поява у Харкові школи монументально-декоративного вітража пов’язана із набуттям художнім інститутом статусу художньо-промислового, запровадження художнього проектування інтер’єрів та завдяки волі й творчій сміливості Г. Тищенко і О. Проніна, які здобули теоретичні знання й практичні навички з технологій вітражного мистецтва й склоробства, опанували методами дослідно-реставраційної роботи.
У вітражній майстерні ХХПІ художники виховувалися на особистому прикладі наставників під час колективної роботи на реальних об’єктах. Цьому сприяла вироблена О. Проніним і Г. Тищенко система підготовки художників-вітражистів. Їх учні та послідовники склали основу школи, яка й по сьогодні є визначним явищем харківського мистецького осередку.
5. Протягом 1960-х — поч. 1990-х рр. харківська школа вітражного мистецтва була орієнтована на монументальність. Вітражі виконували із дотриманням класичних технологій, іноді – з використанням пластцементу замість свинцевого профілю. Водночас з пласким або гутним склом використовували еркльоз та комбіновані техніки, які надавали вітражам динамічної об’ємності.
Образно-тематичні рішення вітражів, створених переважно на державне замовлення для інтер’єрів громадянських споруд, знаходились в традиційному для офіційного радянського мистецтва наративному полі; лише «камерні» роботи могли бути вільними від ідеологічного впливу. Стилістичні рішення монументальних вітражів коливалися між традиційним підходом (для площинних вітражів) та оновленою у 60-х–70-х рр. ХХ ст. мовою монументального мистецтва.
6. У 1975 р. засновники харківської школи монументального вітража вперше в Україні використали вітраж у позбавленому денного світла чималому закритому просторі — одній зі станцій Харківського метрополітену. В інтер’єрах чотирьох з двадцяти п’яти станцій метрополітена вітражі виконують декоративно-нормалізуючу функцію, роблячи перебування пасажирів під землею більш комфортним завдяки системі додаткового освітлення. Створені протягом 1975-1995 рр. монументальні художні вітражі є унікальним явищем українського монументально-декоративного мистецтва, яке й досі не має аналогій.
7. Від кінця 1990-х монументальні вітражі Харкова зазнають функціональних змін. Їх все частіше створюють для інтер’єрів культових споруд або приватних архітектурних об’єктів. Урізноманітнені їхні матеріали та технології: опановуються актуальні часу «тіффані», кастинг, ф’юзинг та ін.; образно-стилістичні рішення визначаються смаками замовника, знаходяться переважно в традиційних межах.
В інтер’єрах ХХІ ст. вітражі поступово втрачають традиційні монументальні риси. Вітражними техніками виконують не лише віконні чи дверні просвіти, але й підвісні стелі, світлові куполи, розмежувальні перегородки, тощо. Вітражі стають важливим художнім акцентом інтер’єрів, декоративним елементом меблів та ін. Їх ужиткове та функціональне призначення в інтер’єрі залежить виключно від творчої уяви художника-дизайнера, а образно-стилістичне рішення — від естетичних уподобань та можливостей замовника й технічної вправності художника-вітражиста.
8. У 2000-х рр. харківська вітражна школа виходить на новий рівень. Художники-вітражисти ведуть творчу роботу з пошуку нових декоративно-пластичних рішень для актуальних часу скляних арт-обєктів, які по праву можуть вважатися об’єктами сучасного мистецького процесу. На сучасному етапі вітражисти вдаються не лише до осібного формування скла, але й до практики декорування сучасних виробів / об’єктів кольоровою скломасою, скляними джгутами, крихтою, рельєфними вставками, скульптурними деталями, створенням фактури й текстури в склі. Усе це значно урізноманітнює художні можливості вітражного мистецтва, посилюючи декоративне чи концептуальне навантаження вітражних творів. Як матеріали в сучасних творах застосовують еркльоз, райдужне скло «фавріль», стекла з різними видами металевих покриттів, коли на склі з’являється дзеркальний сріблястий блиск своєрідного кольору. Розвиненість технологій і розмаїття сучасних матеріалів уможливлюють візуалізацію художніх ідей будь-якого рівня насиченості. Для створення образних рішень художники послуговуються різними стилістичними прийомами, які відповідають авторській концепції.
9. Сьогоднішній стан вітражного мистецтва Харкова дозволяє стверджувати його перспективи для подальшого зростання майстерності художників-вітражистів та поглиблення новаційних підходів у декоративно-пластичних рішеннях скляних творів, які набувать самодостатності окремого витвору пластичного мистецтва.